Урок на тему «Широтний і меридіанний дрейф континентів та рушійні сили дрейфу, обумовлені обертанням Землі і дією притягання Сонця і Місяця. Міграція полюсів»

Про матеріал

Програма спецкурсу «На порозі таємниць Землі» розрахована на 68 годин ― для учнів 10 – х і 11 – х класів. Вона охоплює велике коло знань з фізики, хімії, біології, географії і за своїм змістом є міжпредметною. Завдяки цьому є можливість більш глибоко розкрити зв'язок між фізичними, хімічними, геологічними, метеорологічними і біологічними процесами, що відбуваються на Землі. Належне оволодіння матеріалом спецкурсу вимагає практикувати роботу з довідковою, науково – популярною літературою, зумовлює потребу в підготовці рефератів, обговоренні доповідей учнів, проведенні науково – практичних конференцій.

Перегляд файлу

Урок cпецкурсу «На порозі таємниць Землі», 10 клас

Охотник Галина Григорівна, вчитель фізики КЗ «СЗШ № 23» Кам'янської міської ради

Тема:

Широтний і меридіанний дрейф континентів

та рушійні сили дрейфу, обумовлені

обертанням Землі і дією притягання Сонця і Місяця. Міграція полюсів

Мета уроку: Формувати знання учнів про дрейф континентів та рушійні сили дрейфу, обумовлені обертанням Землі і дією притягання Сонця і Місяця, про міграцію полюсів. сприяти виробленню навичок роботи з додатковою літературою, використання нових інформаційних технологій. Здійснювати виховання в учнів гуманістичних цінностей (здобуті вченими знання використовують для потреб людини; люди всіх країн і народів прагнуть до спілкування, взаємодопомоги). Формувати політехнічний кругозір учнів, виховувати їх інтерес до природничих знань.

Структура та основний зміст уроку:

Мотивація навчальної діяльності. Актуалізація опорних знань учнів.

Фронтальна бесіда з вузлових питань теми та фронтальне опитування по основним поняттям, законам теми.

Вивчення нового навчального матеріалу.

Серед процесів у більш глибоких шарах мантії (нижня мантія), які мають

геоморфологічне значення, відзначимо диференціацію речовини (важкі елементи опускаються до центру Землі, формуючи її ядро, а більш легкі витискуються до поверхні). Ці конвекційні потоки речовини виступають як головний рушійний механізм у розвитку планети. Так, замикаючись у верхній мантії, згадані переміщення призводять до утворення горизонтальних астеносферних течій. Не дивлячись на незначну швидкість (сантиметри на рік), ці течії зумовлюють розкол літосфери на окремі брили і спричинюють їх переміщення у просторі, відоме під назвою дрейф материків.

$C:\Users\111\Desktop\Новая папка\10 уроків\сертифікати\Без названия.jpg$

Після того, як поверхня Землі остигла до температури нижче 100° С і вода перейшла в рідку фазу розпочалася геологічна історія Землі. Під прикриттям щільної атмосфери і при помірному нагріванні Землі Сонцем водяна пара конденсувалася, насичувала пори земної кори.

З одній сторони Землі відбувалося поступове опускання важких металів і відповідно прогинання її твердої поверхні у напрямку до ядра. Такі западини у земній корі поступово заповнювалися водою. Там утворився Великий океан.

На протилежній стороні планети піднялися більш легкі силікатні породи, що утворили випуклість земної кори, або материк.

Так виникла земна суша і гідросфера — води на поверхні суші і океани.

$C:\Users\111\Desktop\Новая папка\10 уроків\сертифікати\byosfera.jpg$

Отже, виникнення та існування гідросфери і атмосфери поверх земної кори також забезпечене дією сил гравітації, що утримують їх на поверхні планети.

З утворенням гідросфери виник кругообіг води, а на материках з'явилися текучі води і стала розвиватися ерозія. Вода підсилила процеси вивітрювання гірських порід, додавши до фізичного і хімічне вивітрювання. Базальтова кора уже у геологічний час стала диференціюватися на материкову і океанічну.

Зумовлені особливостями руху речовини у магмі рухи земної кори формують її структури. Там, де конвекційні потоки речовини магми мають доцентровий напрямок утворюються геосинкліналі, тобто прогини земної кори, а там де відцентровий напрямок — серединні океанічні хребти і рифтові «зони». Рифти це вузькі і дуже глибокі розломи земної кори в океані. Вони виконують якби функцію „світового смітника”. Тут накопичуються донні відклади світового океану, які поступово цими тріщинами опускаються до магми, де плавляться і знову включаються у конвекційні процеси.

Обертовий рух Землі є причиною пульсаційних рухів земної кори і гідросфери. Тому земна кора і гідросфера є рухомими системами. В результаті взаємодії двох сил — притягання Землі до Місяця і відцентрової внаслідок обертання Місяця навколо Землі виникають добові вертикальні рухи земної кори а також припливи і відпливи води в океанах і морях. Подібно такі рухи відбуваються за рахунок обертання нашої планети разом з Місяцем довкола сонця. Спеціальними високоточними вимірюваннями встановлено, що такі плавні рухи земної кори, що відбуваються двічі протягом доби, досягають амплітуди декількох десятків сантиметрів. Амплітуда руху води в океані більша — від 1 до 2 м. Ці пульсаційні процеси були також необхідною умовою добової зміни клімато-гідрологічних умов, необхідної для виникнення життя та подальшої його еволюції.

$C:\Users\111\Desktop\Новая папка\10 уроків\сертифікати\obertannya-zeml-navkolo-soncya-svoyeyi-os_173.jpeg$

Обертовий рух планети та нахил її осі до площини навколосонячної орбіти забезпечив ритмічний добовий тепловий режим на її поверхні (денний і нічний), що виявився особливо сприятливим для існування білків, еволюції та поширення органічного світу, а отже для утворення біосфери. Періодичне поступання до поверхні Землі світла є головним синхронізатором біологічних ритмів фотосинтезу, поділу клітин, росту, дихання та інших.