Богдан Лепкий. «Мишка». (Казка для дітей, для малих і великих). Актуальні морально-етичні питання у творі, проблема зображення загальнолюдських цінностей. Перша світова війна на теренах України. Трагічна й комічна ситуації, їхня роль у розкритті головної думки, моралі. Дискусія про морально-етичні проблеми, порушені у творі
Народився Богдан Лепкий 9 листопада 1872 р. в с. Крогулець Тернопільської області в родині священика. Закінчив класичну польську гімназію в Бережанах і певний час навчався у Віденській Академії мистецтв, а зрозумівши, що це не його покликання, вступив до Львівського університету, який закінчив у 1895 р. Викладав у Бережанській гімназії українську й німецьку мови та літератури. З 1899 р. працював у Ягеллонському університеті (Краків). Після перерви у викладанні, пов'язаної з першою світовою війною, у 1925 р. став професором Ягеллонського університету. На цій посаді залишався все життя.
Б. Лепкий спілкувався з відомими письменниками і вченими України та інших слов’янських народів. Почав писати ще в гімназійні роки і залишив по собі велику і різноманітну за жанрами спадщину — поезію, прозу, літературознавчі праці, переклади, зокрема творів української літератури польською та німецькою мовами. У кінці XIX — на початку XX ст. вийшли друком збірки новел і оповідань «З села» (1898), «Щаслива година» (1911) і поезій «Листки падуть», «Осінь» (обидві 1902), «На чужині» (1904), «Стрічки», «Для ідеї» (обидві 1911), «З-над моря» (1913). Йому належать літературознавчі праці, інтерпретації творів Т. Шевченка. Крім численних збірок оповідань, Б. Лепкий залишив роман «Мазепа» (1926), повість «Вадим», історичні повісті «Крутіж», «Сотниківна», опублікував спогади. Був автором підручників і навчальних посібників з української літератури.
Мозковий штурм1. Як ви розумієте слова: доброта, добро, милосердя?2. Хто отримує більше задоволення: той, хто робить добро, чи той, кому його роблять?3. Що перемагає: добро чи зло?4. Чи є у вас бажання допомогти людині?5. Чи завжди ви допомагаєте людям?6. Чи всі люди на сьогодні потребують допомоги?
Літературна казка — це авторський художній твір, прозовий або віршовий, заснований або на фольклорних джерелах, або цілком оригінальний; твір переважно фантастичний, чародійний, у якому змальовуються неймовірні пригоди вигаданих або традиційних казкових героїв. Літературна казка здебільшого орієнтована на дітей.
Соціально-побутова казка. Б. Лепкий обрав форму казки тому, що такі твори мають повчальний характер. У них завжди зрозуміло, що добре, а що погане, торжествує правда і справедливість, а негідники зазнають справедливого покарання. Саме у казковому творі людина може побачити себе ніби збоку, чужими очима. Письменник мав на увазі не малих і великих дітей, а дітей і дорослих. І ті, й інші повинні вчитися жити по-людськи, розділяти справжні і несправжні цінності). Твір — пересторога людям: вчіться мирно вирішувати проблеми.
Запам’ятайте слова М. Стельмаха: «От і проживи, чоловіче, свій вік, щоб твоя дитина, щоб чиясь сирота, щоб люди тебе людиною назвали...». А й справді, щасливий той, з ким інші щасливі. Тому вчіться розрізняти справжні і фальшиві цінності. «Копай всередині себе колодязь тієї води, яка зросить і твій дім, і сусідські» (Г. Сковорода).