Прислівник

Сонце вже стояло високо.

Сонце любо усміхалося з синього неба, посилаючи на землю благодатні промені.

Проміння сонця відбивалось яскравим світлом.

Вдень гріло сонце, лід розмерзав.

Прислівник - це незмінна самостійна частина мови.

У реченні прислівник виконує синтаксичну роль тільки обставини.

Деякі прислівники утворюють ступені порівняння від інших основ.

Ступені порівняння можуть утворювати прислівники на - о, - е, які є похідними від якісних прикметників.

Віднині, негаразд, повсюди.

Босоніж, ні - на - гріш, завдовжки.

Анітрохи, по - силі, чимало.

Увісні, без краю, раз- у - раз.

Відвідали зранку, весело дзюркоче, пахне духмяно.

Зустрічалися щовечора, живе далеченько, подивився спідлоба.

Працювали разом, зустріли тепло, наспівували тихо.

Лагідно тримає, оточували довкола, дивилися гідно.

Промовив голосно, йшов позаду, повернувся незграбно.

Налетів зопалу, пробурмотів спросоння, сказав спересердя.

Зробив невдало, їхав верхи, крокував бадьоро.

Відбулося давно, жартували дотепно, мчали навперейми.

Побігли швидко, мов ящірки, потоки з гір.

А зверху над горами палала червона заграва.

Злива раптово линула на землю.

Перед дощем на душі було тоскно.

Повсякчас, мимоволі, нашвидкуруч.

Поодинці, донині, забагато.

Довічно, позавчора, ліворуч.

Босоніж, утрьох, назустріч.

Монументаль...о, докорі...о, дошкуль...о..

Блискавич...о, потуж...о, перемож...о.

Неухиль...о, стара...о, бажа...о.

Затиш...о, нестрим...о, незрівня...о.

Поваж...о, невтіш...о, натхне...о.

Незбагне...о, нескінче...о, дити...о.

Затиш...о, стрима...о, передчас...о.

Моторош...о, комфорт...о, уклі...о.

Відтепер, востаннє, втрьох.

Занизько, замолоду, гірко.

Вочевидь, внічию, зісподу.

Довіку, вгору, вволю.

Молодо, давно, важливо.

Рідко, тісно, рівно.

Страшно, скоро, щільно.

Близько, високо, низько.

Що сили, на око, один в один.

З краю - в - край, щонайменше, навздогін.

Удосвіта, сам на сам, на жаль.

День -у - день, щодуху, до останку.