Розділові знаки в простому та складному реченні

Друго.член речення

Складне речення — це синтаксична одиниця, утворена з двох або кількох об'єднаних за змістом та інтонацією частин, кожна з яких має граматичну основу. Я хочу вчитися, але мені заважають лінощі.

Це таке вставне слово

Інша відповідь

Перед очима ще жили картини навіяні піснею.

Обабіч стежки мерехтить самоцвітами вмита росою трава.

Співа трава ніким ще не зім'ята, і вабить таємницями.

Степ у цю пору весь, залитий сонцем і огорнутий думками.

Ткану зорями теплу хустину, ніч на тихе село одягла.

Коло великоднього столу заставленого усяким свяченим стояла Олеся.

Завжди зі смаком одягнена вона справляла враження вихованої панночки.

Над Максимом нахилилося почервоніле від гніву й туги лице Тугара Вовка.

Затуманене легкими й прозорими хмарками над містом пливло сонце.

Потомлені далекою дорогою й літньою спекою коні ступали ліниво.

На повитих мороком вулицях не припинявся рух.

 І срібна ніч серпанками прикрита, дріма і слуха солов’я.

Іванко, згадавши про доручення вчительки, повернувся до школи.

Дуже втомившись за день, вершники б’ють шаблюками навмання.

На кладці обнявшись стояли дві дівчини.

Усяка пташечка радіючи співала.

Із вирію летять курличучи ключі.

І навіть дощ зимуючи посивів.

Там могили з буйним вітром в степу розмовляють сумуючи

Хоч сядь та плач, хоч стоячи кричи.

Вишні зацвівши в росах заплачуть

Прийшли непрохані, то підете не ївши.

...і сніжну зиму із чарівними холодними візерунками.

... ласкаву, сонячну, повну радісних пташиних переливів.

...час пробудження природи від тривалого зимового сну.

...з її подарунками для нашого саду й городу, для лісу й поля.

Долинка вишита сонцем пускає їм в очі веселі сліпучі зайчики.

Горять в росі ранкові доли багаті різнобарв'ям трав.

Щасливий і веселий він глянув на високе небо.

У заволоченому хмарами небі не вгледіти жодної зірки.

Гордій Байда як колишній офіцер розумівся на військовій справі.

У колективі Ярослава знали як доброзичливу людину.

Старшина мінометної роти Вася Багіров був з тих людей, що для них війна вже давно стала звичайною справою

Я виїхав в Одесу і влаштувався на кінофабрику як режисер

Годі вже панам сидіти згорнувши руки.

Укрившись тьмою тротуари і асфальти сплять.

Можна помилятися й маючи вчений ступінь.

Кілька годин вони працювали не відпочиваючи

Заплакавши, Оксанка вибігла з кімнати.

Хто, окрім тебе, любий, допоможе мені?

Василько його найкращий друг давно повернувся додому.

У кімнаті дівчата сиділи замислившись.

Діти, будьте обережні на дорозі!

Будь ласка, будьте обережні на дорозі!

Діти, будьте обережні на дорозі, будь ласка!

Значення слів

Правильне вживання розділових знаків

Сполуки слів

Так

Ні

Брязне клинок об залізо кайданів піде луна по твердинях тира­нів (Леся Українка).

На квартирі було затишно топилася піч горіла лампа на підлозі лежала ціла купа свіжої соломи (І. Багмут).

І диво дивне сталося з ним совість заговорила! (А. Іщук).

Квартири Чубинських гості добре не знають, бо вони не­давно переїхали сюди, а коли побачать замкнені віконниці, то подумають, що дім порожній.

Тепер поле все ширше розкривало свої рамена, все далі розстеляло свою одежу, і коли хлопець зійшов на горбок, перед ним встали в повній красі всі ниви, зелена пляма низької луки, далека смужка лісу.

У вікна било полудневе проміння і видно було, як цілим морем пливли кудись ще зелені ниви, дев'ятсот десятин панського поля, що спускалося часом у балку, а потім зді­ймалося знову, як хвиля.

«Добрий вечір вам»: заспівав позаду тоненький дівочий голос.

«Ні, — сказав сам собі Василько — щуки я не піймаю, бо вона прудка».

«Життя мені всміхалося, — говорив Франко, — а діти були промінням».

«Коли я сита, то така я добра», ковтнувши жертву, просичала Кобра.

Мама сказала: як же ж мені сумно, хочу побачити рідненьку сестру.

кому

тире

двокрапку

крапку з комою

жодного

кому

тире

двокрапку

крапку з комою

жодного

кому

тире

двокрапку

крапку з комою

жодного

«Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся», - часто говорив мені дідусь.

«А що таке щастя?», - спитав я у матері.

 «Разом із правдою ходить кривда, мій любий сину» - промовила мати. 

Ярославна подумала «Ніщо так не красить людину, як натхнення».

 І тихо-тихесенько я промовляла: Сон літньої ночі, мені тебе жаль…

Мудрець наполягав: «Краще слухати, ніж говорити».

отакий/то, як/небудь, казна/що

дарма/що, іди/но, будь/коли

таки/так, тільки/но, будь/як

Оце, мабуть, і об’єднає Україну.

Не час минає, а минаєм ми.

Мене ізмалку люблять всі дерева, і розуміє бузиновий Пан.

Якби вивчились так, як треба, то й мудрість би була своя