“А у Марії оцінки краще”, “Іван не кинув карате, на відміну від тебе”, “А Світлана весь час готується до НМТ” – чули коли-небудь щось подібне? Насправді всі нас бодай колись хтось порівнював з іншими людьми, або це можемо робити й ми самі. Проте для чого? Хтось скаже – вчителі або батьки – що порівняння мотивують, але чи так це насправді?
Чому ми це робимо
Спочатку спробуємо розібратися, чому взагалі ми порівнюємо себе із іншими? Якщо ми звернемося до психології, то швидко зʼясуємо, що людина – істота соціальна, з цим складно сперечатися. А отже, для того, аби комфортно почуватися в соціумі, їй потрібно дотримуватися певних правил та відповідати певним очікуванням. І саме тут уже й починаються перші порівняння.
Та це ще не все. Порівнюємо себе з іншими ми ще й через бажання самоствердитися. Бо як інакше ми переконаємося в тому, що виглядаємо / робимо / знаємо щось краще, ніж інші?
Ще однією причиною порівнянь може бути підсвідома впевненість у тому, що чим кращими ми є, тим цінніші ми для соціуму. Проте тут варто розуміти, що критерії “краще” в кожного різні.
Окрім того, ми можемо порівнювати себе з іншими тоді, коли відчуваємо, що нам чогось не вистачає. Чого саме? А от цього ми точно не знаємо, тож починаємо порівнювати себе з іншими, аби зрозуміти.
Чому порівняння – це не ок
Будьмо чесні: хіба ми щасливі від того, що хтось порівнює нас з іншими людьми? Навіть якщо це порівняння на нашу користь, сам його факт насправді не дуже радує. Проте на жаль, більшість порівнянь усе ж негативні та роблять їх люди цілком свідомо: хтось прагне образити, хтось – ніби стимулювати до дій тощо.
На таке легко образитися, проте образа - ще не все. Так, порівняння може спонукати нас зробити неправильний вибір (однокласник впорався з акторським гуртком, чому не вдасться мені? навіть якщо я не дуже хочу). Або взагалі сприйняти чужі бажання за свої (мама так хоче, аби я була лікаркою, може це й дійсно непогана ідея).
Але всі порівняння мають одну проблему: при цьому не враховуються ваша особистість, вміння, здібності, бажання та мрії. Зрештою, дивлячись на однокласника, який вдало поєднує навчання у двох школах, ми уявлення не маємо, чого це насправді йому коштує.
Як перестати порівнювати себе з іншими?
1. Для початку дайте собі відповідь на просте запитання: а для чого ви взагалі вирішили порівняти себе із кимось? Або для чого хтось вирішив порівняти вас зі сторонньою особою?
Нерідко це намагаються виправдати бажанням зрозуміти власний прогрес або мотивувати когось до успіхів. Але в такому випадку обʼєктивно можна порівнювати себе зараз і в минулому.
2. Спробуйте зрозуміти, чого насправді хочете.
Коли розумієш свої справжні бажання, цінності та мету, то підхопити чужі стає набагато складніше.
3. Не знецінюйте свої досягнення.
Якщо ви все ж підозрюєте, що досягаєте менше успіхів, ніж хотілося б, то, можливо, краще почати вести щоденник і позначати всі завдання, із якими впоралися.
4. Не проводьте багато часу в соцмережах.
Усі давно знають, що вони транслюють не зовсім реальне життя. Але ідеальна картинка змушує нас порівнювати себе з іншими та сумувати. Хоча можна спробувати проаналізувати власні реакції на ті чи інші пости.
5. Сприймайте чужий досвід позитивно.
Якщо вже так сталося, що себе із кимось порівняли (або вас хтось), то спробуйте не засмучуватися, а знайти позитивні моменти. Наприклад, що ви могли почерпнути в цієї людини, чим надихнутися?
І головне - не порівнюйте зайвий раз друзів та близьких із іншими (принаймні не вголос!).
