Відкритий урок "Життєпис Василя Симоненка. Образ України в поезії «Задивляюсь у твої зіниці…». Мотив самоствердження людини в сучасному світі на прикладі поезії «Я…».

ТЕМА: Життєпис Василя Симоненка. Образ України в поезії «Задивляюсь у твої зіниці…». Мотив самоствердження людини в сучасному світі на прикладі поезії «Я…».

МЕТА: 1) допомогти учням глибше усвідомити «шістдесятництво» як явище культурологічне та соціальне; ознайомити з життям і творчістю поета В.Симоненка – одного з найяскравіших представників цієї доби, зацікавити його особистістю та творчістю;
2) розвивати аналітичне, критичне мислення, навички самостійного підбору інформації, її опрацювання; поглиблювати вміння виділяти головне, робити узагальнення та висновки, аналізувати ліричний твір;
3) виховувати активну громадянську позицію, почуття патріотизму, любов до літератури, повагу до митців української літератури

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ: учні вміють розповідати про «шістдесятництво» в українській літературі, називають його представників; знають матеріал про життєвий і творчий шлях В.Симоненка, уміють виразно читати й аналізувати його твори, висловлюють власні враження та думки

Предметні компетентності

Учень / учениця:

розуміє зв’язок літературного явища «шістдесятництва» з дисидентським рухом; з’ясовує зв’язок світогляду митця із творчістю; називає поетів-«шістдесятників»; загально характеризує їхню творчість; розповідає про В.Симоненка; пригадує його твори, вивчені раніше; аналізує стильові особливості поезій; визначає й уміє прокоментувати основні мотиви; дискутує про патріотичні, громадянські мотиви, порушені у творах.

Ключові компетентності

Учень / учениця:

формує власну думку про порушені у творах мотиви, проблеми; виробляє життєву позицію, уміння її відстоювати; усвідомлює значення самоствердження людини в сучасному світі; розвиває навички аргументовано, толерантно вести дискусію.

НЛ-2

Емоційно-ціннісне ставлення

Формування національної свідомості громадянина України, формування себе як самодостатньої особистості.

ОБЛАДНАННЯ: рекламний ролик, кубик Блума, відео «Біографія», аудіозапис інтерв’ю, таблиця «Риси і тематика творів В.Симоненка», аркуші-шаблони для скрайбінгу, збірки поезій, ШІ, картки для «Доміно», паспорт твору
ТИП УРОКУ: урок-репортаж
 

                                                             ХІД  УРОКУ
І. Організаційний момент

 Слово ведучих.

Учитель.  Доброго дня, дорогі друзі! Сьогодні ми зустрілися з вами на особливому уроці. Наш урок присвяченй темі вивчення життєвого і творчого шляху нереально талановитої особистості із незвичайною долею.

Учень.  Нині ми наблизимося до творчого світу геніального і водночас простого Василя Симоненка, життя якого повністю належало Батьківщині. Чому ж така немилосердна доля України, що її найкращим дітям судилося таке коротке життя? Десятиліттями замовчувалася історична правда. Так багато питань, і так мало відповідей.

Учитель.  Тож нині ми спробуємо розкрити таємниці життя Василя Симоненка, з'ясуємо, що ж насправді стало причиною його переслідувань і смерті, які з віршів Симоненка стали пророчими, чому ніхто не говорить про те, що Симоненко був правозахисником і робив речі, за які пізніше інших нагороджували Нобелівськими преміями, і в чому, власне, секрет його геніальності.

Учень.   Наш урок проходитиме у незвичній формі – ми назвали його урок-репортаж. Чому саме так?

Учитель.  Тому, що сам Симоненко був журналістом. Багато з того, що він розслідував, лишалося нез'ясованим довгі роки. Тож нині ми, передовсім, продовжимо розпочатий ним шлях і запалимо на літературному небосхилі зірку невідомого Симоненка.

Учень.   Наш репортаж готували всі ми, учні 11 -Б класу, які сьогодні виступлять у ролі репортерів, аналітиків, біографів, істориків, а творчу атмосферу для нас створюватимуть читці. Тож вітаємо всіх учасників та гостей зустрічі, і розпочинаємо наш урок-репортаж.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності школярів
Перегляд рекламного ролика.

(Текст відеореклами)

Про це не писали у підручниках

-- Чому Василь Симоненко малим не говорив слово «тато»?

-- За що Симоненко міг отримати Нобелівську премію?

-- Яким віршем поет врятував життя своєї подруги?

-- Які вірші Симоненка стали пророчими для нашого часу?

-- Як шкідлива звичка палити стала однією з причин смерті поета?

Про це та багато іншого ви дізнаєтеся на нашому уроці-репортажі «Василь Симоненко. Нескорений пророк».

ІІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ
Дякуємо за коротке прев'ю.

 «Я – українець! Ось і вся моя автобіографія!» -- Саме ці слова стануть епіграфом до нашого уроку на тему «Життєпис Василя Симоненка. Образ України в поезії «Задивляюсь у твої зіниці…». Мотив самоствердження людини в сучасному світі на прикладі поезії «Я…». Прошу записати вас у зошити тему і епіграф до уроку.

ІV. Актуалізація опорних знань учнів

-- І перш, ніж почнемо говорити про життя і творчість Василя Симоненка, давайте з'ясуємо, що  ми вже знаємо про той історичний період, коли жив поет і журналіст, в якому середовищі перебував і що саме вплинуло на становлення його як громадянина, митця, людини.

Слово надаємо історикам. А всі ми за допомогою скрайбінгу будемо занотовувати основну інформацію.

Історики  (інформація про період шістдесятництва)

Отже, життєву дорогу Василя Симоненка можна умовно пов'язати із трьома  періодами в історії:

1.     (1935-1952 рр) → воєнний і післявоєнний час → роки дитинства і навчання у школі Василя Симоненка.
2.     (з 1952 року- кін.50-х рр.) → період хрущовської відлиги→ Студентські роки і робота у редакціях різних видань
3.     (друга пол. 50-х -- 60-і роки) → шістдесятництво. →  Літературна творчість, активна громадська діяльність

Окремо зупинимося на періоді шістдесятництва, у якому Симоненко найяскравіше виявив себе як громадянин і поет.

Шістдесятництво. ( розповідають за допомогою кубика Блума)

ЧОМУ? Доволі давно, у середині минулого століття, українській культурі було непереливки. За часів срср вона не могла розвиватися так, як зараз, її утискали та забороняли. Але наприкінці 50-х років ХХ століття почалася так звана «відлига»: у 1956 році відбувся ХХ з’їзд комуністичної партії радянського союзу, що засудив культ особи Сталіна й узяв курс на десталінізацію. Тож і до української літератури тогочасна влада почала ставитися ліберальніше.

І от у 60-ті роки з'явилося молоде покоління митців, яке виступало за захист національної мови і культури, свободи художньої творчості. А оскільки розквіт руху припав якраз на 60-ті, то цих митців так і назвали – шістдесятники.

НАЗВИ Хто входив до руху?

• Поети: Василь Симоненко, Ліна Костенко, Василь Стус, Борис Олійник, Микола Вінграновський, Дмитро Павличко, Іван Драч.
• Прозаїки: Григір Тютюнник, Євген Гуцало, Валерій Шевчук.
• Публіцисти, критики й правозахисники: В’ячеслав Чорновіл, Левко Лук’яненко, Іван Світличний, Євген Сверстюк.
• Кіномитці й театральні діячі: Сергій Параджанов, Лесь Танюк.
• Малярі та графіки: Алла Горська, Галина Севрук.

ПОЯСНИ Що вони робили?

Головною метою шістдесятників було прагнення до демократії суспільно-політичного життя, збереження української мови і культури, можливість вільно творити без заданих державою рамок (а тоді панував соцреалізм і всі мали працювати саме в цьому стилі). 

Вважалося, що будь-яке мистецтво має прославляти політику комуністичної партії, розповідати про чудове життя в срср, співати оди тогочасним героям (нерідко вигаданим). Чи багато в таких творах саме творчості? Очевидно, що не дуже. Так, хтось (зазвичай не надто талановитий) підлаштовувався та почувався непогано, але дійсно талановитим людям було складно. 

 ЩО ВОНИ ПРИДУМАЛИ?  І тут з'явилися шістдесятники. Молода генерація культурних діячів, які одразу вразили виходом за межі офіціозу. Вони влаштовували неформальні літературні читання та художні виставки, проводили вечори пам’яті репресованих митців, ставили театральні п’єси, які раніше замовчували.

Своєю творчістю вони боролися за  українську мову та культуру, відроджували національну свідомість, привертали увагу читачів до важливих світоглядних тем. Зрештою, вони нарешті говорили не лише про партію, а про те, що було важливим та зрозумілим для українців. 

ЩО ЇМ ПРОПОНУВАЛИ? Але «відлига» закінчилася та почалася епоха «застою». Що це означає? Що партія взяла курс на так званий неосталінізм, тож і тиск на митців значно посилився, а країною прокотилася хвиля арештів. І так сталося, що хтось пішов на певний компроміс із владою, когось перестали друкувати (надовго або назавжди), а хтось, на жаль, загинув.

Цікаві факти про літературний спротив

1. 4 вересня 1965 відбувся перший відкритий протест проти арештів представників культурного руху. Сталося це на прем’єрі фільму «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова.
2. Першими рупорами шістдесятників в Україні були Ліна Костенко та Василь Симоненко.
3. Саме із появою шістдесятників гостро постала проблема «батьків і дітей» у літературі. Молода генерація звинувачувала попередників у сталінських злочинах, пристосуванстві до режиму, нездатності дійсно творити.
4. Старші письменники, зокрема Павло Тичина, Платон Воронько, були не в захваті від шістдесятників.
5. Шістдесятників звинувачували в націоналізмі, їхні літературно-мистецькі зустрічі розганяли, закривали культурні клуби.
6. У середині 60-х вони розпочали формування політичної опозиції до комуністичного режиму. Стали активними учасниками дисидентського руху в Україні.
7. Рух шістдесятників було започатковано поетами, але він швидко масштабувався та став справжнім культурним феноменом.

V. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ. Слово вчителя.

То ж  хто такий Василь Симоненко? Група біографів працювала над вивченням історичних даних про життя В.Симоненка і підготувала відеорепортаж.

Біографи

Відео «Василь Симоненко. Біографія»

Учень. Хто, як не він сам, міг би розказати  про себе краще. Але на жаль, Симоненко давно покинув цей світ. Попри те, що Симоненко, говорячи сучасною мовою, був медійною особою, у той час журналісти лишалися за кадром відеозйомок. Залишилося декілька аудіозаписів його віршів та інтерв’ю. Проте сьогодні ми з вами  і з допомогою технічних засобів все ж спробуємо поговорити з цим геніальним чоловіком. Давайте на мить уявимо, що ми можемо зробити дзвінок у минуле, створити своєрідний телеміст, і зараз ми почуємо живий голос Василя Симоненка.

Інтерв’ю  (аудіозапис В.Симоненка «Про себе»)

1. Що ви можете сказати про себе?
2. Ким чи яким би ви хотіли бути?
3. Що у житті ви найбільше любите?
4. Що ви ненавидите? Чого боїтеся?
5. Яка з ваших поезій є особливою для вас? Розкажіть її, будь ласка.

Учитель. «Ти знаєш, що ти людина» -- вірш, який має особливу силу і особливу історію, адже саме цим віршем Василь Симоненко врятував від смерті свою близьку  подругу Ніну Черняк, у якої не склалося сімейне життя і у відчаї вона сказала, що не хоче жити. А він подивився і сказав: «Ти знаєш,  що ти людина?..» Наступного ранку були  надруковані знамениті рядки.

Майже кожен вірш Василя Симоненка має свою особливу історію і своє призначення. І майже кожна його поезія має своє особливе місце сили.

Сьогодні ми обов’язково почитаємо поезії Василя Симоненка, детально поговоримо про деякі з них. Але я хотіла б, щоб ми згадали ті, які вже вивчали, які знаємо і які відомі всім, і визначили для себе у цих поезіях місце сили – той рядок, речення, яке для вас є найсильнішим, особливим. На ваших ґаджетах у застосунку VIBER створено опитування, де кожен протягом нашого уроку може обрати своє місце сили у тій чи іншій поезії.

А зараз повернемося до творчості Василя Симоненка. До слова запрошуємо аналітиків. Вони коротко охарактеризують загальні риси творчості, тенденції шістдесятництва.

Аналітики

 Три вічні сенси, які оспівує Симоненко – любов до Батьківщини, вміння цінувати життя і вміння по справжньому кохати.

Звідси й основні риси і тематика творів В.Симоненка (за таблицею)

• постійна увага до  звичайної людини, її тривог і проблем, до буденного життя;
• протест проти безглуздя епохи і порожнечі людського існування, сповненого гучних гасел або брехні чи замовчування влади;
• його позиція: кожна особистість – це  окремий космос, самоцінний за своєю сутністю, народ – це безліч неповторних індивідуальностей;
• утвердження національної гідності окремої людини, усього народу;
• підняття проблеми історичної пам’яті;
•  глибокий патріотизм, синівська відданість;
• Його ліричний герой: одночасно  романтичний закоханий юнак та зріла людина з великим життєвим досвідом, здатна до філософських роздумів.

Учитель. Діти, ви пам’ятаєте, що ключові віхи життя письменника, важливі риси творчості ми з вами  можемо записувати не тільки у вигляді конспекту, але і за допомогою скрайбінгу.

Сьогодні ми з вами познайомимося з двома поезіями митця.
 

6.Аналіз твору  В.Симоненка  «Задивляюсь у твої зіниці..»

(читають учні)
7. АНАЛІТИКИ розглядають паспорт твору (у форматі Дія»)

8.   ДОСЛІДНИКИ

Ми досліджували текст Поезії «Задивляюсь у твої зіниці…» і виявили, що вона є своєрідним  пророцтвом про сучасні події. Симоненко передбачив революції, війну і нашу незламність. З огляду на нинішнє бачення подій. Що відбувається ми розшифрували приховане тло вірша. Давайте послухаємо.

Задивляюсь у твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.

Ми  щодня  проживаємо певну невідомість

 ( у вірші - символ ранку), тривогу,

 бачимо революції, бунти і повстання.

Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік...

Життя нашої країни  постійно дивує,

воно надзвичайно мінливе,

але ми не уявляємо себе якось інакше,

 жити наперекір усім змінам і викликам – це і є наша сутність.

Ради тебе перли в душу сію,
Ради тебе мислю і творю...

Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю.

Ми мусимо жити, мислити і творити у єдності з батьківщиною.

Ніхто не має права втручатися у наше життя і життя нашої батьківщини.

Ми і тільки ми є найбільшою силою нашої країни.

Одійдіте, недруги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право
З матір'ю побуть на самоті.

Вороги мають зникнути, і навіть друзі зачекати,

 коли мова заходить про мою батьківщиною.

Рідко, нене, згадують про тебе,
Дні занадто куці та малі,
Ще не всі чорти живуть на небі,
Ходить їх до біса на землі.

Ми часто забуваємо про батьківщину,

 нам постійно не вистачає на це часу.

Наші найбільші вороги не десь далеко, а поруч з нами.

Бачиш, з ними щогодини б'юся,
Чуєш — битви споконвічний грюк!
Як же я без друзів обійдуся,
Без лобів їх, без очей і рук?
 

Ми постійно боремося з ворогами,

постійно на нас нападають.

І зараз проти нас іде війна,

але ми щиро надіємося на підтримку справжніх друзів.

Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова...
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.

Україна – це найсвятіше, це наш порятунок і наш вічний біль.

 Битва за життя України гримить над усім світом.

Хай палають хмари бурякові,
Хай сичать образи — все одно
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено!

Нехай ідуть війни, нехай у нас з’являються ще якісь недруги,

 і весь світ повстане проти нас,

Все одно мільйони вірних синів і дочок

готові віддати найцінніше заради Батьківщини – своє життя.

(Коментар учителя)

Цей вірш особисто для мене один із найсильніших патріотичних творів в українській літературі загалом. У ньому найвиразніше виявляється внутрішній стержень поета, його позиція і особисте «я». Саме це особисте «я» надзвичайно хвилювало поета. Про нього автор не раз згадував у своїх творах. Друга поезія, яку ми розглянемо, і має таку назву – «Я».

Виявляється, цей вірш теж має свою передісторію. 

У книзі "Життя мов спалах блискавки" про Василя Симоненка наводять версію, що до його побиття міг бути причетний Микита Хрущов, про якого поет на початку 60-х написав вірш. При читанні цього вірша  зримо уявляється портрет цієї людини. І про бородавки там є, і про кукурудзу. Вірш якимсь дивом був надрукований. Симоненка навіть викликали в Москву до Хрущова, де, за розповіддю мами Василя, відбувся такий діалог:

— Що оце ти пишеш? Таких, як ти, писак у мене багато.

— Хоч у вас таких і багато, але я, їй-Богу, один".

Того ж року василь Симоненко пише поезію «Я…»

Учень декламує поезію «Я».

Він дивився на мене тупо
Очицями, повними блекоти:
— Дарма ти себе уявляєш пупом,
На світі безліч таких, як ти.

Він гримів одержимо і люто,
І кривилося гнівом лице рябе,
Він ладен був мене розіпнути
За те, що я поважаю себе.

Не стала навколішки гордість моя.
Ліниво тяглася отара хвилин...
На світі безліч таких, як я,
Та я, їй-Богу, один.

У кожного "Я" є своє ім'я,
На всіх не нагримаєш грізно,
Ми — не безліч стандартних "я",
А безліч всесвітів різних.

Ми — це народу одвічне лоно,
Ми — океанна вселюдська сім'я.
І тільки тих поважають мільйони,
Хто поважає мільйони "я".

4. 11. Аналіз Образів і створення зображення за допомогою штучного інтелекту.

Поміркуймо, як би могли виглядати герої рядків цього вірша і спробуємо створити їх портрет за допомогою ШІ.

Образи:

Він

Злий, розгніваний, гордий, навіть агресивний, має тупий зневажливий погляд, рябе перекривлене лице, люто кричить і нападає.

Я

Спокійний, врівноважений, має почуття власної гідності, унікальності, самоповаги і поваги до інших.

Коментар учителя
Гнів і любов народили Василя Симоненка. Великий, праведний гнів проти приниження людини, знищення її людської гідності. Тому, можливо, центральною у творчості поета вважається патріотична тема - любові до України, її безталанного народу (і в цьому - пряме продовження шевченківських традицій), поєднана з ідеєю самоцінності, неповторності людського «я».

Вірш «Я…» В. Симоненка - лірична сповідь поета про своє «я» - горде, безкомпромісне, гідне звання людини. Бездушне чиновництво намагалося зробити з народу «сіру слухняну масу», бездумного «гвинтика» великої машини, що їде в якесь міфічне «світле майбутнє». Кращі представники нації протестували проти цього, боролися, бо кожна людина - неповторна, і «ми - не безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних». Тож треба навчитися поважати себе, тому що «тільки тих поважають мільйони, хто поважає мільйони «я». Людина - це цілий світ. «На світі безліч таких, як я, але я, їй-богу, один».

12. Бесіда за питаннями:

- до якого жанру належить ця поезія;

(Жанр: особистісно-патріотична лірика)

-визначте тему вірша;

(Тема: заклик до сприйняття людської гідності, неповторності кожної особистості.)

-визначте художні засоби в поезії «Я...»
(Провiдним художним засобом є — «Ми — не безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних.»

 Епiтети:
«Очицями, повними блекоти», «Він гримів одержимо і люто», «лице рябе».
Протиставлення: «Ми — це народу одвічне лоно, ми — океанна вселюдська сім’я.»
Афористичний висновок вірша «Я...» можна сприймати як максиму самого поета, його розуміння призначення кожної людини на землі.)

З яким віршем перегукується цей твір ? («Ти знаєш, що ти людина…»)

Порівняльний аналіз методом «Доміно».

VI. ПІДСУМОК УРОКУ
1. Метод «Мікрофон». Скарбничка моральних цінностей
- Які рядки запам’яталися найбільше?  (визначаємо місця сили).

- Сьогоднішній урок був для мене корисним, тому що ...

Учень. Сьогодні ми з вами знову опинилися у поетичному світі  Василя Симоненка, творчість якого не перестає бути цікавою і сьогодні. Вона актуальна, цікава, надихає. Свідченням цього  є те, що сучасна талановита молодь бере його вірші для своєї творчості.

2. У битві за Україну, за життя та наші права, і за нашу незалежність Симоненко наче промовляє з минулого з нами і говорить: попри варварську війну з росією чи навіть якісь окремі бажання наших західних партнерів, доля України саме в наших руках. Бо ми усвідомлюємо себе українцями, людьми, які розуміють цінність і швидкоплинність життя і поділяють спільну любов до нашої Батьківщини. Саме нам з вами лежить відповідальність за долю нашої держави і яким буде наше життя.

2. Слово вчителя

Поетичний спадок Василя Симоненка дуже багатий. Навіть, якщо ви не є палким шанувальником його поезії, чи укр.поезії, чи поезії загалом, звикли чи не звикли читати книжки, в цей вечір просто погортайте якусь його поетичну збірку чи вивчіть котрийсь з його віршів. Я більш ніж певний, що у вашому серці він залишиться назавжди.

Учень.Тоді, у 62-му році Василю було всього лиш 27 років. У 28 він помре. Помре, молодий вік, і здавалося б провінційне походження. Він з маленькоо села на Полтавщині,  краще за багатьох сучасних людей розумів поняття «батьківщини», яка є одна на все життя і ледь не кричав до людей із закликом жити справжнім і щирим життям, цінуючи кожен день і кожний момент, який нам подарований долею.

Учитель. Поезія Симоненка є відвертою, зрозумілою, емоційною і близькою усім людям. Сьогодні молодь часто захоплюється його віршами, навіть якщо не дуже любили уроки літератури. Але Симоненко – це як окрема сторінка літератури і не тільки шкільної. Сучасники Симоненка у радянську добу від руки переписували і поширювали його чуттєві вірші. Друзям він так і запам’ятався – молодим, красивим чорноволосим хлопцем з відкритим серцем і непідробною щирістю.

Ось такий Василь Симоненко. Говорячи про Україну і  про її культурне життя, і зносячи пам'ятники Пушкіну, ми повинні пам'ятати, що ці місця не повинні бути порожніми. Нам є ким заміщати ту пропагандистську навалу, яка була затягнута в наші міста і села. Ми не безрідні і нам є що показати і розказати.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Прочитати с.               (за підручником); виразно прочитати  поезії; зробити аналіз поезії «Я» за  допомогою скрайбінгу.