Стаття на тему: "Громадянське виховання учнів на уроках музичного мистецтва у НУШ"

УДК

Тематичний розділ: Загальноосвітня школа

Драхня Є.

Студентка IV курсу педагогічного факультету

Ізмаїльського державного гуманітарного університету

ГРОМАДЯНСЬКЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ НА УРОКАХ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА У НОВІЙ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛІ

Стаття присвячена розкриттю поняття “громадянськість”,  як духовно-моральної цінністі, світоглядної та психологічної характеристики особистості, що визначає її обов’язок і відповідальність перед співвітчизниками, Батьківщиною, визначає реальну можливість втілення в життя сукупності соціальних і громадянських прав особистості. Автор розглядає можливість громадянського виховання учнів на уроках музичного мистецтва у Новій українській школі засобами українського національного музичного мистецтва, зокрема вивчення української народної пісні з її духовним етничним наповненням, таким як  формування національної свідомості, належності до рідної землі, народу; визнання духовної єдності поколінь та спільності культурної спадщини; виховання почуття патріотизму, відданості в служінні Батьківщині; формування соціальної активності особистості на основі таких соціальних умінь як готовність узяти на себе відповідальність, здатність до спільного життя і співпраці в громадянському суспільстві, здатність до самостійного життєвого вибору на основі гуманістичних цінностей.

Ключові слова: громадянське виховання, національна самосвідомість, патріотизм, музичне мистецтво, українська народна пісення творчість.

 Постановка проблеми. Сучасні тенденції розвитку українського суспільства обумовлені змінами в багатьох сферах суспільного життя,  трансформацією системи цінностей і пріоритетів. Стратегічною метою соціального розвитку нашої країни є формування громадянського суспільства та побудова правової демократичної держави. Досвід, нагромаджений Україною за останні роки змін і реформ, засвідчує, що для стабільного розвитку демократії та громадянського суспільства недостатнім є лише прийняття демократичних законів, проголошення демократичних виборів та громадських свобод. Головною запорукою становлення демократичної держави є передусім виховання в підростаючого покоління чіткої громадянської позиції з високим рівнем національно-патріотичних, політико-правових, моральних, економічних якостей та соціальної активності.

      У зв’язку з цим виникає потреба в організації громадянського виховання, яке покликане допомогти підростаючому поколінню подолати політичну апатію, розвинути патріотичні якості,  навчити толерантності у вирішенні будь-яких конфліктних ситуацій, розв’язувати різноманітні соціальні проблеми. Основою створення демократичної держави має стати громадянин із його активною громадянською позицією.

Розвиток демократичної держави та становлення громадянського суспільства в Україні вимагають адекватних змін у навчально-виховному процесі школи. Сьогодні українська освіта переживає складні та відповідальні часи, пов’язані з інтеграцією у світовий та європейський освітній простір. Така трансформація супроводжується суттєвим оновленням педагогічної теорії й практики, відбувається зміна освітньої парадигми, пропонується інший зміст, підходи, педагогічний менталітет, удосконалюються форми й методи навчання. МОН України запровадило освітню реформу, яка реалізується у Новій українській школі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ідеї громадянського виховання завжди були актуальними для педагогічної еліти України. Такі відомі українські діячі, як В.  Антонович, М.  Драгоманов, М.  Грушевський, Б.Грінченко, А.  Макаренко, В.  Сухомлинський звертали увагу у своїх роботах на особливе значення формування громадянської свідомості підростаючої особистості. Так, наприклад, М. Грушевський у своїй книзі "На порозі нової України" пише про ідеал розбудови Української незалежної держави. Чільне місце у цьому ідеалові посідає образ громадянина України, його громадянських доброчинностей. Без сумніву, в цьому політичному заповіті є багато чого, над чим варто замислитися й нашому сучаснику. М.  Грушевський підкреслював, що виховання у громадян почуття обов'язку перед Батьківщиною – це найвищий стимул громадянського життя, який має об'єднати весь народ в однім пориві, долаючи партійні відмінності й розбіжності там, де зачинаються основні інтереси держави. Вивчення та обґрунтування проблеми громадянського виховання школярів стало основним в педагогічній спадщині В.  Сухомлинського.

Мета статті. Головною метою музичної освіти в новій української школи є  формування основ музичної культури учнів як важливої і невід’ємної частини їхньої духовної культури, комплексу ключових, міжпредметних і предметних компетентностей у процесі  сприймання й інтерпретації кращих зразків української та світової музичної культури, а також формування естетичного досвіду, емоційно-ціннісного ставлення до мистецтва. Ця мета конкретизується в основних  завданнях, спрямованих на формування базових освітніх компетентностей та загальний естетичний розвиток учнів:

• введення учнів у світ добра й краси, відбитий у музичних творах, засвоєння ними початкових  знань про особливості художньо-образної мови музичного мистецтва;

• розвиток чуттєво-емоційного сприйняття навколишнього світу крізь  призму музичного мистецтва, прилучення учнів до животворного джерела людських почуттів і переживань, втілених  у музиці;

• збагачення емоційно-естетичного досвіду учнів, підведення їх до осягнення художньо-образної суті музичного мистецтва в його найпростіших втіленнях;

• сприяння розвитку образного мислення, уяви, загальних та музичних здібностей учнів;

• формування здатності до різних видів активної музично-творчої діяльності, опанування елементарними  практичними вміннями та навичками;

• формування універсальних (духовних, моральних, громадянських, естетичних) якостей творчої особистості;

• виховання ціннісного ставлення до музичного мистецтва.

Виклад основного матеріалу. Змістове наповнення програми передбачає формування в учнів світоглядних, ціннісно-орієнтаційних, навчально-пізнавальних, творчо-діяльнісних, комунікативних компетентностей, що досягається  через сприймання та інтерпретацію творів народного і професійного музичного мистецтва, оволодіння досвідом художньо-практичної діяльності, розвиток творчих здібностей, потреби в міжособистісному спілкуванні та спілкуванні з творами музичного мистецтва [1,20].

Ключова зміна для учнів стосується підходів до навчання та змісту освіти. Мета НУШ – виховати інноватора та громадянина, який вміє ухвалювати відповідальні рішення та дотримується прав людини.

     Замість запам’ятовування фактів та визначень понять, учні набуватимуть компетентностей. Це – динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно соціалізуватися, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність. Тобто формується ядро знань, на яке будуть накладатись уміння цими знаннями користуватися, цінності та навички, що знадобляться випускникам української школи в професійному та приватному житті.

   Список компетентностей, яких набуватимуть учні, закріплено законом «Про освіту». Він складався з урахуванням «Рекомендації Європейського Парламенту та Ради Європи щодо формування ключових компетентностей освіти впродовж життя». Серед ключових є виховання громадянської та соціальної компетентності, пов’язаної з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, з усвідомленням рівних прав і можливостей.

Уроки музичного мистецтва у Новій українській школі повинні містити твори, які пропагують високі моральні норми та ідеали і передають  уявлення про головні загальнолюдські цінності, такі як знання свого родоводу, громадянський обов’язок, історичну пам’ять.

    Громадянське виховання починається із засвоєння дітьми духовних надбань рідного народу. Без оволодіння культурою свого народу, пізнання його самобутнього національного обличчя, практичного продовження культурно-історичних традицій, звичаїв, обрядів не можна й говорити про успіх навчально-виховного процесу. Виходячи з таких позицій, вважаємо, що органічно вплітаючи елементи  народознавства та народної педагогіки у виховну роботу з дітьми та підлітками на уроках музичного мистецтва, вчителі мають можливість не тільки ознайомити їх з особливостями ментальності українського народу, а й сформувати на основі цього по-справжньому гуманних і справедливих громадян [3, 190].

    Виховання дітей здійснюється відповідно до об'єктивної закономірності – успадкування підростаючою зміною – завдяки народним традиціям – набутого попередніми поколіннями суспільно-історичного досвіду – такого, як звичаї, обряди, ритуали, реліквії, атрибути, моральні та народно-правові форми людської діяльності, що відображають усі без винятку сфери життя: переконання, погляди, знання, норми поведінки. Вони охоплюють різні засоби впливу на дітей, починаючи колисковими , побутовими, жартівливими піснями і закінчуючи думами, героїко-історичними піснями, в яких знаходять свій вияв педагогіка східних слов'ян.

Виховання дітей засобами усної народної творчості  – один із компонентів громадянського виховання учнів у Новій українській школі. Засвоєння фольклору (родинно-побутових пісень, ліричних, календарно-обрядових пісень, жартівливих пісень, дум, тощо), в тому числі і дитячого (колискових пісень, різних забавлянок, закличок, лічилок, скоромовок, ігор т.д.), сприяє прилученню до народних традицій, пізнанню джерел мудрості й благородства наших предків, вихованню любові до рідної землі і людей, що живуть на ній.

Пісні – найбільш масовий і популярний жанр музичного мистецтва. Вони не тільки супроводжували особистість протягом усього життя, а й були проявом духовного життя нації, дієвим засобом виховання підростаючого покоління й формування його громадянських якостей. Народні пісні, стверджує М.П.Драгоманов, «зосталися єдиними українськими літописами ХVIII-ХІХ ст. і майже показником того, що український народ не загинув»^[1]. Пісня для українця, як рідна мова, історія, на думку вченого, завжди була й є важливим чинником виховання.

 Народна пісня виникла у зв’язку з історичними умовами і була тісно пов’язана з розвитком суспільства. Завдяки цьому вона правдиво відображала історію народу. Вона розвивалася, вбираючи в себе ознаки кожної епохи, зберігаючи й поповнюючи звичаї і традиції народу. У пісні поєднуються мудрість народу, багатовіковий досвід, моральні цінності, норми поведінки.

Вчителю на уроці  музичного мистецтва, слід приділяти велику увагу вихованню громадянина-патріота, і перш за все вихованню людини. Значне місце в педагогічній діяльності В. Сухомлинський відводив саме урокам музики та співам. В. Сухомлинський вважав, що музика здатна виховувати, змінювати характери людей, стимулювати їх до добрих вчинків та високих почуттів. В тяжкий післявоєнний час йому довелось перевиховувати дітей-сиріт, які були бездомними, голодними та холодними. Великий педагог неодноразово підкреслював, що музика, її мелодика, краса та задушевність здатні перевиховувати, змінювати на краще маленькі серця його підопічних. Вона є першочерговим засобом морального та розумового виховання людини, джерелом благородства серця та чистоти душі [4].

Необхідною умовою навчання на уроках музичного мистецтва, В.Сухомлинський вважав дотримання основних положень методики проведення уроку, а саме: правильний підбір творів, які б відповідали пізнавальним можливостям учнів; образний зміст твору, який слід розкривати в ході художньо-педагогічного аналізу.  «Музика є самим чудодійним, самим тонким засобом залучення до добра, краси, людяності. Слухаючи музику, людина пізнає себе, і пізнає насамперед, що вона, людина, прекрасна, народжена для того, щоб бути прекрасною, і якщо в ній є щось погане, те це погане треба перебороти; відчути погане в самому собі і допомагає музика» – говорив В. Сухомлинський [4].

Народні пісні мали важливе педагогічне значення тому, що допомагали здійснювати зв’язок між поколіннями, передавати досвід, виховувати в молоді прагнення до морально-етичних ідеалів. Завдяки своїй простоті і глибокому змісту народні пісні впливали на процес формування громадянських, моральних і духовних якостей особистості, почуття гордості за свою Батьківщину, піднесення національної гідності. Завдяки невимушеному запам’ятовуванню народних пісень здійснювався виховний вплив на особистість. Огляд жанрів народних пісень показав, що їх педагогічний вплив на особистість був неперервним багатогранним процесом.

У новорічних піснях висловлювалися побажання на весь наступний рік, прославлялися працьовитість і сім’я, бо добробут залежав не тільки від достатку, а й від щастя в родині. Тому в колядках і щедрівках завжди звучали побажання родинного благополуччя.

У жниварських піснях оспівуються різні теми: від тяжкої праці до похвали ниві, а також величався селянин-хлібороб, який радів урожаю – основі добробуту його родини. У трудових і побутових піснях траплялися елементи навчання різним видам праці.

Історична пісня та українські думи описувала реальні події, змальовувала образи народних героїв, прославляла  любов до Батьківщини, героїзм, вірність, патріотизм і засуджувала боягузтво, зраду.

Отже, вивчення та аналіз української народної творчості на уроках музичного мистецтва у Новій українській школі сприятиме формуванню громадянських якостей особистості, патріотичних настроїв, допоможе усвідомити свою значущість в умовах розбудови національної системи освіти й виховання молоді.

Новий час вимагає нових підходів до музичного навчання, модернізації традиційних ме-тодичних механізмів і сміливого впровадження в практику нетрадиційних методів навчання, які забезпечують за відповідних умов добрі результати. Використання української народної пісенної культури в навчально-виховному процесі є важливим засобом формування національної самосвідомості учнів, проявом якої є ціннісні орієнтації, які визначають ставлення особистості до матеріальних і духовних цінностей українського народу.

      Процеси виховання патріотизму за допомогою музики цікаво відбуваються у дітей підліткового віку, адже їхня увага починає зосереджуватися на внутрішньому житті людини, вони прагнуть усвідомити свої стосунки з коллективом однолітків. Активізуються процеси самопізнання, самовизначення, власних етико-естетичних поглядів і суджень, оцінок, засвоєння соціальноприйнятих норм поведінки. Період активізації патріотичних почуттів найбільш очевидно виявляється у старшому шкільному віці. Формуються особистісні потреби, форма поведінки стає засобом самовираження, самоствердження. Зростає значення музики. Вона все більше впливає на формування патріотичних почуттів особистості на якісно новому понятійному і чуттєвому рівнях; динамічно формується певний соціальний тип особистості. Інтерес до музичного мистецтва зростає. І саме нова українська школа школа має перетворити музичне мистецтво на важливий чинник патріотичного виховання, покликана готувати людину до самостійного оволодіння скарбами вітчизняної і світової музичної культури. Отже, педагогічний досвід, засвідчує необхідність істотного розширення і збагачення арсеналу засобів емоційно-соціального впливу на дітей. Реально це означає активне прилучення музики як чинника виховного процесу. Осмислене, педагогічно кероване спілкування школярів з музикою істотно сприяє формуванню і поглибленню їхнього музично-етичного досвіду, що стає важливим компонентом світогляду дитини, забезпечуючи врівноваженість і взаємодоповнюваність соціально-інтелектуальної, соціально-емоційної та соціально-практичної його складових. Музичноетичний досвід поглиблює і емоційно підкріплює соціальні потреби і соціальні здатності людини, а через них істотно збагачує її потенціал в цілому [2,7].

Висноки та пропозиції. На сучасному етапі розвитку нашого суспільства особливе значення має виховання громадянина-патріота, високоморальної особистості, та відродження духовності у суспільстві. Виховання – це, передусім, «вбирання кожною особистістю в себе духовності і культури рідного народу, його національного буття» у поєднанні з загальнолюдськими культурними цінностями.

Для реалізації громадянського виховання важливо забезпечити поєднання громадянських знань та вмінь, досвід соціально-політичного життя, громадянські якості, усвідомлення демократичних норм та установок поведінки. Усі ці компоненти складають основу громадянської компетентності особистості, яка формується в аспекті загальнолюдських, національних надбань та пріоритетів відкритого громадянського суспільства.

Ідеї громадянського виховання завжди були актуальними для видатних педагогів України. Звертаючись до  творчого доробку В.Сухомлинського, ми  відзначаємо, що громадянське виховання позиціонується ним як головна педагогiчна проблема. У книзi «Народження громадянина» вiн розглядав формування громадянської компетентності на основi людяностi й гуманiзму. Першочерговою умовою успiшного формування рис громадянина педагог вважав органiзацiю емоцiйно насиченого, дiяльного життя школи, розвиток громадянської активностi кожного iндивiда. Організація емоційно-насиченого життя в школі відбувається завдяки урокам музичного мистецтва.

Відтак, музика, посідаючи належне місце у навчально-виховному процесі, виступає дійовим чинником патріотичного виховання дітей і молоді, якщо воно здійснюється як процес виявлення і збагачення їхнього патріотичного потенціалу і має ефективні засоби його реалізації. Виокремлені нами основні напрями роботи поетапного прилучення школярів до патріотичних, духовних цінностей на уроках музики відображають лише головні аспекти складної соціально-педагогічної проблеми виховання в учнів патріотичних почуттів засобами музики. Оптимізація ж функціонування системи організації громадянської діяльності учнів у музичній сфері забезпечується її комплексною реалізацією в найтіснішому взаємозв’язку.

Список використаних джерел:

1. Дмитриева Л., Черноиваненко Н. Методика музичного виховання в школі. - М., 1989, с.6-34; М.,2000.

2. Масол Л.М. Концепція художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах.  / Інформаційний збірник міністерства освіти і науки України. – 2004. - №10. – С.4-9.

3. Ростовський О. Методика викладання музики в початковій школі. -Т., 2001, с.5-22, с.23-38, с.185-201.

4. Сухомлинський В.О. Народження громадянина / Сухомлинський В.О. – К. : Рад. шк., 1970.

Drahnya E. Buhnieva O. Civic education in schools in music institutions in the new ukrainian school

Abstract:

Key words:

^[1] Драгоманов, Михайло Петрович. Політичні пісні українського народу XVIII-XIX ст. = Chansons politiques du peuple Ukrainien XVIII-XIX ss. / з увагами М. Драгоманова. - Женева : Печатня "Громади", 1883 - 1885.