Тексти для контрольного аудіювання.

8 клас

Тексти для контрольного аудіювання

Контрольне аудіювання

 

Клас	Обсяг та звучання текстів, що належать до
	художнього стилю		Інших стилів
8-й	700-800	7-8	600-700	6-7

 

Лелечка

Мудра стара туркеня, приставлена для навчання султанських дочок і молоденьких одалісок гарему, розповідала Хуррем (Настасі) про османських султанів і про їхніх предків, знання переплелося в ній з її довгим-предовгим життям, власне, ціле її життя стало тепер суцільним знанням. Темнолиця, ву­сата стара наповнена була такою безліччю історій, що їх стачило б на тисячі таких жадібних умів, як у молодої бранки з України, і з тих історій з особливою силою запам'яталася Настасі розповідь про анатолійських орлів і перелі­тних лелек.

Правда чи вигадка, але ж яка моторошна!

Ніби щоразу ранньої весни, коли з Єгипту летять на далеку Україну та­буни лелек, стрічають їх у путі темні зграї анатолійських орлів. Орли збираються з найдальших гір до узбережжя Еге-денізу, і, коли стомлені надморсь­ким перельотом лелеки пробують з Егейських островів перебратися на мате­рик, над білими від сонячного жару горами мирних мандрівників стрічає смерть. Споконвіку живуть під тим голубим вилинялим від спеки небом, се­ред білого каміння могутні орли, які не підпускають нікого, хто хоче проник­нути на материк з моря й островів, повисають над безлюдними, спеченими сонцем горами похмурою летючою стіною, б'ють на смерть усе живе — усе йдуче, повзуче, біжуче й летюче.

Лелеки знають, яка доля вготована їм над білими горами, але знають та­кож і те, що десь далеко-далеко ждуть їх велетенські річки з солодкою во­дою, ждуть безмежні плавні, озера й непрохідні болота, усі вони— від могу­тніх лелек-ватажків до молоденьких лелечок-перволіток — народилися у тих далеких зелених краях і мають вертатися щоразу туди, вертатися знов і знов, завжди і вічно, бо їхнє лелече перелітне життя є не що інше, як безупинне вертання і повертання до своїх народжень, до того, що назавжди лишається найріднішим. Хоч дорога далека, тяжка і кривава, хоч багато з них не долетить, не прилетить і не повернеться ніколи, але однаково треба щоразу бити­ся грудьми, крильми через силу, у розпачливім клекоті прориватися і проби­ватися до рідної ріднизни — і що там перешкоди, перепони, небезпеки й чи­ясь зла воля!

Тисячі років стрічають їх над морем похмурі орлині зграї, які намага­ються скинути лелек назад у море, відігнати від свого материка, побити, по­шматувати, понищити, але не відступають лелеки, не лякаються, сміливо й відчайдушно йдуть груди на груди, крила на крила, старі вожаки першими приймають удар, ідучи на стіну старих орлів. Діється усе те на неймовірній височині, лелеки не бояться ні орлів, ні висот, вони не лякаються падінь і смертей, бо ж однаково їм треба пробитися, це знання живе в їхній крові так само, як в орлиній крові живе знання того, що кожного, хто прилетів з моря, треба скинути назад у море або кров'ю його окропити біле каміння материка, потяти його на білому камінні, ще гострішому, ніж орлині дзьоби і пазурі.

1 поки старі лелеки-вожаки приймають на свої нечутливі до болю тіла перший удар, поки їм на підмогу напливають нові і нові хвилі лелечого війська, молоді лелечки-перволітки, ще не стверділі ні тілом, ні духом, відриваються від табунів і, вигнувши крила, шугають до самої землі, припадають ледь не до білого гострого каміння, у лякливому пошумі крил, в лихоманковому поспіху віддаляються від місця битви у материк далі й далі, недосяжні для орлів, які не вміють літати при землі, перемагаючи старих хижаків коли не си­лою та міцню, то розумом та спритністю, якої навчили їх старі лелеки.

І так триває уже тисячі літ, ллється кров, падають з висоти вбиті веле­тенські птахи, йде сила на силу затято, запекло й непоступливо, а розум і спритність часом рятують наймолодших, і щовесни знов прилітають до Ду­наю, Дніпра й Дністра лелеки, знаходять давні гнізда, ждуть своїх суджених і дають початки життю новому і вічному.

Тяжкі гаремні ночі, а дні ще тяжчі, бо самотність і безнадія ще з біль­шою гостротою відчуваються, коли оточена підгляданням, підслуховуван­ням, скрадливими кроками, таємничими шепотами, недовірою і ворожістю. У такі хвилини весь османський світ уявлявся Хуррем отими кривавими орлами з білих анатолійських гір, а Слов'янщина — лелеками, нещасними, прирече­ними навіки, але й непоступливо-упертими у своєму триванні, у постійному відродженні, в невідворотному поверненні до своїх джерел, до ріднизни.                                 (Я. Загребельний.)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дайте відповіді на запитання

1. Стара туркеня була приставлена для:

а) розваги султанських дочок і молодих одалісок гарему;

б)  нагляду за султанськими дочками і молодими одалісками гарему;

в) навчання суданських дочок і молодих одалісок гарему 

г)  нагляду за Настею. - 

а) османських султанів і про їхніх предків;

б) молоду бранку з України;

в) довге-предовге  життя туркені;

г) анатолійських орлів і перелітних лелек.

г)  гостинно приймають мирних мандрівників.

4. Лелеки щоразу повертаються тільки тому, що:

а) їх чекають велетенські річки з солодкою водою; 

в) їх чекає там відпочинок;

5. Орлині зграї намагаються:

б) захистити свій материк від надоїдливих прибульців;

в) не допустити захоплення лелеками їхньої території;

г)  вступити з лелеками у своєрідну гру.

6. Лелеки у свою чергу:

а) бояться зазнати смертельних ран і відступають;

б) шукають серед орлів прихильників, щоб проникнути на материк;

в) відступають, лякаються, так і не вступивши у боротьбу;

7. Перший удар приймають на себе лелеки-вожаки для того, щоб:

а) показати свою силу і відвагу в битві з орлами;

б) відвернути увагу від молодих лелек, захистити їх від небезпеки;

8. Вислів «рідна ріднизна» означає:

а) близькі родичі;

б) місце зимівлі;

в} місце, де народилися, де дається початок новому і вічному, батьківщина;

г)  місце, де є багато поживної їжі.

9. Молодим лелечкам вдається проникнути на острів, бо:

а) вони недосяжні для орлів, які не вміють літати при землі;

б) вони сильні і міцні;

в) орли вступають у битву лише зі старими лелеками;

г) старим лелекам не дозволяється проникати на острів.

10. Одиноких, слабких врятує:

а) любов до ближнього;

б) безстрашність, рішучість;
в) розум і спритність;

г) досвідчені старші друзі.

11. Весь османський світ уявлявся Хуррем:

а) непоступливо-упертими птахами;

б) кривавими орлами з білих анатолійських гір;

в) захисниками своїх прав;

г) мирними лелеками

12. Основна думка твору:

а) пропагування сили і насильства;

         в) утвердження боротьби за існування;

         г) прославлення готовності на самопожертву.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Справжній син найсильнішої з матерів

Володько Довбенко швидко вростає у тверде середовище школи.

Якоїсь суботи достукується до бібліотеки. Там повно книг, і Володько може їх читати. Просто - бери і читай. Скільки хоч, читай. Майн-Рід, Жуль Верн, Марк Твен. Боже, скільки тих чудернацьких назв. Які дивовижі, які чудесні краї, які люди. Хіба ж можна жити отак і не спробувати зробити мандрівку на місяць, познайомитися з чудесним капітаном Немо. А хіба ж не золоті приятелі Том Соєр та Гек Фін? Хіба не розкіш проїхатися з ними по повних водах казкової Міссісіпі, пережити стільки дивовижних пригод, здобути великі скарби? Так! Розкішно, гарно, чудесно! Добре погрузнути в таке життя, жити ним і ще раз жити, збагачувати себе скарбами найглибшо­го його дна, захованого там колишніми мандрівниками. Рости, ширшати. Знати всі сміхи, всі болі, всі розкоші душевного прагнення.

Семінарія готує виставу «Наталку Полтавку». Зразкова школа бере та­кож участь. Карпо Пилипович утворив хор і думає виступати також. Воло­дько всіма силами намагався  попасти в хор і попав.

Стоїть Довбенко і співає: «Стоїть гора високая». Сумний і одночасно веселий мотив. Гора, гай. Річка сріблиста і верби напевно такі, як там у Лебедшині, що позвішували довге віття до самої води. «До тебе, люба річень­ко, ще вернеться весна. А молодість не вернеться»... Так. Неухильна прав­да. Радісно і приємно бути молодим, здоровим. Що значить яка-небудь ма­ленька прикрість, - коли роздумати як слід, то це щось зовсім непомітне.

У головній залі будують поміст, лаштунки, вішають завісу. Здоровенне полотнисько. На нім луг, левада, річка з лілеями і похилі високі верби. Далі копиця сіна, молодиця з граблями на плечах. А ще далі хатина зі соняшни­ками, рожами, плотом і горщиками на кілках. Стовп синього диму зводить­ся з комина хатини і сягає попелястих, мов ягнята, розсипаних по блакиті хмарок. Україна. Така вона. Такою чують змисли її мешканців.

Володько все більше і більше відкриває оті широкі лани, оті левади, оті особливі хмари. Там справжня, приваблива краса. Хочеться наслідувати її. Він з приємністю буде вважати себе українцем, мешканцем такої чудес­ної землі. І також приємно йому, що вибрали його до хору. 1 тут він не останній! 1 тут він братиме чинну участь у такому гарному ділі, як вистава української комедії.

В суботу «генеральна репетиція». Зала вже повна. Чекання. Річка, вер­би, хата зі соняшниками підносяться і никнуть під стелею. Виринає гай, криниця. 1 верби знов з'являються, а під ними дівчина з відрами. Наталка. Байдуже, що то переодягнений Буцманюк. Кому прийде в голову божевільна думка сумніву, що це не справжня страждаюча великим коханням Наталка. Байдуже, що голос її не зовсім дівочий, штучний. Хто не хоче чути, чого не треба, не почує. Вона співає так жалісно, що серце мліє. Навіть чути, як вітри віють і дерева гнуться.

Зала убрана. На стінах Шевченко, Франко, гетьмани. Перший раз жов­то-сині прапорчики з'явилися. Хор стоїть непорушно і чекає, поки підні­меться завіса. Володькове серце чітко тукотить. Карпо Пилипович дає зна­ти, і завіса полопотіла догори. Пісня виходить значно гірше, ніж було на співанках. Карпо Пилипович, нашвидко відкланявшись, завдає тон на другу пісню. Це вже ліпше. Володько починає відчувати себе. Щось два рази по­ворушив навіть головою. Помітив також, що в чорній прірві перед ним по­вно облич. Кінець. Гураган оплесків...

Як тільки минув Великдень, почав Володько міркувати, як би і школу скінчити і батькові допомогти. Всі предмети науки знав добре. Цілий курс майже пройдено. Лишається тільки дочекатися розпуску та дістати свідоцтво. Та коли це буде.

Хлопець вирішує звернутися до учительської ради, щоб дозволила йому скорше лишити школу. І несподівана радість. Йому дозволяють це. Йому видають свідоцтво і з Богом. Свідоцтво гарне. Таке свідоцтво не осоромить його перед батьком.

 Володько лишає Дермань. Лишає дядька, своїх приятелів. Його проводять добрі хлопці зі школи, прощаються і просять навідатися до них улітку. Аж тоді десь, як садовина поспіє. У Тилявці, напевне, нема таких садів, як Дермані. Добре. Володько не промине навідатися, а восени, як Бог дасть здоров'я, знов прибуде до школи. Виходить Володько в далеку дорогу зовсім раненько. Ледь на світ благословляється, ледь обарвилось небо на схо­ді. А на вечір вже вдома.

Привітався, поцілував матір у руку. Стара заметушилася.

Вона зовсім не сподівалася, що той прибуде.

-   Яка низенька хатина. А плита. Зовсім низька. Мало не по коліна, - каже Володько.

-   Бо ти вигнався, - радісно зазначує мати.

Володько аж тепер помічає, як він за зиму виріс. І делікатності набрав­ся. Навіть мова злагідніла. Не така уривна, кострубата.

Батько побачив Володька і першим його словом було:

- Ну, так уже прийшов? Розпустили?

Володько привітався з батьком так само, як і з матір'ю. Поцілував ба­тькову руку.

При вечері коротка розмова. Володько показує свідоцтво. Батько взяв папір у руку, подивився і зараз повернув. Не сказав нічого. Володько вдив­ляється тільки у вираз батькового обличчя. На цей раз усі прикмети вказу­ють, що батько вдоволений.

Другого ранку Володько вже в полі. Знов вітер, рілля, жайворонки. Знов простір і рідна, чорна земля, а Володько син її, справжній син найсильнішої з матерів. 773 слова                                  (Улас Самчук)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дайте відповіді на запитання

Варіант І

1. Після закінчення початкової школи Володько продовжував навчання у

а) Кременецькій гімназії;

б) Дерманській семінарії;

в) Тилявецькій школі;

г) Дерманській зразковій школі.  (1 б.)

2. Володько із захопленням читав твори

а) Майн Ріда, Жуля Верна, Марка Твена;

б) Жоржа Сімонена, Агати Крісті, Марка Твена;

в) Майн Ріда, Джека Лондона, Еміля Золя;

г)  Марка Твена, Агати Крісті, Жуля Верна. (1 б.)

3. Семінарія і школа готували до постановки п'єсу

а)  «Наталка Полтавка»;       в) «Сватання на Гончарівці»;

б)«Москаль-чарівник»;          г) «Назар Стодоля»,        (1 б.)

4. На завісі було відтворено краєвид

а)  Волині;           в) Закарпаття;

б)  Галичини        г) Наддніпрянської України.              (16.)

5. На стінах зали висіли портрети

а) Т.Г. Шевченка, І.Я. Франка, 1.П. Котляревського;

б) Т.Г. Шевченка, І.Я. Франка, українських гетьманів; . .

в) Т.П. Котляревського, Т.Г. Шевченка, Лесі Українки;

г)  Т.Г. Шевченка, І.Я. Франка, Лесі Українки, (1 б.)

6. Привітавшись з батьком, син

а) поцілував його у щоку; в) низько вклонився;

б) поцілував у руку; г) подав руку. (І б.)

7. Наступного ранку після повернення додому Володько

а) відпочивав, бо втомився після цілоденної дороги;

б) пішов провідати друзів;

в) залишився допомагати матері по господарству;

г) пішов з батьком у поле. (1 б.)

8. Повернувшись з навчання додому, хлопець відчув, що

а) став делікатнішим, а його мова лагіднішою;

б) засумував за шкільними друзями, цікавими книгами, улюбленими вчителями;

в) він уже зовсім дорослий і не потребує батьківської поради;

г) батьки пишаються ним. (16.)

9. Найсильнішою з матерів автор називає

а) Володькову матір;       в) усю Україну;

б) землю;                  г) планету Земля.                    (1 б.)

10. Прокоментуйте рядки: «Він (Володько) буде з приємністю: вважати себе українцем, мешканцем такої чудесної землі».(3 б.)

 

Варіант 2

1.  Село Дермань знаходиться

а) на Волині; в) на півдні України;

б) на Поділлі; г) в Галичині. (1 б.)

2. Улюблені літературні герої Володька - це

а) Шерлок Холмс, Том Соер;

б) Гек Фін, Том Соер, капітан Немо;

в) капітан Немо, Мартін Ідей; 

г) Шерлок Холмс, Мартін Тден. . (1 б.)

3. Шкільний хор готував на концерт пісню
а) «Їхав козак за Дунай»;

6) «Стоїть гора високая»;

в) « Реве та стогне Дніпр широкий».

г) «Засвіт встали козаченки»; (І б.)

4. На завісі було намальовано такий краєвид

а) високі гори і хатину під солом'яною стріхою;

б) дівчину, яка набирає воду з криниці;

в) вишневий садок, матір з немовлям;

г) високі верби, картину з соняшниками, рожами, плотом і горщиками на кілках.              (1 б.)

5.  До виступу зал прикрасили

а) червоними прапорцями;

б) козацькими прапорами;

в) синьо-жовтими прапорцями;

г)  вишитими хоругвами. . (І б.)

6.  Володько звернувся до учительської ради з проханням швидше залишити школу, бо             

а) скучив за батьками;

б) хотів побачити друзів;

в) вчитися стало нецікаво;

г) розумів, що мусить допомогти батькові. (І б.)

7.  Привітавшись з матір'ю, син

а) низько вклонився їй;

б) ніжно поцілував у щоку;

в) поцілував у руку;

г) пригорнувся до неї, як в ранньому дитинстві. (І б.)

8.  Батько, побачивши синове свідоцтво,

а) був розчарований, але не виявив цього;

б) відчув гордість і похвалив хлопця;

в) був задоволений, але промовчав;

г) виявляв своє незадоволення. (16.)

9. «Найсильнішою з матерів» автор назвав

а) Україну;                           в) планету Земля;

б) Володькову матір;            г) землю.                                  (1 б.)

10. Що у вдачі Володька запам'яталося вам найбільше?                                

                                                                                       (3 б.)