Контрольна робота. Складнопідрядне речення

Свинцем набрякли сиві хмари, а сонце зникло якось враз.

Він дивився на зорі, як зачарований.

Хтось мухам набрехав, що на чужині краще жити. 

Нехай радіє правдонька, а кривда чеше ніс.

У гаю, … , свято весни вповні.

Чекай мене біля ставу, … .

У тих місцях пісні, … , ліризм посилюється.

Виглядатиму тебе, … .

[ ], (коли…), (як…)

[, (коли…), (як…), ]

[ ], (як…), (коли…)

(Коли…), [ ], (як…)

Люблю слухати, як гудуть бджоли.

Бліде небо мигтить зірками до блакиті, що оповила степову далечінь.

На хвилину зупинялися, щоб дати коням відпочити.

Підлетить шуліка вгору настільки, щоб здобич на землі з очей не втратити.

способу дії, міри та ступеня

з'ясувальне

порівняльне

означальне

порівняльне

з`ясувальне

означальне

способу дії, міри і ступеня

Що вдіє раб, принижений, нещасний, як буде проповідь читать своїм панам.

Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі.

Як не горю, то не живу.

Нафіса любила їх, приймаків, як люблять безрідних дітей сусідські жінки.

коли прийде холодна зима

якщо куплю необхідні фарби й пензлики

коли зберуся з силами

хоча маю багато планів на найближчий місяць.

Учені стверджують, що загальний книжковий фонд Київської Русі складався з 130–140 тис. томів.

Як добре знати, що тебе веде твій власний шлях — єдиний із можливих.

Народу, що втратив мову, більше нічого вже втрачать.  

Пам’ятай, що книги — це тисячолітня мудрість людини.  

Біда навчить, кому руку подати і від кого прийняти чесний хліб (Д. Павличко).

Люблю весну, коли плюскочуть ріки, коли рида од щастя соловей, і заглядає сонце під повіки у тишині задуманих алей (В. Сосюра).

Не знаємо, де грози оселя, чи є туди які стежки (Є. Гуцало).

Ті, що знаходять підкову, ніколи не думають про того, хто загубив (В. Симоненко).

По-справжньому веде за собою та книга, з якої читач робить висновки сам, тому, що така книга впливає на його поведінку (А. Макаренко).

За тим, про що і як розмовляє людина, можна визначити, які книжки вона прочитала (І. Роздобудько).

І хоч на світі сторони чотири, я тут живу, бо я свій край люблю (Л. Костенко).

На твоєму людському шляху каміння, яке ти повинен прибрати, щоб тим, хто за тобою, було легше (В. Сухомлинський).

Коли людині є що сказати, вона виллє з глибини власної душі все те, що має на папір або полотно (І. Цюпа).

Якщо вдивляється в голубінь неба, то хвилюється ніби в передчутті щастя (У. Самчук).

Промовець говорив неголосно, так що на задніх лавах не все чули (В. Земляк).

А навкруги так тихо, що росинка з листа не скотиться (М. Нагнибіда).

Передчуття завжди багатші за почуття, бо оточені нюансами (В. Брюгген).

Іноді, коли вогонь розгорався ясніше, навколо багаття вимальовувалися постаті людей (Гр. Тютюнник).

Коли я маю моральні цінності, то мушу спершу виголошувати їх (Р. Іваничук).

Ми розвіяли хмари похмурі, щоб над нами сіяла блакить (В. Сосюра).

Коли за все візьмешся, то нічого не зробиш (Нар. творчість).

однорідна підрядність

неоднорідна підрядність

послідовна підрядність

змішана підрядність

однорідна підрядність

неоднорідна підрядність

змішана підрядність

послідовна підрядність