Річна контрольна (9 клас)

Тягнуться до сонця і квіти, і трави

Мені наснились доли та ліси, поля веселі та вітри незримі

Місяць світить та не гріє

На плакаті написано щоб учні дружили з книгою

Віддай мені корову назад каже багатий вбогому братові

Він правді дивився у вічі

сполучники сурядності й підрядності, співвідношення форм присудків

сполучники, інтонація, сполучні слова

сполучники, сполучні слова, порядок розташування частин

і, та, або, то … то, хоч

і, й, та, чи, то, ні … ні

ні … ні, але, не тільки, а, й, та

Хіба на Поділлі може народитися людина, яку б обминула пісенна стихія, щира вдача?

Справжній письменник повинен прагнути до того, щоб читачі глянули на себе, на свій народ його очима.

Хоч земля ще й не протряхла після дощу, проте косарі, поспішаючи впоратись з урожаєм, уже таборились.

ніби в нашому ставку живе сом

ніби солов’їха в гаю щебетала

як краще готувати великодню паску

Сьогодні особливо звабно темніли на приполах оскубини гречки, легка паморозь пирію стелилась у долинах, молода конюшина між карячкуватих дубків кликала в лісосмугу (В. Дрозд)

Глянеш на небо - небо високе, глянеш на хмари - хмари летять (П. Тичина)

Чогось завжди так виходить: гарного гриба не знайдеш, а поганка сама в очі лізе (М. Стельмах)

Як заздрю я тій хмарці білій : вона пливе у далечінь між подруг

Вниз я дивлюся з крутого горба: казкою простір наповнився дикий

Із вирієм кожен із нас тратить багато: то дні молодечі , то спів на шляхах піскуватих

Коли почую твій співучий голос і легкий сміх навколо забри­нить, мені здається: серед поля колос гойдається і пташка десь дзвенить (П. Филипович).

Про юність золоту, що одцвіла зорею, лишились старості лиш спогади одні (В. Сосюра)

На старості літ Джеря любив довгими зимніми вечорами розказувати дочці й онукам, де він бував, що він бачив, в яких краях ходив, з якими людьми зустрічався (І. Нечуй-Левицький)

Спільний сніданок і можливість перекинутися щирим сло­вом із близькою людиною дорешти помирили Остапа з не­сподіваним випадком; його значно заспокоїли Соломіїні до­води і обидва товариші твердо поснули сном молодості

Тепер уже щодня палав у печі веселий вогонь, смачно пахло борщем або галушками, і, коли Андрій смерком вертався до хати, свіжий од вітру, з духом морозу у всіх складках одежі, то Маланка старалася догодити йому

Гафійка гриміла ложками, а Маланка, заклавши руки, по­божно слухала оповідання про те, скільки привезено цегли, яке й чому забраковано дерево, що прикажчик нічого не розуміє і, коли б не Андрій, не було б діла

Місто — одне з наймогутніших та найповніших уособлень культури. Але поруч із культурою розвивається також цивілізація. У сучасному світі ці дві складові розвитку людства найчастіше виявляються ворожими одна одній.

Величезні будинки, що оточують нас, як ворожа озброєна армія. Широченні майдани, перетнути які — справжнє геройство. Натовп, що о будь-якій годині вирує неначе на карнавалі.

Мешканці сучасного міста, яким би воно не було — стародавнім чи новим, великим чи маленьким, столичним чи провінційним, часто почуваються в місті — навіть у власному! — ніяково, а то й з острахом. Тут не важко не тільки розгубитись, але й загубитись.

жінок

людей

історії