Розділові знаки у вивчених синтаксичних конструкціях

Хай лунає гучно пісня миру!

Пустіть мене добрі люди пустіть танцювати.

 Народ – це все одно що золотошукач.

Сьогоднішній урок почнемо через кілька хвилин на жаль. 

Я зробив усі завдання розв’язав задачі, виконав вправи.

Дерева, кущі, птахи усе завмерло навколо.

Весна це період чудових свят та канікул.

Зелені, червоні, сині, рожеві ліхтарики замерехтіли у нічному парку.

За лісом сонце сходило і розсіювалося біле плетиво хмар.

Будь сміливим активним рішучим.

То зоря згасає то меркне місяць у чорній млі.

Чорна качка тримається на воді розпластавшись.

 З дерева видно далеко.

У народі кажуть Життя прожити - не поле перейти.

Сьогодні видно буде сніг.

За допомогою книжок кажуть ми поповнюємо свої знання.

Слово людину рятує слово ж її нищить.

Шабля ранить у голову, а слово цілить у душу.

Ти подбай щоб батько і мати раділи за тебе.

Мудра дитина тішить своїх батьків, а ледар їх засмучує.

Подай, брате, руку?

Ой палка ти була моя, пісне!

Ти не дихай, осене здаля сніговою хмарою на мене.

У радості, у горі йду, криниченько, до тебе!

Сади шумливі і духмяні холодна осінь роздягла.

Дивуються і поле і річка.

Ніжно й лагідно хиляться до нас знайомі кущі.

Згадався свіжий прохолодний ранок.

звертання, вставні слова, однорідні члени речення

звертання, вставні слова

звертання, вставні слова, обставини

звертання і узагальнювальні слова

Петрик міг кататися на велосипеді після уроків.

Спиніться зорі на хвилинку.

За одного вченого десять невчених дають.

Може зойкне в когось серце відгукнеться на пісні?

«Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся», – часто говорив мені дідусь.

 Брехун сам собі ворог, – казала наша сусідка.

«А що таке щастя?», – спитав я у матері.

«Разом із правдою ходить кривда, мій любий сину» – промовила мати. 

А: «П».

«П?» – а.

«П», – а.

«П, – а, – п».

перед прямою мовою

усередині прямої мови

після прямої мови

немає слів автора