Урок з трудового навчання 5 клас. Тема "Культура споживання їжі. Етикет за столом"

Клас_______

Дата_______

Урок №

Тема: Культура споживання їжі. Етикет за столом.

Мета: забезпечити засвоєння учнями знань із культури споживання їжі та традиціями різних народів світу, етикету за столом; формувати вміння сервірування святкового столу та користування столовими приборами; навчити складати паперові серетки; розвивати інтерес до побутової праці, естетичний смак; виховувати культуру поведінки за столом, повагу до народних традицій.

Основні поняття: етикет, столовий посуд, столові прибори, столовий етикет.

Матеріали, обладнання, наочність: види столового посуду, серветки, комп’ютер.

Хід уроку.

І  Організаційна частина.

II  Актуалізація опорних знань.

Інтелектуальна розминка — гра «Дешифратор»

Із запропонованих літер скласти слово: КЕТИЕТ- етикет

Відгадайте загадки:

1. Морква, біб і цибулина,
   Бурячок і капустина,
   Ще й картопля - шусть у горщик.
                                     Ну й смачний ми зварим ...       (Борщик)

   2.Довго з тіста їх ліпили,
    У окропі поварили.
    Потім дружно ласували,
                                         Ще й сметанки додавали.          (Вареники)
 

    3.І поживне, і смачне,
       Біле, пінне, запашне.
       Залюбки малята п'ють,
                                  Здоровенькими ростуть.          (Молоко)
 

    4. З какао цукерка ця і з молока,
        Буває солодка, буває гірка,
        Буває начинка: ізюм чи горіх,
        Поділимо плитку велику на всіх!
        Якщо запитаємо, навіть в малят,
                                           Усі нам підкажуть, що це ...             (Шоколад)

- Діти, про що йтиме мова сьогодні на уроці?

IІІ  Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

Як ви розумієте такий вислів: «Знати про їжу людина повинна не менше, ніж про математику або про свою рідну мову».

ІV  Вивчення нового матеріалу.

1  З історії культури споживання їжі.

Людина завжди прагнула до культури споживання їжі, не тільки фізіологічної насолоди від їжі, а ще й естетичної. Традиції споживання їжі в різних народів дуже відрізняються, але є сталі універсальні правила, яких дотримуються всі. Традиції споживання їжі найбільш розвинені в європейській культурі, недарма саме європейська культура вважається класичною. Українці належать до родини європейських народів, тому знання цих правил культури споживання їжі та етикету за столом є необхідними для кожного з нас.

На минулому уроці вам було завдання підготувати повідомлення  про історію культури споживання їжі. Доповіді учнів

2. Посуд, столовий інвентар, столові прибори та їх призначення

Для того, щоб приготувати їжу, а потім її поїсти нам потрібен посуд, інвентар, столові прибори, приміщення. 

Приміщення, у якому готують їжу, називається кухнею. Слово «кухня» запозичене з німецької й означає «місце для варіння». Обладнання кухні залежить від її призначення та розмірів. Вона має бути оздоблена плитою для приготування їжі, побутовою технікою, пристроями та зручними меблями. Посуд на кухні поділяють на столовий та кухонний

 3.Самостійна робота учнів.

 Робота в групах. Поділ на чотири групи «Кухарі»,  «Офіціанти», «Бармени», «Відвідувачі» .

Завдання для груп:

Група «Кухарі» готує і презентує повідомлення про кухонний посуд (підручник с. 196).

Група «Офіціанти» готує і презентує повідомлення про столовий посуд (підручник с. 196-197).

Група «Бармени»  готує і презентує повідомлення про кухонний інвентар (підручник с. 198-199).

Група «Відвідувачі» готує і презентує повідомлення про столові, основні, допоміжні прибори(підручник с. 199-200).

4.  Цікава скринька. Розповідь учителя

А чи знаєте ви коли з’явилася каструля?

     Замість каструлі прадавня людина використовувала великі черепашки, черепи тварин, шкаралупу і оболонки від плодів.
Гірські племена Лаосу робили каструлі з бамбуку і варили в них рис: якщо посудина згоріла — значить, рис зварився.
Існували каструлі з кори. В них варили їжу за допомогою розпеченого каміння. Близько 7 тисяч років тому давні гончарі відкрили, що глина у вогні стає твердою, як камінь. З тих пір керамічний, тобто глиняний, посуд багато століть служить людям. З'явились горщики — батьки сучасної каструлі.
Але найзручнішим виявився металевий посуд. Спочатку каструлі робили з бронзи, потім з міді. Коли відкрили алюміній, найкращим вважався посуд з нього. Доки вчені не довели доцільність використання емальованого посуду.

 

 

 

 

 

Перший чайник.

     Прадавні чайники з'явились тоді, коли людина здогадалась кошики з очерету обмащувати глиною і в них готувати їжу на вогні. В чайниках не варили воду, в них варили м'ясо у воді, або просто запікали його без води.

За каструлею йшла тарілка.

    Одночасно з відкриттям кам'яного вугілля та нафти, винайденням паперу, пороху та грошей, в далекому Китаї, за високими стінами, які вдень і вночі охороняла сторожа, вперше почали виготовляти фарфоровий (порцеляновий) посуд. Уже в IV столітті китайці користувались тарілками. В Європі тарілки з'явилися лише в XXII столітті — тільки для прикраси столів в королівських палацах. Вельможі дарували тарілки з порцеляни своїм підданим; ними нагороджували за особливі заслуги, прикрашали свої оселі.
Лише в XVIII столітті, так і не дізнавшись секрету китайців, європейці винайшли свій фарфор. Це зміг зробити німецький вчений Іоганн Фридрих Бьотгер. Дуже швидко почати працювати заводи і порцелянова тарілка стала звичайним посудом. Археологи доводять, що першими тарілками були шматочки коржів, на які людина клала м'ясо. Потім з'явились дерев'яні дощечки з заглибленням посередині; ще пізніше — шматки розплесканої глини.

Скільки років ножу?

Ніж старший за виделку і ложку на декілька мільйонів років. При розкопках, поряд зі скелетами мамонта, археологи знаходили і ножі з вулканічного скла, якими прадавні люди розроблювали тушу. Вчені визначили, що цим ножам близько 3 мільйонів років.
Ножі з м'якого металу вперше були виготовлені на Кіпрі в IV тисячолітті до нашої ери. Але як прилад для споживання страви ніж ввійшов на кухню тільки в XIV столітті — лише в оселях багатіїв.
В XVII столітті французький кардинал Рішельє наказав заокруглити кінчики ножів для їди — так з'явився столовий ніж нашого часу.

Символ миру і дружби

Зібралося давнє плем'я на сніданок. Посередині — череп'яна посудина, в якій парує гаряче вариво з корінців та лісових плодів. Ходять довкола нього голодні люди, апетит прибуває, а доторкнутися до посудини не можуть. То один, то другий пробують дістати варива долонями, але відразу відбігають з обпеченими пальцями. А чекати не хочеться, бо як охолоне страва, то й смак її вивітриться. Раптом твій прародич помітив на землі плескату паличку. Зачерпнув нею трохи варива. Плем'я дивилося на нього, як на дивака. А чоловік облизав те, що прилипло до патички, і знову набрав. Тут і вождь племені не втримався, просить дати і йому. Наївся він і передав сусідові паличку-облизку. Так з'явилась лизюка, котра згодом стала ложкою, а пізніше — сучасною ложкою.
Якщо ти потрапиш до Фінляндії і захочеш що-не-будь подарувати господареві будинку — даруй ложку. Це символ миру і дружби. Подарувавши ж виделку чи ніж, можна дуже образити людину. Найперші ложки були глиняними і мали форму напівкулі. Потім їх почали вирізати з дерева. Пізніше з'явились ложки з різноманітних металів. В часи французького короля Наполеона III (1854 р.) найціннішими вважалися ложки з дуже модного на той час металу — алюмінію.

В Київській Русі улюбленою була дерев'яна ложка, яку вирізали з липи. Спочатку вона була негарною, потім її почали фарбувати і розписувати, їли нею всі — від князів і бояр до простого люду. Срібні ложки з'явилися в Київській Русі в XX столітті.

Молодша сестра ложки.

Виделка набагато молодша від ножа і ложки. Правда, давні римляни користувалися чимось схожим на виделку, щоб діставати з жаровні шматки м'яса.
В Європі першу виделку з двома зубцями замовила на початку XXI століття візантійська принцеса. До цього часу страви брали, руками. Правила етикету вимагали робити це трьома пальцями. Не можна було м'ясо до рота підносити обома руками. Негарним вважалось їсти салати голіруч. Для цього використовувались рукавички. I хоча в 1072 р. в столиці Візантії місті Константинополі була виготовлена перша срібна виделка, що мала два зубці і коротеньку ручку, користуватися нею ніхто не хотів.
Навіть в XIV—XVI століттях виделка вважалась предметом розкоші. її вважали примхою багатих і зіпсованих людей.
Але в XVII столітті, коли в моду ввійшли мережані комірці, які коштували дуже дорого, щоб не бруднити їх, споживаючи їжу, люди почали помаленьку миритися з виделкою. Та користувалися нею все ж одиниці.
До XVIII століття в монастирях заборонялось їсти виделкою. її називали чортовим знаряддям. Доступною для всіх виделка стала майже через 700 років після того, як її замовила візантійська принцеса.
Дуже довго не хотіли їсти виделкою в США. Не прийняли її і на Сході, Наприклад, в Китаї рис і досі їдять паличками, а в Середній Азії — руками. Італійці вигадали електровиделку, яка сама намотує неслухняні і довжелезні макарони спагеті.

5. Вправа «Знайди зайвий предмет»

. Як називають приміщення для приготування та споживання їжі?

2. Яке обладнання використовують на кухні?

3. До кухонного посуду належать: а) тарілки; б) терки; в) виделки; г) каструлі.

4. До столового посуду належать: а) каструлі; б) салатниці; в) друшляк; г) таці.

5. До яких видів посуду належать наступні предмети?

•     Має чотири зуба. Щодня з’являється за столом, а нічого не їсть. Що це? (Виделка)

•     Старий кашовар усіх годував; як упав, то пропав, ніхто кісток не позбирав. (Горщик)

6. Столовий етикет

Їжа має унікальне значення у нашому житті. Всі важливі події – дні народження, весілля, новосілля, державні та релігійні свята супроводжуються застіллям. Тому виникла потреба у визначенні певних правил поведінки за столом під час вживання їжі. Сукупність цих правил називають столовим етикетом.

Столовий етикет включає правила сервірування стола, культуру поведінки за столом, користування посудом, столовими приборами.

СЕРВІРУВАННЯ СТОЛУ - це його правильне й повне оформлення. На столі мають бути розставленні всі необхідні прибори й посуд ( як особистого, так і загального користування) у певному порядку – так, щоб ними було зручно користуватися.  Послідовність сервірування стола.

1.Накрити стіл скатертиною.

2.Роставити тарілки.

3. Розкласти столові прибори.

4. Поставити посуд для напоїв.

5. Розкласти серветки.

6.Поставити прибори зі спеціями,

7.  Поставити вази з квітами.

Стіл накривають добре випрасуваною скатертиною, яка повинна гармоніювати за кольором із серветками, тарілками та іншим посудом. Середня запрасована складка скатерки має проходити посередині стола. Під скатерку рекомендується покласти фланель або іншу важку м`яку тканину : скатерка ляже рівніше, пом`якшиться стук тарілок і приборів. Для повсякденного сервірування можна використовувати красиву клейонку або індивідуальні підставки овальної чи круглої форми. Краї скатертини мають рівномірно звисати з усіх боків ( приблизно на 25 – 30 см).

2. Правильне сервірування стола багато в чому залежить від вибору столового посуду. Розрізняють столовий посуд для повсякденного та святкового користування.

З урахуванням набору страв і кількості осіб, що будуть присутні за столом, із столових приборів для святкового стола подають дві виделки і два ножі; один із приборів закусочний. Для холодних закусок та солодких страв подають спеціальні ложки для гарніру, металеві лопаточки, кондитерські щипці та ін.

Для кожної особи за столом ставлять окрему мілку тарілку ( на обід – дві: глибоку і мілку), зверху якої – закусочну тарілку.

4. Прибори кладуть не ближче як за 2 см від краю стола. Ніж кладуть з правого боку тарілки, лезом до тарілки, виделку – з лівого, гострими кінцями догори. Ложки і ложечки кладуть з правого боку випуклою стороною донизу відповідно до послідовності подавання страв. 

5. Застосовують різні способи оформлення стола серветками: паперовими, з тканини (30x30, 40x40см) та ін. Серветки із тканини кладуть на закусочну тарілку або поряд із нею, а паперові укладають у серветницю, яку ставлять у центрі стола. Велику серветку розстилають на колінах, щоб не забруднити їжею одяг.

Для сервірування необхідно знати порядок подавання страв:

Холодні закуски

Гарячі закуски

Перші страви

Другі страви

Десерт

Перед подачею наступної страви треба прибрати використаний посуд і доставити на стіл потрібний столовий посуд.

7. Фізкультхвилинка

8. Практична робота.  «Складання паперових серветок для святкового столу»

Послідовність виконання роботи

1. Правила безпечної праці, організація робочого місця та санітарно-гігієнічні вимоги під час виконання завдань практичної роботи

2. Розглядання варіантів складання паперових серветок

4. Складання серветки

9.Правила  поведінки за столом.

1.За стіл сідати в охайному одязі, вимивши руки.

2.Сидіти потрібно прямо, не класти лікті на стіл.

3. Не можна плямкати, розмовляти з повним ротом, крутитись за столом.

4. Серветка з тканини повинна лежати на колінах, паперовою серветкою промокають губи та пальці.

5. Їжу слід споживати невеликими порціями.

6. Не можна користуватись за столом зубочисткою.

10. Підсумок уроку

1) Вкажіть правильну послідовність сервірування столу

2) Вкажіть правильний порядок подавання страв

3) Виправити речення (зі слайду)

4) Спробуйте правильно сервірувати стіл (зі слайду) 

VIII. РЕФЛЕКСІЯ

Послухайте оповідання.  Яких помилок припустилася дівчинка.

З йшовши у приміщення, Катруся голосно крикнула : «Привіт!» — і замахала руками до незнайомих людей. Не помивши руки, підійшла до столу, відтягнула стілець і сіла на нього на самий кінчик, закинувши ногу на ногу й поставивши лікті на стіл. Коли подали страви, насипала своєю ложкою їжу із загальної салатниці й почала їсти, голосно розповідаючи історії.  Під час споживання страви тримала виделку в кулаці. Ложкою калатала по чаш ці з чаєм, перемішуючи цукор . Після споживання їжі ложку й виделк у залишила на скатертині, витерл а рот рукою, а руку серветкою . Не подякувавши, відсунула стілець і вийшла із-за столу, залишивши стілець посередині кімнати .             

 

VIII. МОТИВАЦІЯ ОЦІНОК ЗА УРОК, ВИСТАВЛЕННЯ ЇХ У ЖУРНАЛ, ЩОДЕННИКИ 

IX. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

•     Прочитати с. 190-207 підручника

XI. ПРИБИРАННЯ РОБОЧОГО МІСЦЯ