Самостійна робота. Ліна Костенко. "Маруся Чурай"

 Роман у віршах «Маруся Чурай» — твір

У романі «Маруся Чурай» Л. Костенко зображено події 

У творі Л. Костенко «Маруся Чурай» порушено всі проблеми, ОКРІМ 

Укажіть останній розділ роману «Маруся Чурай» Л. Костенко 

Кого характеризують слова:

Він народився під такою зіркою, що щось в душі двоїлося йому. Від того кидавсь берега до того, Любив достаток і любив пісні. Це як скажімо, вірувати в Бога і продавати душу сатані.

Стосунки Марусі й Грицька («Маруся Чурай») подібні до взаємин

Про кога мова?

Глуха до пісні, завжди щось спотворить. Все вишиває прошви подушок.

Ще як мовчить — нічого. Заговорить — гостренькі зуби — чисто ховрашок.

Чужа душа — то, кажуть, темний ліс. А я скажу: не кожна, ой не кожна!

Чужа душа — то тихе море сліз. Плювати в неї — гріх тяжкий, не можна. Хто з героїв роману сказав

Події в романі «Маруся Чурай» розгортаються в такій послідовності:

Прочитайте уривок із роману «Маруся Чурай» Л. Костенко: Які тоді були ми безтурботні! Який він був ласкавий і палкий! А вже в Полтаві набирали сотні. А вже Хмельницький зазивав полки. У цих рядках Маруся згадує

Кого характеризує Ліна Костенко рядками: Як я крізь землю там не провалився? Не збив кулак об стіни об оті?! І як я потім у шинку напився, на матір вперше крикнув у житті!

Даруйте... я... незвичка промовляти... Хотів сказати річ іще таку:

Марусю знаю ще із немовляти і Гриця знаю ще у сповитку...Та він же їй як рідний син і досі, у них і виріс там на спориші.

Вона ж свою дитину годувала та вже й сусідську бавила, чужу.

Бобренчиха ж тим часом воювала — за курку, за телицю, за межу.

Хто виступав на суді Марусі з такими словами?

"В нас на кутку його не люблять наші.

Шляхетний дуже і чолом не б'є.

Він, - каже, - гордий. З ним не звариш каші.

Він і мовчить, бо дума щось своє".

Про кого мова?

Хто за Богдана, хто – за короля.

А він – за тих, которії не проти.

Вся Україна полум'ям горить,

він і на цьому теж нагріє руки.

Так у романі характеризують..

"Вона ж співала, наче голосила,

на себе кари божої просила.

Співала так, як лиш вона уміла!

А потім враз - неначе заніміла". Так у романі сказано про...

"Ми з нею рідні. Ми з одного кореня.

Мабуть, один лелека нас приніс

Батьки у нас безстрашні й невпокорені

і матері посивілі від сліз", - так про себе й Марусю Чурай говорить

«Тобі дано і вірити й кохати.

А що мені? Які такі куші?!

Нелегко, кажуть, жити на дві хати.

А ще нелегше — жить на дві душі», — зізнається герой твору

«Неси мене, коню… коли б хоч не пізно…

Шляхи перекриті… і варта не спить…

Якщо я впаду — неврятована пісня,

задушена пісня в петлі захрипить!» –

з такими думками поспішає до гетьмана

Про Марусю Чурай (однойменний роман у віршах Ліни Костенко) йдеться в усіх рядках, ОКРІМ