Стаття "Створення системи ефективної протидії булінгу в інклюзивному освітньому середовищі"

СТВОРЕННЯ СИСТЕМИ ЕФЕКТИВНОЇ ПРОТИДІЇ БУЛІНГУ В ІНКЛЮЗИВНОМУ ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ

                                             Іовчева Вікторія Вікторівна

                                            вчитель початкових класів

                                Бросківського ЗЗСО

                                   Сафьянської громади

                           Одеської області

ЗМІСТ

ВСТУП                                                                                                                   3

Розділ 1       Теоретичні поняття та їх обґрунтування щодо

                     формування  цілісного сприйняття проблеми булінгу.                4                                          

1.           Проблема булінгу в інклюзивному освітньому

          середовищі.                                                                             4

2.           Створення системи ефективної протидії

          булінгу в інклюзивному освітньому

          середовищі.                                                                             7

Розділ 2       Робота класного керівника початкової школи щодо

                     системної ефективної організації дій з питань профілактики

                     булінгу в інклюзивному класі.                                                         9

                     2.1.    Форми та методи роботи щодо протидії булінгу в      

                               інклюзивному дитячому колективі (з досвіду роботи).    10                             

2.           Методичні рекомендації щодо профілактичних

          запобігань такого негативного явища

          як булінг.                                                                                14      

ВИСНОВКИ                                                                                                          15                                                                                        

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ                                                         16                                 

ДОДАТКИ                                                                                                             17

ВСТУП

Життя з кожним днем випробовує людство на міцність. Кордони спілкування завдяки мандрівкам, технічному прогресу стають прозорими, більш відкритими. Людина отримує досвід, дорослішає, пристосовується до прогресивного світового суспільства. Сьогодні ми можемо легко дізнаватися про життя людей у різних країнах світу, порівнювати їх розвиток, аналізувати та шукати відповіді на питання.

Ми знайомимося з культурою тієї чи іншої країни і розуміємо, що  прогрес науки, техніки, взагалі розвитку суспільства неможливий без належного ставлення до людини.

Наша країна сьогодні потребує змін в усіх галузях суспільства, але без «перебудови» свідомості кожної людини такі зміни неможливі. Сьогодні ми стали обережніше ставитися до свого здоров`я, свого розвитку, до своєї самореалізації, свого самовиховання… Вижити – це нормальний інстинкт людини. Але сьогодні, до речі, саме в нашій країні, людина вчиться бути «ще більш людиною»: толерантною, доброю, щирою, стриманою; вчиться ставити себе на місце іншого, розуміти тих, кому погано, приходити на допомогу.

Наша держава сприяє позитивному розвитку дій, які направлені на покращення взаємовідносин людей у суспільстві. Так укріплюється нормативно-правова база, з`являються зручності у нашому побуті, обслузі, у галузях медичних та освітніх послуг.

Громадяни нашої країни всі різні. В цьому є як плюси, так і мінуси. Суспільство розвивається нерівномірно. На жаль, поведінка людей теж буває різною: агресія, злість, психологічні зриви дуже часто зустрічаються в нашому суспільстві. Завадити цьому мають всі свідомі громадяни нашої країни. Особливо держава покладає надію та надає велику місію педагогам та лікарям. Отже саме з сім`ї, з дитячого колективу ми: вчителі, психологи, соціальні педагоги, маємо закласти майбутнє нашого суспільства: виховати нове покоління громадян, які будуть толерантно ставитися  до інших людей.

Розділ 1

Теоретичні поняття та їх обґрунтування щодо

формування  цілісного сприйняття проблеми булінгу.

Булінг… Слово нове для нашої країни. А чи нове таке явища як булінг? Мабуть, ні. Кожний дорослий може пригадати випадки у своєму дитинстві, де він чи був сам жертвою булінгу, чи спостерігав за таким явищем, чи сам когось підвергав цькуванню. Тобто, таке явище, як булінг, було завжди. Тільки осмислюємо ми цей негатив зараз. Суспільство просинається, тому що наважилося озвучити цю проблему. А якщо ми її озвучили, значить будемо над нею працювати.

1.           Проблема булінгу в інклюзивному освітньому

середовищі.

Отже, що ж таке булінг? 

Булінг – це відносно новий термін для пересічного громадянина, зміст якого кожен із нас не просто знає, а в більшості випадків стикався з цим явищем у дитинстві. Під терміном "булінг" розуміють агресивну поведінку у подовженому часі особи або групи осіб відносно іншої людини; це насильство, яке здійснюється в колективі.

Булінг може проявлятись у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний тиск об’єднуються.

Існує таке поняття, як кібербулінг (погрози через телефон, у соцмережах і т.і.). Інтернет та сучасні технології – вільний простір для кібербулінгу. Діти створюють веб-сторінки та сайти, де можуть вільно спілкуватися, коментувати, ображаючи інших, поширювати плітки, фотографії особистого характеру та іншу інформацію; також кривдники відсилають електронні листи та повідомлення своїм жертвам, у яких їх всіляко принижують. У такому просторі не існує жодних захисних для жертви бар’єрів – ані часових, ані просторових, тому швидко, лише натисканням кнопки, образлива інформація поширюється серед тисяч людей. Дослідники встановили, що кожна сімнадцята дитина у віці 10–17 років зазнає знущань через Інтернет, причому близько однієї третини з цього числа вважають такі інциденти надзвичайно образливими та принизливими.

Від булінгу, як правило, страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребують підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя.                     

Діти, які страждають від булінгу, уникають дитячого колективу, не приймають участь у позакласних заходах. Вони стають самотніми, в них часто засмучений настрій. Тож на таку дитину негайно слід звернути увагу вчителю, зв’язатися з батьками та спробувати поговорити з учнем. Батькам слід описати характерні ознаки, які можуть підказати, що  з дитиною трапилася біда. Це часто загублені гроші, розірваний та брудний одяг, поламані речі. На запитання учень, на жаль, не може реалістично та чітко сформувати свої проблеми. Починаються психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції. Можуть бути обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті.

Далі можуть бути наслідки: нездатність до рефлексії, неадекватний прояв почуттів, дефіцит емоційних реакцій, труднощі в розрізненні емоцій та тілесних відчуттів. Всі ці особливості призводять до алекситимії (нездатності особи називати емоції пережиті нею самою або іншими людьми, переводити їх у вербальну площину).

Слід зазначити, що насильство – це проблема всього класу та вчителя.

Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу. Якщо дитина - агресор, то можна зробити наступне:

відверто поговорити з дитиною про те, що відбувається, з'ясувати як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Можна почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це". Потрібно уважно вислухати дитину і зосередитися на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.  Не применшувати серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства". Потрібно ретельно пояснити, які дії ми вважаємо переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.

Потрібно спокійно пояснити дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників навчального процесу.

Треба дати зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ми не будемо терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, потрібно попросити дитину зупинити насильство. Тож чітко показати їй своє негативне неприйнятне відношення до того, що сталося.

Ми повинні сказати дитині, що їй потрібна допомога, а тому ми тимчасово можемо тримати зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.

Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.

Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.

Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми дитини та розлади поведінки. Скоріш за все, треба звернутися до соціально-психологічної служби.

Існує багато причин, чому деякі діти здійснюють булінг. Найчастіше виділяють такі причини: помилкове уявлення про те, що агресивна поведінка допустима; бажання завоювати авторитет в очах друзів та однолітків; бажання привернути увагу впливових дорослих; нудьга, здирство, компенсації за невдачі в навчанні чи громадському житті; через тиск батьків, через жорстоке поводження батьків та відсутність їхньої уваги до дитини. Часто діти вважають знущання способом стати популярними, керувати та мати вплив на інших, привернути увагу, змусити інших їх боятися. Інші просто заздрять тим дітям, над ким знущаються, а деякі навіть не усвідомлюють почуттів жертви та обсяг шкоди від їхньої поведінки. Однак наголошується, що булінговій поведінці діти навчаються, тобто, якби вони не бачили б моделей жорстокої поведінки серед дорослих, по телебаченню тощо, то таких загрозливих масштабів булінгу можна було б уникнути.

Отже, суспільство стурбовано таким явищем, як булінг стосовно здорових дітей, але сьогодні відповідно до Закону про загальну середню освіту України до шкіл приходять учні з особливими освітніми потребами. Тож ми, педагоги, на нашу думку, не повинні чекати негативних взаємовідносин між учнями, а з першого дня першого класу запобігати подібним проявам.

2.           Створення системи ефективної протидії

булінгу в інклюзивному освітньому середовищі.

[СХЕМА 1]

Звичайно  вчитель повинен працювати на випередження.

Отже, на перших батьківських зборах у першому класі ми маємо, на нашу думку, ознайомити батьків з таким поняттям, як інклюзія. Розказати про категорії дітей, які можуть потребувати додаткових освітніх послуг; пояснити функції асистента вчителя; акцентувати увагу на те, що дитина з особливими освітніми потребами нічим не відрізняється від інших дітей, а асистент вчителя буде допомагати дітям всього класу.

До речі, у віці 6 років, як правило, більшість дітей у класі мають проблеми з вимовлянням звуків. І коли вчитель говорить про цю категорію учнів, то батьки, скоріш за все, не дивляться на інших дітей, а зосереджуються на своїх. Вони розуміють, проблему інших учнів, тому що деякі, нехай і тимчасові порушення, торкнулися і його дитини.

На перших же батьківських зборах потрібно розкрити і поняття «булінг», ознайомити батьків з нормативно-правовою базою, з правами дитини, з відповідальністю батьків, зі статутом навчального закладу.

Кожен вчитель знає про те, що булінг «процвітає» там, де відсутні принципи і норми, де нечітко сформульовані правила, недостатня увага з боку дорослих. Також знає, що у груп, які можуть знущатися над людиною з заниженою самооцінкою, є як агресор, так і учні-комформісти, які в душі може і підтримують людину, над якою знущаються, але бояться відрізнятися від інших.

Щоб не було подібних угруповань, потрібно дітей об`єднати коло єдиної мети, запропонувати їм попрацювати над якимось єдиним завданням разом (групою).

Виходячи з вищезазначеного в любому класі слід починати з виписування основних правил класу, групи, пари, рутин, колом вибору, правил дружби; знайомити учнів з їх правами та обов’язками. Малювати інструкції поведінки в різних ситуаціях, розбирати та програвати кожну негативну ситуацію, що трапилася у класі. Тобто, клас – це місто, яке живе по прийнятим учнями (мешканцями цього міста) законам.

Залучати інших вчителів до співпраці, запитувати про досягнення на уроці, цікавитися у дітей, що нового виготовили на праці, яку пісню розучили на уроці музики, яку тему розглядали на англійській мові, що малювали на уроці образотворчого мистецтва?

Можна у вчителів-предметників попросити про допомогу. Запропонувати вчителю англійської мови підготувати завдання на олімпіаду з англійської мови та прийняти участь у нагородженні дітей; попросити вчителя праці на свято 8 Березня, наприклад, допомогти учням зробити для мам подарунки, а вчителя образотворчого мистецтва – допомогти організувати та оформити виставку.

Слід залучати до позакласної роботи членів батьківського комітету, творчих матусь, татусів, сестричок та братиків.

Окремі види робіт можуть допомогти провести психолог, соціальний педагог, медична сестра.

Навчати грати учнів початкової школи можна попросити старшокласників-шефів. А суддями можуть виступати члени адміністрації школи.

Таким чином, діти класу постійно будуть під наглядом дорослих, будуть спостерігати за їх взаємовідносинами, що служитиме прикладом, будуть бачити скільки людей цікавляться їх успіхами, може й поразками, але з підтримкою старших товаришів. Так утворюється система, яка повинна буде сприяти ефективній протидії агресії та насильства.

Класного керівника повинно турбувати не тільки зручний освітній простір класу, який буде задовольняти всіх дітей учнівського колективу, але й, з боку класного керівника, мають бути рекомендації, пропозиції керівництву школи щодо обладнання, зручних пристроїв біля школи, на шкільному подвір`ї.  Так у школі повинні бути пандуси, поручні на сходах, звукові пристрої, - все, що може знадобитися для зручності пересування та відпочинку всіх членів навчально освітнього процесу.

Ми сподіваємося на те, що діти будуть допомагати один одному і це для тих, хто допомагає, не повинно бути проблемою. Від допомоги повинні отримувати задоволення і ті, кому допомагають, і ті, хто допомагає. Про самовиховання дітей повинні подбати дорослі.

Розділ 2      

 Робота класного керівника початкової школи щодо

системної ефективної організації дій з питань профілактики

булінгу в інклюзивному класі.

Як вже вище було зазначено, ключову організаційну роль у протидії булінгу в дитячому освітньому середовищі виступає класний керівник.

Аби людина повністю усвідомила чи реалізувала свій потенціал і набула досвіду, допомоги лише рідних людей замало. Вона потребує друзів, які підтримуватимуть її протягом життя. Чи всі наші учні можуть швидко й легко налагоджувати взаємини з іншими, знаходити друзів? Мабуть, ні. Найскладніше тим, хто стикається з труднощами спілкування через особливі освітні потреби, індивідуальні особливості розвитку, особисту кризу чи проблему.

«Коло друзів» — один з інструментів сприяння інклюзії. Це методика групової роботи, метою якої є залучити до шкільного колективу ізольованих учнів, яким складно налагодити взаємини з однолітками. Яка ж мета, ідеї та принципи методики, а також особливості її впровадження у дитячому колективі, де є діти з особливими освітніми потребами?

2.1.    Форми та методи роботи щодо протидії булінгу в

інклюзивному дитячому колективі (з досвіду роботи).                                    

Зважаючи на вище зазначене, особливого значення сьогодні набуває питання пошуку ефективних підходів до організації безпечного навчального процесу. З метою подолання булінгу, а також забезпечення гармонійних взаємовідносин та сприятливого психологічного мікроклімату у закладі освіти психологам, педагогам, соціальним педагогам необхідно володіти технологіями профілактики булінгу.

Профілактика булінгу в школі може бути реалізована на особистісному, груповому, загальношкільному та соціальному рівнях. З метою попередження явища булінгу в освітніх закладах є доцільним впровадження ряду профілактичних технологій, зокрема:

– Медіації (англ. mediation – посередництво) — вид альтернативного врегулювання спорів, метод вирішення спорів із залученням посередника (медіатора), який допомагає сторонам конфлікту налагодити процес комунікації і проаналізувати конфліктну ситуацію таким чином, щоб вони самі змогли обрати той варіант рішення, який би задовольняв інтереси і потреби усіх учасників конфлікту;

– Медіації ровесників;

– Техніки «Коло» - це зібрання людей рівних для спілкування щодо складних питань, проблем в атмосфері взаємоповаги і турботи згідно з певними правилами;

– Технології «Педагогічне переживання».  Педагогічна техніка - це вміння використовувати власний психофізичний апарат як інструмент виховного впливу. Це - володіння комплексом прийомів, який допомагає вчителеві глибше, яскравіше, талановитіше виявити себе і досягти успіхів у виховній роботі.;

– Служб порятунку;

– Телефону довіри;

–Програм профілактики булінгу. Наприклад «Не смійся з мене» просвітньо-профілактична програма тренінгових занять.

З метою попередження насильства та протидії булінгу в шкільному середовищі, педагогам, і в першу чергу класному керівнику необхідно стежити за груповою динамікою класу, щоб вчасно виявляти випадки булінгу та реагувати на них. Налагодження довірливих стосунків з дитиною сприятиме можливості заохочувати її розповідати про свої проблеми класному керівнику, практичному психологу або соціальному педагогу, а також своїм батькам. Важливо, щоб розмова була спокійною і виваженою, що дозволить знизити рівень тривожності та агресивності у дітей та дорослих.

Але ж повернемося до простих, доступних форм та методів, які  з досвіду нашої роботи, допомагають встановлювати добрі стосунки між учнями та запобігати колективному насильству.

Ми умовно назвали наш кас містом, назвали це місто Радісне. В ньому є вулиці: Спортивна, Медична, вулиця Відпочинку, Квіткова, вулиця Поряду. Звісно на кожній вулиці живуть мешканці, які за партами сидять по групах так, щоб легко було розбитися ще й на пари.

Місто Радісне має свою Конституцію, де зібрані закони нашого класу. До речі, закони виробляють та приймають колективно демократичним шляхом. Голосуємо стікерами. У першому класі ми «прийняли» закон «Правила роботи в парах», «Правила роботи в групах», «Правила дружби», «Коло вибору». «Правила поведінки на перерві».

Чергують діти також групами. На кожен день тижня припадає одна група. Щоб не було образ, що у когось незручне місце, діти кожен день пересаджуються на один стілець вправо. Через місяць групи міняються партами. Але група зберігається, хоча склад пари щодня може змінюватися. Так діти привчаються спілкуватися з різними учнями класу.

Дуже допомагають  нам проектні роботи. Тобто, якщо діти намагаються жити за правилами, об’єднані однією метою, то вони зайняті загальним ділом. Так у першому класі ІІ семестру ми виконували короткостроковий проект «Весна», де потрібно було намалювати групі з 6-8 осіб цілісну картину на великому ватмані. Справилися групи по-різному: І – кожен малював в своїй частинці ватману; ІІ – також, але ще й підписували кожну деталь, хто малював; ІІІ – окреслили частину для дівчат та хлопців; а ІV та V (об’єднані) – намалювали цілісну картину весни. В цій групі вявився неформальний лідер, який запропонував свою технологію і кожен відпрацьовував свою деталь малюнку.

У другому класі І семестру в нас вже був довгостроковий проект. До Нового року потрібно було збудувати замок Снігової Королеви. Групи працювали 2 місяці. Перед Новим роком отримали результат.

У квітні нас очікує ще один довгостроковий проект «Фестиваль казок». Кожна група готує постановку своєї улюбленої казки. В кінці квітня буде дебют.

Вже с першого класу діти знають свої права. Завдяки головним героям казок, кросвордів, заплутанок діти легко розрізняють негативні та позитивні дії, визначають порушників прав казкових героїв, пояснюють, як мали діяти порушники закону та жертва, щоб виправити ситуацію (Робочий зошит права «Правознайко» О.В.Бахтінова.; казки «Вовк та семеро козенят», «Червона капелюшка», «Колобок», «Буратіно» та інші.

Діти вчаться окреслювати свій простір. Грають в бджілок, які прилітають на галявину ввічливих слів. Тобто, діти вчаться говорити слова «Вибач», «Дякую»… На ранкових зустрічах вони вчаться вітатися без слів, висловлюватися емоціями за допомогою обличчя, посмішки, жестів.

Також на ранкових зустрічах ми часто проводимо спеціальні вправи, наприклад, «Втримай м’яч». Цю гру ми проводимо особливо після конфліктів. Всі діти розтягують ковдру з визначеним центром та кладуть на неї м’яч. Колективно тримають ковдру так, щоб м’яч утримався в центі ковдри. Так учні розуміють, що в колективі важливий кожен учень. Особливо це помітно стає тоді, коли ми прибираємо із вправи декілька учнів. Після, плескаємо у долоні, тому що впоратися з завданням допомагав весь колектив.

З другого класу діти пишуть один одному листи, записки, листівки, бо в класній кімнаті є скринька, яку ми кожного дня після четвертого уроку відкриваємо. Чергові обирають листоношу, який розносить пошту. Ця рольова гра дуже допомагає у встановлені доброзичливих відносин. По-перше, діти намагаються оформити свої листи красиво, писати без помилок. По-друге, вчаться культурі спілкування та добре ставитися до іншої людини. Дитина може написати і вчителю, якщо їй важко висловитися.

Ця скринька свого роду скринька довіри, хоча ми її так не називаємо.

Слід ще згадати про те, що профілактична робота щодо запобігання булінгу проводиться не тільки у позакласний час, але й на уроках. В цьому допомагають спеціальні вправи. Вчителю не потрібно весь урок будувати на тренінгу. Кожен день виконувати одну-дві такі вправи і, на нашу думку, результат не змусить себе довго чекати.

Так на уроці фізкультури зовсім нещодавно потрібно було за темою виконувати вправу на лавці. Ми ускладнили задачу, а саме: потрібно було пройти з зав’язаними очима, але поруч за руку такого учня, що йшов по лавці, тримав інший учень. Приємно було дивитися, як діти, які не завжди знаходили порозуміння в ігровому куточку, переживали один за одного, утримували товариша, направляли його як підказками, так і своїми рухами, діями. І що, мабуть, саме цінне, за них переживали всі діти класу.

Дуже цікаву вправу ми виконуємо на уроках математики. Ми її назвали «Звірка».  Наприклад, діти отримали завдання розв’язати два вирази. Хто розв’язав один вираз, піднімає один палець і шукає по класу такий же один палець. Пара біжить на килим і там звіряє відповіді. Якщо відповіді різні, вони знаходять помилку, намагаються пояснити один одному і біжать на місця розв’язувати другий вираз. Подібні дії відбуваються з перевіркою другого виразу.

Інша вправа може виконуватися на будь-якому предметі. Називається вона «Спина до спини». У такому положенні учні задають один одному питання та один одному відповідають. Весь клас працює з картками. Сині картки – згодні з відповіддю, червоні – незгодні.

У вправах, в іграх, змаганнях та інших видах діяльності приймають участь, як правило, всі діти класу.

Отже, дозволимо собі надати деякі поради з досвіду роботи на допомогу іншим вчителям.

2.                                  Методичні рекомендації щодо профілактичних

запобігань такого негативного явища, як булінг.

Працюючи в дитячому колективі, де є діти з особливими освітніми потребами, учитель, на нашу думку, має знати деякі основні правила, які допоможуть йому в роботі:

1. Проводити профілактичну роботу щодо запобігання булінгу на випередження.
2. Підключати до своєї роботи батьків, колег, суспільні організації.
3. Сприяти створенню зручного навчального простору для всіх членів освітнього процесу не тільки у класі, а й біля школи.
4. Залучати дітей з особливими освітніми потребами до повноцінного життя класу, школи.
5. Сприяти укріпленню доброзичливих взаємовідносин не тільки серед дітей, але й серед батьків.

ВИСНОВКИ

Так, опрацювавши тему «СТВОРЕННЯ СИСТЕМИ ЕФЕКТИВНОЇ ПРОТИДІЇ БУЛІНГУ В ІНКЛЮЗИВНОМУ ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ», можна зробити деякі висновки. Любу систему створюють люди, і в даному випадку якість цієї роботи залежить від класного керівника. А саме, від його бажання змінюватися самому, змінювати світ навколо себе. Ця людина повинна бути не просто доброзичливою, щирою, турботливою, але й з високою самоорганізацією, відповідальністю, культурою.

Саме класний керівник повинен знати проблеми кожного учня, спостерігати за настроєм дітей, реагувати на кожен випадок, нехай навіть незначний, аналізувати, розбирати його, вибудовувати шляхи рішення тих проблем, які трапляються в дитячому колективі.

Кожна дитина, а особливо діти з особливими освітніми потребами, за допомогою дорослих, друзів, однокласників мають соціалізуватися спочатку у дитячому шкільному колективі, а у подальшому житті - у суспільстві.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.  Словник української мови [Текст] : у 20 т. / НАН України, Укр. мов.-інформ. фонд. - К. : Наукова думка, 2010 - . - ISBN 978-966-00-1050-5.

2.  Н. Г. Озерова, В. А. Широков. Перший том Словника української мови у 20-ти томах // Мовознавство, 2011, № 2.

3. До питання психопрофілактики насилля в шкільному середовищі /Марценюк М.О.//Національний вісник Херсонського національного університету. Сер.: Психологічні науки, 2017. – с. 175-180.

4. Лушпай Л.І. Булінг як соціально-педагогічна проблема та шляхи її вирішення (на прикладі досвіду середніх загальноосвітніх шкіл Великої Британії). – Київ, 2010.– с.126-131.

5. Мирний М. «Як булінг впливає на всіх дітей у класі» //humanrights.org.ua/material/buling.

6. Не смійся з мене: просвітньо-профілактична програма тренінгових занять: Навч. метод. посібник/Авт. Лора Паркер Роерден, заг. ред. Лях Т. Л. – К.:УМСА,2013. – 100 с.

7. Шкільний булінг як соціально-психологічний феномен./Губко А.А.//Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Сер.: Психологічні науки. Тематичні серії, 2013. – с. 46-50.     

                                               ДОДАТКИ

СХЕМА 1      Взаємодії учасників навчально-виховного процесу,                      

                       які позитивно впливають на дитину з особливими

                       освітніми потребами.

СВІТЛИНИ 2-Б класу Бросківської ЗОШ

   Акція «Зелений патруль»

Діти, які не посіли ніякого місця на  олімпіаді, але отримали подарунки та Подяку за сміливість та прагнення до знань

 Робота в групах (праворуч – дитина з особливими освітніми потребами).

      Група учнів, які виготовили з тубусів туалетного паперу замок (посередині)  Снігової королеви;

(і праворуч, і ліворуч знаходяться по одному хлопчику з особливими освітніми потребами).

    Урок читання. Група учнів з різними рівнями навчальних досягнень підготувала        інсценування казки.

    Працюють групи дітей.