Урок з української літератури. Є. Маланюк. Художнє осмислення трагічної історії України, ностальгічні мотиви, філософічність поезій «Під чужим небом», «Стилет чи стилос?».

Урок з української літератури

11 клас

Тема. Є. Маланюк. Художнє осмислення трагічної історії України, ностальгічні мотиви, філософічність поезій «Під чужим небом», «Стилет чи стилос?». Вірші про призначення поета і поезії. Символічні образи.

Мета: допомогти учням усвідомити глибину, ідейно-художнє багатство творів поета, їхню естетичну цінність; розвивати навички аналізу ліричних творів, удосконалювати вміння висловлювати власні міркування; виховувати почуття патріотизму, активну громадянську позицію.

Очікувані результати: учні знають поезії Є. Маланюка, вміють виразно читати їх, аналізувати, визначати художні засоби, висловлювати власні враження та думки щодо прочитаного.

Обладнання: портрет письменника, видання творів, ілюстрації до них.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

І. Мотивація навчальної діяльності учнів.

 Оголошення теми й мети уроку

Вступне слово вчителя.

Польща, 1922 рік. Містечко Каліш з передмістям Щипьорно. За колючими дротами таборів військовополонених майже десять тисяч інтернованих вояків армій Української Народної Республіки. Дерев’яні бараки, землянки, злигодні, голод, фронтові рани, сухоти, смерть. Пекуче усвідомлення втрати Батьківщини й майже цілковита відсутність надії на майбутнє…А на зібранні академії таборового літературно-артистичного товариства «Веселка» із, здавалося б, недоречним до часу й місця рефератом «Зброя культури» виступав перед побратимами двадцятип’ятилітній поет, військовий старшина 6-ї дивізії генерала Безручка Євген Маланюк: «…Ідеї виростають й мужніють на підґрунті національної культури – от чому праця на царині культури є сьогодні хоч і запізненим, проте загальноукраїнським ділом… Дійсними творцями життя є мислителі, апостоли ідеї. Справжніми пророками історичних подій є Митці і, в першу чергу, - поети».

Проблемне запитання. Хто він, Євген Маланюк? Що ж хвилювало, що бентежило його душу?

Учень. Він – один із найвизначніших українських поетів 20 століття, а також мислитель-публіцист, мистецтвознавець, критик, культуролог, перекладач. Маланюк стояв на позиціях вільної у своєму виборі особистості, яка не прислуговує ніяким партійним доктринам. Визначальними, наскрізними у творчості митця є образи України й українця, насамперед поета-воїна.  

Ім’я Є. Маланюка надзвичайно популярне в діаспорі, на Заході, але довгих сімдесят літ воно залишалося під забороною в УРСР. Його твори повернула нашому народові тільки незалежність, боротьбі за яку він присвятив усе життя.

Cам себе Є.Маланюк назвав імператором залізних строф! Ця фраза міцно вкоренилася в літературі стосовно життя й творчості Маланюка, у спогадах про нього. Значну частину творчості поета становить поезія, присвячена Батьківщині. Поезію Є. Маланюка можна назвати автобіографічною, адже в ній митець передавав своє світовідчуття, розуміння подій, свідком яких він був. Воїн УПА після поразки визвольних змагань повинен був разом зі своїми товаришами назавжди покинути Батьківщину, стати вигнанцем. Опинившись в еміграції, він, як і багато інших, гостро переживав свою відірваність від України, мріяв повернутися на рідну землю. Життя склалося так, що його муза була покликана служити державотворчій ідеї, будити й формувати націю. Майбутній письменник вітав українське відродження 1917-1918 р. р., про що пізніше написав у своїх поетичних  творах. Поетичні рядки – це пошуки відповіді на ті питання, які дуже хвилювали молоду людину, це роздуми над історією й майбутнім рідної держави і її народу.

Учениця. Митець постійно шукав відповіді на питання: чому Україна зазнала поразки? І пов’язував історію України із сконцентрованою символікою в пласті історії . Для поета Україна – Еллада Степова, Київ – Степова Александрія; Є. Маланюку болить втрата державності, утрата тієї еллінської краси й сили, які були притаманні Україні княжої доби. Є. Маланюк був упевнений, що Україна зуміє вибороти собі незалежність, бо має це місце в історії.

Робота з інтерактивною дошкою.

Характерні риси поезії Є. Маланюка:

•                    духовний аристократизм, вольове напруження, інтелектуальна самозаглибленість ліричного героя, психологізм;
•                    виваженість слова, лаконізм вислову, поєднані з потужною емоційністю;
•                    оригінальність і водночас ясність, прозорість метафорики, символіки, афористичність вислову, відсутність туманних розпливчастих натяків, недомовок;
•                    переосмислення образів української й світової (насамперед античної) історії, культури, відтак – гармонійне поєднання національних і загальнолюдських цінностей;
•                    чітка організованість, дисципліна поетичної мови, зосередження на приголосних звуках, неповна, дисонанс на, вільна модернізована рима, повтори  звукосполучень – усе це міцно зцементовує слова в рядки й строфи, робить їх бриластими, суворими, «залізними».

Учитель.  Літературознавець  Е. Циховська пише, що для Є.Маланюка характерна «поетика крайнощів, породжена суперечностями дійсності», яка «постає як вияв болісної любові до України і водночас недовіри до неї, що межує з прокляттям». Чи можна погодитися з такою думкою – поміркуємо на уроці.

ІІ. Диспут.

-                       Чи можуть бути поєднаними любов і ненависть у ставленні до когось, чогось?

ІІІ. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу. Формування вмінь та навичок.

- Виразне читання поезії Є. Маланюка «Під чужим небом».

- Евристична бесіда.

1.Зі скількох частин складається твір? Чим вони відрізняються?

(З п’яти частин; мають різну ритмомелодику й тональність, настрій – від теплих спогадів до відчаю; об’єднує мотив ностальгії).

2. Які рядки звучать найбільш щиро, задушевно, чим особливі?

(Спогади про річку дитинства Синюху, рідний дім, матір; запам’ятовуються конкретні деталі – «мати, сидячи на призьбі, вже не очікує мене», «Давно Євгена поминає За упокій старенький піп», «мати слухають ночами Бронхітне гавкання Бровка» та ін..).

3. До яких протиставлень вдається поет, у чому їх парадоксальність?

Там – «свист херсонського простору», стара хата під стріхою (але добре!); тут – затишна квартира – «в вікні опустиш штору» (але погано, самотньо).

ІV. Поетичний практикум. Робота в парах.

-                       Визначити віршові розміри різних строф поезії «Під чужим небом».

V. Узагальнення.

 (Віршові розміри строф вірша «Під чужим небом» - чотиристопний ямб, чотиристопний та п’ятистопний анапест, чотиристопний анапест).

VІ. Виразне читання вірша «Стилет чи стилос?..»

Слово вчителя.

У Польщі, в Каліському таборі для інтернованих українських вояків (1922-1923) воїн – поет Є. Маланюк перетворився на поета-воїна, змінивши зброю – стилет –  на перо (стилос).

Стилет – символ боротьби за волю, за ідеали.

Стилос – інструмент фіксування думки та краси, символ мистецтва.

Евристична бесіда.

1. Чому ліричний герой надає, на вашу думку, перевагу – стилету чи стилосу? Своє твердження доведіть.

Учень.  Стилет чи стилос? – не збагнув…  

 Стилет чи стилос? – не збагнув. Двояко 

    Вагаються трагічні терези…

У Маланюка реальний світ постає крізь призму поетового «я», і читач захоплюється символічністю та образністю. Так у поезії ці предмети несуть на собі не просто пряме, матеріально виражене значення: стилет – короткий кинджал, стилос – паличка для письма. Стилет є символом одвічного близького бою сам на сам, свідомого вибору жертовної боротьби за ідеали народу.

Стилос – це уособлення мистецтва з його витонченою гармонією, музикою людських почуттів та магією добра й краси. Ліричний герой, а з ним і сам автор, вагається чому надати перевагу – боротьбі, дії, силі чи прекрасному, поезії. Вибір цей інколи буває трагічним. Найчастіше в житті людини, та й у природі відбувається протиборство, суперечка або переплетення цих сил (там «пестощі» - тут «жаха набряклий вітром обрій»). І все ж герой зачарований «веселим галасом бою», «безмежжям» та готовий поринути у вир бурхливого життя.

Учениця. Ситуація вибору для митця надзвичайно складна. Трагічна доля батьківщини, честь чоловіка, воїна, оборонця спонукають його брати в руки стилет:

«Як в нації вождя нема,

Тоді вожді її – поети!»

Одначе митець не відкладає вбік і стилос.

VІІ. Підбиття підсумків уроку.

Заключне слово вчителя.

Завершуючи сьогоднішню нашу розмову про поезію Є. Маланюка, хочу відзначити, що він буває не тільки воїном у літературі, а й ніжним ліриком. Окрема прекрасна сторінка творчості Маланюка – його інтимна, любовна лірика. Таких віршів у поета порівняно небагато, він по-лицарськи стриманий, але надзвичайно щирий, безоглядний у почуттях. Ці твори надихало його нерозділене почуття до Н. Лівицької-Холодної , яке він проніс через усе життя.

               І завше сниться: липень, сад, кущі

               І стрічі під сусідським перелазом.

               Було, либонь, нам стільки років разом,

               Скільки давно я маю сам. Мерщій,

               Хай лиш батьки спочинуть по обіді,

               Сліпий, без тьху, біжу через город

               Почути контральтовий спів «добридень» 

                Побачить і вдихнути очі й рот.

              Шаліло серце. Зупинявся час.

              Пекла солодка спрага. Напівдіти,

              Тремтіли ми й не знали, що робити,

              І було страшно й солодко зараз

  («Інтермеццо »)

VІІІ. Домашнє завдання.

 Вміти характеризувати творчість Є.Маланюка, виразно читати та аналізувати його поезії (аналіз одного вірша письмово).