Узагальнення знань за творчістю А. Чайковського та М. Стельмаха

сусідом

знайомим

 братом

братом його дівчини.

брати участь у поході з козаками

перевірити свій характер

визволити сестру

відчути смак волі

відпустив на волю

змусив працювати на нього

продав татарам

закрив у темниці

Девлет-Гірея

харциза

козака Степана Судака

Мустафи-ефенді

зав’язка

кульмінація

опис приміщення

розв’язка

казку

життя

красу

щастя

бо в неї в голові нема однієї клепки

бо вона не знає, де він знаходиться

бо в неї велика вага тіла

бо вона втомилася

своїм ходом

підвозили кіньми

сусід підвозив на санях

батько носив на руках

дядька Миколу

дідуся

дядька Себастіяна

Юхрима Бабенка

«Буде й на твоїй вулиці свято»

«А лебеді летять, летять, летять над землею...»

«Щасливий будь, онучку...»

«Будеш іти межи люди і вибивати іскри...»

дядько Микола

мати

дядько Себастіян

Юхрим Бабенко

запізнювався на урок

утікав від діда

був босий

хотів прийти першим

посилювати переживання

дотепно й влучно говорити

бути у виграшному становищі

дуже бідний

«…він дуже гарно сміється, хапаючись руками за тин, ворота, ріжок хати чи дерево…»

«…радісно перебирала своє добро, хвалилася його силою і вже бачила в себе на городі посеред літа…»

«..та в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим — дурість: саме вона й завдає найбільшого клопоту та лиха»

«…наче весняночка, стала розрум’янена і осяйна… На її новенькому кожушку в петельці погойдувалось два перших

підсніжники»

«…а навколо мене починає кружляти видiння казки…»

«З цiєї веселої i теплої копицi раптом хтось почав мене … витягати…»

«…i вони забринiли, як скрипка…»

«Аби я був чародiєм, то хiба не повернув би їх?.»

порівняння

анафора

метафора

епітет

«Українські казки»

«Кобзар»

«Пригоди Тома Сойєра»

«Пригоди Робінзона Крузо»

«Йому було вісімдесят літ зроду; та хоч пора було спочити старим костям у якомусь зимовику, він не давався старості і волочився з козаками, граючи на бандурі та розвеселяючи їх грою і співом…»

«Чоловік був одягнений у подерту, брудну одежу і мав на голові татарську шапку. На ногах у нього були постоли, обв’язані мотузками. Лице чорне, пожовкле та розкуйовджена чорна борода..»

«Був веселий, і за це його всі полюбили. Девлет-Гірей наказав видати йому гарну одежу, і тепер годі було впізнати того обідраного невільника, кінського пастуха».

«...Був кремезний козак літ тридцяти. Одягнений у широчезні, як море, червоні штани, які підперізував широким шовковим поясом. На ногах добрі шкапові чоботи. Сорочка була подерта і замащена..»

людина революційного гарту і щедрої душі

найбільша захисниця краси, берегиня, у праці знаходила свою найкращу радість

дуже любить сад, доглядає й уболіває за ним

лісова царівна, яка знає дуже багато таємниць природи