Урок "Інтимна лірика Ліни Костенко"

 Міністерство освіти і науки України 

Державний  вищий навчальний заклад      

  «Київський енергетичний коледж»

Методична розробка

з дисципліни «Українська література» на тему:

«Інтимна лірика Ліни Костенко»

        Розробила: викладач                                                                                                                   української мови та літератури                                                                                                                 Степаненко Н.М.


 

      Київ - 2019

Мета:  дати можливість студентам заглибитись у художній світ                              любовної лірики поетеси, пройнятись його ошляхетнюючим                             впливом, розвивати вміння виразно і вдумливо читати поетичні                             твори; розуміти високу художню довершеність, яскраву                                           образність, афористичність поетичних рядків, красу поетичної                             форми; розшифровувати й коментувати метафоричний підтекст                             образів, висловлювати власні міркування про духовне                                                         наповнення кожного з них, способи його проявів у реальному                             сучасному житті; виховувати високі моральні якості в                                                         студентів; продемонструвати зв'язок між різними видами                                           мистецтва — поезією, музикою, живописом.

Тип уроку: семінарське заняття, урок - поетична вітальня.

Обладнання: портрети Ліни Костенко різних років, збірки поезій, записи                             музичних творів на слова Ліни Костенко, аудіозаписи поезій                             Ліни Костенко у виконанні автора, фото та репродукції із                                           зображеннями осінньої природи, роботи з батіку Надії                                                         Соколової.
 

Епіграф:  Моя любове! Я перед тобою.

  Бери мене в свої блаженні сни.
  Лиш не зроби слухняною рабою,
  Не ошукай і крил не обітни!

     (Ліна Костенко)

І. Актуалізація опорних знань
 

Експрес-опитування:
1. Коли і під якою назвою було видано її першу поетичну збірку?

 (1957 рік - “Проміння землі”)
2. Назвіть збірку поетичних творів Ліни Василівни, яка після виходу отримала схвальні відгуки ще одного поета-шістдесятника Василя Симоненка?
 (Збірка “Мандрівки серця”, що стала мистецькою подією 1961 року. Тоді на авторські вечори сходилися юрми людей, спраглих справжньої лірики, а не ідеології.)
 Викладач звертає увагу на те, що відтоді минуло півстоліття. Вже начебто й немає тієї цензури, яка розсипала збірки Ліни Василівни, змушуючи писати до шухляди протягом 16 років. Та після активних
70-80-х років Ліна Костенко знову друкувалася небагато, не брала участі в публічному літературному житті й далі залишалася зі своєю «стратегію споглядання» мовчазним авторитетом сучасної української літератури, яка ніяк не могла вийти поза навички мислення категоріями минулої епохи. Писала книжку про Чорнобильську трагедію.

3. Що ж ми маємо сьогодні, коли Ліна Василівна вже відсвяткувала 89-ту річницю з дня народження? Чи є друковані видання поетичних творів авторки, датовані ХХІ століттям?
  ( - У 2010 році видавництвом “Либідь” у Києві було видано збірку               вибраних поезій Ліни Василівни під назвою “Гіацинтове сонце”. До               неї ввійшли твори, які стали піснями у виконанні Ольги Богомолець.

  - Наприкінці 2010 року в тому ж видавництві вийшла друком збірка               віршів “Річка Геракліта”, до якої, крім вибраного, ввійшли з               півсотні нових поезій Ліни Костенко.
  - 23 вересня 2011 року, Ліна Василівни презентувала збірку, присвячену її доньці, Оксані Пахльовській, - “Мадонна               перехресть”. Ця книга містить нові та раніше не друковані твори поетеси.)
Реакція наших сучасників на вихід нових творів Ліни Костенко виявилася неочікуваною для самої авторки.              Коли після тривалої перерви почали знову виходити друком поетичні твори Ліни Костенко у 2010 - 2011 роках, видавництвам не вистачало тиражів. Вони повторювали наклади. У цей же час, у грудні 2010 року, видано її перший епічний твір “Записки українського самашедшого”. Ліна Костенко  вирушила в тур-презентацію своєї першої прозової книги: у  Києві, Рівному та Харкові - усюди були аншлаги; не всі, хто мав бажання, змогли потрапити до залів через те, що вже не було місця. Це свідчило про те, що читач скучив за живим правдивим словом.

Картки з індивідуальними завданнями

1. Запишіть найвідоміші збірки Ліни Костенко.
2. Яка доля окремих збірок авторки? Що вам відомо?
3. Вкажіть основні жанри творів Ліни Василівни.
4. Основні мотиви поезії Ліни Костенко.
5. Запишіть нагороди, відзнаки, які має поетеса.
6. Чи відомо, над чим зараз працює авторка?
 

ІІ.  Мотивація навчальної діяльності 

Викладач запрошує вирушити у свою мандрівку для душі та серця, поринувши у поетичну ріку Ліни Василівни.
Оскільки тема любові є актуальною для кожного покоління, студенти як представники сучасної молоді, безумовно знайдуть для себе цікаве й оригінальне у творчості шанованої шістдесятниці.

Тема кохання  є невичерпною, бо безмежним є духовний світ людини. Кажуть, здатність до любові є мірилом людської душі. Почуття любові, як ніяке інше, прагне висловлення, але не кожному випадає нагода стати слухачем найсокровеннішої сповіді. Спробуймо її почути.

(Звучить пісня Ольги Богомолець на слова Ліни Костенко “Осінній день березами почавсь”)

 Осінній день березами почавсь.
 Різьбить печаль свої дереворити.
 Я думаю про тебе весь мій час.
 Але про це не треба говорити.

 Ти прийдеш знов. Ми будемо на «Ви».
 Чи ж неповторне можна повторити?
 В моїх очах свій сум перепливи.
 Але про це не треба говорити.

 Хай буде так, як я собі велю.
 Свій будень серця будемо творити.
 Я Вас люблю. О як я Вас люблю!
 Але про це не треба говорити.
 

Викладач пропонує записати нове визначення, яке вживається в тексті, до Словничка:
 “Дереворит – техніка гравюри на дошці з дерева, розрізаного  впоперек шарів.”
Викладач цікавиться відчуттями студентів від почутої у виконанні Ольги Богомолець пісні, написаної на слова Ліни Василівни.
 ( - Пейзаж, змальований уявою під час прослуховування пісні, навіює                   "осінній " настрій, надає творові сумовитої емоційної                                                        тональності.

     - Поезія оповита серпанком таємничості, якоїсь недомовленості.                    Все це притягує до себе, зачаровує, збуджує увагу та почуття.

    - Прекрасною мелодією звучать такі відверті, такі інтонаційно               виразні слова:" Я Вас люблю, о як я Вас люблю!")
Що може бути більш потаємним, інтимним, неповторним, як почуття любові, закоханості?

ІІІ. Сприйняття й усвідомлення студентами нового матеріалу

Багато написано поетами про кохання. І хоча преставниць прекрасної статі серед них небагато, створені ними образи хвилюють не одне покоління в усьому світі.

Міжпредметні зв’язки
 

 *Згадаймо давньогрецьку поетесу Сафо, яку сучасники називали “пристрасною”;

 *до цього списку варто долучати нашу співвітчизницю Лесю Українку;
 *а також знаних російських майстринь словоформи:
  -  Анну Ахматову з її  віршем “Любовь”, з якого, здається,                                вилітає біла голубка;
  - Марину Цвєтаєву з усім відомими рядками “Мне нравится,                               что Вы больны не мной...”.
І не дивно, що оспіване саме це прекрасне і могутнє почуття... Воно підносить людину, робить її вищою, благороднішою, хоча іноді приносить із собою муки й страждання.

Симфонія кохання у творчій палітрі поетеси – ніби «золоте пташеня» поетичного саду. Перлини інтимної лірики дають щасливу нагоду делікатно доторкнутися до найяскравішого в душі автора. Коли читаєш любовну поезію Ліни Василівни, образ ліричної героїні якось підсвідомо асоціюється з образом самої авторки, тож запросимо її до нашої літературної вітальні.

(Звучить поезія “ І знову пролог“ в авторському виконанні)
 

  Маю день, маю мить, маю вічність собі на остачу.
  Мала щастя своє, проміняла його на біду.
  Голубими дощами сто раз над тобою заплачу.
  Гіацинтовим сонцем сто раз над тобою зійду.

  Ми з тобою такі безборонні одне перед одним.
  Ця любов була схожа на таїнство перших причасть.
  Кожен ранок був ніччю. Кожна ніч була передоднем.
  Кожен день був жагучим чуттям передщасть.

  А тепер... Що тепер? Моє серце навіки стерпне.
  На пожежах печалі я пам’ять свою обпалю.
  Якби знав ти, як солодко, нестерпно,
  і як спочатку я тебе люблю!

Викладач звертає увагу на оригінально визначений колір (студенти записують до Словничка):
 “Гіацинтовий — червоний або золотисто-помаранчевий (колір  каменя гіацинта).”
Те, що ми почули —  озвучене почуття , воно передаться іншим людям, "заряджає" їх тим духовним станом, який пережив поет. Тому спілкування з такою поезією – це збагачення власного духовного світу, його урізноманітнення і, обов'язково, ошляхетнення. Урешті-решт, це розвиток людяного в людині.

Викладач з’ясовує, що відчули студенти.

Любовна лірика Ліни Костенко вражає чистотою й ніжністю, якоюсь особливою цнотливістю почуттів, вірші поетеси про кохання із збірки «Неповторність» зачаровують.

Викладач звертає увагу студентів на фотографії незвичайних картин з батіку (техніка розпису по тканині за допомогою воску та барвників) сучасної майстрині Надії Соколової.

Чи ж не про кохання тут ідеться? (Викладач демонструє репродукції)
Студенти читають напам’ять ті вірші, які їм найбільше припали до душі.              

“Я дуже тяжко вами відболіла”:
Я дуже тяжко Вами відболіла.
Це все було як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла,
а розум спав, довірливий Самсон.
   

 Тепер пора прощатися нам. Будень.
 На білих вікнах змерзли міражі.
 І як ми будем, як тепер ми будем?!
 такі вже рідні і такі чужі.

 Ця казка днів - вона була недовгою.
 Цей світлий сон - пішов без вороття.
 Це тихе сяйво над моєю долею! -
 воно лишилось на усе життя.

У цій поезії, в першу чергу, варто звернути увагу на біблійний мотив, майстерно використаний, щоб протиставити силу розуму його безпорадності перед всеохоплюючим почуттям кохання:                                                                                     Любов підкралась тихо, як Даліла,
   а розум спав, довірливий Самсон.

У цих рядках – велика мудрість життя, це цілісна історія кохання в житті ліричної героїні. У ній є початок, розвиток і завершення. Психологічно точно відтворено зародження любові: вона з'явилась не одразу, а поступово й не контролювалася розумом.
Зрозуміло, що кохання принесло багато болю й страждання. Емоційна напруга була такою високою, що зараз, коли вона вже певною мірою згасла, все ж залишилася у пам'яті "як марення, як сон". Лірична героїня готова до розлуки (“Тепер пора прощатися нам...”). Але фраза "такі вже рідні і такі чужі" доводить, що любов зріднила цих людей; тому з’являється відчуття, що сила справжньої любові освячує душу назавжди.
Підсумовуючи, з’ясуймо конкретні риси вдачі ліричної героїні цієї поезії Ліни Костенко.

 Лірична героїня. Риси вдачі:

  - вірність собі, своїм принципам;

  - благородство, витонченість душі;

  - максималізм;

  - смуток за чоловічою шляхетністю.
Поетична розповідь про згасання почуття перетворилася у світлий гімн любові. Як про це говорить поетеса?

Любов, хай навіть така, що приносить біль (а чи можливе справжнє кохання, яке б не супроводжувалося душевним стражданням?!) – це все одно "казка днів", "світлий сон" у житті ліричної героїні. Вона облагороджує існування людини в цьому світі, стоячи "тихим сяйвом" над її долею.

 Викладач нагадує ознаки інтимної лірики:

 - виявлення почуттів та переживань ліричного героя;
 - образність;
 - емоційність;

 - експресія;
 - взаємозв’язок між зображуваним почуттям та явищами природи.
Поезії про кохання Ліни Костенко різноманітні за емоційністю, напругою висловлених почуттів, проте в усіх віршах дуже чітко можна віднайти всі ознаки інтимної лірики. Щоб переконатися в цьому, почнімо з поезій, у яких кохання – невгамовна пристрасть.

Студент читає напам’ять поезію “Недумано, негадано...”:

       Недумано, негадано
       забігла в глухомань,
       де сосни пахнуть ладаном
       в кадильницях світань.
       Де вечір пахне м'ятою,
       аж холодно джмелю.
       А я тебе,
       а я тебе,
  а я тебе
  люблю!
  Ловлю твоє проміння
  крізь музику беріз.
  Люблю до оніміння,
  до стогону, до сліз.
  Без коньяку й шампана,
  і вже без вороття, —
  я п'яна, п'яна, п'яна
  на все своє життя!

За умови вдалого, задушевного прочитання, виразно розставлені акценти допомагають поринути у вир пристрасті. А вона в цьому вірші безумовно є. Та ще й яка!
  “Спини мене, отямся і отям...”:
   спини мене отямся і отям
   така любов буває раз в ніколи
   вона ж промчить над зламаним життям
   за нею будуть бігти видноколи
   вона ж порве нам спокій до струни
   вона ж слова поспалює вустами
   спини ж мене спини і схамени
   ще поки можу думати востаннє
   ще поки можу але вже не можу
   настала черга й на мою зорю
   чи біля тебе душу відморожу
   чи біля тебе полум'ям згорю
Опитування:

 1. Чи випадкова відсутність у цьому вірші розділових знаків?
 2. Чому поетеса вдається до такого літературного прийому?

 3. У чому полягає внутрішній конфлікт згаданих творів?

Вірш – схвильований, спонтанно виниклий монолог, невпинний потік слів ліричної героїні, що перебуває у стані високої психологічної напруги, афекту. Тому її мова немовби неорганізована, героїні не до розділових знаків, бо у неї одне прагнення – висловитись. За формою висловлення вона ніби не стежить.

Лірична героїня боїться кохання, боїться власної пристрасті. Відчуває невгамовну силу. Тому й благає зупинитись. Вона сподівається, що її коханий сильніший за неї. Тому Вона ще має надію на його спроможність зберегти холодну голову у цьому обвалі пристрасного почуття.

Внутрішній конфлікт творів – це боротьба ліричної героїні з собою, зі своєю пристрастю. Вона ламається, здається на волю долі, поринувши у вир почуттів.

У поетичному доробку Ліни Костенко можна знайти вірші, лірична героїня яких вміє зберегти своє світле почуття в найскладніших ситуаціях і щаслива тим, що в коханні знає ціну найголовнішому - подарованому ним теплу, яке зігріває душу.

Студент читає напам’ять вірш “ Я хочу знати, любиш ти мене...”:
     Я хочу знати, любиш ти мене,
   чи це вже сон, який уже не сниться?
   Моєї долі пекло потайне,
   моя сама від себе таємниця!
   
   Чи ти за мене душу віддаси,
   чи розміняєш суєтно і дрібно?
   Краса – і тільки, трішечки краси,
   душі нічого більше не потрібно.

   Чи, може, в цім калейдоскопі літ,
   де все нещадно звичне і щоденне,
   ти просто мені дивишся услід
   і трохи любиш сни свої про мене? 

Прагматичні люди під час вимушеної розлуки з коханим почувалися б нещасними, обділеними долею, бо вічно налаштовані на винагороду, і їм не сила піднятися на висоту, звідки все так чітко видно:
   Краса – і тільки, трішечки краси,
   душі нічого більше не потрібно.
Власне краса і пісенність поезій Ліни Костенко привертає увагу багатьох наших сучасників. Її «неповторність» відкрила ще одну грань таланту Ольги Богомолець — лікаря за фахом. Читаючи поетичні твори Ліни Василівни, вона настільки перейнялася їхньою чуттєвістю, що написала музику. Вже є не один музичний диск із піснями Ольги Богомолець на вірші Ліни Костенко. Однією з них ми розпочали нашу зустріч, пориньмо ще раз у неповторний світ музичної поезії.
 

(Звучить пісня Ольги Богомолець на слова Ліни Костенко “Напитись голосу твого”)

   Напитись голосу твого,
   Того закоханого струму,
   Тієї радості і суму,
   Чаклунства дивного того.
   Завмерти, слухати, не дихать,
   Зненацька думку перервать.
   Тієї паузи безвихідь
   Красивим жартом рятувать.
   Слова натягувать, як луки,
   Щоб вчасно збити на льоту
   Нерозшифрованої муки
   Невідворотну німоту.
   Триматись вільно й незалежно,
   Перемовчати: хто кого.
   І так беззахисно й безмежно
   Чекати голосу твого.

Цей спів, до болю рідний, змушує душу полинути за чудовими, ніжними звуками музики.

Кілька студентів висловлюють свої враження: особисті спогади; асоціативні картини природи, намальовані уявою тощо.

Повертаючись до творчості Ліни Василівни, студенти наводять приклад поезії, читаючи яку відчули, що в душі ліричної героїні панує повна гармонія почуттів, бажань і можливість їх здійснити.

 “ І день, і ніч, і мить, і вічність...”:
   І день, і ніч, і мить, і вічність,
   і тиша, і дев'ятий вал -
   твоїх очей магічна ніжність
   і губ розплавлений метал.

   В ніч високосного притулку -
   коли йде обертом земля -
   ти до плеча мене притулиш
   безсмертним рухом скрипаля.
 

Тiльки невмируще почуття любовi гарантує вiчну тривалiсть життя на землi. Лiна Костенко оспiвала велике таїнство любовi як могутнє джерело оновлення               людської душi.
 

ІV. Закріплення вивченого матеріалу

Не забувайте поетичне слово Ліни Костенко - пророче, наповнене філософською глибиною, високою духовністю, збагачене й розцвічене всіма барвами веселки. Нехай воно збагачує вас інтелектуально, звеличує душу й серце шляхетними почуттями, чарує несказанною красою слова.
 Запитання для студентів:

 1. Які загальнолюдські цінності постають перед нами з поезій Ліни                   Костенко?

  (Святість душі людини, її гідність; ідеали добра, істини й                              краси; вірність коханій людині та життєвій позиції;                                                         нездоланність правди і необхідність боротьби за неї.)
 2. Чим вразили вас вірші поетеси?
  ( Поетеса торкається проблем історичної пам’яті й людської                             духовності, досить часто останні рядки поезії —                                                         афористичні, особливо влучні; ліричні твори Ліни Костенко                                           про кохання — самобутні, різнопланові, але всі надзвичайно                                           чуттєві, не залишають читача байдужим; у більшості віршів                             оспіване щось дуже особисте, потаємне.)

Людська душа має право на свої таємниці, на сокровенне, надійно відмежоване від суєтності й метушні буденного світу. І про це мають пам'ятати всі, хто поруч. Найчистіше, найніжніше не терпить чужої цікавості та навіть зайвого слова. Згадаймо оспівані на початку нашої зустрічі слова:
  Я Вас люблю, о як я Вас люблю!
  Але про це не треба говорити.

V. Підсумки уроку

Заключне слово викладача:
 

Вірші про кохання завжди важко аналізувати. Досить оригінально висловився з цього приводу літературознавець, дослідник творчості Ліни Костенко, В’ячеслав Степанович Брюховецький:

 «Як говорити критикові про таку лірику? Як «розшифрувати» її  чаруючі диференціали почуттів? Яким інтегралом «стиснути» цей               непіддатливий логічному аналізові вир пристрастей? Найкраще —               читати самі вірші».
Отже, читаймо любовну лірику поетеси. У ній розкривається вся краса душі Ліни Костенко, у чиєму поетичному голосі поєдналися, здається, несумісні речі: жіноча таємничість, незбагненність, емоційність, розвихреність і філософська глибина, рельєфність та ясність думки. Можна ще довго говорити про Ліну Костенко, бо незабутнє враження справляють її поезії.
Та про який би твір ми не говорили, бачимо, що перед нами справжній лірик, у якого так майстерно поєднується мудрість і пристрасть, чарівна легкість і глибина, роздуми й узагальнення. І все це заради людини, заради її майбутнього.
Тож не стримуйте в собі шляхетних поривань, створюйте умови, у яких ваші душі та серця співатимуть. Живімо в злагоді й любові!

VI. Домашнє завдання

Письмово проаналізуйте  поезію “Моя любове! Я перед тобою...”, розкриваючи співіснування теми історичної пам’яті й теми любові. Прочитайте роман у віршах “Маруся Чурай”, підготуйтесь його аналізувати.
 

ВИДАННЯ ТВОРІВ ЛІНИ КОСТЕНКО

«Проміння землі». Збірка поезій, 1957.
«Вітрила». Збірка поезій, 1958.
«Мандрівки серця». Збірка поезій, 1961.
«Зоряний інтеграл». Збірка поезій,1963.- Тираж знищено радянською  цензурою.

«Княжа гора». Збірка поезій, 1972. - Книжка не вийшла через заборону  радянської цензури.

«Над берегами вічної ріки». Збірка поезій, 1977.  
«Маруся Чурай». Роман у віршах, 1979.

«Неповнорність». Збірка поезій, 1980.
«Сад нетанучих скульптур». Збірка поезій, 1987.

«Бузиновий цар». Твори для дітей, 1987.

«Вибране». Збірка поезій,1989.

«Інкрустації». Видання італійською мовою, відзначене премією Петрарки,               1994.  
«Берестечко». Роман у віршах. - Київ: Либідь, 1999; перевидання -  2010.

«Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала». Лекція в Києво-Могилянській академії. - Київ: Видавничий дім НаУКМА, 1999.

«Гіацинтове сонце». Вибране. - Київ: Либідь, 2010.
«Записки українського самашедшого». Роман. - Київ: А-ба-ба-га-ла-ма-га,               2010.

«Річка Геракліта». Вибране, а також нові вірші. - Київ: Либідь, 2011.

«Мадонна перехресть». Збірка поезій (нові, а також раніше не друковані               поезії різних років). - Київ: Либідь, 2011.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ   

 
1. Барабаш С. Т., Барабаш Д. В. Ліна Костенко // Нові імена в програмі з української літератури. - К., 1993.
2.  Брюховецький В.С. Ліна Костенко. Нарис творчості. – К.: Дніпро, 1990.
3.  Дніпрова хвиля: Хрестоматія творів, нововведених до шкільних програм.– К.: Освіта,1993.
3.  Клочек Г. Ліна Костенко. - Кіровоград, 1999.
4.  Ковалевський О. В. Ліна Костенко. Нарис творчо-світоглядної біографії. - Харків: Прапор, 2004.
5.  Костенко Л. В. Вибране. - К.: Дніпро, 1989.
6.  Кошарська Г. Творчість Ліни Костенко з погляду поетики експресивності. - К., 1994.
7.  Нечволод Л.І. Посібник-порадник з української літератури для старшокласників та абітурієнтів. - Харків.
8.  Панченко В. Поезія Ліни Костенко. - Кіровоград, 1997.
9.  Поезія Л. Костенко, О. Олесь, В.Симоненко, В. Стус. - К.: Наукова думка, 1998.
10. Українська література ХХ сторіччя: Навчальний посібник для  вчителів та учнів 10-11 класів середніх шкіл. – К.: Український письменник, 1993.
11. Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. Книга третя. - К.: Рось,1994.