Підсумкова контрольна робота. ІІ семестр. 6 клас. Українська мова

А 1, 12, 13, 15, 18

Б 2, 3, 8, 9, 14

В 4, 6, 11, 17, 20

Г 5, 7, 10, 16, 19

А 2, 3, 8, 9, 14

Б 4, 6, 11, 17, 20

В 1, 12, 13, 15, 18.

Г 5, 7, 10, 16, 19

А 5, 7, 10, 16, 19.

Б 1, 12, 13, 15, 18.

В 2, 3, 8, 9, 14.

Г 4, 6, 11, 17, 20.

А — Ото Чумацький шлях!

Б Дивно, шо й на небі шляхи, тільки хто ж ходив ними, невже чумаки?

В — А вони ж, чумаки, коло нас Чорним шляхом їдуть?— питає малий Тарас.

Г Чорний шлях Тарас добре знає. 

Д Скільки тих шляхів на світі і куди вони всі ведуть!

А Їдуть чумаки Чорним шляхом, степами, селами, такими, як Кирилівка.

Б Потім шлях аж на небо веде, і на небі його вже Чумацьким звуть.

В Тарас вилазить із своєї схованки, підтягає міцніше очкурець на штанцях і біжить.

Г Скажу, бачив залізні стовпи, що небо підпирають.

Д От і їхня яблунька, Катрусина улюблениця, от і їхня хата. 

А Зійшла перша вечірня зірка, а за нею друга, і виплив дворогий чередник їхній — місяць.

Б Бачить Тарас: шляхом іде гурт людей, іде молодий коваль, гарний такий, чорнобривий. 

В — А того, хлопче, що цей шлях був колись найстрашнішим, найнебезпечнішим.

Г Дід, як древній дуб, — кремезний та міцний. 

Д А цей дід старий-престарий, скоро йому вже сто років мине.

А Так він їм каже:

— Не одна тут ляська голова поляже!

Б Про школу першим завів розмову дід.

В Де й не візьмуться два псалтирники, схоплять його та й тягнуть у школу.

Г Найбільше коло однієї могили зібралися.

Д Мар'яна і Ганна були найкращими Катрусиними подругами, ... тепер на них, трьох гарних дівчат, уже починали задивлятися парубки.

А Другого дня, в неділю, одяглися, пішли у Вільшану.

Б Панночка, як залунав перший звук, чи то усміхнулася, чи то скривилася—хто їх розбере! 

В — Гроші, хазяйко, пропали, цілих сорок п'ять копійок! — сумно мовив солдат.

Г І в нього, мабуть, як не три, то чотири села, та їй у посаг не одно дадуть!

Д У тебе дочка числиться Катерина, сімнадцятьом років.

А Віддайте нашому князю куницю — вашу красную дівицю. 

Б — Бідна моя сиротиночка!—заголосила Маламужиха, відтягаючи Яринку.

В Та рідну матір ні купити, ні заслужити. 

Г Така вже привітна, лагідна Яринка вдалася

Д Прибігала Яринка, раз і кучеряву Оксаночку привела.

А Хата—як страшенна темна пустка. 

Б Батько був лютий-прелютий, як ніколи.

В Каганець ледь блимав на припічку, і чудернацькі тіні стрибали по стінах та стелі.

Г Захотілося зіщулитись у такий малесенький клубочок, як та грудочка землі, і десь сховатися під корінь.

Д Заховав Тарас ремінь на горищі і навіть веселіший став. 

А Якби вмів я так малювати — нічого більше б і не хотів.

Б Що він? Кому він потрібний? 

В — Нікуди я не біжу і нічого я не несу, — огризнулася Яринка.

Г А ввечері він дивився на темне небо, на зорі і мріяв: як буде великим, то ніхто, ніхто вже не насмілиться його побити.

Д — Нічого з нього тут не вийде! —махнув рукою управитель

А Тарас відчув—там, за стінами панського будинку, за стінами його кріпацької неволі, вирує життя вільне, привабливе. 

Б Її звали Дзюнею, Дзюнею Гусиковською. Але називав він її не Дзюнею, а Дунею.

В Вона ж бо дихала тим повітрям, яким дихала молодь Польщі, серед якої вже лунали запальні слова поезії Адама Міцкевича.

Г Це ж у Вільно, кілька років тому, Міцкевич учився в університеті, там був заснований таємний гурток революційної молоді "Філарети". 

Д Якось увечері Тарас чекав на Дуню в темному куточку площі коло капели Остробрамської богоматері.