Урок « І море, і Гомер, і вірша смак солодкий ……» Ліна Костенко

Грецька література.

Тема: « І море, і Гомер, і вірша смак солодкий »

                                           Л. Костенко

Мета уроку: узагальнити знання учнів з теми “Грецька література »;

ознайомити з історією створення та художньою своєрідністю пам’ятників, окреслити їх значення в житті людей;

розвивати навички дослідницької діяльності, творчі художні здібності учнів, вміння аргументувати власні думки;

створити передумови для самостійного контакту юних читачів із мистецтвом через участь у захисті проекту « Пам’ятник добі грецької літератури та культури », викликати інтерес до мистецтва, сприяти свідомому ставленню до світу прекрасного.

Тип уроку: урок – підсумок

Вид уроку: засідання тендерної комісії з використанням проектної технології на тему.

Засоби навчання: карта Греції, портрети, ілюстрації, вислови відомих людей, словник мистецтвознавчих термінів.

 

Перебіг уроку

І. Оголошення теми, мети уроку.

1. Вступне слово вчителя.

У давній міфології існує міф про чарівного птаха Фенікса, що начебто живе 500 років, а передчуваючи свій близький кінець, спалює себе у гнізді з пахучих гілок і знову відроджується з попелу молодим і оновленим. Легенда про Фенікса виникла ще у давній Аравії, а потім поширилася в Єгипті та Греції. Образ Фенікса використовується і в символіці християнства, зокрема зустрічається в українському іконописі. Вогненно – червоний чи золотий міфологічний птах, розмірами і зовнішнім виглядом схожий на орла, а окремими рисами на фазана, присутній у творах мистецтва багатьох народів. Він став символом безсмертя, відродження, вічного оновлення, перемоги життя над смертю. Цього птаха можна вважати й символом невмирущості мистецтва, яке попри всі війни, катастрофи, соціальні кризи знову й знову відроджується і чарує кожне наступне покоління.

Мистецтво незбагненне й незрівняне

Його не може розум осягнуть,

Є в ньому вічна й священна тайна,

Що кличе людство на священну путь.                                           Чому обличчя змінюють епохи?

         І  час від часу інша новина!

Здається наче розібрались трохи

Та знову відкрилась більша глибина.

Мистецтво піднімається на крилах

До вищої мети між інших мет,

Воно летить невпинно і нестримно,

Шляхи його мов спалахи комет,

То величає, то сміється їдко,

То говірке, то стримує вуста,

Примхливе і вибагливе нерідко,

А інколи грайливе як дитя.

Воно, як жінка, чарівне й прекрасне,

Вдиха натхнення яблуневий цвіт,

Та якщо жінка із роками гасне,

Краса мистецтва не рахує літ.

Справді, мистецтво не знає меж ні в часі, ні в просторі. Воно безсмертне і вічне, а його чарівна сила відкривається лише тому, хто йде на діалог із ним, хто робить його частинкою свого життя.

 

Поглянемо на нічне небо, усипане безліччю зірок, і ніби по них читаєш давнє минуле Греції. Там, високо над головою, знаходиться  сузір’я Близнят. Дивимося на нього і впізнаємо братів Полідевка і Кастора – славетних воїнів Троянської війни. Трохи далі бачимо мерехтіння інших зірок. Здається, що у тому мерехтінні вчуваються звуки ліри, що га гій грав співець Орфей. Із тіла горгони Медузи, яку подолав Персей, злетів на небо сузір’ям крилатий кінь Пегас. Неподалік знаходиться сузір’я Андромеди та її матері Кассіопеї, що прирекла свою доньку на смерть. Через усе небо від краю і до краю простяглася яскрава зоряна доріжка. Коли розгнівана Гера відштовхнула від себе Геракла, молоко з її грудей розлилося по небу білою доріжкою. Крапельки молока перетворилися на зірочки, утворюючи Молочний шлях.

 

2. Презентація на комп’ютері

« Прочитай золоті манускрипти, подивися у вічі вікам ».

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

                         Виступи учнів.

1. Давні греки створили одну з найбільших світових цивілізацій. Вони вплинули на світову історію і культуру, на весь сучасний світ, їхнє мистецтво й архітектуру наслідують, їхню літературу читають усюди, п’єси ставлять і донині. Система правління, яку вперше встановили греки – демократія – сьогодні діє в більшості країн.
2. Грецька цивілізація виникла приблизно в 1600 р. до н. е. у низці невеликих, але багатих держав материкової частини Греції та на острові Крит.

Греція розташована на півдні Балканського півострова. У давнину вона називалася Елладою, а її жителі звали себе еллінами. Майже з усіх боків материкову Грецію омивають хвилі Середземного моря.. В Егейському морі розкидано багато великих і малих островів, які називають Острівною Грецією.

3. Природа Греції справила чималий вплив на історичний розвиток країни. Гори перешкоджали пересування по суші і відділяли одну від одної долини, де виникали поселення. Тому в Давній Греції утворилося чимало незалежних і вільнолюбних  держав. До складу такої маленької держави входило власне місто чи селище і прилеглі до нього землі. В них було введено самоврядування та свої закони. Важку роботу виконували раби, жінки були майже безправними. Найбільш процвітаючим було м. Афіни.
4. Грецька література виросла з міфології, яка була для греків животворним джерелом матеріальних і духовних цінностей. З давніх – давен люди намагалися  зрозуміти навколишній світ і своє місце в ньому.

Людина, переборюючи свій страх перед  природною стихією, помічає в ній прояви загальних законів існування, у надприродному – природне і створює в чуттєвих образах панорамну картину світу. Так народжувався міф і формувалася міфологічна свідомість. Саме на цій стадії виникає віра в те, що тварина, дерево – прапращури людей. Не розмежовуючи природне і надприродне. Вони вірили в можливість перетворення людини на тварину і навпаки, уявляли хворобу у вигляді страшної потвори, а силу – багато рукою. Міф як оповідь виокремився з ритуальних обрядів. Так, гроза в уявленні давніх греків – це священний шлюб Землі ( Геї ) і Неба

( Урану ).Небо запліднює дощем Землю і вона народжує врожай.

5. За формою міф нагадує казку, але відрізняється від неї тим, що казка завжди сприймалася як вигадка, витвір фантазії, а міф – як дійсність, що була основою розуміння місця людини у Всесвіті.

Міфологія стародавніх греків відображає шлях людства до усвідомлення навколишнього світу як світу гармонії: людина вчилась діяти відповідно до природи речей. Що її оточували.

З часом міфологія стародавніх греків перетворюється на певну універсальну систему орієнтації людини в природі та суспільстві. В міру розвитку грецької цивілізації боги стають дедалі благороднішими і поважнішими.

Історик Геродот писав: « Гесіод і Гомер створили для греків цілий родовід богів, дали їхнім іменам епітети і кожному з богів визначили межі його влади та накреслили його образ ». Заслуга Гесіода і Гомера перед античною культурою полягає в тому, що автор « Іліади » і « Одіссеї » замінив первісні релігійні уявлення стародавніх греків, створивши ясні, виразні й олюдненні образи богів, а Гесіод у поемі « Теогонія »» упорядкував » ( умовно кажучи ) родинні стосунки між богами. Усталені Гомером і Гесіодом типові образи богів відтоді майже не змінювалися.

 

ІІІ. Літературна поетична розминка.

1. Ф. Шіллер « Боги Еллади »

Інший світ за вашого правління

Був. Еллади світлої боги!

Ви вели блаженні покоління

На казкові щастя береги.

Люди ще були тоді, як діти,

Радісні, безхитрісні, прості.

У вселенськім храмі Афродіти

        Всі вклонялись красоті.

• Поясніть назву « Еллада ».
• Яких богів давньогрецької міфології ви  знаєте?

 

2. В. Брюсов « Тайна деда »

- Юноша! Грустную правду

                        Тебе расскажу я:

Высится вечно в тумане

Олимп многохолмный .

Мне старики говорили,

Что там , на вершине,

Есть золотые чертоги,

Обитель бессмертных.

Верили мы и молились

Гремящему Зевсу,

Гере, хранящей обеты,

Афине Премудрой,

В поясе дивном, таящей соблазн –

Афродите.

- Поясніть значення слова « Олімп ».

- Якими епітетами характеризує поет богів?

 

3. Т. Г. Шевченко « Муза ».

А ти, прекрасная, святая.

Ти, сестро Феба молодая

Мене ти в пелену взяла

І геть у поле однесла.

І на могилі серед поля,

Як тую волю на роздоллі,

Туманом сивим сповила,

І чари діяли … і я ….

О чарівниченько моя!

Мені ти всюди помагала.

Мене ти всюди доглядала.

• Хто такий Аполлон?
• Кого поет називає сестрою Аполлона?

 

4. Т. Г. Шевченко « Кавказ »

За горами гори, хмарою повиті;

Засіяні горем , кровію политі.

 

Споконвіку Прометея

Там орел карає,

Що день божий довбе ребра

Й серце розбиває.

Розбиває та не вип’є

Живущої крові, -

Воно знову оживає

І сміється знову.

Не вмирає душа наша

      Не вмирає воля…..

 

5. Байрон «Прометей».

 У тому твій небесний гріх,

Що людям зменшив ти страждання,

Що світло розуму страждання,

Що світлом розуму й пізнання,

На боротьбу озброїв їх?

Хай доля зла тебе скувала,

Та виклик твій, борня зухвала,

Завзяття вогненне твоє,

Твій гордий дух і непокора,

Що їх і небо не поборе,

Для смертних прикладом стає.

6. І.Франко «Лісова ідилія»

 Слова – полова

 Але вогонь в одежі слова -

 Безсмертна, чудотворна фея,

 Правдива іскра Прометея.

- Хто такий Прометей?

- На які риси характеру Прометея звертають увагу автори цих поетичних рядків?

 

7. В.Брюсов «Ахиллес у алтаря»

 Знаю я, во вражем поле

 Изогнулса меткий лук,

 Слышу в утреннем тумане

            Тетивы певучый звук.

 Встал над жертвой облак дыма,

 Песня хора весела,

 Но разит неотвратимо,

 Аполлонова стрела,

 Я спешу склонить колени,

 Но не с трепетной мольбой,

 Обручен я, Поліксена,

 На единый миг с тобой !

 Все равно в глухом Эребе

 Годы долгие скорбеть.

 Но прекрасен ясный жребий -

 Просиять и умереть !

 Мать звала к спокойной доле….

 Нет ! Не вибрал счастья я!

 Прошумела в ратном поле

 Жизнь мятежная моя.

 

- Що вам відомо про Ахілла?

- Поясніть рядки: «Но разит неотвратимо Аполлонова стрела»?

- Чому Ахілл вважає свій «жереб» прекрасним і ясним?

- Хто оспівав давньогрецького героя Ахілла у своєму творі?

- Хто такий Гомер?

 

8.М.Негода «Гомер»

 Безжальний час все зводить нанівець,

 І що ви, люди, знаєте про мене?

 Хіба лиш те, що я сліпий співець,

 Спізнав як бог, осяяння натхнення.

  Де народився я, - ніхто не зна,

  Сім древніх міст на те претендували.

 

Та піднялася забуття стіна,

І залягли століття мов завали.

Моїх річок розмиті береги,

Поховані давно руїни Трої.

Але жили й живуть, немов, боги

Ахілл і Одіссей – мої герої.

              Мій епос, як божественний чертог,

   Піднісся над минулими віками,

                     І я живу з античними богами,

Вже й сам напівлегенда, напівбог.

 

• Які події з життя Гомера знайшли відбиток у творі?

Вчитель:

• Що є найбільшим досягненням грецької культури?

Розповідь учня про театр.

• Хто така Сапфо?

Розповідь учня про Сапфо.

               Вірш « Любов »

 

Вчитель:

Візьмемо сторінку книги чи витвір будь – якого виду мистецтва – це будуть надзвичайної краси речі, але їх легко знищити, зруйнувати. Проте людство віками зберігає шедеври мистецтва, витрачає мільйони на їх зберігання у музеях і бібліотеках. Твори мистецтва не раз були причиною найбільших злочинів і навіть війн. Чому людство так високо цінує мистецтво і пишається ним? Річ у тім, що людина відрізняється від тварини не лише здатністю говорити і мислити, але й культурною пам’яттю. Через культуру особистість пізнає минулі епохи, духовні і мистецькі надбання різних країн і разом з тим – невмирущі духовно – естетичні цінності.

І щоб майбутнє покоління не забували про те, що відбувалося в минулих епохах, людство намагається увічнити все найкраще що є у певному періоді, створюючи шедеври у різних галузях мистецтва.

Тому давайте підсумуємо все, що ми знаємо з грецької літератури і культури, та спробуємо ще раз довести, що ця епоха заслуговує на нашу повагу і шану.

 

                         Виступи учнів.

1. Стародавня  культура Греції – прямий предок європейської культури. Досить згадати, що наші уявлення про людину і Всесвіт, літературу і суспільство, про поділ літератури на епос, драму і лірику, про стиль з його метафорами і метоніміями , про вірш з його ямбами і хореями, про мову з її відмінками та дієвідмінами – усе це, зрештою, бере початок з тих уявлень, які склалися ще у Стародавній Греції. Від неї вони перейшли до Стародавнього Риму, а він їх згодом передав Європі та й усій світовій культурі. Такі слова як поезія, епос, лірика, драма, театр, трагедія, комедія. Філософія, космос та багато інших – грецького походження.
2. А як високо цінували культуру стародавніх греків прогресивні діячі всіх наступних епох. Особливо це стосується гуманістів доби Відродження, які вважали себе спадкоємцями ідеалів античного світу і мріяли відродити античну культуру. У ХVІІ – ХVІІІ ст.. давньогрецька культура і література стає еталоном прекрасного. Література класицизму орієнтована на наслідування літератури Стародавньої Греції, на ідеальне.

Грецькою культурою захоплювалися філософи і художники доби Просвітництва. Стародавні греки змусили вчених і митців новітнього часу уважніше ставитися до своєї літератури, історії, рідної мови.

3. Велику роль відіграла античність в історії європейської культури. Це яскраво показав Гете в другій частині « Фауста ».

 

Іван Франко писав: «З безмірно багатої грецької літератури лишилися лише нужденні відломки та шматочки, але вони мали силу “обновити європейську людяність…” Вони і досі не перестали запліднювати нашого духу і творять непохитну основу нашої цивілізації».

Вчитель.

 Не лише в літературі, а в кожній галузі науки греки лишили глибокий слід.

Учні:

• В V столітті до нашої ери на вулицях Афін вів бесіди філософ Сократ.
• - Ровесником Сократа був Демокріт. Він вів поняття атома як найменшої часточки світу.
• - Учнем Сократа був мислитель Платон. Створив в Афінах школу, що мала назву Академія.
• Серед учнів Платона найвидатнішим філософом є Аристотель. Це був учений різноманітних обдарувань – філософії, історик, математик, зоолог.
• В Греції народилась і наука історія. Її основоположником був Геродот.
•  В Греції працював знаменитий лікар Гіппократ, якого називають «батьком медицини».

Отже, Стародавня Греція – це кипіння розуму, пошук міри, сенсу та гармонії буття.

 Дійсно, ми побачили, що доба грецької літератури і культури заслуговує на нашу увагу, заслуговує на встановлення пам’ятника.

 

IV. Результати дослідницької роботи учнів

Спорудження пам’ятника

Бесіда.

• Що таке пам’ятник?
• - Кому споруджують пам’ятники? Чи завжди такої честі удостоїлись ті, котрі варті були, щоб їхнє ім’я зберігалось у віках? Спробуйте простежити ставлення людства до увічнення пам’яті в матеріальних спорудах.

 

Відповіді учнів.

1. Один із героїв книги А.Крона «Безсоння» натрапив на безлюдне Паризьке кладовище Пер-Лашез. Ось, він сказав, коли самотньо між сотнями склепів та пам’ятників: «Якщо віра у безсмертя душі була справді властива людям, вони б не витрачали стільки грошей на мертве каміння. Коли я дивлюся на ці каплиці та монументи, прекрасні чи позбавлені смаку, я завжди думаю, що замість них можна би було поставити дім для живих і бездомних. У всій цій красі я бачу не віру у своє безсмертя, а панічний страх. Страх безслідно зникнути з лиця землі, не лишившись у пам’яті живих.»
2. Але була й інша традиція: в демократичній Греції увічнювали героїв – переможців Олімпійських ігор, на честь яких будували статуї. Греки залишили нам перші зображення воїнів, персонажів своїх міфів, видатних державних діячів, філософів, правителів. Грецька скульптура досягла високих звершень. Статуї виливали з бронзи та вирізали з каменю. Виразність скульптур посилювали розписом та інкрустацією – вставками з іншого металу або іншого кольору. Очі робили, наприклад, з кольорових камінців. Грецькі скульптори оспівували прекрасне тіло людини. Тут і богів зображували у вигляді красивих людей. Греки були великими майстрами в зображенні тіла людини у русі, спокою, відтворювали емоції – біль, радість, страх, тугу.
3. Видатними скульпторами у Греції були: Мірон, Фідій, Поліклет.

Фідій створив статую Зевса, яка находилась в Олімпійському храмі. Цей шедевр є одним з 7 чудес світу. Статуя Зевса за наказом одного з римських імператорів була перевезена до Константинополя, де вона згоріла під час пожежі.

4. Мірон та Поліклет полюбляли зображувати атлетів. Так найвідомішим твором Мірона є « Дискобол ». Надзвичайно тонко та з великою майстерністю передав майстер напругу м’язів спортсмена перед ривком.

Поліклет, навпаки, любив передавати спокійні пози. Він зображував спортсменів після змагань, під час нагородження. Знаменита його статуя – «Юнак зі списом». Серед найкращих майстрів Греції був скульптор Пракситель. З – поміж його творів особливо славиться статуя Афродіти. Прекрасний образ богині уособлював жіночу красу, та ніжність.

5. Пізніше у всій Європі встановлювалися численні статуї вершників: Філіпа ІV в Іспанії (скульптор Петро Такка), державних правителів Людовіка XIV (скульптор Філіп Жірардон), Людовика XV (скульптор Лемуан), у Франції, Фрідріха ІІІ (скульптор Шлютер), у Берліні, Петра І (скульптор Фальконет) у Петербурзі.
6. В 1622 р. було споруджено перший у Європі пам’ятник не вінценосцю, а громадському діячеві, письменнику, автору відомої «Похвали глупоті» Еразму Роттердамскому (скульптор Хедрик де Кейзер).

Пам’ятники поетам і письменникам почали поступово, але неухильно і наполегливо витісняти пам’ятники монархам.

У Росії першими ми письменниками яким було споруджено памятники стали Карамзін М. Г. Державін, І. Крилов. Цікаво, що увінчували не тільки письменників, а й героїв їхніх книг. В Америці є пам’ятник Тому Сойєру та йогог незміному товаришеві Гекльбері Фінну. В Іспанії – Дон Кіхоту та Ранчо Пансі. У Данії – Русалочці.

 

Вчитель:

- Що таке скульптура?

- Які бувають скульптури? На які види їх можна поділити?

 

Відповіді учнів:

1. Скульптуру поділяють на два основні види:

1. Круглу
2. Рельєфну

У круглій скульптурі зображуваний предмет чи фігура котра має ж об’ємну форму, якою вона є насправді. Скульптор працює у 3 вимірах: з повним збереженням реальних пропорцій предмета. Таку скульптуру можна розглядати з усіх боків, тому вона має бути виразною з будь - якого місця огляду.

У рельєфі зображення створюється об’ємною формою, частково виступаючи з площини, тому кількість огляду рельєфу обмежена. Власне він має одне головне місце огляду, розташоване на перпендикулярній лінії стосовно площини. У рельєфі можна зобразити великі групи людей і навіть пейзажі.

2. За призначенням скульптура поділяється на монументальну, станкову та декоративну. Монументальна скульптура (пам’ятники, статуї, рельєфи) виражає великі суспільні, громадські ідеї. Відтворює історичні події та образи, історичних діячів, передає героїчний пафос якоїсь епохи. Традиційний тип пам’ятника – одна фігура чи групова композиція, встановлена на постаменті. Витвори монументальної скульптури тісно пов’язані з навколишньою архітектурою чи природою. Вони розраховані на тривале життя і тому їх роблять з міцних, стійких матеріалів: каменя, бетону, металу. Монументальна скульптура розглядається з різної відстані, тому її силуети мусять бути узагальнених форм, зрозумілими, чіткими, виразними.

3. Станкова споруда не є пов’язана з навколишніми спорудами чи природою, вона існує самостійно. Твори станкової скульптури невеликі за розміром, експонуються на виставах, у музеях, їх переміщують з місця на місце, встановлюють у спорудах і на повітрі. Основний жанр станкової скульптури – портрет. Дуже широко цей жанр застосовується у круглій скульптурі, оскільки їй властиві великі можливості в зображенні людини. Така скульптура може зображати одну людину (або групу), у повний зріст або фрагментарно (бюст, голова).

4. Декоративна скульптура є частиною архітектурного ансамблю і застосовується для художнього оформлення споруд, парків, міських вулиць, площ. Ці статуї і рельєфи тісно пов’язані з архітектурою, але непозбавлені і самостійного значення; статуї що є допоміжними архітектурними елементами: каріатиди (статуї дівчат, що підтримують дахи портиків грецьких храмів), атланти (у давньогрецькій міфології підтримують небо на плечах), статуї – фонтани. До декоративної скульптури належить так звана скульптура малих форм (медалі, статуетки).

 

Вчитель:

Коли ви досліджували тему «Пам’ятники», ви мабуть звернули увагу на те, що пам’ятників ученим, природознавцям, мандрівникам набагато менше ніж пам’ятників поетам і письменникам, художникам, композиторам? Як ви гадаєте чому?

 

Відповіді учнів:

1. Спорудження пам’ятників тим, хто створює духовну культуру, втілює інтелектуальні та гуманні можливості нації – давня традиція цивілізованих народів, які цінують тих, хто втілює духовні сили суспільства.
2. У пам’ятниках письменникам і поетам найяскравіше проявляються нові образні рішення, нестандартна композиція, більша індивідуалізованість вигляду, костюма, манер цих людей.
3. Такі пам’ятники звичайно мають інтимний характер: індивідуальність і емоційність, які особливо цінуються в монументальній пластиці, в них проявляються найяскравіше.
4. Спільність психічно – емоційного складу письменника й скульптора допомагають остатньому глибоко проникнути у відтворюваний образ, передати його душевні порухи, переживання, настрої. Благодатний матеріал для такого проникнення - романи, поеми, вірші, в них відбилась, душа автора.
5. Працюючи над пам’ятником поету чи письменнику, скульптор відчуває себе творчо вільнішим, його не обмежують умовності малознайомої військової чи наукової діяльності, несуттєві для мистецтва, покликаного розкрити внутрішній зміст, а не просто відобразити зовнішні риси героя.
6. Можна відзначити і спеціальний, специфічний характер творчості поетів і письменників, в чиїх творах, на відміну від симфонії, живописних полотен, архітектурних споруд, в доступній формі виражений загальнолюдський моральний ідеал.

 

Вчитель:

• Як ви думаєте, чи має значення, де саме слід встановлювати пам’ятник? Чи треба зважати на особливості місцевості (будівлі, площі, парку?)

 

Відповіді учнів:

Так, скульптор має враховувати де має стояти пам’ятник. Не можна пам’ятнику загубитися в морі будинків. Але і він не може пригнічувати довкілля. Це великий талант – тонко відчувати особливості середовища., вміти змусити скульптурний об’єм нібито відгукнутись на його найближчу обстановку. Велику роль в досягненні цієї мети відіграє внесок архітектора – співавтора скульптора.

 

Вчитель:

• Як ви думаєте, чи важливий вибір матеріалу, з якого планується створення пам’ятника?

 

Відповіді учнів:

В роботі скульпторів велике значення мають матеріал і техніка виконавця. Один із методів створення скульптури – ліплення, тобто створення форми з м’якого матеріалу, шляхом поступового його додавання. Інший метод – різьблення, навпаки передбачає створення потрібної скульптури шляхом обсікання зайвих мас від кам’яної брили або деревини.

 

Вчитель:

• Коли зазвичай споруджується пам’ятники: за життя людини чи після її смерті?

 

Відповіді учнів:

Раніше існувала традиція єгипетських фараонів: не чекати суду нащадків. Люди, які брали участь у визначних традиціях, подіях і досягали величі за життя, прагнули увічнити себе самі. Так, наприклад, Хеопс витратив пів життя на будівництво своєї гробниці. Спорудження прижиттєвих пам’ятників не свідчить про високий моральний рівень тих, які будували їх собі. Втім у них є послідовники навіть сьогодні. Один із диктаторів Гондурасу – генерал Ф.Морасан, наприклад, наказав поставити собі пам’ятника на головній площі Тегусіальпи. Але жоден скульптор не погодився увічнити кривавого правителя. Тоді його прислужники купили у Парижі статую наполеонівського маршала Нея. Диктатора не обходило те, що він не схожий з Неєм, навпаки, його це спочатку навіть влаштовувало: адже Ней кращий. Хто замислиться про схожість через сто років? Зате викарбуване на п’єдесталі ім’я ватажка хунти стерти непросто.

 

Багато поетів світової літератури у своїй творчості розвивали тему пам’ятника.

      Учні виразно читають вірші

1. Вірш О.Пушкіна «Я пам’ятник себе воздвиг нерукотворний».

2. Вірш Горація «До Мельпомени».

Ця тема набуває глибоко трагічного змісту під пером поетеси А. Ахматової. Ніколи – ні в російській, ні в світовій літературі – не виникало такого незвичайного образу – пам’ятника поету, який стоїть за його бажанням і заповітом біля тюремної стіни. Це справді пам’ятник всім жертвам репресій – жахливого явища ХХ ст.

3. Вірш А.Ахматової «А если когда - нибуть».

 

 V. Участь у тендері .

Вчитель:

Отже, переходимо до конкурсу. Три творчі групи були запрошені до участі у міжнародному тендері.

- Що таке тендер?

 

Відповіді учні.

 

Вчитель:

На конкурс до нас завітали дві музи: Полігімнія і Евтерпа.

Виходять дві музи: Полігімнія і Евтерпа.

Полігімнія

Конкурс цей дозволь розпочати,

Феб – олімпієць

Свято на славу твою, що порадує всіх

 нас немало,

Справжня майстерність в мистецтві, як з давніх – давен

 повелося.

І найдостойніших нині уславимо ми,

 як в Афінах.

Евтерпа

О сонцесяйний, увінчаний лавром

Дельфійським,

Муз покровитель, поглянь сюди із

Парнасу,

Милість даруй і високе в душах

натхнення,

Що не підвладне ні волі людській, ані часу.

 

VІ. Презентація учнями проектів пам’ятників .

 

Слово вчителя.

Отже, творчі групи отримане завдання  виконали. Але хто ж ці люди, які вирішили увічнити грецьку добу? Зараз ми про це дізнаємося. Просимо нам представитися.

 

Представлення .

1.- Доброго дня, панове, Я приїхав до вас із Києва. Є представником мерії.

2. – Шановна аудиторіє! Вітаю вас. Я …….є мешканцем м. Теребовлі. Багато хто з вас, мабуть мене знає. Я підприємець і хотів би свої кошти вкласти у спорудження пам’ятника грецькій добі, оскільки захоплююсь цією епохою в літературі і культурі.

3. – Sszczerze witam państwo! Nazywam się…..Przyjechałam do was z Grecji. Bardzo chcę wziąć udział w konkursie. Na pewno jesteście zdziwione, że mówię do was po polsku? A nie po grecku czy angielsku? Nic dziwnego. Urodziłam się w Polsce. Kiedy miałam dziesięć lat, moi rodzice pojechali do Grecji pracować i tam zostali. Język ojczysty nie zapomniałam. Dlatego że w domu mówimy po polsku. A ja wiem, że uczycie się języka polskiego, a jeszcze nasze języki są podobne i nam nie potrzebno będzie tłumacza.

 

- Обговорення ( кожен покупець обирає собі пам’ятник ).

- Рекламна пауза (учні рекламують свої газети, присвячені добі грецької літератури)

 

Музи:

Час швидко плине. І всьому приходить кінець.

Ось і конкурс прекрасний уже завершився.

Хай увінчає достойних цей слави вінець

Тих. Хто не зброєю – словом сьогодні змагались.

            ( Нагородження лавровими вінками)

 

VІІ. Підсумок уроку.

Слово вчителя.

Всі групи успішно впоралися із завданням, створили і представили нам прекрасні проекти пам’ятників , які,  на мій погляд,  прикрашатимуть будь – яке місце, де б вони не стояли.

                    « Запалала священна Троя. Страшною та кривавою була та остання ніч». Цими словами завершується давньогрецький міф « Троянський кінь ». Але варто пам’ятати, що з руйнацією, подіями Трої не зникає давньогрецька література – явище унікальне, вічне. Вона набуває друге життя в багатьох творах літератури, мистецтва, живопису. Картини митців, написаних за античними сюжетами прикрашають музеї світу, в сучасних творах автори використовують міфологічні образи. Хоч мистецтво давньої Греції віддалене від нас тисячоліттями, але воно і сьогодні вражає своєю живою силою. Давньогрецькі герої спонукають нас дивитися на себе, на свої якості, заглибившись у свій внутрішній світ.

Нехай знання античної літератури стануть для кожного своєрідною ниткою Аріадни у мандрах чарівними лабіринтами світової літератури.

Недивно, що всесвітньовідомий художник М. Реріх назвав мистецтво Еллади

« стародавнім  дивовижним  камінням, що прикрашає величний храм світової культури»

Вірш «Як дивна музика Орфея»

Як дивна музика Орфея

Звучить відлуння давнини

В обіймах лагідних Морфея,

Щось марять дочки і сини –

Нащадки грізного Зевса,

Що із Олімпу позира

І кара враз чия небесна

Титанів дужих настига.

І сняться всім живим створінням

Зірки, будинки і човни,

Що у продовж століть нетлінних

Не зникли із землі вони.

Чи уродило добре поле,

Чи зеленіє ліс густий -

Цьому сприяла ясночола,

А ще тому, щоб колос ріс.

Тоді , Де метро наша ясна,

Усі ми дякуєм за це.

Нехай зоря твоя не згасне,

Достаток людям хай несе.

Та дивна музика Орфея

Звучить у серці знов і знов …..

Хай буде більше Прометеїв,

Щоб не згасав життя вогонь.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки:

1.

Прочитай золоті манускрипти, подивися у вічі вікам

Л. Костенко

 

Звів я пам’ятник свій.

Довше ніж мідь дзвінка,

Вищий од пірамід царських,

Простоїть він.

                                                                            Горацій

 

Із стародавнього дивовижного каміння

складають сходи майбутнього

М. Реріх

 

Синонімом слова « увічнити » є висловлювання « поставити пам’ятник ». Зберегти пам'ять про людину за допомогою мистецтва можна, написавши про неї роман або вірш, намалювавши портрет. Але найсильніший і найпряміший до того спосіб – поставити пам’ятник. І зробити це в буквальному, а не переносному значенні слова.

Є. А. Маймін

 

З безмірно багатої грецької літератури лишилися лише нужденні відломки та шматочки, але вони мали силу « обновити європейську людяність….»Вони і досі не переставали запліднювати нашого духу і творять непохитну основу нашої цивілізації .

І. Франко

 

2.

Архітектор – спеціаліст у галузі архітектури, художник – будівник.

Скульптура – 1. Мистецтво створення об’ємних художніх творів шляхом різьблення, висікання, ліплення чи шліфування; 2. витвір такого мистецтва.

 

Постамент – основа пам’ятника, колони, статуї.

 

Обеліск – пам’ятник у вигляді чотиригранної колони з пірамідальною вершиною.

 

Пам’ятники – скульптурні чи архітектурні споруди, що зводяться з метою увічнення знаменних подій, збереження у пам’яті нащадків імен славетних людей, їхніх подвигів чи справ.

 

Меморіальний ансамбль – декілька фігур, які сюжетно чи пластично поєднанні між собою, але не є цілісною єдиною групою.

 

Тендер ( англ. Tender, від tend – обслуговувати  )- міжнародні торги, при яких конкурс для продавців оголошує покупець, він же встановлює технічні та економічні характеристики товару.