Урок-гра "Усна народна творчість"

ТЕМА: Усна народна творчість Урок-гра. (3 клас)

Мета: виховувати в учнів любов до рідної мови, поглиблювати знання про жанри усної народної твор­чості; розвивати кмітливість, образність і точність мов­лення школярів; зв’язне мовлення, мислення та уяву; вдосконалювати навички свідомого виразного читання; вчити порівнювати, аналізувати і виділяти головне; виховувати любов до рідної мови, до усної народної творчості українського народу

Обладнання: картки, стенд із книгами, малюнки та ілюстрації.

Умови проведення гри: поділ класу на команди, вибір капітанів команд. Перемагає команда, яка зібрала більше наклейок - нагород.

                                                                  Хід 

І. Оголошення теми та мети

ІІ. Мотивація пізнавальної діяльності учнів

ІІІ. Основний зміст роботи

І скарб «Загадки»

Учитель. Загадка є свідченням гостроти розуму людей, яскравого, образного сприйняття й розуміння ними світу. Саме слово загадка вказує на те, що цей вид фольклору апелює до людської думки — гадки. Умінню відгадувати загадки колись надавали великого значення. Воно були мірилом мудрості й розуму. Від цього вміння залежала подальша доля людини. Розпочнемо ми  з відгадування загадок.

Відгадайте назву казки.

1 учень

      На городі що за черга?                                              

Дід і Баба тут стоять,

Тягнуть щось поперед себе

І не витягнуть ніяк.

Казку швидко ви впізнайте,

Всіх героїв відгадайте.(«Ріпка»)

      2 учень

Хто кругленький і смачненький

Із віконця скік та скік

Втік від Баби і від Діда

До Лисички на язик?

Це не Зайчик і не Котик

Не Бичок, не сірий Вовк

Це веселий, хвалькуватий,

Невгамовний …(«Колобок»)

3 учень

      В’ється річка невеличка,             

Хлопчик у човні сидить,

З берега матуся кличе,

Щоб обідом пригостить,

І вгадати цього героя –

Справа зовсім нескладна,

Казка ця усім відома,

Про … вона.(«Івасик-Телесик»)

4 учень

Сидить півник на печі

Їсть смачненькі калачі

Тут лисичка прибігає,

Мерщій півника хапає

Біжить котик рятувати,

В лисиці півника забрати.(«Півник та Котик»)

 5 учень                                           

В лісі звірям всім на втіху
щось згубив старенький дід.
Влізли мишка туди й жабка,

 заєць, лиска, вовк, ведмідь.
Ще й кабан-іклан.

  Будь ласка,
  Пригадайте, що за казка.

   («Рукавичка»)

6 учень

У селі у діда й баби

Гарна курочка була.

Щось маленьке і кругленьке

Вона дідові знесла.

Мишка,

хоч і не хотіла,

Зачепила і розбила.

(«Курочка ряба»)

7  учень    

Вигнав дід козу із хати —

Та й пішла вона блукати:

В зайця хатку відібрала.

Всі козу ту виганяли,

Рак козуню ущипнув,

Зайцю хатку повернув.

(«Коза-дереза»)

8 учень  

Підробив він голосок,

Став малим співати.

здогадалися вони:

Вовк — не наша мати.

(«Вовк і семеро козенят»)  

ІІ скарб «Прислів’я та приказки»

Учитель. Прислів’я — один з видів усної народної творчості. З давніх-давен прислів’ями люди виражали свої знання про різні явища життя суспільства і природи. Народні прислів’я і приказки збагачують нашу мову, допомагають стисло й образно висловити нашу думку.

Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.

Не кажи не вмію, а кажи – навчуся.

Мудрим ніхто не вродився, а навчився.

Не бійся розумного ворога, а бійся дурного приятеля.

Розумний вчить, дурний повчає.

По одежі стрічають, по уму проводжають.

Око бачить далеко, а розум ще далі.

Навчання і труд поруч ідуть.

 ПРИСЛІВ’Я – це короткий народний вислів з повчальним змістом. Пропонуємо вам продовжити прислів’я.

Козацькому роду - ………….(нема переводу).

Хліб – усьому ……..(голова).

               Що посієш,те й …..(пожнеш).

ІІІ скарб «Лічилка»

Лічилка - це невеликий віршований твір, зазвичай дитячий, яким визначається роль і місце у колективній грі кожного учасника.

1)З лісу вибігла Лисичка.
Перший номер – одиничка.

А за нею мчить Сова.
Гляньте: в неї – номер два!

Їжачок – клубком з гори:
От так номер – номер три.

Найметкіша з усіх звірів
Білка з номером чотири.

Прудконогий – не спіймать:
Хто це? Зайчик – номер п'ять.

Залюбки медок він їсть –
Наш Ведмедик – номер шість.

Називає нірку дім
Кріт сліпенький – номер сім.

Жабка забрела до лісу.
Жабка має номер вісім.

Кіт розчісує хвоста:
Номер дев'ять у Кота.

Задрімав на сонці Песик.
А у нього номер десять!

Тут лічилочці й кінець.
А хто вивчив – молодець!

2)Аки - маки, таки - паки, завелися в рiчцi раки, стали раки, воду пити-ти виходь, тобi водити.

3)Еники-беники їли вареники, еники-беники кльоц - вийшов вусатий матрос.

ІVскарб «Пісня – душа народу»

Лунає  пісня  українська,

У  кожну  хату  шле  тепло,

Як  кожному  до  серця  мати

Дарує  спокій  і  любов.

Учитель. Українські народні пісні століттями самовіддано плекали національну гідність, були алмазним осердям духу народного. У них виявляється багатство духовного життя українського народу, його талановитість, обдарованість, що є невід'ємною частиною культурної спадщини України.

Наступне завдання виявить знавців  української народної пісні.

1. Де стоять два дубки? (на горі)
2. Хто в’ється за Галею? (Іванко)
3. Куди запрошувала дівчина хлопця в понеділок? (по барвінок)
4. Яка рослина росла у лузі? (калина)
5. Хто стояв під вишнею, під черешнею? (старий з молодою)
6. Що росло за деревом? (дерево)
7. Що потрібно робити хлопцям, розпрігши коні? (лягати спочивати)
8. Чорні очка схожі на що? (на терен)
9. Куди не треба ходити Грицю? (на вечорниці).
10. Чого хотів милий, чорнобривий? (вареничків)

Підведення підсумків вікторини

    Усна народна творчість - поетичне мистецтво слова твориться за особливими, специфічними законами усної передачі від покоління до покоління. Ми ніколи не дізнаємося, хто був автором першої колядки, чий гострий розум породив влучне прислів’я, яка мати проспівала першу колискову, кому належать перші варіанти дум... І пісні, і думи з часом то скорочувалися, то подовжувалися, то перероблялися, то з ’ єднувалися з іншими такими ж творами. А внаслідок цього з ’являються вже нові фольклорні перлини, автором яких можна назвати тільки народ. Ця колективність творення у фольклорні виявляється і в зовнішніх формах творчості, і у внутрішній його суті, і в процесі створення народних шедеврів, і в їх виконанні. Численні творці і виконавці спираються на загальний досвід і традицію і водночас вносять у вже відомий твір нові риси й деталі. При цьому вони намагаються пристосувати раніше відомий сюжет, обряди і стиль до конкретних умов виконання та конкретного часу. Слід зазначити, якщо творчість нового творця або виконавця позначається новизною, то, як правило, це новизна і є розвитком традицій.