Підсумкова контрольна робота за 1 семестр сімейна форма

Не кидайте хлібом, він святий! – в суворості ласкавій, бувало, каже дід старий малечі кучер

Хто розуміє нашу ностальгію? - запитав він

Боже яка краса! Обізвалася, ні до кого не звертаючись, тіточка Олена.

 (М. Олійник)

Коли ми зійдемось знову на цій землі, то запитаєм, хто буде тую правду сіяти в народі.

Ви говоріть а ми будемо слухати.

Олена подумала ніщо так не красить людину як натхнення.

 Хто дітей любить той добрий чоловік говорила колись мою бабуся.

Сам до себе говорив Тимофій що земля найкраще пахне восени.

Дівчина грайливо запитала: «А може, вона справді лісова мавка?»

Варвара запитала у начальника, можна послати телеграму в Киів: у неї там занедужала мати

"Чого зажурився, мій любий козаче?", – питає дівчина вродлива

Степан трохи зніяковів, пробурчав невиразно: «Діло є..." — і так само неуважно пішов назад

Чи то синь озерна губиться в зелених масивах лісів, чи то зелені острови плавають у сині озерній?

Дбайте про ріллю — та й вона про вас подбає (Нар. творчість).

А Криве дерево, та яблука солодкі (Нар. творчість).

Багато є таємниць у світі, і одна з найбільших з-поміж них

Зросли заводи і міста і відступили хащі.

Кожна ниточка на рушнику любовно заплетена і з того вирізування просвічувалося лапасте дубове гілля (І. Цюпа).

Господар лежить і все лежить (Нар. творчість)

У хаті мовчки сиділи зажурені люди а на столі лежало шість з восковими свічками хлібин (М. Стельмах).

Я зрозумів усе тоді, коли дочитав лист батька до кінця.

Де нема святої землі, не буде там добра ніколи

Хто сіє кров, той жне ненависть

Глянуть не встигнеш - і вік промайне

Степан узяв у руки батіг та віжки, цмокнув і коні рушили поволі з гори над берег ріки (А. Чайковський).

А На небесній тверді весело іскрилися зірочки а серед них, мов золотий човен, тихо плив місяць (О. Аврамчук).

То квітка зі сходом сонця з’явиться то травичка між яблунями випростана (О. Аврамчук).

Море виявилося не таке, яким уявлялося в дитинстві.

 зв’язне висловлювання однієї особи;

зв’язне висловлювання про побачене.

різновид прямої мови, що передає розмову двох або кількох осіб;

слова, які вказують, кому належить пряма мова;

Там, де низька моральність, нема великої людини 

Чумацький Шлях струменів молочним сяйвом а білий, наче сметана небесна, сніг м’яко зітхав під підошвами 

 Знання на плечі не тиснуть та з рук не виснуть.

Птах високо літає, та до гнізда все одно повертається

Народе мій, як добре те, що ти у мене є на світі.

З особливою пильністю зберігалися липові гаї, які давали мед, і дубові ліси.

Коли егоїстичне щастя є єдиною метою життя, життя дуже скоро залишається без мети

А хто стрічався на шляху зо мною, того я щирим серденьком вітала.

З пшеничного поля Данило поглянув на той обшир, який густіше проростав туманом та й зникав у тумані.

Через хвилину Стах знав, що везуть не якесь зерно, а тільки ячмінь

А за татарським бродом із сивого жита, з червоного маку народжується місяць, що як повітря, висікається сухий вітряк.

Стояла така тиша, що чути було шепіт сніжинок із пожовклим листям

 [, (коли…), (як…), ];

 [ ], (коли…), (як…); 

 (Коли…), [ ], (як…).

 [ ], (як…), (коли…);