Конспект уроку

Ми не можемо назвати, мабуть, жодної ділянки людського духу, в якій би не працював Іван Франко і в якій він би не був великий.

П.Загребельний

Нема тих струн, яких би не торкала

Його рука, вся в чесних мозолях,

Пройшов він борозною вслід орала

З народом поруч свій кременистий шлях.

  М.Рильський

 

Тема Творчість І. Франка (узагальнення й систематизація вивченого)

ТКР № 3 «Творчість І. Франка» (тест)

 

Мета: узагальнити знання учнів за вивченими темами, виявити рівень знань, умінь та навичок; розвивати пам’ять, образне та логічне мислення , вміння висловлювати власні судження, аргументувати їх, аналізувати й оцінювати твори; виховувати кращі людські якості.

Міжпредметні зв’язки, мистецький контекст:історія, зарубіжна література, фольклористика, журналістика, мистецтво.

Обладнання, наочність: твори І.Франка, переклади І.Франка, ілюстрації або мультимедійний посібник.

Тип уроку: урок узагальнення, перевірки й контролю знань.

 

ЗМІСТ УРОКУ

 

І. Перевірка домашнього завдання.

Висвітліть багатогранність творчої діяльності письменника. В чому виявляється її зв’язок з його громадською працею?

ІІ. Повідомлення теми й мети уроку.

 

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

1  Доповніть речення:

А  Унікальність феномена І.Франка полягає в тому, що ...

Б  Новаторство творчості І.Франка полягало в тому, що він ...

В  Заслуга І.Франка перед культурою в тому, що …

2  Виступи учнів з повідомленнями (презентаціями) про багатогранність феномена І.Франка (роблять висновки, узагальнення, учитель доповнює, коментує)

3  Дискусійне питання

Яким був І.Франко - звичайною працьовитою, талановитою людиною, чи геніальною?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Блок-схема «Талант І.Франка»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Був середнього росту, а йшов, як велетень... мало хто встигав за ним, а головою сягав хтозна-як високо

 

Спокійної вдачі, а вибухав, як порох, коли йшлося про добро               трудящих, і кидав громи, щоб Русь не спала

 

З війська відпустили за слабкий зір, а бачив краще від  інших, з низин далі сягав оком, ніж інші згори. 

 

Влада гнобителів не пустила його викладати у вищій школі, а він став учителем усього народу

 

Напрацювався за десятьох, а життя йому було дано лиш одне та й то недовге

 

«Психологічний портрет» І.Франка.

 

     працьовитість,енергійність

     інтелектуал

     дотепний співрозмовник

     прямолінійність

     послідовність у поглядах

     наполегливість, цілеспрямованість

     упертість і рішучість

     вимогливість до себе

     ерудит, геніальність

     справедливість, ворог брехні

     нескореність

 

Тематична контрольна робота

І варіант (час виконання – 15 хв)

 Завдання 1-8 мають по п’ять  варіантів відповідей, із яких лише одна правильна. Виберіть правильну відповідь і обведіть кружечком букву, яка їй відповідає.

 

1. Поетичний дебют І.Франка відбувся в:

А  журналі “Громадський друг”;

Б  журналі “Дзвін”;

В  журналі “Молот”;

Г  газеті “Зоря”;

Ґ  журналі “Друг”

       (0,5 бала)

2. Цикл “Веснянки” об’єднує поезії, пройняті ідеєю:

А  любові до рідної землі;

Б  весняних змін у природі;

В  заклику до революції;

Г  революційних змін;

Ґ  філософських роздумів

       (0,5 бала)

3. Темою прологу до поеми “Мойсей” є:

А  роздуми поета над долею рідного краю;

Б  історія біблійного пророка Мойсея;

В  роздуми над власною долею;

Г  заклик до боротьби;

Ґ  змалювання важкої долі селян

       (0,5 бала)

4. Який троп яскраво виражений у словах: «Я ж не люблю її з надмірної любові»?

А  метафора;

Б  синекдоха;

В  оксиморон;

Г  антитеза;

Ґ  порівняння

       (0,5 бала)

5. Кульмінаційний момент поеми “Мойсей”

А  легенда про терен

Б  смерть Мойсея

В  конфлікт Датана й Авірона з Мойсеєм

Г  розповідь про сліпця Оріона

Ґ  розмова Мойсея з Еговою

       (0,5 бала)

6. Вхід у літературу «мужнього поета-громадянина, митця-новатора» засвідчила засвідчила збірка:

А  «Баляди і розкази»

Б  «Мій Ізмарагд»

В  «Зів’яле листя»

Г  « З вершин і низин»

Ґ  «Із днів журби»

       (0,5 бала)

7. Поему «Мойсей» назвав «другим заповітом української літератури»

А  М.Возняк

Б  Ю Шерех

В  О.Білецький

Г  М.Бажан

Ґ  М.Рильський

       (0,5 бала)

8. «Мій поклик: праця, щастя і свобода», - стверджує поет у вірші …

А  «Гімн»

Б  «Декадент»

В  «Сідоглавому»

Г  «Розвивайся ти, високий дубе»

Г  «Легенда про вічне життя»

        (0,5 бала)

Завдання 9-11 мають на меті встановлення відповідності. До кожного рядка, позначеного ЦИФРОЮ, оберіть відповідник, позначений БУКВОЮ, і впишіть у таблицю.

9. Установіть відповідність між назвою твору та уривком:

1  «Ой ти, дівчино, з горіха зерня..» 2  “Тричі являлася мені любов” 3  “Чого являєшся мені у сні?” 4  «Безмежнеє поле…»		А  Неси ж мене, коню, по чистому полю,      Як вихор, що тутка гуляє,      А чень, утечу я від лютого болю,      Що серце моє розриває. Б  Ой ти дівчино, ясная зоре!      Ти мої радощі , ти моє горе! В  Так, ти богиня! Мати, райська роже,       О глянь на мене з свої висоти!       Бач, я, що в небесах не міг найти       Богів, перед тобою клонюсь тоже. Г  В житті мене ти знать не знаєш,      Ідеш по вулиці – минаєш,      Вклонюся – навіть не зирнеш,      І головою не кивнеш... Ґ   Одна несміла, як лілея біла,      З зітхання й мрій уткана, із обснов      Сріблястих, мов метелик підлетіла.	1   2   3   4

(2 бали)

 

10  Установіть хронологічну послідовність життя і творчості І.Франка

 

А  Франка заарештовують й ув’язнюють, звинувативши у причетності до таємного соціалістичного товариства. Б  Українська громадськість Львова відзначає 40-річчя творчої діяльності І.Франка. В  Третій арешт. Звинувачення в агітації за приєднання Галичини до Росії. Г  Вітчим віддає Франка до польської Дрогобицької гімназії.  Франко починає писати перші твори та записує фольклор. Ґ Написана поема “Мойсей”.

1   2   3   4                 5

А  Б  В   Г  Д

1   2   3   4                 5

(2 бали)

 

11  Установіть відповідність між художньо-виражальним засобом і уривком із твору

1  анафора 2  метафора 3  риторичне запитання 4  антитеза	А   Невже тобі лиш не судилось діло       Що б виявило твоїх сил безмірність?       Невже задарма стільки серць горіло       До тебе найсвятішою любов’ю…       Укрита злість, облудлива покірність      Б  Прийми ж сей спів, хоч тугою повитий,      Та повний віри; хоч гіркий та вільний… В  О ні! Не самі сльози і зітхання      Тобі судились! Вірю в силу духа      І в день воскресний твойого повстання. Г   О, якби пісню вдать палку, вітхненну,       Що міліони порива з собою,       Окрилює, веде на путь спасенну!       Якби!... Ґ   Та прийде час, і ти огнистим видом      Засяєш у народів вольних колі,      Труснеш Кавказ, впережишся Бескидом,      Покотиш Чорним морем гомін волі…	1   2   3   4

(2 бали)

Завдання 12 відкритої форми (на вибір). Заповніть вільні рядки чіткою відповіддю (орієнтований обсяг відповіді визначений кількістю рядків).

Поясніть «присвяту» поеми І.Франка “Мойсей”

Твойому генію мій скромний дар весільний.

 

ІІ варіант (час виконання – 15 хв)

Завдання 1-8 мають по п’ять  варіантів відповідей, із яких лише одна правильна. Виберіть правильну відповідь і обведіть кружечком букву, яка їй відповідає.

 

1. В основі поезії “Гримить” лежить:

А  антитеза;

Б  гіпербола;

В  метафора;

Г  алегорія;

Ґ  порівняння-паралелізм

       (0,5 бала)

2. Темою поезії “Вічний революціонер” є:

А  заклик до революційної пропаганди;

Б  заклик до революційної боротьби;

В  любов до України;

Г  змалювання національної підсвідомості, яка прагне волі;

Ґ  змалювання весняних змін у природі

       (0,5 бала)

3. У 1883, 1887, 1893 рр. видавалася збірка

А  «Зів’яле листя» 

Б  «Із днів журби»

В  «Мій Ізмарагд»

Г  «З вершин і низин»

Ґ  «Із літ моєї молодості»

       (0,5 бала)

4. В образі Мойсея автор втілює:

А  образ борця за волю народу;

Б  передає власні думки та переживання;

В  біблійного героя;

Г  філософа;

Ґ  свої прагнення, мрії

       (0,5 бала)

5. Ідея прологу до поеми “Мойсей”:

А  пророкування відродження України;

Б  заклик до боротьби за незалежність;

В  осуд самодурства царів та панів;

Г  змалювання поневоленого народу;

Ґ  показ страждань України

       (0,5 бала)

6. У рядках

  Бо твій патріотизм

  Празнична одежина,

  А мій – то труд важкий,

  Гарячка невдержима

автор використав такий художній прийом:

А  метафору

Б  антитезу

В  алегорію

Г  паралелізм

Ґ  гіперболу

       (0,5 бала)

7. Збірний образ злого Духа, що гальмує людську діяльність і творчість у поемі “Мойсей” зветься

А  Датан

Б  Авірон

В  Каїн

Г  Азазель

Ґ  Єгошуа

       (0,5 бала)

8. Визначити віршовий розмір

   Вставне славна мати Україна

   Щаслива і вільна,

   Від Кубані аж до Сяну-річки

   Одна, нероздільна.

А  трьохстопний ямб

Б  п’ятистопний хорей

В  трьохстопний хорей

Г  трьохстопний дактиль

Ґ  п’ятистопний ямб

       (0,5 бала)

Завдання 9-11 мають на меті встановлення відповідності. До кожного рядка, позначеного ЦИФРОЮ, оберіть відповідник, позначений БУКВОЮ, і впишіть у таблицю.

9  Установіть відповідність між назвою твору та уривком

 

вірш	цитата
1  «Легенда про вічне життя» 2  «Чого являєшся мені?» 3  «Гімн» 4  «Сікстинська мадонна»	А  Словом сильним, мов трубою,      Міліони зве з собою, -      Міліони радо йдуть,      Бо се голос духа чуть. Б  І час прийде, коли весь світ покине      Богів і духів, лиш тебе, богине,      Чтить буде вічно – тут, на полотні. В  В житті мене ти знать не знаєш,      Ідеш по вулиці – минаєш,      Вклонюся – навіть не зирнеш      І головою не кивнеш… Г  Я не люблю безпредметно тужити.      Ні шуму в власних слухати вухах;     Поки живий, я хочу справді жити,     А боротьби життя мені не страх. Ґ  Серед болю в постелі підводиться цар,        І побожно цілує чудовий той дар,        І в тріскучий огонь із пахучих полін        Чудодійний горіх бистро кидає він.	1   2   3   4

(2 бали)

10  Установіть відповідність між художньо-виражальним засобом і уривком із твору

1  анафора 2  паралелізм 3  риторичне запитання 4  порівняння 5  тавтологія	А  Орел могучий на вершку сніжному      Сидів і оком вздовж і вшир гонив,      Втім схопився і по снігу мілкому      Крилом ударив і в лазур поплив. Б   Та най те серце, що в турботі,       Неначе перла у болоті,       Марніє, в’яне, засиха, -       Хоч в сні на вид твій оживає,       Хоч в жалощах живіше грає… В  О, тоді ясні сни      Оживлять твою путь…      Юних днів, днів весни      Не забудь, не забудь! Г  Чи ще ж то ви мало наслужились      Москві і ляхові?      Чи ж ще ж то ви мало наточились      Братерської крові? Ґ  Розвивайся ти, високий дубе,      Весна красна буде!      Гей, вставаймо, єднаймося,      Українські люде! Д  Ти океан: маниш і потопляєш;      Ти рай, добутий за ціну оков.      Ти літо: грієш враз і громом убиваєш.	1   2   3   4   5

(2 бали)

11.  Установіть відповідність між персонажем поеми «Мойсей» та його реплікою

1  Авірон 2  Азазель 3  Датан 4  Мойсей	А  Хто пророка із себе вдає      І говорить без зв’язку,      І обіцяє темній юрбі      Божий гнів або ласку…     Най опльований буде всіма     І побитий камінням. Б  Зрозумійте й затямте собі,      Ви, сліпців покоління,      Що, як зглушите душу живу,      Заговорить каміння. В   Боже, щоб у сю хвилю       Не закляв нас пророк, бо клятьба       Мала б дивную силу! Г  Адже пристрасть засліплює зір,      А бажання – се ж чари,      Плодить око і світ, і богів,      Як пустиннії мари. Ґ  Між народами бути терном!      За сю ласку велику      Справді варто в Єгові твоїм      Признавати владику.	1   2   3   4

(2 бали)

Завдання 12 відкритої форми (на вибір). Заповніть вільні рядки чіткою відповіддю (орієнтований обсяг відповіді визначений кількістю рядків).

 

Прокоментуйте висловлювання М. Рильського: “Три сили підтримували Франка в найгірші

хвилини, три світочі освітлювали його тернистий путь. Ці сили, ці світочі – праця, народ, боротьба”.

ІV. Підсумок уроку

Робота над епіграфом до уроку.

V. Домашнє завдання

Підготувати повідомлення ( презентацію) цікавих фактів з життя М.Коцюбинського.

 

 

Додатки

 

ТИ ВІРНИМ БУВ СИНОМ СВОЙОГО НАРОДУ

(сценарій позакласного заходу)

 

Мета: поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях відомого українського  поета, прозаїка, драматурга, фольклориста, етнографа, критика, філософа І.Я Франка; активізувати цікавість до постаті поета; сприяти патріотичному та естетичному вихованню учнів на кращих зразках вітчизняної літератури; виховувати любов і повагу до особистості та творчості І.Франка.

Зала святково прибрана. У центрі сцени - портрет Івана Франка, над ним український рушник, на якому дати: 1856 — 1916. На столі — квіти (звучить пісня «Краю мій лелечий»).

Ведучий. Краю мій рідний, скільки в тобі чарівності й краси.

Ведуча. По твоїх квітучих просторах гордо несе свої води бурхливий Черемош, тебе прикрашають високі вежі древнього Львова, зелені пагорби прадавнього Дніпра, золоті степи півдня, співуче Прикарпаття.

Ведучий. Довго наш народ бідував, віками гнобили його, але наш волелюбний народ, що дав світові безсмертного Шевченка, народ, який породив безсмертних месників, боровся за своє щастя.

Ведуча.  Ні, народ наш не тужив,-

Вірив, мріяв, з паном бився.

У цвіту народних нив

Велетень новий родився.

(Пісня “Коваль” К. Стеценка на сл. І. Франка)

Ведучий.  Батько не знав і не знала ще мати,

не знали і люди, що роки промчать

і стане маля оце мужем завзятим,

і вигострить кутого з гніву меча;

що він тим мечем нержавіючим – словом

у серце разитиме Правди катів,

що голосом сильним, сталево – громовим

вестиме до світла із тьми трударів.

Ведуча. Гей, на гребені Карпат

Встала заграва багряна.

Ми почули слово брат

У піснях Франка Івана.

(Пісня “Гримить” Ю. Мейтуса на сл. І. Франка)

Ведучий. Співайся, пісне полум’яна,-

Нехай почує вся земля

Про мужнього Франка Івана,

Сина коваля.

Ведуча. Люди, люди! Я ваш брат,

Я для вас рад жити,

Серця свого кров’ю рад

Ваше горе змити.

А що кров не зможе змить,

Спалимо вогнем то!

Лиш боротись – значить жить,

Vivere memento!

Ведучий. Всі роки життя його сурові

Освітилися борні вогнем.

Батько вмів кувать плуги, підкови...

Син був слова правди ковалем.

Ведуча. Хлопцем маленьким ти з батьком у кузні

Вдивлявся, як іскри летять огняні,

Здавалось, то гнівом палаючі очі,

Що віру гартують в майбутнії дні.

Ведучий. Говорив коваль про правду люту,

Про життя нестерпне бідняка...

І несла та мова часто чута

Гнів у серце юного Франка.

Ведуча. Пізніше І. Франко напише: “На дні моїх споминів горить той маленький, але міцний огонь... Се огонь у кузні мойого батька. І мені здається, що запас його я взяв дитиною в свою душу на далеку мандрівку життя.”

(Пісня “У долині село лежить”)

Ведучий. Правда проти сили!

Боєм проти зла!

Між народ похилий

Вольності слова!

Ведуча. Він горів же, яснів, і страждав,

І трудився для неї.

Ведучий. Мабуть, твори Івана Франка народилися з пилинки вогню. Незбагненна клітинка божественного пломеню, “правдива іскра Прометея”, залетіла з батьківського ковадла ще в дитяче серце поета, вибухнула вулканами любові до праці, до правди, до свободи, заполонила його безмежну душу, обертаючи їх в безліч світил.

Ведуча. В тій іскрі спресувався віками національний і соціальний біль українського народу.

Ведучий. Прокинулось перо, яке тримали

Його робучі руки. На папір

Поклало вензелі пекучих літер,

І, смуткові душі наперекір,

На струнах вічності заграв безсмертя вітер...

(Пісня “Земле моя, всеплодющая мати”)

Ведуча. І сорок літ ішов Франко – сівач

Стриміли руки колючками глоду,

І спів його звучав не раз, як плач,

І плач його звучав, як гімн народу.

Ведучий. Ти вірним був сином свойого народу

І з іскор горячих ти вірші складав.

Вони закликали народ до свободи,-

І кожен із вірою скелю лупав.

Ведуча. Народу славного Ви син,

І правди ви окраса,

Орел долин і верховин -

Великий брат Тараса.

Ведучий. Ані тортури, ні нужда,

Ні вражі люті сили,

Ні паничів гидких орда

Вогонь Ваш не згасили.

Ведуча. Були у Франка свої “дні журби”, і часто його життя, за його власним виразом, “воєнним табором тяглося”. Але він ніколи не відокремлював себе від народної недолі, не замикався у шкарлупі власних страждань. Його серце було завжди відкрите назустріч життєвим бурям. Тому він мав повне право на весь голос заявити:

Я син народа, що вгору йде,

Хоч був запертий в льох.

Мій поклик – праця, щастя і свобода...

Ведучий. Вогонь душі – ясна зоря,

Усюди видно в світі.

І лине клич Каменяра,

Гучний, як в “Заповіті”.

Ведуча. Він не схилявся головою

І рвав кайдани вікові,

Бо звали дух його до бою

Живих пісень слова живі.

Ведучий. І всі ми вірили, що своїми руками

Розіб’ємо скалу, роздробимо граніт,

Що кров’ю власною і власними кістками

Твердий збудуємо гостинець, і за нами

Прийде нове життя, добро нове у світ.

Ведуча. Наша ціль – людське щастя і воля,

Розум владний без віри основ.

І братерство велике всесвітнє,

Вільна праця і вільна любов.

(Пісня “Чом, чом, земле моя...”)

Ведучий. У Франковій творчості постійно виступають дві взаємозалежні сили, які володіють людиною і суспільством. Це пісня і праця, книжка і хліб.

Ведуча. Пісня запалила в душі Франка вогник любові до фольклору, який постійно живив його творчість. Найніжніше любив він народну пісню.

(Звучить українська народна пісня)

Ведучий. Одним – одна лишилася мені ти,

Мужицька пісне, в котрій люд весь плаче,

І мому серцю легшає неначе

З народним болем в один такт боліти.

Ведуча. У пісні черпав Франко духовні сили, мужність, поетичне натхнення, в них вбачав велику силу.

Ведучий. Пісня і праця – великі дві сили!

Їм я до скону бажаю служить...

Ними лиш зможу й для правнуків жить.

Ведуча. Любов до людей, працьовитість і скромність дали світові Франка – генія. Він насамперед – людина обов’язку . Обов’язку перед народом, суспільством. Сам Іван Якович писав: “Я в усій своїй діяльності бажав бути не поетом, не вченим не публіцистом, а поперед усього чоловіком...”

Ведучий. У праці і для праці жить –

ти в цьому бачив щастя,

усе твоє життя в горінні і борні

робочий люд вело через шляхи стрімчасті

твоє, Франко, розкуте слово...

Ведучий. І це істинно так. Недаремно І. Франко писав: “Скрізь і завжди у мене була одна провідна думка – служити інтересам мойого рідного народу та загальнолюдським поступовим, гуманним ідеям, тим двом провідним зорям я, здається, не спроневірився досі ніколи і не спроневірюся, доки мойого життя.”

Ведуча. І проникливим словом він, як молотом бив,

Палив душі, як пломінь солому

(Пісня на сл. І. Франка “Вічний революціонер”)

Ведуча. Чолом тобі, великий сину,

Від полонин і тихих вод

За те, що змалку до загину

Любив ти скривджений народ.

Ведучий. Тому з таким запалом в серці  Франко писав:

Я люблю вас, всіх люблю!

І все зроблю, що будете хотіти.

Ведуча. ...Не самі сльози і зітхання

Тобі судились! Вірю в силу Духа

І в день воскресний твойого повстання.

(Пісня “Не пора...)

Ведучий. У поемі “Мойсей” Франко віщує рідному народові славне майбутнє:

Та прийде час і ти вогнистим видом

Засяєш у народів вольних колів,

Труснеш Кавказ, вбережешся Бескидом,

Покотиш Чорним морем гомін волі,

І глянеш, як хазяїн домовитий,

По своїй хаті і по своїм полі.

Ведучий. У Франка – людина – найбільша коштовність на землі, бо вона – носій духу, а той дух, нарівні з працею, рухає життя, будує дійсність,бо духовний світ людини – то її найдорожче надбання.

 (Пісня на сл. І. Франка “Червона калино, чого в лузі гнешся?”)

Ведуча. Усе поєднується в творчості Франка, як у самому житті, бо він і був живим життям.

Ведучий. Ніщо не могло примусити мовчати великого Каменяра: ні морально – психологічна атака українських буржуазних націоналістів, ні переслідування австро – угорських властей, ні матеріальна скрута, ні важка недуга.

Ведуча. “Праця, праця і ще раз праця – це був справді його клич, за котрим сам невпинно йшов”.

Ведучий. Цілі покоління письменників виростали під впливом творчості Івана Франка, завдяки йому ставали справжніми виразниками дум народу.

Ведуча. Максим Рильський писав: “Ніхто–бо з часу Шевченка не мав такого величезного впливу на загальноукраїнський культурний процес, зокрема на розвиток української літератури, як Іван Франко”.

Ведучий. Іван Франко – трибун народний,

Пророк – ватаг, ратай – співець

І громадянин благородний...

Як той Орфей, герой рапсодний,

Він з неба віщий посланець

Ведуча. Так, він був борцем, був робітником на шляху поступу свого народу. Але він ще й був звичайною людиною, яка так потребувала людського розуміння, тепла, радості кохання.

Ведучий. І віддаючи данину шани поетові – громадянину, не можна не захоплюватись його прекрасною інтимною лірикою, що подарувала нам неповторну пісню великої любові, яка лунатиме вічно.

Ведуча. Я понесу тебе в душі на дні,

Облиту чаром свіжості й любові,

Твою красу я переллю в пісні,

Огонь очей в дзвінкії хвилі мови,

Коралі уст у ритми голосні...

Мов золотая мушка, в бурштиновий

Хрусталь залита, в нім віки триває,

Цвістимеш ти, - покіль мій спів лунає.

(Пісня “Ой ти, дівчино, з горіха зерня”)

Ведучий. Подвиг І. Франка у світовому письменстві унікальний. Цей український титан працював з однаковою новаторською силою й успішністю в усіх родах і видах літератури, а окрім цього збагатив дослідженнями етнографію, фольклористику, історію, естетику, соціологію, політичну економію, філософію.

Ведучий. Геній Франка, власне, тим і геній, що живе серед нас, в наших думках і переконаннях, допомагає нашому народу осмислити свої історичні кроки протягом усієї доби.

Ведуча. І ти, Каменяр, разом з нами,

Нам руку крізь час подаєш...

Розкрилися райдужні брами –

І обрій, і обрій без меж...

(Пісня про Україну)

Ведучий. І майва горять пурпурово,

Новий починається час.

Закличне, овогненне слово,

Його, плодотворне, Франкове,

По вінця виповнює нас.

Ведуча. У своєму зверненні до вільних нащадків Франко заповідав:

А як мільйонів куплений сльозами

День світла, щастя й волі засвітає,

То чень в новім, великім, людськім храмі,

Хтось добрим словом і мене згадає.

Ведучий. Під небом миру в сонцем даль залиту

Звучить хода весела і дзвінка...

У нашім серці буде вічно жити

Ім’я безсмертне Великого Каменяра.

Ведуча. Йому судилась доля незвичайна: син сільського коваля, він, завдяки таланту, винятковій твердості переконань і титанічній праці, піднісся до вершин світового мистецтва, відобразив у своїй творчості найглибші почуття, переживання і мрії українського народу, що дає повне право сказати про нього: це був справжній, народний співець.

Ведучий. Франкове слово – душа жива.

Хвалу поету народ співа.

По всьому світу, як грім гримить:

“Знай: лиш боротись – то значить жить”

Ведучий. І будеш з нами ти в ті дні, близькі, жадані,

Що ми йдемо до них, що сяйвом кличуть нас.

Коли Земля в світів безмежних океані

Розквітне, як зоря, в передранковий час.

(Звучить “Гімн Каменяреві” А. Кос – Анатольського на сл. Р. Братуня)

 

На святі можна провести підсумки переможців конкурсів літературної вікторини, на кращу ілюстрацію до творів І. Франка, читців творів Франка та про нього, на кращу літературну газету, присвячену ювілею Франка, за краще виконання ролей за п’єсами Франка, виконання пісні на його слова тощо).

 

 

Літературна вікторина

1.                Хто сказав: “Франкова любов до рідного народу загальнолюдська своїм змістом”?
2.                Хто з українських поетів називав І. Франка “карпатським поетом, ковальським прославленим сином”?
3.                Скільки книг було в бібліотеці Івана-гімназиста?
4.                В якому журналі відбувся поетичний дебют І. Франка?
5.                На які роки припадає початок літературної діяльності І.Франка?
6.                Який науковий ступінь мав І. Франко?
7.                В якому творі передані враження від коломийського ув’язнення поета?
8.                Що стало наслідком першого арешту І. Франка?
9.                Ім’я нещасливого юнацького кохання І. Франка.
10.            Цикл віршів, в якому відбилось драматичне розгортання взаємин з Ольгою.
11.            Як називається збірка інтимних поезій І. Франка?
12.            Кому присвячена збірка “Зів’яле листя”?
13.            Як називається повість - есе Р. Горака про нещасливе кохання поета?
14.            Як називається перша збірка віршів І. Франка?
15.            Кому І. Франко присвятив збірку “З вершин і низин”?
16.            Як називається збірка віршів, до якої увійшов цикл поезій “Веснянки”?
17.            Яка поезія І. Франка стала однією з перших стрілецьких пісень?
18.            Звідки ці слова:

І де в світі тая сила,

Щоб в бігу її спинила...?

19. В якому вірші автор говорить:

Дай працювати, працювати, працювати,

В праці сконати?

20. В якому творі розповідається про боротьбу русичів проти монголо – татарської навали?

21.            Назвіть драматичні твори І. Франка.
22.            Яким віршем відкривається збірка “З вершин і низин”?
23.            У якому вірші Франко говорить про те, як він з тисячами таких як сам рівняє “правді пута”?
24.            У якому вірші Франка кожна строфа являє собою поетичне кільце, замкнене словом “гримить”?
25.            Який драматичний твір присвятив Франко одному з князів Київської Русі?
26.            Який однойменний цикл віршів у Франка і Грабовського?
27.            Який батько виявив готовність пожертвувати життям найулюбленішого сина, тільки б не випустити з руської землі живими її ворогів?
28.            До якої повісті Франко взяв епіграфом слова Пушкіна: “Дела давно минувших дней, преданья старины глубокой»?
29.            У якому вірші зима дивується, що не може своєю холодною силою прибити дрібного весняного цвіту?
30.            Які поеми Франка названі іменами видатного українського письменника – полеміста та біблійного героя?
31.            У якій повісті показано прекрасний образ дівчини, яка заради любові до народу зрікається свого батька?
32.            У якому творі Франко закликає “не ридать, а здобувати, хоч синам, як не собі, кращу долю в боротьбі”?
33.            Яка народна пісня послужила Франкові темою драми “Украдене щастя”
34.            До кого звернені слова Франка:

“Апостол правди і науки,

Котрого ждав ти день по дню,

Прийшов, простяг потужні руки –

І Легіон ім’я йому”?

     35. Які твори І. Франка екранізовані?

      36.Хто зіграв Каменяра у фільмі “Іван Франко”?

      37.Який пам’ятник – символ споруджено на могилі І. Франка?

      38.Хто про Франка писав: “Які прекрасні сходи дає те насіння, що його разом з іншими сіяв і наш Франко”?

 

Відповіді:

1.   С. Петлюра.
2.   М. Бажан.
3.   500
4.   Журнал “Друг”.
5.   Роки навчання в гімназії.
6.   Доктора філософії.
7.   “На дні”
8.   Втрата коханої.
9.   Ольга Рошкевич.
10. “Картка любові”
11. “Зів’яле листя”.
12. Коханій Целині Журовській - Зигмунтовській.
13. “Тричі мені являлася любов”
14. “Баляди и росказы”.
15. Дружині.
16. “З вершин і низин”.
17. “Не пора”.
18. “Гімн”.
19. “Земле, моя всеплодющая мати”
20.  “Захар Беркут”
21. “Украдене щастя”, “Кам’яна душа”, “Учитель”, “Сон князя Святослава”, “Будка ч. 27” та ін.
22. “Вічний революціонер”.
23. “Каменярі”.
24. У веснянці “Гримить”.
25. “Сон князя Святослава”.
26. “Веснянки”.
27. Захар Беркут, герой однойменної повісті.
28. До повісті “Захар Беркут”.
29. У вірші “Дивувалась зима”.
30. “Іван Вишенський” та “Мойсей”.
31. Мирослава у повісті “Захар Беркут”.
32. У вірші “Гімн”.
33. “Пісня про шандаря”.
34. До Т. Г. Шевченка.
35. «Захар Беркут», «Украдене щастя».
36. Сергій Бондарчук.
37. Каменяр, що лупає скалу.
38. Олесь Гончар.

 

Додатки

Додатково про І.Франка можна знайти в Інтернеті

https://www.youtube.com/watch?v=liSCZtXwqBw  Обличчя української історії

 

https://www.youtube.com/watch?v=sAVvFCZLKFo  Та, що поруч

 

https://www.youtube.com/watch?v=oV4XVRJrHyg  Велич особистості

 

https://www.youtube.com/watch?v=N9iI-ntJoqw  «Захар Беркут»

 

https://www.youtube.com/watch?v=sToHbw1LLAM  Великі українці

 

https://www.youtube.com/watch?v=PGG_vA9p8X0  Іван Франко (біографічний фільм)

 

https://www.youtube.com/watch?v=A7r7_SEEsgg  Невідоме про відомих

Почерк генія: історії з життя І. Франка   http://lib.if.ua/franko/1310895021.html

https://www.youtube.com/watch?v=YXTo_K37z4E  «Каменярі»

https://www.youtube.com/watch?v=nHpPTkpXVI8 «Гімн» 

Пісні

https://www.youtube.com/watch?v=YIUcxeHcmKA  «Гримить»

https://www.youtube.com/watch?v=h2pOKeLKYuY «Зів’яле листя»

"Чого являєшся мені у сні...?"  https://www.youtube.com/watch?v=IjH62V_oERM

https://www.youtube.com/watch?v=ebufx5MnoCo   Човен

https://www.youtube.com/watch?v=V6Jek-dwDyU  Червона калино чого в лузі гнешся

https://www.youtube.com/watch?v=n5S9XYIz4A8  «Украдене щастя»

"Ой ти дівчино, з горіха зерня"   https://www.youtube.com/watch?v=-cFUWRuPZ94

 

Цікаво

А  “Невеликий, хоч сильний мужчина. Високе чоло, сірі, трохи холодні очі, в лініях бороди щось енергійне, уперте. Рудувате волосся непокірно пнеться, вуси стирчать. Скромно одягнений, він тихий і непомітний, поки мовчить. А заговорить – і вас здивує, як ця невисока фігура росте й росте перед вами, мов у казці. Вам стане тепло й ясно од світла його очей, а його мова здається не словом, а сталлю, що б’є об кремінь і сипле іскри.

Сильна, уперта натура, яка цілою вийшла з життєвого бою”.

   ( М.Коцюбинський “І.Франко”).

Б  Захоплення

Книги: почав збирати бібліотеку ще учнем, зібрав 500 книг, до кінця життя бібліотека нараховувала до 8000 томів.

Улюблені письменники: Т.Шевченко, М.Чернишевський, Г.Гейне, Е.Золя, М.Салтиков-Щедрін, М.Некрасов, М.Коцюбинський, Леся Українка.

Мистецтво: Мікеланджело (скульптура «Мойсей»), Рафаель Санті, Леонардо да Вінчі, українські співаки – О.Машуга та С.Крушельницька.

В  Коли ми говоримо про Івана Франка, в нашій уяві постає перш за все титан думки і праці, людина, в якої дух і тіло рве до бою заради поступу і щастя людського, українець, корені якого сягають глибини народного життя і переходять у дерево, квіт якого величний, щедрий, добрий. Той корінь бере початок з батьківської хати. Батько Яків — відомий на всю округу коваль, невтомна у праці мати Марія. В такій сім’ї найперше привчали до праці, поваги до людей. І, звичайно ж, хотіли, щоб дитина вчилася на радість батькам, на добро людям. З шести років хлопець навчається в початковій школі в сусідньому селі Ясениця-Сільна, пізніше у Дрогобицькій нормальній школі отців-василіан, а ще через деякий час — у Дрогобицькій гімназії. Михайло Коцюбинський у нарисі про Івана Франка зазначає, що здібна дитина в сільській школі навчилася читати українською, польською і німецькою мовами. Сміялися з Франка в німецькій школі при монастирі. Але «минув рік, настав екзамен — і малий Франко здивував усіх: він опинився першим учеником». 1865 року помер батько. В дім прийшов вітчим Гринь Гаврилик, ріпник. На шістнадцятому році Франко залишився круглим сиротою — померла мама. Дорога ж до знань не зупинилася. Під час навчання в гімназії Франко читає твори Гете, Лессінга, Шіллера, Расіна, Корнеля та ін., писані німецькою та французькою в оригіналі. Береться й сам за літературну працю. Перший вірш — «Великдень 1871 року» — присвятив батькові. Перекладає твори Гомера, Софокла, Горація, Гейне, а також «Слово о полку Ігоревім», «Краледворський рукопис» В.Ганки. В гімназії Іван Франко обстоює думку, що основою української літературної мови повинна бути мова народна. Після Дрогобича юнак їде у Львів, вступає до університету. Багато пише, стає найвпливовішою постаттю в редакції журналу «Друг», знайомиться з М.Павликом і І.Белеєм. Івана Франка цікавить також філософія, політична економія, соціологія. 1877 року Іван Франко переживає перший арешт. Перед цим поліція зробила обшук на квартирі, виявивши революційну літературу. Франка звинувачують у належності до таємної соціалістичної організації. «Протягом дев’яти місяців, — писав він, — проведених у тюрмі, сидів я переважно у великiй камері, де перебувало 18—28 злочинців, де зимою ніколи вікно не зачинялося і де я, слабий на груди, з бідою добився привілею спати під вікном… але зате прокидався майже завжди з повним снігу волоссям на голові». Широта політичних і літературних уподобань викликала неоднозначну реакцію у громадськості. Реакційні кола Галичини доходили навіть до ігнорування його творчості. Зокрема, в «Зорі» відмовилися друкувати оповідання «Муляр», оскільки мулярі «найгірші п’яниці» і не варті уваги. Відстоювання власних позицій позначалося й на матеріальних статках. Був час, коли письменник зовсім не мав коштів на проживання і змушений був мешкати у робітника Данилюка.

Г  Сорокарічний ювілей творчої діяльності Франка Галичина святкувала у 1913 році, святкувала дуже пишно.

Франко категорично був проти святкування. Демонстративно відмовлявся від усіляких почестей. Не захотів сидіти навіть у кріслі, обмаєному по-галицьки пишно й урочисто. Сів між людей. Просив не співати йому веселих і «пориваючих» пісень. Волів слухати сумні та жалісливі: «Чорна рілля ізорана та трупами засіяна»...

Ювілей святкувався поза його волею.

На самому початку його святкування Франка спіткало страшне й непоправне горе. Помер син Андрій, який під час хвороби заміняв батькові руки. Помер від каменя, який летів у голову Івана Франка під час виборної кампанії 1897 року. Камінь випустила якась шовіністична рука. Сина поховали на Личаківському цвинтарі, і невдовзі на тому місці було влаштовано смітник. І могилу було втрачено... Франко навіть не просив допомоги. Не просив у суспільства, яке влаштовувало йому пишні прийоми, щоб змилосердилось принаймні над почуттями батька. Були глухі...

Навіть факт, що поза його волею був створений ювілейний комітет, який зайнявся збиранням грошей, котрі мали бути, подаровані хворому письменнику (так, саме так, «хворому письменнику», навіть без імені та прізвища), боляче вразив його. Невже справді він трудився для свого народу задля того, щоб мати забезпечену старість? Ні, його ніхто не зумів переконати в доброму намірі цієї акції. Його навіть не переконувало те, коли йому говорили, що він належить народу і народ повинен сам подбати про свого генія. Грошей мало бути назбирано стільки, щоб процентного приросту від них вистачало на прожиття його родини.

Він нічого не звик приймати задарма. Вважав, що мусить відробити і ті останні шеляги, видані йому авансом, як би йому важко не довелось.

Розбитий хворобою, зовсім немічний, з одного міста в друге, від однієї громади до іншої, їздить читати свого «Мойсея». Так хоче народ. Послухати, як він читає свою поему. Переповнені зали, натовпи народу, найщиріші зустрічі.

...Закінчує отим вічним і безсмертним для нас:

Народе мій, замучений, розбитий,

Мов паралітик той на роздорожжі,

Людським презирством, ніби струпом, вкритий!..

Його підводять з крісла, щоб мав змогу вклонитись. Робить той останній поклін.

Франка бичували до останку. До самого розп'яття. До смерті.

Зібраний ювілейний дар, який мав забезпечити йому прожиття, пропав. Усе було списано на війну... Його не було в чім поховати. Не було ні взуття, ні сорочки, ні пристойного одягу.

«Першу вістку про смерть Франка,— писала у спогадах Ольга Роздольська, дружина відомого фольклориста Осипа Роздольського,— дістала я від дружини В. Гнатюка, що довідалася про це зараз після смерті в редакції «Діла». Негайно пішли ми обидві з китицями бузку до його хати і застали там уже двох гуцулів-вояків, що стояли навколішки і сердешно плакали; одним із них був добре відомий нам усім і покійному Шекерик-Доників. Покійник лежав на ліжку, прикритий стареньким подертим простирадлом, з-під якого просвічувало вкрите синіми плямами голе тіло крізь одну більшу діру, яку ми зараз-таки закрили квітами».

На обличчі був спокій. Перший раз за довгий-довгий час.

Відробив панщину свого життя.

Віддав борг.

Раз і назавжди.

Це сталося 28 травня 1916 року. Некрологи надрукували десятки газет Європи; з'явилося 230 статей про письменника 120-ма мовами.

Похорон був багатотисячним, але поховали Франка в чужому склепі й перенесли прах на те місце, де він знаходиться сьогодні, аж через 16 років. На могилі встановили символічну скульптуру каменяра, хоч Франко був скоріше українським Мойсеєм, ніж скалоломом (Матеріал за статтею Р. Горака «Титан і пігмеї»).

За 40 років свідомого життя І.Франко, за неповними підрахунками вчених, написав близько 6 тисяч художніх і наукових творів.

Усі Франкові твори і досі не виявлені, а ті, що відомі — понад 8400, не вкладаються і в 200 томів, астрономічна цифра. Досі найповніше видання — 50-томне, в якому перші 25 томів — художні твори, у т.ч. перекладні; 26 — 42 томи — літературна критика, фольклор і мовознавство; 43 — 47 томи — філософія, етика, економіка, історія; останні три томи — вибрані листи.

Як зазначають дослідники, Іван Франко – один з небагатьох у світі авторів, який вільно писав трьома мовами (українською, польською, німецькою), а перекладав з 14 мов.

 

Цікаві  та маловідомі факти

про Івана Франка

Видатний український поет Іван Франко народився 26 серпня 1856 року у селі Нагуєвичі на Львівщині. Всі ми звикли бачити в ньому, в першу чергу, українського письменника, поета, публіциста, перекладача, вченого, громадського і політичного діяча, але, попри це все, він був також людиною, людиною цікавою та неординарною. Сьогодні пропонуємо вашій увазі 15 цікавих та несподіваних фактів з життя та творчості Каменяра.

Через такі факти з їхньої біографії великі письменники не стають менш цікавими. Навпаки – набувають більш людських рис. А отже, стають ближчими та цікавішими для нас.

 1. Мати Івана Франка, Марія Кульчицька, походила із зубожілого українського шляхетського роду Кульчицьких, гербу Сас, була на 33 роки молодшою за чоловіка. Померла, коли Іванові було 15 років.

2. Коли Франкові було 9 років, помер батько. Мати вийшла заміж удруге. Вітчим, Гринь Гаврилик, уважно ставився до дітей, фактично замінив хлопцеві батька. Франко підтримував дружні стосунки зі своїм вітчимом протягом всього життя.

3. Іван Якович любив пити медовуху, вино. Смачно готував каву, збирав і любив їсти гриби й рибу, що сам ловив. Іван Франко понад усе любив збирати гриби. Їх варили, смажили, сушили на зиму. Донька пише: “Присмажені гриби з молодою картоплею були смачною й улюбленою стравою тата”.

4. Навчаючись у Дрогобицькій гімназії, Франко жив на квартирі в далекої родички Кошицької на околиці міста. Нерідко спав у трунах, які виготовлялися у її столярній майстерні (“У столярні”)

5. Восени 1875 року Франко став студентом філософського факультету Львівського університету. Спочатку належав до москвофільського товариства. Москвофільство було дуже популярне серед галицької інтелігенції в другій половині ХІХ століття. Москвофілом був також один із засновників “Руської Трійці” Яків Головацький.

6. Як і більшість молодих людей того часу, Іван Франко захоплювався ідеями соціалізму. Читав твори Маркса, Енгельса, листувався з Михайлом Драгомановим. Однак наприкінці життя він зрозумів хибність ідеї Маркса, назвавши соціалістичну державу тюрмою.

7. Іванові Франку належить ініціатива ширшого вживання в Галичині назви “українці” замість “русини” — так традиційно називали себе корінні галичани. В “Одвертому листі до галицької української молодежі” (1905) Франко писав: “Ми мусимо навчитися чути себе українцями — не галицькими, не буковинськими, а українцями без соціальних кордонів…”

8. Після свого другого арешту 1880-го Франко ледь не помер з голоду. Тоді за тиждень у готелі він написав повість “На дні” й на останні гроші надіслав її до Львова. Після того три дні жив на 3 центи, знайдені на березі річки Прут – цих грошей вистачило хіба на одну хлібину. А коли їх не стало, лежав без пам’яті, без сил. Врятував Франка від голоду старий служитель готелю.

9. У 1886 році Іван Франко одружився. Його дружиною стала Ольга Хоружинська. Була високоосвіченою людиною, добре володіла мовами: англійською, французькою, німецькою, російською. Їй не була чужа ідея відродження України. Познайомившись із Франком вирішила стати його дружиною й помічницею, та присвятити своє життя чоловікові. Разом подружжя виховало чотирьох дітей – Андрія, Тараса, Петра, Анну.

10. Подружнє життя Франків не було щасливим. Матеріальні нестатки, хатні злидні, щоденні турботи, вороже ставлення до Ольги з боку найближчих співробітників мужа, зокрема Михайла Павлика, й частини суспільства, що ставилися до неї ще з більшою неприязню, ніж до самого Франка, як до схизматички — все це зломило жінку. Наслідком були сухоти, нервове перенапруження, а згодом і цілковитий психічний розлад. Одинока, покинута дітьми померла 17 липня 1941 року і похована на Личаківському цвинтарі, на полі № 4 неподалік від свого чоловіка.

11. Франко відомий своїм інтересом до індійської культури, він вивчав літературу, філософські твори, тексти Вед на санскриті. Сам він говорив: “Жаль, що я не орієнталіст”. Серед перекладів Івана Франка – біблійна “Книга Буття”. Досі це найбільш точний переклад цієї частини Біблії українською мовою.

12. 1908 року стан здоров’я Франка значно погіршився, однак він продовжував працювати до кінця свого життя. Період останнього десятиліття життя Франка — дуже складний. За розповідями сина Андрія, “у цей період батька переслідував дух померлого дідуся, який бив його золотим молотом по руках…”. “Протягом 14-ти днів я не міг ані вдень, ані вночі заснути, не міг сидіти, і, коли, проте, не переставав робити, то робив се серед страшенного болю”, – писав Іван Франко. Помер Іван Франко 28 травня 1916 року у Львові. Похований на Личаківському кладовищі у Львові.

13. Іван Франко був відомий своїми атеїстичними поглядами. Про це згадував отець Макарій Каровець: “Тут пригадуємо, що Франко майже від перших хвилин свого виступу аж до смерті був у нас головним пропагатором виразного атеїзму, що той атеїзм пропагував і в своїх популярно-наукових писаннях, і в своїй поезії. Пригадуємо, що атеїзм був увесь час головним стовпом його світогляду. Пригадуємо, що коли Франко умирав, відвідав його піп Теодозій Галущинський і умовляв помиритися з господом богом і з церквою, в котрій він, Франко, родився та котру поборював ціле своє життя. Та отримав від Франка відповідь: “А що на те сказала б молодіж, котру я ціле життя вчив не вірити в бога?” Помер несповіданий і нерозкаяний”.

14. В інституті германістики Віденського університету, в якому Іван Франко успішно захистив докторську дисертацію, встановлена меморіальна дошка Івану Франку встановлена. Відкрита 29 жовтня 1993 року. На Постгассе, 8 знаходиться погруддя письменникові. Пам’ятник був відкритий 28 травня 1999 року. Пам’ятна дошка також встановлена на будинку, в якому жив письменник за адресою: Відень, Віпплінґерштрассе 26.

15. Франко на сьогодні єдиним українським поетом, який номінувався на здобуття Нобелівської премії з літератури.

Навчання та здібності Івана Франка

 Навчаючись у гімназії, Франко виявив феноменальні здібності: міг майже дослівно повторити товаришам інформацію, яка подавалася вчителями на заняттях. Інтенсивній самоосвіті гімназиста сприяла зібрана ним бібліотека, в якій нараховувалося близько 500 книжок і українською, й іншими європейськими мовами. Іван Якович переклав українською мовою твори близько 200 авторів із 14 мов та 37 національних літератур. Вільно володів 14 мовами.

Селянин чи аристократ?

Сам Іван Франко був переконаний, що в його жилах тече німецька кров. Він твердив, що по батькові походить з тих сільських німецьких колоністів, які переселилися до Галичини в перші роки австрійського правління. Дослідження родоводу Франка засвідчує, що насправді його предки жили в Галичині ще до приходу Габсбурґів. Це, однак, не заперечує можливості, що вони прийшли сюди раніше, адже німецька колонізація Галичини тривала ще від княжих часів.

Міфом є і те, що Іван Франко народився у селянській сім’ї. Насправді ж по мамі він походив з давнього шляхетського роду Кульчицьких. Окрім Франка, двома іншими найвідомішими представниками цього роду є відомий козацький гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний та Юрій Кульчицький, герой Віденської битви 1683 року і власник першої віденської кав’ярні. Місцеві шляхтичі ніколи не забували про Франкове шляхетське походження і твердили, що такий талант не міг народитися серед «простих хлопів». Ті, хто близько знав Франка, відзначали його певний духовний аристократизм, а водночас – почуття самовпевненості, свого «я», відваги. Це, на їхню думку, були типові риси шляхтича.

Франкове навернення до селянства відбулося уже в університеті, під впливом Драгоманова. Відтоді він постійно називав себе «мужиком», писав чи говорив про себе як про селянського сина, вигодуваного «чорним селянським хлібом і працею твердих селянських рук», готового «віддати свої сили на службу селянських інтересів» тощо. І ніде ані півсловом він не згадав про своє шляхетське походження.

У І.Франка було багато псевдонімів — Джеджалик, Брут Хома, Мирон, Живий, Кремінь, Марко, (близько 100 псевдонімів). Іван Франко писав твори не лише українською, а й польською, німецькою та іншими мовами. Він був першим професійним українським письменником, який відважився жити з праці пера. Не мав державної роботи, не мав жодних нагород, не мав кафедри в університеті. Мав замість того Львів і слова для нього: «І підеш ти в мандрівку століть з мого духа печаттю». У 1900 році Іван Франко викупив на околиці Львова, яку називали Софіївкою, на вулиці Вінцента Понінського, 4, 9 сотих землі і розпочав будівництво своєї вілли. Був укладений контракт між купцем Й. Рогсеком, М. Грушевським та І. Франком. На вул. Баторія (тепер Князя Романа) був ряд антикварних магазинів, які відвідував І. Франко у супроводі Василя Стефаника та Леся Мартовича. У пошуках своїх персонажів, вивчаючи обличчя людей, Франко не раз навідувався у їхньому супроводі на львівські базари. Відомий письменник і публіцист Іван Франко та науковець і політик Михайло Грушевський були безпосередніми сусідами, мешкаючи наприкінці 20 століття в збудованих поруч віллах елітного львівського району “Софіївка”. У Франка була дружина Ольга, троє синів і одна дочка

Франкові доводилося робити «жіночу» роботу

Те, що Франко жив бідно, – правда лише для його юності та молодості. Він народився у заможній сім’ї, по смерті батьків виживав з репетиторства, тому і грошей вистачало не лише на їжу, а й на книжки. А в університеті йому як збіднілому й осиротілому шляхтичеві давали стипендію. Франкові голодні роки почалися у Львові по його першому арешті й ув’язненні за соціалізм. Його позбавили стипендії, а репутація арештанта закривала дорогу до державної кар’єри. Він змушений був жити лише з гонорарів. А оскільки вони були в ті часи невисокими, то жив він майже впроголодь.

Ситуація змінилася, коли він одружився з киянкою Ольгою Хоружинською. Ще міцніше Франко став на ноги пізніше, коли за сприяння Михайла Грушевського дістав постійну працю в Науковому Товаристві імені Шевченка. Його податкові декларації свідчать про постійне зростання доходів. Франковий щоденний побут, однак, не став від того більш налагодженим. Його жінка – переконана послідовниця Льва Толстого – не дуже любила готувати чи прибирати в хаті, вважаючи це «излишеством». Тому Франкові часто самому доводилося ходити на ринок по продукти, а інколи навіть і готувати їсти.

«Тричі являлася мені любов»

Насправді любов Франкові яв­лялася значно частіше. Василь Щурат – один із його перших біографів і молодших товаришів з часів навчання у Відні – склав список «Любок Франка». Окрім найпершої і найбільшої любові Ольги Рошкевич, тут фігурують її рідна сестра Михайлина, шкільні учительки Ольга Білінська та Юлія Шнайдер (знана за своїм літературним псевдонімом як Уляна Кравченко) та Франкова пізня пасія Ася Шехович. Найбільшими «відкриттями» в цьому списку є дружина його приятеля Болеслава Вислоуха Марія та перша галицька феміністка Наталя Кобринська. Насправді й цей список неповний. У ньому бракує щонайменше ще чотирьох імен. Франкова часта закохуваність була пов’язана з його творчістю. Щурат записав такий діалог між Кобринською і Франком:

– Ви в мені любитесь?

– Я не тільки у Вас, але в багатьох. Мушу, щоб писати любовні поезії.

Перше кохання

Першим сильним почуттям юного Франка було його кохання до попівни Ольги Рошкевич. Спочатку Іван Франко навіть не знав, як з нею поводитися. А ще думав, що дівчина, в яку закохався, має говорити якось незвично. Відтак перші листи до неї писав німецькою мовою.

Батьки Ольги спочатку заохочували її дружбу з Іваном, сподіваючись, що він зробить блискучу кар’єру. На той час Франко навчався у Львівському університеті, навколо нього гуртувалася прогресивна молодь. Однак невдовзі на гурток демократичної молоді здійснила наліт поліція, заарештувавши Франка та його прихильників. Поета виключили з університету, сім місяців він пробув в ув’язненні. Після цих подій батьки Ольги заборонили молодому поетові з’являтися в їхньому домі.

Хоч напередодні двадцятирічний Франко уже офіційно попросив у батьків Ольги її руки і, незважаючи на те, що мужчина в Австро-Угорщині вважався повнолітньою особою лише у 24 роки, пропозицію було прийнято. Щоправда, була умова: Іван та Ольга вважатимуться зарученими, але весілля справлять лише тоді, коли Франко вивчиться та дістане посаду.

Попри заборону зустрічатися, Іван та Ольга ще протягом десяти років через друзів листувалися. Ольга Рошкевич теж кохала Франка. Її останнім проханням було, щоб листи від Франка поклали їй у труну, під голову – як найдорожчий скарб її життя.

«Одружився без любові»

Про шлюб Івана Франка із Ольгою Хоружинською говорили, що це сокровенна мрія українського народу, розділеного кордоном. До речі, під час весілля наречений на вигук «Гірко» не знав, що робити, адже в Галичині тоді ще такої традиції не було.

Згодом Франко у листі своєму другові Агатангелу Кримському зізнався: «З теперішньою моєю жінкою я одружився без любові, а з доктрини, що треба оженитися з українкою (себто наддніпрянкою), і то більш освіченою курсисткою... Но то дарма. Судженої і конем не об’їдеш».

Писав сам собі листи

Одна з найромантичніших історій із життя Івана Франка – це його кохання до шляхтянки Целіни Журавської. Дівчину він уперше побачив і закохався в неї за прозаїчних обставин – вона сиділа за касовим віконцем, бо працювала на пошті у Львові. Щоб бачити її знов і знов, поет неодноразово писав сам до себе листи і сам їх відбирав.

Але це не допомогло. Гордовита красуня не могла покохати «русина» з рудим волоссям у вишиваній сорочці, з простими манерами. Ця невзаємна любов мучила Франка багато років. Схиляючись перед своїм ідеалом, поет писав: «Я не тебе люблю, о, ні, люблю я власну мрію!»

  В пам’ять Івану Франку 

 На честь Франка місто Станіслав було перейменовано в Івано — Франківськ. Ім’я письменника (вулиця Івана Франка) носять вулиці у Києві, Вінниці, Дніпропетровську, Івано-Франківську, Сімферополі, Керчі, Луцьку, Львові, Миколаєві, Одесі, Сумах, Черкасах, Чернівцях, Хмельницькому, Пермі та Луганську, Кіровограді. А в Росії імя письменника носять вулиці в Москві, Липецьку, Пермі, Тулі, Уфі, Чебоксарах і Іркутськ. Ім’я письменника носить вулиця в Монреалі. Його ім’я носить обласний український музично-драматичний театр, освітні заклади та інші установи краю. Франко вважав себе пекарем, який випікає хліб для щоденною вжитку. Та творчий доробок І. Франка став для нас духовною програмою і скарбом неоціненним, який не вичерпається ніколи.