ВЛАДА Цей шлях опирається на переконання дорослого, що батьки завжди краще знають і мають рацію, демонструють дитині, хто головний. Такий образ батьків викликає в дитини почуття страху, злості, гніву, жалю, несправедливості, кривди, приниження, сорому. У дитини з'являється переконання, що батьки її не розуміють, можливо, не люблять. У поведінці дитини може з'явитися опір, брехня, покора, агресія, ворожість, бунт або лицемірство. Можливі наслідки для дитини – відсутність бажання змінюватися, залежність від думки та оцінок інших, нездатність творчо мислити, самостійно вирішувати проблеми, занижена самооцінка, відсутність віри у власні можливості. Можливі наслідки для батьків – почуття безсилля, нездатності вплинути на ситуацію, що посилюють незадоволення дитиною та собою як батьками
ПОСТУПЛИВІСТЬ На цьому шляху батьки заради «святого спокою» поступаються дитині, хоча це суперечить їхнім відчуттям і потребам. Вони підкоряються волі дитини, щоб уникнути конфронтації. Постать батьків поступлива, але наелектризована злістю, роздратуванням щодо «самолюбивої, сповненої бажань і претензій» дитини. Дитина почувається у виграші: «Я перемогла!» Це породжує змішані почуття: тріумф, почуття провини, невпевненість – викликані відсутністю опору з боку дорослого. Свою волю дитина диктує за допомогою крику, плачу, шантажу, тиску. Можливі наслідки для дитини – у дитини може розвинутися імпульсивний спосіб реагування, егоїзм, нездатність підпорядковуватися авторитетові, суспільним та етичним нормам, а також працювати в колективі (виникають проблеми в школі, з ровесниками). Можливі наслідки для батьків – неприязнь до дитини, безсилля, незадоволення собою як батьками, незадоволення з приводу постійних поступок дитині всупереч своїм потребам та почуттям.
ДІАЛОГ На шляху діалогу батьки передають дитині важливі для них цінності, враховуючи почуття та потреби дитини, а в ситуації конфлікту шукають спільне рішення, яке б задовольняло всіх зацікавлених. Батьки поважають почуття, потреби та думки дитини. Допомагають дитині розкривати свої можливості, сприяють становленню її адекватної самооцінки. Також батьки поважають свої потреби та почуття, можуть твердо сказати «ні», коли ситуація потребує цього. Тому дитина може бути задоволена сама собою, відчувати повагу до власної думки та думки батьків (вчителів, інших людей), мати високе почуття власної вартості та відповідальності за свої вчинки. Можливі наслідки для дитини – бажання співпрацювати з батьками, їй подобається бути з ними. У дитини розвивається впевненість у собі, повага до потреб і почуттів інших. Можливі наслідки для батьків – задоволення собою як батьками, почуття близькості, радість від перебування разом з дитиною, приязні стосунки з нею. Можливість виразити своє незадоволення (гнів, розчарування, злість), не ображаючи дитину.
Перевіримо наскільки ви знаєте своїх дітей?Що проситиме ваша дитина того дня, коли їй ні в чому не буде відмовлено? (два бажання)Чим ваша дитина, одержавши повну свободу, почне займатись насамперед?Чи знаєте ви друзів ваших дітей? Назвіть імена або прізвища трьох найближчих. Який предмет у школі для вашої дитини найцікавіший? ( можна 2 )
Прийоми ефективного спілкування: Відкласти справи заради розмови з дитиною. Під час спілкування з дитиною не варто займатися іншою роботою. Дитина може подумати, що вона для вас нецікава. Потрібно демонструвати дитині, що ви її чуєте. Мова вашого тіла повинна демонструвати, що ви уважно слухаєте дитину. Підтримка дитини усмішкою, обіймами, поглядом під час розмови. Тон вашої мови повинен бути довірливий. Робіть паузи, дайте дитині подумати, помовчати, не вимагайте негайної відповіді.
Не варто під час спілкування зі своєю дитиною: Ігнорувати її. Віддавати накази. Погрожувати. Читати мораль, повчати. Давати відразу готові рішення. Критикувати, ображати. Проводити розслідування. Залякувати під час бесіди. Нагадувати минулі провини. Наводити приклади інших дітей. Вести монолог, а не діалог.