Річна контрольна робота з української мови

Гаррі лежав і дивився, як з кожною секундою наближається його день народження.

Гаррі позадкував, наштовхнувся на валізу і, перечепившись через неї, скотився в рів.

Гаррі знову схопив свою паличку, а далі він обернувся й одразу помітив Стена.

Коли згас останній промінь сонця, над обрієм ще палала багряна смуга.

заступивши темрявою небо.           

і зависли над молодими садами.

почалася гроза.                      

і ринула стоголоса злива.

Витьохкував у березі соловей і десь співали дівчата. 

Навкруги буяють трави й чарують око квіти.

Дерево стояло ще голе однак на віттях його вже починалось пташине життя.

Ще мить і сад загубить пишну вроду.

одночасність

послідовність

причина-наслідок

протиставлення

взаємовиключення

Дід розказував мені про давні славетні походи.

Дід розказував мені, як славно колись воював.

Дід розказував мені про давні славетні походи, як про сиву дивну казку.

Дід розказував мені про давні славетні походи, як я був малим.

В кінці греблі шумлять верби, де я насадила.

В кінці греблі шумлять верби, насаджені мною.

В кінці греблі шумлять верби, що я насадила.

В кінці греблі шумлять верби, бо я насадила.

способу дії         

міри і ступеня

часу 

мети

Сестра мені розповідала, як хвилюється море у шторм.

Сестра мені розповідала про шторм, як ми були самі вдома.

Однокласниця говорила, ніби підручники видаватимуть завтра.

Сестра казки мені розповідала, ніби пташина в гаю щебетала.

Молоді чорняві скрипалі позакидали назад голови так, що на них ледве держались шапки.

Хіба на Поділлі може народитися людина, яку б обминула пісенна стихія, щира вдача?

Справжній письменник повинен прагнути до того, щоб читачі глянули на себе, на свій народ його очима.

Хоч земля ще й не протряхла після дощу, проте косарі, поспішаючи впоратись з урожаєм, уже таборились.

Ми дивились довго, як хмаринка тане, як синіє синь, як колише вітер струни павутин.

Я готовий повірити в царство небесне, бо не хочу, щоб в землю ішли без сліда безіменні, святі, незрівнянно чудесні, горді діти землі, вірні діти труда.

Коли ми йшли удвох з тобою вузькою стежкою по полю, я гладив золоте колосся, як гладить милому волосся щаслива, ніжна наречена.

Чи буде ясно, чи будуть грози, чи прийде часом якась наруга, ти не зіб'єшся в своїй дорозі, не скривдиш жінки, не зрадиш друга.

Весни такої не було й не буде, як та була, що за вікном цвіла. 

Якби не жовте листя в садах, то можна було б подумати, що надворі не бабине літо, а справжнє літо.

Не знаю я, що буде після нас, в які природа убереться шати.

Стоять вишні і журяться похилі, що в хмари сонечко зайшло, що листя й квіти облетіли, що їх снігами замело.

Ми живемо заради доброго а не заради особистих розваг.

Наше завдання залишити добрий слід життя має бути присвячене цьому.

Лише інструментами а не цінностями є добробут цікаве життя соціальний статус та інша турбота про себе.

Позитив конструктив відповідальність основа ставлення до себе до людей.

і соняхи сіяли золотом.

сповіщали про наближення дощу.

дарма що шуліка висів у небі.

навіть хлопчаки їх не лякали.

Лягло сонце за горою зірки засіяли.

Я подумав усі ми одягнені в книжкову мудрість.

У древніх слов'ян під страхом смертної кари заборонялося полювати на білих лебедів наші пращури обожнювали їх як сонце вітер вогонь.

Схилилося колосся поруділа трава над озером примовк ліс.

подуває легенький вітерець.

вечір доволі холодний.

у небі жодної хмаринки.

сади буяють ароматами.

[ ], [ ], і [ ], ( ).             

[ ], [ ], ( ).

[ ], [ ], і [ ], [ ].             

[ ], [ ], і ( ).

сурядний і підрядний зв’язок

безсполучниковий і підрядний зв’язок

безсполучниковий і сурядний зв’язок

безсполучниковий, сурядний і підрядний зв’язок

Є прадавні скарби, що намертво лежать у землі, і є живі скарби, що йдуть по землі від покоління до покоління, огортаючи глибинним чаром людську душу.

Погортайте сторінки сивих віків, і вам відкриється багато поетичних таємниць, і ви почуєте голоси творців, імена яких так розгубила історія, що вже навряд чи знайдемо багатьох сіячів, чия поетична нива, ставши народною, квітує й сьогодні.

Крізь шибки вікон стежили за рекрутом сиві бабусі і він, вітаючись із сусідами, йшов вузенькою вулицею, де поряд з іншими убогими хатами стояла його хата з трьома вікнами і такою давньою покрівлею, що вже замість соломи виднівся суцільний мох, з якого буйно росли окремі стеблини жита.

У гущавину бору долітали з міста передзвони, і, можливо, не один звір, нашорошившись, слухав одноманітне гудіння і мчав потім, сполоханий, в такі хащі, де давно не ступала людська нога.