План-конспект уроку фізики в 11 класі на тему:
«Електричні властивості речовини»
Автор: Кузенко Данило Володимирович, учитель фізики Тернівського навчально-виховного комплексу с.Терни Лиманського району Донецької області.
Навчальна мета уроку: дати уявлення учням про електричні властивості речовини; пояснити фізичну природу різноманітності речовин за здатністю проводити електричний струм.
Обладнання: підручник, мультимедійні засоби, лабораторне обладнання.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент
ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь
Запитання до класу:
IІІ . Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності
Прийом «Проблемне питання»
На цьому уроці ми розгляне цікаву і важливу для сучасної людини тему. Всесвіт, що оточує нас з вами і ми самі складаємось з матерії, яка, в свою чергу, поділяється на два фундаментальні типи − фізичне поле і речовину. Якщо відомих сьогодні науці фізичних полів чотири (гравітаційне, електромагнітне, слабка і сильна взаємодії), то речовин – десятки мільйонів (400 тис. неорганічних речовин і понад 20 млн. органічних речовин). Всі вони відрізняються своїми фізичними та хімічними властивостями. Однією з таких фізичних властивостей є здатність проводити електричний струм, тобто електропровідність. Сьогодні ми з вами дізнаємось про те, на які класи поділяються речовини за електропровідністю, за яким принципом встановлено цей поділ. Спробуємо відповісти на питання: «Чи потрібно створювати нові речовин, якщо їхня загальна кількість вже більша 20 млн.?»
IV. Вивчення нового матеріалу
Речовина – вид матерії, яка характеризується масою та складається з елементарних частинок.
Кожна речовина має свої специфічні властивості, тобто ознаки, які визначають її індивідуальність і дають змогу відрізнити її від інших речовин.
Розрізняють фізичні й хімічні властивості речовин. До фізичних властивостей належать: колір, блиск, запах, смак, густина, температура кипіння і плавлення, електрична провідність. Ці властивості виявляються при безпосередньому спостереженні.
Електропровідність властива усім речовинам, але для того, щоб вона була значною, необхідно, щоб в речовині були вільні заряди.
Електропровідність зумовлена переважним рухом заряджених частинок, носіїв заряду в напрямку електричного поля. Носіями заряду можуть бути електрони, дірки або іони. Для забезпечення провідності носії заряду повинні бути вільними
Розглянемо електропровідність різних середовищ.
Електропровідність вакууму нескінченно мала, так як в ньому відсутні електричні заряди. Але при інжекції електронів він стає гарним провідником електричного струму (як, наприклад, у вакуумних лампах).
Гази майже не мають вільних електричних зарядів. І тому не проводять електричний струм. Але при великій напруженості електричного поля, яке прикладене до газового проміжку, в ньому виникає газовий розряд. В залежності від прикладеної напруги і хімічного складу газу, газовий розряд можуть бути несамостійним або самостійним (тліючим, дуговим, іскровим, коронним).
Електроліти − це речовини, розплави або розчини яких проводять електричний струм внаслідок дисоціації на іони, проте самі речовини не проводять електричний струм. Наприклад, твердий електроліт AgCl, розплав NaOH, розчини солей, кислот, лугів у воді.
Метали – гарні провідники завдяки наявності великої кількості вільних електронів (1023 в 1см3). Провідність металів обмежена актами розсіяння прискорених електронів у результаті зіткнення з іншими електронами, розсіяння на коливаннях кристалічної ґратки, домішках. Провідність металів зменшується із збільшенням температури завдяки тому, що при вищих температурах посилюються коливання атомів кристалічної ґратки й акти розсіяння частішають. Найкращі провідники серед металів – срібло (Ag), мідь (Cu), золото (Au), алюміній (Al).
Напівпровідники мають невелику концентрацію вільних носіїв електричного заряду. Тому при звичайних умовах (температурі, освітленні) вони є поганими провідниками електричного струму. Але при нагріванні або освітленні, кількість вільних носіїв заряду зростає і вони перетворюються на гарні провідники електричного струму. Інший шлях збільшити електропровідність напівпровідників – легування домішками, які створюють вільні носії електричного заряду (електрони і дірки). Найбільшого практичного застосування набули такі напівпровідникові речовини: алмаз (С), германій (Ge), кремній (Si), арсенід індію (InAs), арсенід галію (GaAs).
Діелектрики − речовини, що не проводять електричний струм і питомий опір яких становить 108…1017Ом·см. У таких речовинах заряди не можуть пересуватися з однієї частини в іншу (зв'язані заряди). Зв'язаними зарядами є заряди, що входять до складу атомів або молекул діелектрика, заряди іонів, в кристалах з іонною ґраткою. За агрегатними станами діелектрики поділяються на: газоподібні (більшість газів); рідкі (гліцерин, олія, хімічно чиста вода); тверді (пластмаси,скло, полімерні смоли).
Деякі метали та сплави при критичній температурі втрачають електричний опір і перетворюються на ідеальні провідники. Так для свинцю ця температура становить 7.197 К, для алюмінію 1.14 К. Є сплави з температурою надпровідного переходу близько 100 К. Явище надпровідності − макроскопічне (видиме) проявлення квантової природи речовини: атомів та електронів.
Суперіонними провідниками називають кристали, в яких носіями заряду виступають не електрони чи дірки, а іони. Ці кристали складаються з іонів різного типу, принаймні одні з яких можуть легко рухатися, створюючи провідність аналогічну провідності електролітів. Прикладом суперіоніка є йодид срібла AgI.
V. Підсумок уроку. Рефлексія
VI. Домашнє завдання
• Опрацювати текст параграфа.
• Підготуватися до підсумкового уроку контролю.
Використанні ресурси:
1. Матеріали сайту https://uk.wikipedia.org