Свято зустрічі випускників Дубенського педагогічного коледжу

Свято зустрічі випускників

                                                                    Звучить ф-но

                                                                   «Життя іде» Н.Гурин

                                                     Відео «Життя, довжиною в 73 роки»

В.1.  Відцвітають літа, переходять у пам’ять,
Не встигаєш, ночами доточуєш дні.
Кружеляє життя на такій бистрині,
Що не ти, а тобою діла твої правлять.

Розраховуєш час до найменшої миті,

Із цейтноту в новий потрапляєш цейтнот……..
А нараз уяви, що нема цих турбот, –
Задля чого тоді, власне, жити на світі?

В.3. На сцені -  лауреати ІІ премії Всеукраїнського фестивалю «Зустрічаємо різдво», ІІІ премії ХІ Міжнародного фестивалю «Надбужанські зустрічі» в Польщі, учасники Днів Української культури в Польщі- 2015, 2016, 2019, свята туристичного сезону в Болгарії - театр народної  пісні «Погостини», керівник Ірина Пулик. 

1. «Погостини»

В.2.  Доброго дня, шановні друзі, дорогі гості і викладачі! Щиро вітаємо вас на цьому урочистому святі. Хай цей вечір наповниться спогадами давно минулих років…Сьогодні ми  знову зустрічаємося з вами, випускниками коледжу, училища.

В.3.  Хоч, залишивши стіни нашого коледжу, ви розійшлися різними дорогами, але всіх вас єднає одне – вогник  любові до нашого закладу. Наша  зустріч – це  мандрівка у світ дитинства і юності. Тож сьогодні почувайте себе юними , безтурботними, жартівливими…

В.4.  Відомий французький письменник Антуан Сент-Екзюпері говорив: «Всі ми родом з дитинства», а ми додамо – всі ми родом з Дубенського педагогічного училища.

В.1.  Зустріч з дитинством, із роками юності – це приємні спогади, це для кожного із вас довгождане свято.

В.2.  Слово для виступу надається директору Дубенського коледжу РДГУ В.П.Бабаку.

                                                            Виступ директора.

2. Н.Тернова

В.3.  Проходять роки… Студенти прощаються із коледжом, ідуть у нове життя. Скільки прекрасних справ на рахунку наших випускників. Ми можемо гордитися, що  всі, хто прийшли на цю зустріч, знайшли своє місце в житті, стали добрими спеціалістами і хорошими людьми.

В.4. В нашому залі є люди, які закінчили коледж 50 років тому. Підніміться, будь ласка! …. Надаємо слово вам!

В.3. вас вітає танцювальна студія Витинанка . Керівник – А. Українець.

                                                                      3. Танець

В.3. Ми хочемо привітати випускників  1973 року! Підніміться, будь ласка!. 45 років тому ви залишили цей навчальний заклад. Про що мріялось – чи збулось? Надаємо вам слово.

В.4. Вас вітає ансамбль народних інструментів «Музиченьки». Керівник – Петро Марцинковський.

4.          Ансамбль народних інструментів «Музиченьки».

В.1. Кожен з вас має місце в житі, сім’ю. Та в кожного бентежно стукає серце при згадці про  роки юності, які вже 40 літ пливуть від вас у вічність. З’являється бажання відшукати пристань, пройти забутим коридором, посидіти за своєю партою…

В.2.  І небо височенне літнє,
І птахи в лагідній плавбі,
І погляд жінки мимолітний,
Що ледь спинився на тобі,
І даль полів – розкинеш руки
І засмієшся, мов дитя!
Дива невловні ці, стозвукі

Звучать прекрасно так: життя!

В.1. Випускники  1978 року – просимо піднятися!  

В.2. Вас вітає дует у складі Сергія Олексійовця та Юлії Харитонюк. Керівник – Вікторія Янчук.

5.          С.Олексійовець, Ю.Харитонюк «Вишиваночка»

В.1. Шановні випускники! Ваші стежки – дороги злилися сьогодні в одну, єдину, яка вас повернула в юнацькі роки, привівши у рідний коледж. Тут все, як колись: шумлять студенти, заклопотані викладачі... Та ви вже не ті. За вами – дороги життя, такі різні і такі нелегкі... Ніхто не в силах зупинити час.

 В.2. Та сьогодні вам належить творити диво: ви не тільки зупините час, ви повернете його назад, в ті найщасливіші роки, коли світ переливається кольорами веселки, пробуджуючи в кожному серці веселкові надії.

В.1. Давайте привітаємо випускників 1983 року. Запрошуємо вас до мікрофону .     

В.2. На сцені – Вікторія Тимощук

6.  В.Тимощук

В.3. На світі безліч тягнеться доріг

 Одні – як мудрість, інші в терен цвіті

 А поміж них крізь промені проліг

 У коледж шлях, що найкоротший в світі.

В.4. 30 років пролетіло, як один день…А в 1988– му вам здавалось, що життя таке довге і все – попереду….

 В.3.  Хоча попереду, надіємось, ще багато радісних подій, але ми хочемо повернути вас у студентські роки і  побачити випускників  1988 року!

В.3. Звучить саксофон… На сцені - студентка ІІ курсу, переможниця Всеукраїнського конкурсу «Пісня буде поміж нас» в номінації «Інструментальна музика»  Софія Мельничук. Керівник – Богдан Дацюк.

                                                            7. С.Мельничук

В.1.А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.
В цьому, напевно, правда пташина…
А як же людина? А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху-пір'я,
А з правди, чесноти і довір'я.
У кого – з вірності у коханні.
У кого – з вічного поривання.
У кого – з щирості до роботи.
У кого – з щедрості на турботи.
У кого – з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
Людина нібито не літає…
А крила має. А крила має!

В.2. Привітаймо випускників 1993 року, які 25 років тому на широких крилах вилетіли  в світ…

В.1. На сцені – ансамбль бандуристів «Мальви». Керівник – Леонід Мороз.

8. Ансамбль бандуристів «Вишиванка»

В.4. Життя невпинно біжить, залишаючи прекрасні спогади, а пам’ять свято береже все найдорожче, дні, коли вам 17 було.

В.3.  Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло одзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.

В.4. Випускники 1998 року!. Підніміться, будь ласка!   Вам слово!

В.3. Для вас співає лауреат І премії Всеукраїнського конкурсу «Пісня буде поміж нас» квартет «Вишиванка» Керівник – Галина Цимбалюк.

9. «Вишиванка»

В.1.  Привітаємо наших гостей, які закінчили коледж 15 років тому. Просимо до слова !

В.2. Вас вітає  студентка 1-С курсу Віталіна Братащук

                                                                      10. «Весна» В.Братасюк

В.3.  А що згадують випускники 2008?

В.4. Я думаю, що краще за них про це ніхто не згадає! Просимо вас до мікрофону

В.3. Для вас співає дипломант Всеукраїнського конкурсу «Пісня буде поміж нас» Вікторія Карп’юк.

11. В.Карп’юк «Демони»

В.2. Життя, наче потяг,   - у кожного свій маршрут, свої життєві далі і зупинки, свої пасажири, свої болі й тривоги, радощі й успіхи, та в усіх вас була спільна зупинка, і хоча немає станції, де приймають у минуле поїзди, та на зупинці під назвою «Коледж» завжди вам раді.

В.1. Щиро вітаємо наших молодих колег. Які закінчили коледж 5 років тому… запрошуємо до спогадів!

В.2. Для вас співає дипломант Всеукраїнського конкурсу «Пісня буде поміж нас» Анастасія Хаєцька

                                                                 12.  А.Хаєцька

В.3. То нічого, що юність від вас

 У минуле іде крок за кроком

 Хай життя ваше стане уроком

 Кожен прожитий день, наче клас.

В.4. Зустріч у цьому залі добігає кінця. Але ви ще до вечора…а, можливо, і до завтрашнього вечора,  будете згадувати свої студентські роки. І перш, ніж загубитись у споминах, ми просимо вашої допомоги і підтримки. У цьому корпусі,  на ІІ поверсі є особлива кімната. Ми відкрили її двері 2 роки тому. Мова йде про музей коледжу.

В.1. Наші викладачі зробили лише початок. Нам потрібні ваші спомини, фото тих років, якісь особливі артефакти – студентські квитки,  інші документи, конспекти, творчі роботи, записи… все, що навіює вам спогади про наш навчальний заклад. Будемо вдячні за допомогу.

В.2. А сьогодні ви можете відвідати наш музей і побачити, що ми вже зібрали.

В.3. І не тільки побачити, а й знайти (можливо) на фото себе, 17-річного, побачити ті підручники, за якими ви навчались, згадати поіменно своїх викладачів, познайомитись із певними досягненнями, починаннями.

В.4. І ви можете залишити свої згадки  у «Книзі спогадів» або написати свої враження у «Книзі відгуків». Ласкаво просимо!

В.3. Шануйтеся, друзі на довгім віку

        Прощайтесь в надії зустрітися знову

В.1. І хай, як сьогодні, завжди вам щастить

        На добру і щиру розмову.

В.2. До нових зустрічей!

13. Фінал «Грай, музико, грай» А. Тернова, «Погостини»