Сполучник

прийменник

сполучник

частка

вигук

 зате, та, якби, якщо

 і, або, чи, мов

 але, мовби, начеб, втім

 чи, начебто, немовбито, проте

як, мов, що, ніж

2

3

4

5

Вибач мені за/те, що була неввічлива.

Ранні птахи сповістили про/те, що займається новий день.

То/ж не дівчина, а справжнісінький вихор.

Як/би не переймався, балачками визнання не здобудеш.

Як/би знали, не те б заспівали.

зате, якби, якщо, мовби

начеб, начебто, тому що, і

 немовби, немовбито, через те що, та

 ніби, нібито, немов, мов

 а, й, та, як

 бо, але, проте, зате

то… то, чи то… чи то, а, але

або, чи, хоч, наче

Як/би мені хотілося, щоб літо ніколи не закінчувалося!

Про/те , що сьогодні свято, ми дізналися випадково.

Як/би ви прокинулися раніше, то не запізнилися б.

Станьте за/те дерево, у якого розкішна крона.

що/б, за/те, дарма/що, тому/що

поки/що, ні/би/то, у/зв’язку/з/тим, коли/б

мов/би, не/наче, як/би, про/те

як/що, так/що, ні/би, наче/б/то

Мовбито, але, і та

Із, не, ні,або

З-під, навколо, по,  з-поміж

а/ніж, наче/б/то, при/чому

то/б/то, тому/що, за/те

немов/би/то, як/що, коли/б

що/б, та/й, про/те

через те що, нібито, немовбито

якби, тому що, після того як

зате, неначебто, для того щоб

як тільки, томущо, притому

Починали атаку за/те, щоб земля не зійшла з голубої орбіти.

Що/б не робив, роби найкраще.

Як/що хочеш досягти мети, наполегливо працюй.

Думай сьогодні про/те, що робитимеш завтра.

через те що, неначебто, попри те що

після того як, якщо, затим що

дарма що, для того щоб, тоді як

до того як, проте, незважаячи на те що

мов, оскільки, то ... то

якби, незважаючи на те що, зате

якщо, бо, дарма що

як тільки, або, тому що

Повільність надійно приходить до мети, а поспішність плутається на дорозі.

А маки процвітають і білим, і сивим, і червоним квітом повно.

Луг заквітчався квітами кульбаби, ніби хтось посіяв зорі по траві.

Мабуть, більше таким щасливим вже ніколи не бути мені.

але, біля, якщо

коли, бо, однак

тому що, якби, попід

навіть, і, для того щоб

підмет

додаток

не буває членом речення

обставина

Рука її завмерла, щоб випадково не струсити бджолу на землю.

Оксана думала, що вже давно стемніло.

На гору доступитися нелегко, зате з гори зручніше боронитись.

Мрії вже щезли, мов птах розвіяв їх крильми.

Ніч була хоч і зоряна, та темна.

Вона боялась осені холодної, а я боялась шуму й суєти.

Хіба не чуєте, що небо голубіє...

Отак учуся просто й мирно жить.

Я вірю в кращий час, але душа болить (В.Самійленко).

Пахне любисток і м'ята, і мальви. (Ц.Луценко).

Так боюся, що між куцих речень крихітку любові загублю... (В.Підпалий).

Долиною повилась річечка, наче хтось кинув нову синю стрічку на зелену траву (М. Коцюбинський ).

Робота гарна, та день малий.

 Без роботи ані хліба, ані хати.

Уночі панують сови та сичі.

Будь слугою власної совісті й волі.

 Виходить, уже не мертвий ліс, бо лебеді принесли на своїх крилах весну і життя!

Ми підійшли до самого дерева, але трясогузка не кинула свого кубельця.

Ми підійшли до самого дерева, і трясогузка не кинула свого кубельця.

Я зліз із черешні й пішов до куреня.

Людині треба, (що)б її робота залишалася після неї жити.

Як)би мені крила, у небо б злетіла.

Не знаю, (як)би склалась моя доля, коли б біля неї не стояла моя зажурена мати.

Не хочу я, (що)б знов пекла мене війна в журбі.

Оголошено, (що)б усі прийшли вчасно.

Не думай (про)те, що сталося.

За)те її люблю, мою Україну убогу...

(Що)б ви не думали, а я буду працювати.