Тема. Правила оформлення сторінки. Оформлення бібліографічних списків та покажчиків.

Сьогодні на уроці ми з вами визначимо основні правила оформлення сторінки. Ознайомимося з етапами складання бібліографічного списку та вимогами до його написання.

Посилання на матеріал уроку у вигляді презентації sway

Опрацюй та випиши основні поняття

Офіційні документи оформлюють на папері формату A4 (210 х 297 мм) та А5 (210 х 148 мм) (згідно з ГОСТ 9327). Можна використовувати папір формату A3 (297 х 420 мм) - для оформлювання документів у вигляді таблиць та А6 (105 х 148 мм) - для резолюцій.

Документи повинні мати такі поля:

35-ліве;

10- праве;

20 - верхнє та нижнє.

Текст документів, оформлених на папері формату A4, треба друкувати через 1,5 міжрядкового інтервалу, а формату А5 - через 1-1,5 міжрядкового інтервалу.

Реквізити документа (крім тексту), що складаються з кількох рядків, друкують через 1 міжрядковий інтервал. Складові частини реквізитів «Адреса», «Гриф затвердження», «Гриф погодження» відокремлюють одну від одної 1,5-2 міжрядковими інтервалами.

В Україні 01 липня 2016 р.  набув чинності ДСТУ 8302:2015 «Інформація та документація.

Бібліографічне посилання. Загальні вимоги та правила складання», який установлює види бібпосилань, правила та особливості їхнього складання і розміщування у документах.

Стандарт розроблено фахівцями Книжкової палати України імені Івана Федорова і його дія поширюється на бібліографічні посилання в опублікованих і неопублікованих документах незалежно від носія інформації. Зазначено, що «Стандарт призначено авторам творів, видавцям, фахівцям редакцій засобів масової інформації, інформаційних центрів тощо».

ДСТУ 8302:2015 містить інформацію про:

•        види бібліографічих посилань та правила їхнього складання;

•        особливості складання комплексного бібліографічного посилання;

•        особливості складання бібліографічного посилання на електронний ресурс;

•        особливості складання бібліографічного посилання наархівний документ.

Основні положення ДСТУ 8302:2015.

•        У заголовку бібліографічного запису подають відомості про одного, двох чи трьох авторів.

•        За потреби у заголовку бібліографічного запису позатекстового посилання можна зазначати понад три імені авторів.

•        Замість знака «крапка й тире» рекомендовано застосовувати знак «крапка».

•        Дозволено не наводити відомостей про серію та Міжнародний стандартний номер (ISBN, ISMN, ISSN).

•        Відомості, запозичені не з титульної сторінки документа, дозволено не брати у квадратні дужки.

•        У складі відомостей про фізичну характеристику документа можна зазначати або його загальний обсяг (наприклад: 285 с.), або номер сторінки, на якій подано об'єкт посилання (наприклад, С. 19).

•        Після назви дозволено не зазначати загального позначення матеріалу.

Бібліографічний опис – це записана за певними правилами сукупність бібліографічних даних, що дають можливість ідентифікувати документ.

•        Бібліографічні дані є конкретними відомостями про назву, автора твору, місце і рік видання та багато інших.

•        Роль б/г опису винятково велика, адже вся інформація про документи здійснюється за його допомогою.

•        Б/г опис широко використовується в бібліотечній, бібліографічній і науковоінформаційній діяльності, у книговидавництві, книжковій торгівлі, архівістиці, журналістиці, науковій роботі тощо.

•        Без б/г опису неможливо написати рецензію, реферат, огляд літератури, посилатися на якийсь твір у науковому, навчальному виданні.

 

 

Бібліографічний опис виконує функції:

•        Ідентифікації

•        Пошукову

•        Інформаційну

•        Сигнальну

•        Організаційну

•        Обліково-реєстраційну

 

Процес складання бібліографічного опису:

1.Виявлення бібліографічних відомостей;

2.Визначення необхідного набору елементів опису;

3.Вибір першого елемента бібліографічного запису;

4.Фіксація виявлених відомостей за встановленими правилами з використанням універсальних розділових знаків;

5.Редагування.

Список використаних джерел — елемент бібліографічного апарату, що містить бібліографічні описи використаних у дослідженні джерел і подається після висновків.

 

Об’єкт бібліографічного посилання – всі види опублікованихі неопублікованих документів, їхні окремі складники або групи документів на будь-яких носіях.

 

Будова книги для виявлення бібліографічних відомостей.

 

Виявлення бібліографічних відомостей.

 

Заголовок – у заголовку опису книги індивідуального автора вказують його прізвище та ініціали. У заголовку може бути зазначене ім'я тільки одного автора, вказаного у виданні першим. Потім у відомостях про відповідальність (за скісною рискою), слід повторити прізвище і ініціали першого автора і через кому перелічити прізвища та ініціали інших.

У заголовку опису документа колективного автора вказують найменування установи (організації), під чиєю назвою опублікований даний документ, як правило, в повній офіційній формі, прийнятій на момент публікації документа.

 

Область заголовка і відомостей про відповідальність

Заголовок, назва – слово, фраза, буква або група слів, фраз і букв, ужиті в документі, у вигляді, в якому вони затверджені автором і призначені для ідентифікації і пошуку документа, поміщені на титульному аркуші і виділені шрифтом або кольором.

Заголовок в описі точно повторює назву книги, надруковану на титульному листі. Скорочення написання слів, уточнення, доповнення, зміни порядку слів у заголовку не допускаються.

Дуже часто документ, окрім основного заголовка, має додатковий, який уточнює і пояснює значення основного. Крім того, тут же можуть приводитися й інші відомості.

Всі додаткові відомості в області заголовку приводяться через двокрапку і з маленької букви.

Відомості про відповідальність – відомості про осіб індивідуальних (авторів, редакторів, перекладачах, ілюстраторів тощо), а також колективних установах, що беруть участь у створенні та підготовці документу до публікації і несуть відповідальність за його зміст.

Відомості про відповідальність – обов'язковий елемент бібліографічного опису.

Якщо документ має більш 3-х авторів, то він описується під заголовком. Якщо авторів більше 4х, то приводять прізвища тільки перших 3-х із додаванням слів «та ін.».

Якщо в описі після скісної риски подають спочатку прізвища авторів, а потім редактора, то вони розділяються крапкою з комою.

 

Область видання – це відомості про повторність видання документу і його характеристика (виправлене, доповнене, стереотипне), що дозволяє відрізняти його від інших.

Область специфічних відомостей. Тут приводяться відомості, що позначають специфічний клас матеріалу, до якого належить документ.

Область вихідних даних містить відомості про те, де, в який період і ким опублікований документ.

Вихідні дані – відомості про місце видання, видавництво і дату видання, поміщені на титульному листі документа.

Елементи цієї області приводяться в такій послідовності:

•        місце видання;

•        видавництво або видавнича організація;

•        дата видання.

Місто, в якому виданий документ, пишеться повністю. Скорочено вказуються назви таких міст: Москва (М.), Київ (К.), Санкт-Петербург (Спб.).

Якщо документ випущений у двох або більше містах, то вони перелічуються через крапку з комою. За відсутності відомостей про місце видання в описі подається позначення «Б. м.», тобто «Без місця видання». За відсутності відомостей про видавництво подається позначення «Б. в.», тобто «Без видавництва».

Область фізичної характеристики містить відомості про об'єм,розмір документа, ілюстрований та інший матеріал.

Фізична характеристика – сукупність відомостей про матеріальні елементи, що характеризують документ.

Включає елементи, розташовані в такій послідовності:

•        дані про кількість частин, томів, випусків;

•        об'єм – відомості про сторінки, листи;

•        ілюстрації;

•        розмір;

•        супровідний матеріал.

Дані відомості є обов'язковими елементами опису.

Область серії містить відомості про серійне видання, окремим випуском якої є даний документ. Елементи цієї області подаються у вказаній послідовності:

•        заголовок серії;

•        відомості, що відносяться до заголовку серії;

•        відомості про відповідальність, що відносяться до серії;

•        міжнародний стандартний номер серії;

•        номер випуску серії.

Далі можуть в тій же послідовності наводитися відомості про підсерію.

Область приміток включає додаткову інформацію про документ, яка не була наведена в інших областях опису. Доцільність приведення приміток і об'єм відомостей, що включаються, залежать від цілей, для яких вони складаються.

Текст приміток не регламентується і може торкатися:

•        оформлення документу;

•        змісту;

•        зв'язку його з іншими документами.

Область міжнародного стандартного номера ISBN, містить відомості, необхідні для ідентифікації і реєстрації документа, виконання облікових функцій. Не дається в списках використаної літератури.

 

Найпростіший опис застосовують у бібліографічних посиланнях, які містяться в науковій, навчальній, публіцистичній літературі й головним призначенням яких є ідентифікація документів.

•        Називати джерела у тексті доводиться двічі: у короткій (вказівній) формі після цитування, назви автора чи публікації, а також у повному вигляді, у вичерпному бібліографічному описі (списку використаних джерел) — наприкінці тексту.

•        Список використаних джерел — елемент бібліографічного апарату, що містить бібліографічні описи використаних у дослідженні джерел і подається після висновків.

•        Найчастіше джерела згадуються в алфавітному порядку (спочатку — кирилиця, потім — латиниця).

Бібліографічний опис книги (один автор) • Заголовок бібліографічного запису.

•        Основна назва :

•        Відомості про відповідальність.

•        Відомості про видання.

•        Місце видання : Видавництво, Дата видання.

•        Кількість сторінок (остання сторінка книжки).

 

Бібліографічний опис книги (два або три автори)

•        Заголовок бібліографічного запису.

•        Основна назва :

•        Відомості про відповідальність.

•        Відомості про видання.

•        Місце видання : Видавництво, Дата видання.

•        Кількість сторінок (остання сторінка книжки).

 

 

Бібліографічний опис книги (чотири і більше авторів)

•        Основна назва :

•        Заголовок бібліографічного запису.

•        Відомості про відповідальність.

•        Відомості про видання.

•        Місце видання : Видавництво, Дата видання.

•        Кількість сторінок (остання сторінка книжки).

 

Бібліографічний опис законодавчих документів

 

Бібліографічне посилання – сукупність бібліографічних відомостей про цитований, розглядуваний або згадуваний у тексті документа інший документ, що є необхідним і достатнім для його загальної характеристики, ідентифікування та пошуку. Об’єкт бібліографічного посилання – всі види опублікованих і неопублікованих документів, їхні окремі складники або групи документів на будь-яких носіях. Знак виноски – умовна позначка у вигляді арабських цифр (порядкових номерів), літер чи астериска (зірочки), що використовують для пов’язування підрядкових і позатекстових бібліографічних посилань з частиною основного тексту документа.

 

Знак виноски – умовна позначка у вигляді арабських цифр (порядкових номерів), літер чи астериска (зірочки), що використовують для пов’язування підрядкових і позатекстових бібліографічних посилань з частиною основного тексту документа.

 

За місцем розташування в документі розрізняють такі бібліографічні посилання

•        Внутрішньотекстове

•        Позатекстове

•        Підрядкове

За складом елементів бібліографічного запису •   Повне

 

•   Коротке

 

Позатекстове бібліографічне посилання

•     використовують переважно у наукових виданнях у разі багаторазових посилань на одні й ті самі документи;

•     нумерують у межах усього документа або в межах окремих глав, застосовуючи наскрізне нумерування (арабськими цифрами);

•     наводять як перелік бібліографічних записів і розміщують наприкінці основного тексту документа або його складника (зазначаючи, наприклад, «Список бібліографічних посилань»);

•     повторюють бібліографічні відомості про об’єкт посилання, який згадано в тексті документа.

 

Підрядкове бібліографічне посилання

•        розміщують як примітку в нижній частині сторінки (полоси набору), відмежовуючи від основного тексту горизонтальною рискою;

•        пов’язують із текстом документа за допомогою знаків виноски – (наприклад: Текст 29 ) та перед підрядковим посиланням (наприклад: 29 Посилання);

•        знаки виноски відокремлюють від тексту проміжком.

•        якщо текст цитовано не за першоджерелом, то на початку посилання наводять пояснювальні слова: «Наведено за:», «Цит. за:» і зазначають джерело, з якого запозичено текст. *Цит. за: Грушевський М. С. Історія України-Руси. Київ, 1995. Т 2. С. 72.

•        можна наводити у повній або короткій формі.

 

Внутрішньотекстове бібліографічне посилання

•        застосовують, якщо значну частину відомостей про об’єкт посилання внесено до тексту документа;

•        розміщують безпосередньо в тексті документа;

•        подають у круглих дужках ();

•        знак «крапка й тире» («.— ») у внутрішньотекстовому бібліографічному посиланні замінюють знаком «крапка»;

•        може бути у повній або короткій формі.

Повторне бібліографічне посилання - це посилання на один і той самий документ або його частину, або групу документів, що наводять у скороченій формі за умови, що всі потрібні для ідентифікування та пошуку цього документа бібліографічні відомості зазначено у первинному посиланні на нього:

•        в основному тексті (внутрішньотекстові посилання);

•        у підрядкових примітках (підрядкові посилання);

•        у позатекстових примітках (у коментарях).

Електронний ресурс віддаленого доступу Електронний ресурс, що має електронну адресу, потенційно доступний через глобальні телекомунікаційні мережі (зокрема Інтернет) необмеженому колу користувачів.

 

Електронний ресурс локального доступу Електронний ресурс, що має вихідні відомості, розміщений на електронному носієві, призначеному для використання в режимі прямого доступу.

 

Бібліографічне посилання на електронний ресурс

•        Після відомостей про відповідальність дозволено не подавати відомості про вид електронних даних чи програм: електронні текстові дані (скорочено - електрон. текст. дані), електронні графічні дані (електрон. граф. дані) і т. д.

•        Відомості про доступ до електронного ресурсу подають у бібліографічних посиланнях на документи з комп’ютерних мереж, а також із повнотекстових баз даних, доступ до яких здійснюють на договірній основі або за передплатою.

•        Відомостям про дату (день, місяць, рік) останнього оновлення електронного ресурсу віддаленого доступу передують слова «Дата оновлення». Ці відомості наводять перед даними про режим доступу («URI», «URL»).

•        Для позначення електронної адреси електронного ресурсу віддаленого доступу в примітці дозволено застосовувати абревіатури «URL» (Uniform Resource Locator - Уніфікований покажчик ресурсу) або «URI» (Uniform Resource Identifier - Уніфікований ідентифікатор ресурсу).

•        Якщо електронний ресурс має унікальний ідентифікатор DOI (Digital Object Identifier - Ідентифікатор цифрового об’єкта) замість електронної адреси рекомендовано зазначати його ідентифікатор.

•        Довгу електронну адресу можна переносити на наступний рядок. У цьому разі останнім у першому рядку має бути знак «навскісна риска» («/»).

Зразок оформлення бібліографічного посилання на електронний ресурс.

 

Практичне завдання

Оформити бібліографічний список за поданим переліком

•        Знайти в Інтернеті дані книги та визначити бібліографічні відомості.

•        Результат оформити за допомогою текстового редактора та надіслати електронним листом на адресу вчителя.

•        Пам’ятайте про правила оформлення сторінки документа.

Релаксація

Не працювати є причина – Очам даємо відпочинок!

Мерщій рівнесенько сідаймо. Очима кліпать починаймо. Навіщо кліпать? Така зарядка- Вже краще бачать оченятка!

Дайте відповідь на запитання

1.Бібліографічні відомості це…

2.Які основні вимоги до сторінки документа?

3.Бібліографічний опис це…

4.Які є види бібліографічних посилань?

5.Назвіть основні характеристики підтекстового посилання.

6.Назвіть основні характеристики позатекстового посилання.

Домашнє завдання

Організуйте пошукову роботу на тему : «ТОП 10 книг для саморозвитку особистості»

•        Оформіть результат у вигляді бібліографічного переліку книг.

•        Результат оформити в Google-документ.

•        Надати доступ вчителеві.