Урок, Презентація, Природозаповідання як одна з ефективних форм збереження біорізноманіття

Природозаповідання як одна з ефективних форм збереження біорізноманіття

Екологія – біорізноманіття – обмін речовин – антропогенна діяльність – забруднення –природозаповідання

Екологія Екологія (от дав.-грец. οἶκος — помешкання, будинок і λόγος — поняття, вчення, наука) — наука про взаємодію живих организмов та їх угрупувань між собой таз навколишнім середовищем Термін вперше запропонував німецький біолог Ернст Геккель в 1866 році у книзі «Загальна морфологія організмів» («Generelle Morphologie der Organismen»).

Екологія Комплексна інтегрована наука, яка досліджує навколишнє середовище (екосферу планети), його вплив на суспільство та звороню реакцію природи на діяльність людства.

Людина прагне впливати на природу, але при цьому не можна порушувати принцип оптимальної різноманітності. Якщо це не враховувати, то система буде непередбачувано реагувати на зміну зовнішніх умов. Тоді людина і управляти нічим не зможе, і відновити зруйноване - теж, бо не розуміє принципів управління.

вид Популяція біоценоз угруповання біосфера

екологія Аутекологія демекологія синекологія біосферологія вид популяції угруповання Глобальна екологія

Закони екології Комонера «Усе пов'язане з усім» «Усе повинне кудись подітися»; «Природа знає краще»; «Ніщо не дається дарма» Ба́рри Ко́ммонер — американский биолог и эколог. Кандидат в президенты США в 1980 году

«Усе пов'язане з усім»; це означає, що жива природа з її різноманітними звязками вкінці-кінців утворює одну взаємопов'язану систему; підтверджуючи всезагальний зв'язок речей і явищ;

«Усе повинне кудись подітися» це неформальне перефразування фундаментального фізичного закону збереження матерії; тут Комонер ставить одну з найскладніших проблем прикладної екології — проблему асиміляції біосферою відходів людської цивілізації;

«Природа знає краще» Необхідно знову повернутися до природи та бережно ставитися до природних систем.

«Ніщо не дається даром»; закон говорить про те, що кожне нове досягнення незмінно супроводжується втратою чогось попереднього

Колообіг речовин і енергії Колообіг речовин і енергії є природоутворювальними процесами, оскільки до них залучені всі компоненти природного середовища.

Так, із надр Землі щорічно видобувають 120-140 млрд тонн корисних копалин, із яких тільки 10% реалізується в необхідну для людей продукцію. Решта видобутих речовин потрапляє в геосистеми і залучається в процеси колообігу речовин

Біогеохімічний цикл – це незамкнутий і незворотний процес колообігів речовин і потоків енергії між компонентами біосферної цілісності

Вода – найпоширеніша хімічна сполука в біосфері Вода – найпоширеніша хімічна сполука в біосфері. Сумарні запаси води нашої планети становлять приблизно 1,5 млрд км3. Вода може бути у трьох агрегатних станах

Колообіг води у природі Водяна пара надходить в атмосферу внаслідок випаровування. З атмосфери – випадає у вигляді опадів. У морях і океанах запас води поповнюється завдяки стокам річок, які в них впадають. Морські течі переносять теплу чи холодну воду на певні відстані, впливаючи на клімат певних ділянок суходолу. Потім вода поглинається живими організмами і включається в їхній обмін речовин: р-ції синтезу, гідролізу тощо. Організми виділяють воду в довкілля з продуктами обміну речовин чи у процесі дихання, чи випаровування

Карбон входить до складу органічних сполук, що постійно синтезуються, перетворюючись і розщеплюючись усіма організмами. На колообіг карбону впливає господарська діяльність людини, розвиток промисловості, який збільшує концентрацію вуглекислого газу в повітрі масове вирублення лісів.

Автотрофи засвоюються вуглекислий газ з атмосфери і синтезують різні органічні речовини, які надходять в ланцюг живлення гетеротрофів. В організмах гетеротрофних організмів карбон накопичується у вигляді солей карбонатної к-ти, синтезованих органічних речовин, а поза живими організмами в органічних речовинах грунту, вуглекислому газі та різних осадочних порід(крейда,мармур,вапняк). У наслідок процесів життєдіяльності (дихання, випаровування, тощо), біогенного розкладання мертвої органіки, хімічних перетворень осадкових порід він знову включається в біогеохімічні процеси. Колообіг карбону

Оксиген відіграє в біосфері виняткову роль. Споживаючи кисень у процесі дихання, організми забезпечують свої енергетичні потреби. Проте молекулярний кисень у надлишку є шкідливим, оскільки здатний окислювати органічні сполуки клітиною. Тому організми мають свої захисні системи. Атмосферний і розчинений кисень також окислюює і неорганічні сполуки

Оксиген утворюється внаслідок фотосинтезу, який здійснюють зелені рослини і ціанобактерії. Кисню в нижніх шарах атмосфери приблизно 21%. Частина молекулярного кисню під дією ультрафіолетових променів і електричних розрядів перетворюється на озон (алотропну модифікацію кисню) з якого формується озоновий шар. Колообіг оксигену

Нітроген його вільний вміст в атмосфері становить 79% Нітроген є у складі сполук, які можуть бути використані живими організмами і називають фіксованим

З атмосфери азот надходить у грунт у вигляді оксидів і інших сполук, але основна частина нітрогену надходить у грунт і воду внаслідок фіксації атмосферного азот прокаріотами ( азотфіксуючими бактеріями, деякими ціанобактеріями). З грунту зелені рослини можуть засвоювати нітроген , або безпосередньо, або за допомогою симбіозу. З сполук нітрогену рослини синтезують білки, які далі входять в ланцюги живлення. В організмах складні сполуки нітрогену розщеплюються до простих і виводяться з продуктами життєдіяльності. Колообіг Нітрогену

Вплив господарської діяльності Так, лише через не відповідність технології очищення сучасним масштабам виробництва в атмосферу щороку потрапляє приблизно 1 млрд тонн аерозолів і газів. В атмосферу щороку потрапляє приблизно 1 млрд тонн аерозолів і газів

Інший негативний вплив господарської діяльності Негативні чинники : Винищення лісів Розорювання степів і прерій Випалювання саван Руйнація грунтів Порушення фотосинтезу

Отже, будь-який аспект діяльності людини в геосистемі призводить до змін у ній інтенсивності потоків енергії. Причому змінюється величина та співвідношення не тільки внутрішніх потоків, а й вхідних і вихідних. Через забруднення атмосфери аерозолями дещо збільшується відбита радіація, тому до геосистем може надходити менше енергії, а смог може зменшити її на 30-40%

У результаті надмірного антропогенного впливу, надходження в навколишнє середовище продуктів техногенезу у процеси колообігу залучається все більше нових речовин

Основні антропогенні джерела забруднення навколишнього середовища У більш широкому розумінні забруднення – це будь-який викид токсичних, корозійних, іонізуючих, термічних і інших шкідливих речовин, незалежно від того, чи є вони відходами чи коштовним проміжним, кінцевим або ж побічним продуктом, забруднює навколишнє середовище

Інгредієнтне забруднення – викид у довкілля мінеральних та органічних речовин, «ворожих» природним біогеоценозам

Параметричне забруднення пов'язане зі зміною якісних параметрів навколишнього середовища Радіаційне Теплове Світлове Електромагнітне

Біоценотичне забруднення полягає у впливі на склад та структуру популяцій живих організмів Порушення балансу популяцій Акліматизація видів Браконьєрство

Спеціально-деструкційне забруднення представляє собою зміну ландшафтів та екологічних систем в процесі природокористування Вирубка лісів Ерозія грунтів Кар`єрна розробка копалин Лісові й степові пожежі тощо

Проблема збереження біотичного і ландшафтного різноманіть

Зміст Біорізноманіття; Генетичне, видове й екосистемне біорізноманіття; Природозаповідання як одна з ефективних форм збереження біорізноманіття. Основні категорії заповідних об’єктів.

Біорізноманіття (біологічне різноманіття) - різноманітність життя у всіх її проявах. У більш вузькому сенсі, під біорізноманіттям розуміють різноманітність на трьох рівнях організації: генетична різноманітність (різноманітність генів та їх варіантів - алелів), різноманітність видів в екосистемах і, нарешті, різноманітність самих екосистем. Біорізноманіття – це тканина життя, складовою частиною якої є ми і від якої ми повністю залежимо. Для людей біорізноманіття має економічну, рекреаційну, культурну, екологічну та інші цінності.

Програма Організації Об’єднаних Націй з навколишнього середовища (UNEP) організувала в листопаді 1988 р. Спеціальну робочу групу експертів з метою вивчення необхідності розробки міжнародної конвенції про біорізноманіття (CBD). У травні 1989 р., вона заснувала Спеціальну робочу експертів з технічних та правових питань для підготовки міжнародного правового документа щодо збереження і невиснажливого використання біорізноманіття. З лютого 1991 року Спеціальна робоча група була перетворена в Міжурядовий комітет з питань ведення переговорів. Результатом його роботи стало проведення 22 травня 1992 р. в Найробі Конференції з прийняття узгодженого тексту Конвенції про біорізноманіття. Конвенція була відкрита для підписання 5 червня 1992 р. на Конференції ООН з питань довкілля та розвитку в Ріо-де-Жанейро (Самміт “Планета Земля”).

Друга Конференція про охорону біорізноманіття відбулася у Джакарті, у листопаді 1995 року. Конвенція була підтримана всіма країнами світу, окрім Андорри, Брунею, Ватикану, Іраку, Сомалі, Східного Тимору та США. Всеєвропейська Стратегія збереження біологічного та ландшафтного різноманіття (Pan-European Biological and Landscape Diversity Strategy), прийнята на Конференції міністрів довкілля в Софії (1995), фактично є механізмом впровадження Рамкової Конвенції на Європейському континенті. На Всесвітньому Самміті з невиснажливого розвитку, який відбувся в Йоганезбурзі 26 серпня – 4 вересня 2002 року, збереження та невиснажливе використання біорізноманіття та впровадження екосистемного підходу до збереження природи було включена до п’яти пріоритетних проблем людства (інші чотири – вода, енергія, здоров’я та атмосфера).

Біорізноманіття належить до одного з найважливіших надбань кожної держави, адже живі організми виконують життєво важливі функції, є індикаторами якості навколишнього середовища.

Зміни біорізноманіття – це одні з найнебезпечніших змін, тому що вони мають незворотний характер.

Збереження біорізноманіття є складною, комплексною проблемою. Сюди входять: Збалансоване використання земельних ресурсів; Невиснажливе використання природних екосистем; Зниження рівня техногенних забруднень природних компонентів; Збільшення площ під лісами й іншою природною рослинністю.

Біорізноманіття Генетичне Видове Екосистемне (ландшафтне)

Генетичне біорізноманіття – це сукупність генофондів різних популяцій одного виду. Помилковою є думка, що охорона певного виду в заповідниках дає підставу на його винищення на решті території поширення. Звідси постає необхідність створення екологічної мережі, яка є запорукою збереження генетичного біорізноманіття.

Видова різноманітність – це сукупність видів, що населяють територію. У межах України поширені 5100 видів вищих судинних рослин, з яких 611(12%) занесено до Червоної книги України. За оцінками фахівців, близько третини червонокнижних видів рослин перебувають поза межами природних заповідників і заказників. Втрата хоча б одного виду є незворотною. Нарцис вузьколистий Горицвіт весняний Пролісок

Екосистемне (ландшафтне) біорізноманіття – це сукупність унікальних і типових лісових, лучних, болотних, степових, гірських, рівнинних, морських, річкових угруповань. Екосистеми є основними об’єктами природозаповідання, вони формують біогеографічну особливість кожного природного регіону. В межах України існує необхідність у збереженні не тільки унікальних, а й типових екосистем у кожному з природних районів.

Унікальними з точки зору збереження біорізноманіття є екосистеми:

Українські Карпати

Кримські Гори

Подільське Подністов’я

Товтровий кряж

Побужжя

М.Д.Гродзинський, П.Г. Щищенко вказують на чотири аспекти трактування ландшафтного різноманіття: ландшафтнознавче трактування ладшафтного різноманіття зводиться до визначення кількості типів ландшафтів і кількості їх контурів у межах певної території

антропічне ландшафтного різноманіття– змінене і перетворене людською діяльністю ландшафту.

Біоцентричне розуміння ландшафтного різноманіття полягає в тому, що досягнення ландшафтного різноманіття передусім необхідне для забезпечення біотичного різгоманіття.

Гуманістичне розуміння ландшафтного біорізноманіття охоплює природне, культурне й етнічне середовище. Кожний ландшафт наділений специфічними культурними і етнічними рисами, притаманними традиціями, звичаями і обрядами місцевого населення.

Природозаповідання як одна з ефективних форм збереження біорізноманіття Заповідна справа – це не тільки збереження і охорона заповідних обєктів різних рангів. Заповідання виконує ряд важливих наукових, господарських, екологічних завдань.

До природно-заповідного фонду України належать: - природні території та об ’ єкти – природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, заказники тощо.

Національний природний парк "Сколівські Бескиди"

Заповідник Асканія-Нова

- штучно створені об’єкти – ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки тощо.

Сучасні екологічні спостереження і оцінки показують, що збереження генофонду будь-якого регіону можливе за умови 10-15% заповідності його площі. Нарощування кількості заповідних об ’ єктів не є самоціллю й особливого ефекту не дасть. Необхідно цілеспрямовано формувати екологічні мережі, в яких заповідні території виконуватимуть функції основних структурних елементів.

Висновки: - Наявна мережа заповідних об єктів України охоплює близько 42% видів рослин і тварин України і незначну частку ландшафтного різноманіття. Тому ідея системного підходу до охорони природи, яка зазначена в концепції екомереж має стати провідною у ХХІ ст. - Україна володіє третім після Росії і Франції біорізноманіттям Європи. Тому реалізація загальнодержавної програми формування національної екомережі сприятиме своєчасному збереженню і відновленню видового, генетичного та ландшафтного різноманіть.