Українські землі у складі Австрійської імперії наприкінці ХVІІІ – в першій половині ХІХ ст. (Підготовка до ЗНО)
Тема 13. Українські землі у складі Австрійської імперії наприкінці ХVІІІ – в першій половині ХІХ ст.
Становище західноукраїнських земель в складі Австрійської імперії
|
Адміністративний устрій |
Економічний розвиток |
Соціальне становище українців |
|
Галичина і Буковина об’єднані в коронний край «Королівство Галичина і Лодомерія»; столиця – Львів; 12 округів на чолі з губернаторами. Закарпаття поділено на 4 комітати на чолі з призначеними адміністраторами. |
Сільське господарство – основа економіки. Основний виробник – феодально залежні селяни. Західна Україна – сировинна колонія Австрійської імперії. Підприємництво зберігало ремісничо-мануфактурний рівень. Торгівля розвивалася повільно. Вивозилася сільгоспсировина та ліс. |
Панівне становище посідали німці, поляки, румуни, угорці. Щодо українців проводилась політика денаціоналізації. Малоземелля, безробіття призводили до постійного падіння рівня життя. Відсутність навчальних закладів з українською мовою навчання. |
Розвиток національно-визвольного руху в Західній Україні
- За тривалий час перебування у складі різних держав втрачено власну національну еліту.
- Основним носієм української національної ідеї було греко-католицьке духовенство.
- Імперська влада використовувала українських рух як противагу польському та угорському і водночас не бажала його посилення.
- Значний культурний вплив Наддніпрянщини на західноукраїнське відродження.
- Процес національно-культурного відродження почався на Закарпатті наприкінці ХVІІІ ст. ( О.Духнович), звідти поширився на Галичину, а у Північній Буковині - в другій половині ХІХ ст.
- Під впливом революції 1848 – 1849 рр. західноукраїнський національний рух за темпами розвитку став випереджати Наддніпрянську Україну.
- Центрами українського національного відродження стають Перемишль та Львів.
|
|
письменник, педагог, поет, культурний діяч. Належав до так званих будителів. |
|
Організація |
Склад |
Зміст діяльності |
|
1816р. – Товариство галицьких греко-католицьких священників – м. Перемишль |
Священик Іван Могильницький; перемишльський єпископ, з часом – Галицький митрополит - М.Левицький |
Впровадження в освіті, у літературі рідної мови. Поширення парафіяльних шкіл, видання підручників, розповсюдження релігійних текстів українською мовою. 1823 р. – «Граматика язика словено-руського». |
|
1833 – 1837 рр. – «Руська трійця» – м. Львів |
Студенти Львівського університету, вихованці духовної семінарії М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький |
Боротьба проти національного гноблення, поширення знань про українську історію, традиції. Зміни в літературі шляхом впровадження народної мови. Збиральницька, дослідницька, видавницька, публіцистична, перекладацька діяльність. 1836р. – перекладено українською мовою «Слово о полку Ігоревім». 1837 р. – видано альманах «Русалка Дністрова». |
|
Маркіян Шашкевич (1811-1843) |
Іван Вагилевич (1811-1866) |
Яків Головацький (1814-1888) |
|
Письменник, поет, засновник нової української літератури в Галичині, священик УГКЦ. Один з перекладачів українською мовою «Слова о полку Ігоревім» та Святого письма. Ініціатор створення словника і граматики живої української мови. |
Священик УГКЦ, поет, філолог, етнограф. Перейшов на полонофільські позиції. Переклав «Слово о полку Ігоревім» українською і польською мовами. |
Лінгвіст, етнограф, фольклорист, поет, священик УГКЦ, викладач і ректор Львівського університету. В 1850-ті роки перейшов на москвофільські позиції. |
Селянські виступи
- Основні форми антикріпосницької боротьби: скарги на поміщиків, вирубка лісів, потрави панських посівів, втечі, розправи на управителями маєтків, підпали.
- Нового розмаху набув опришківський рух (понад 50 загонів).
- У 1831 р. в Закарпатті вибухнули «холерні бунти».
- Народні повстання в Буковині 1843 – 1844 рр. під керівництвом Лук’яна Кобилиці.
|
|
Лук’ян Кобилиця (1812-1851) – ватажок народних повстань 1843-1844 і 1848-1849 рр. на Буковині. Керовані ним жителі 22 буковинських сіл захопили ліси й пасовиська, відмовилися від повинностей, вигнали чиновників і встановили самоврядування. Депутат австрійського парламенту, у якому виступив за надання політичній автономії Буковині та приєднання її до Галичини, вимагав скасувати кріпацтво і передати землі селянам без викупу. |
«Весна народів» - хвиля демократичних революцій, які ставили за основу знищення феодальної форми правління і створення незалежних національних держав. Революційна хвиля зародилася в Франції на початку року та швидко поширилася на більшу частину Європи та частину Латинської Америки (близько 50 країн).
Революція - докорінна якісна зміна, різкий стрибкоподібний перехід від одного якісного стану до іншого, від старого до нового в розвитку явищ суспільства.
Під впливом європейських революцій у 1848 – 1849 рр. революційні події охопили і Австрійську імперію. У ході революції вибухнули повстання у Відні, Будапешті, Львові, Чернівцях, Ужгороді. Селяни відмовляються виконувати феодальні повинності. Австрійський імператор Фердинанд І видав закон про ліквідацію кріпацтва (22 квітня 1848 р.).
2 травня 1848 р. створено першу в Західній Україні політичну організацію – Головну Руську Раду на чолі з єпископом Г. Яхимовичем
- Склад – представники інтелігенції та духівництва, 30 осіб.
- ГРР прибрала собі функції українського національного уряду.
- На місцях утворено 50 місцевих рад, народну гвардію, загони селянської самооборони.
- Видавали газету «Заря Галицька».
- Запровадила навчання українською мовою. Відкрито перші читальні, «Галицько-Руську матицю» (українське видавництво дешевих книг), Народний дім – центр культурно-освітньої роботи в краї.
- ГРР утвердила національну символіку: синьо-жовтий прапор, герб – золотий лев на синьому тлі, гімн – «Мир вам, браття» (Г.Гушалевича).
- Представники ГРР були присутні на Слов’янському з’їзді у Празі (червень 1848 р.), який прийняв рішення про рівноправність української мови в закладах освіти та державних установах, рівність всіх національностей і віросповідань.
- Припинила свою діяльність у 1851 р.
- Українці здобули 39 депутатських місць.
- Виступали за територіально-національний поділ Галичини на Східну і Західну, за збереження адміністративно-політичної єдності Буковини та Східної Галичину. Пропозицію не задовольнили.
Значення революційних подій 1848 – 1849 рр.
- Ліквідація панщини і кріпацтва, проведення аграрної реформи, проголошення конституційного правління та громадянських прав.
- Уперше всі політичні сили визнали існування в Галичині українського народу з його власним національним прагненням.
- Перші спроби українців висунути власні політичні програми.
- Виникнення першої української політичної організації – Головна Руська Рада.
- За короткий період західні українці мали найвагоміші здобутки у своєму національно-визвольному русі серед інших народів. Саме через це Галичину стали вважати українським П’ємонтом.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку