За цим параграфом ви зможете:
• визначати особливості участі України в російсько-турецьких війнах першої половини XIX ст.;
• пояснювати причини зацікавленості французького імператора Наполеона І Україною й те, яке місце він відводив їй у своїх планах;
• розкрити процес виникнення Азовського козацького війська.
Перебуваючи під імперською владою, українці вимушені були брати участь у реалізації амбітних зовнішньополітичних планів царизму. На Наддніпрянщину припадав важки тягар використання її людського й господарського потенціалу в процесі здійснення нових територіальних надбань імперії. Відображенням цього стала участь Російської імперії у війнах, які вона вела в першій половині ХІХ століття з Османською імперією та Францією.
Ураїнські землі в російсько-турецькій війні 1806-1812рр. На початку ХІХ століття відносини між Османською та Російською імперіями зіпсувалися через підтримку останньою повстання в Сербії у 1804 році. У 1806 році Туреччина оголосила війну Росії. Наддніпрянщина, наближена до головного театру воєнних дій у Молдавії, Валахії та Болгарії, сповна відчула тягар нової російсько-турецької війни. У Чернігівській, Полтавській, Слобідсько-Українській, Київській, Катеринославській та Херсонській губерніях було оголошено набір до ополчення. Із Лівобережжя на потреби армії реквізували понад 14 тисяч возів, 6 тисяч волів та 1 тисяча коней.
Ураїнські землі в російсько-турецькій війні 1806-1812рр. Трагічним для наддніпрянських українців було те, що в складі турецької армії були підрозділи задунайських козаків. Унаслідок цього вони вимушені були йти брат на брата, убивати єдиновірців задля чужої війни. Війна тривала довго, без будь-яких рішучих дій з обох сторін до 1812 року коли Росія завдала вирішальної поразки турецькій армії під Рущуком. 16 травня 1812 року було підписано Бухарестський мирний договір. Росія отримала право судноплавства Дунаєм і приєднала Бессарабію. Більшість її населення були молдавани, але Хотинський, Аккерманський та ізмаїльський повіти населяли українці.
Україна у планах Наполеона І Бонапарта. Французький імператор Наполеон І Бонапарт, готуючись до війни з Російською імперією, розробляв плани її ослаблення через відокремлення підкорених нею територій. Претензії на західноукраїнські землі й Правобережжя, які до поділу Речі Посполитої входили до її складу, висували поляки. Проте імператор, зацікавлений у підтримці Австрії, не поспішав гарантувати задоволення їхніх вимог, хоча й не відкидав повністю.
Україна у планах Наполеона І Бонапарта. Свідченням того, що Наполеон не залишив своїх намірів розіграти "українську карту" в боротьбі з Росією, стала публікація у 1807 році в офіційній урядовій газеті "Публіцист", що "з Польщею межує давня козацька Україна, одна з найбільш урожайних країн світу, яка своїми багатствами заслуговує на якнайбільшу увагу нашої держави. Тепер, коли справа Польщі вирішена (Наполеон створив із польських земель, відібраних у Пруссії та Австрії - Варшавське герцогство), надійшла черга до розв'язання справи плодючої батьківщини азепи".
Україна у планах Наполеона І Бонапарта. У міністерстві закордонних справ Франції за дорученням Наполеона було розроблено кілька проєктів стосовно майбутнього Наддніпрянщини в разі французько-російської війни. Ці плани передбачали відокремлення українських земель вір Російської імперії й поділ їх на кілька частин. Землі Волині були обіцяні Австрії за її допомогу у війні проти Росії. Всі інші землі Правобережної України відходили до Варшавського герцогства. У Лівобережній та Південній Україні планувалося створити дві наполеоніди - українські держави під протекторатом франції. Одну - в межах колишньої Гетьманщини (Чернігівщина й Полтавщина), другу - Донеччини, Катеринославщини, Херсонщини, Таврії та Криму. Водночас не виключалося повернення територій територій Херсонської й Таврійської губерній Османській імперії на її вимоги.
Україна в французько-російській війні 1812 р. У червні 1812р. Вторгненням "Великої армії", очолюваної Наполеоном, у межах Російської імперії розпочалася французько-російська війна 1812 року. Він планував захопити Москву й звідти продиктувати свої умови російському імператору Олександру І. Ставлення до війни двох імператорів у вищих сферах суспільства Наддніпрянщини було різним. Серед польської шляхти Правобережжя переважали прибічники Наполеона, які розраховували з його допомогою відновити Польську державу. Серед землевласників Півдня України, які були вірними прибічниками російської влади, переважало негативне ставлення до Наполеона. На Лівобережжі менша частина українського дворянства з допомогою Наполеона сподівалась відновити автономію України.
Україна в французько-російській війні 1812р. У складі російської та французької армій перебувала значна кількість українців. Один із двох уланських полків польського легіону "Вісла" французької армії був укомплектований вихідцями з Поділля. П'ять із восьми полків 30-ти тисячного австрійського корпусу генерала Карла Шварценберга були укомплектовані в Галичині. Брак легкої кінноти і хитке становище російської влади на Правобережжі прмусили російського імператора погодитися на формування чотирьох полків Українського козацького війська у Київській та Подільських губерніях.
Україна в французько-російській війні 1812р. У липні 1812р. Олександр І доручив малоросійському генерал-губернатору сформувати на тих самих умовах, що й на Правобережжі, Малоросійські кінно-козацькі полки в Полтавській (9полків) та Чернігівській (6полків) губерніях. Його загальна кількість становила 18 тисяч козаків. У складі Російської імперії також воювали полки Чорноморського та Бузького козацьких військ, прикордонні зони правобережних "лісових козаків" і понад тисяча херсонських козаків, очолюваних В. Скаржинським.
Україна в французько-російській війні 1812 На початковому етапі війни в червні-вересні 1812р. Українське козацьке військо, розташоване на Волині, захищало київський напрямок від австрійського корпусу К. Шварценберга. Малоросійські кінно-козацькі полки влилися до російської армії, а чернігівсько-полтавське ополчення утвримувало 800-кілометровий "кордонний ланцюг" на північних кордонах України. У вирішальній битві між французькою та російською арміями в серпні-вересні 1812р. Під Бородино на шляху до Москви брали участь регулярні полки, сформовані у Наддніпрянщині. Вісім українських козацьких полків брали участь у грандіозній "битві народів" 16-18 жовтня 1813 року під Лейпцигом.
Україна в французько-російській війні 1812р. Після перемоги Олександра І у війні з Наполеоном українські частини повернулися додому. Всі плки були розформовані. Більшість ополченців повернулись до кріпацького стану. Сформовану на Правобережжі Українську кінно-козацьку дивізію та полки Бузького козацького війська для скорочення видатків на утримання ліквідували й 1817 році й перетворили на військових поселенців, які мали поєднувати військову службу із сільськогосподарською працею. У Наддніпрянщині військові поселення створили у Слобідсько-Українській, Катеринославській, Київській та Херсонській губерніях.
Висновки. У системі міжнародних відносин першох третини ХІХ століття українські землі відігравали роль об'єкта в політичних комбінаціях інших держав. Російський уряд у війнах, які вела в цей час імперія, використовував сформовані на українських землях підрозділи козацтва. Усть-Дунайське (Буджацьке), Дунайське та Азовське козацькі війська на службі в російського уряду принципово відрізнялися від українського козацтва попередніх століть. Проте вони допомогли зберегти для нащадків чимало звичаїв і традицій козацької спадщини.