Виховання національно-патріотичних цінностей – пріоритетне завдання виховної системи

Виховання національно-патріотичних цінностей – пріоритетне завдання виховної системи

Патріотизм сьогодні – це не мода, а виклик сучасності, біль душі кожного свідомого українця, материнські сльози, знівечена земля, що терзається у тортурах, гуркіт гармат, новини телебачення та преси, які неможливо бачити і чути без страху, постійне відчуття неспокою та тривоги за прийдешній та завтрашній день, це молитва за долю країни, яка виривається із грудей стоголосим криком усього народу, в надії та сподіванні миру і спокою в кожному українському серці…

  «ПАТРІОТИЗМ починається з колиски…

 Патріотичне виховання - це сфера духовного життя, яка проникає в усе, що пізнає, робить, до чого прагне, що любить і ненавидить людина, яка формується.

ПАТРІОТИЗМ – це, образно кажучи, сплав почуття й думки, осягнення святині –                               Батьківщини - не тільки розумом, а й передусім серцем.»

В.Сухомлинський

«Патріотизм — переконання, що твоя країна краща за інші тому, що ти саме в ній народився.»

Бернард Шоу

Патріотами не народжуються. Ними стають у процесі становлення особистості. Патріотичні почуття – це сплеск емоцій, які трапляються в пориві спільної праці, щоб знайти вихід із безвихіддя, захистити свою незалежність і волю. Патріотизм – це частина нашого духу, одне з найсильніших відчуттів, які існують у природі. Саме воно в умовах важкого перехідного періоду має сприяти розвитку нашої держави. Любов до Батьківщини і до себе проростає з суспільства, яке є єдиним дієвим механізмом розбудови народної демократії, правової України.

Навчання  несе особливу відповідальність за завтрашній день вільної незалежної України. Саме тому пріоритетним у виховній системі кожного навчального закладу є національно-патріотичне виховання підростаючого покоління.

Виховання патріотизму має величезне значення, оскільки мова йде про долі сьогоднішнього і майбутнього поколінь, а наші молоді сучасники повинні не тільки володіти належним об'ємом знань, а перш за все, повинні стати зрілими духовно та інтелектуально.

Матеріалізм продовжує все більше панувати над суспільством і людиною, витісняючи найважливіші проблеми виховання, що призводить до життєвих суперечок. Звідси - гостра необхідність  виховання цього почуття у дітей та підлітків, яке на основі позакласної роботи виховуватиме в молодому поколінні якості, що у всі часи відрізняли український характер: доброту, відвертість, гідність, співчуття, благородство.

Патріотичне виховання повинно гармонійно поєднуватися із залученням здобувачів освіти  до кращих досягнень світової цивілізації. Такий підхід має сприяти виробленню патріотичного мислення, прихильності до своєї національної спадщини, усвідомлення її ролі та місця у світовому духовному розвитку,  а  також пошані та відвертості до всіх інших систем і традицій.

 Тільки глибока та усвідомлена любов до своєї спадщини спонукає людину з повагою відноситися до почуттів інших, бути небайдужим до трагедій та перемог Вітчизни і народу, дає змогу усвідомити себе як часточки своєї держави та, власне, зрозуміти її місце в повноцінному становленню себе як особистості.

Кожне нове покоління людей живе і розвивається у певному національному середовищі, життя якого залежить від особливостей державного устрою країни. Дитина від народження перебуває під впливом як соціально-економічних умов, так і національної специфіки: побутового життя, культури, народних звичаїв, традицій. Вона переймає від дорослих багатство рідної мови, відчуття прихильності та симпатії до духовності свого народу, поступово призвичаюється до усталених морально-правових норм. Усе це веде до появи у неї особливих рис національної психології – ментальності, які стають підґрунтям для виховання громадянина-патріота.

В усі часи кожна держава світу з моменту свого створення дбала про належний вишкіл підростаючого покоління своїх громадян, адже від його якості залежало її майбутнє. Набуття Україною статусу незалежної держави поставило перед суспільством завдання створити ефективну систему національного виховання молоді, одним із головних напрямків якого є патріотичне виховання. Реалізація даного завдання з перших днів була ускладнена відмінністю регіональних підходів до трактування вітчизняної історії, мовного питання, національної ідеї, національною, релігійною та ідеологічною багатоманітністю населення нашої країни. Дуже швидко до цього додалися зростаюче загострення проблем соціально-економічного розвитку, різке майнове розшарування суспільства, знецінення моральних норм і цінностей, що почало активно сприяти формуванню патріотичного нігілізму та перебільшеного прояву націоналізму. Все це відбулося при могутньому наступі глобалізації, особливо небезпечному для України як держави, яка тільки ставала на шлях незалежного розвитку.

Напевно, кожен підтримує думку, що патріотизм непідвладний часу. Це почуття робить нас добрими, гуманними, справедливими людьми, які понад усе цінують рідну землю й мову, знають і поважають символи своєї держави, шанують історію і дбають про майбутнє. У сучасних умовах  виховання особистості дитини постає питання про те, чи здатне молоде покоління на високе почуття патріотизму?     Сьогоднішні учні вже здатні на патріотичні почуття. Вони хочуть миру і спокою в державі, її процвітання, бо саме це є рушійною силою майбутнього.  Останнім часом наша держава переживає складні часи. Все частіше ми чуємо слова «діти війни», «вимушені переселенці», - ніби історія

Повертається, і визначаємо для себе завдання як вчителя – психологічно підтримати дитину, зміцнити її силу волі, виховати  стійкі моральні якості. Система національно-патріотичного виховання потребує нових підходів, матеріально-технічного забезпечення, використання інноваційних методів і форм роботи із здобувачами освіти . Рядки з Гімну України «Ще не вмерла України і слава, і воля» прокотилися сьогодні в багатьох містах Зарубіжжя, підтримуючи цим нашу віру в себе. Ми починаємо  по-особливому розуміти вагу слова «мир». Запорукою усвідомлення себе як патріота є наша освіченість, вчинки, діяльність.

Тільки шляхом освіти і практичних дій, на прикладах минулих поколінь і сучасних героїчних сторінках історії можна виховати патріота. Провідна роль  у реалізації визначених державою для школи  завдань, належить вчителю,  який  має працювати   на рівні сучасних вимог, постійно удосконалюючись,  розвиваючи і збагачуючи свою професійну компетентність, інноваційну культуру, технологічний потенціал.

Саме ці завдання ставить перед нами Міністерство освіти і науки України в різних методичних рекомендаціях з питань організації виховної роботи у навчальних закладах. Результативність і якість виховання  патріотично налаштованої особистості залежить від послідовності  та системності  у проведенні комплексу заходів, спрямованих на  розвиток патріотичного руху.

З огляду на ці чинники, цілком очевидною постає гостра проблема необхідності активізації патріотичного виховання усіх навчальних закладів, метою якого має стати створення основи майбутньої громадянської позиції членів українського суспільства..

Разом з тим, слід відзначити, що педагогами нашої країни поступово накопичується значний практичний педагогічний досвід патріотичного виховання. Ця робота ведеться на концептуальній основі українського патріотизму та національної ідеї.

Патріотичне виховання - це формування патріотичних почуттів, виховання готовності до захисту Батьківщини, воно покликано спонукати до фізичного вдосконалення, вивчення бойових традицій українського народу.
Національно-патріотичне виховання є гармонійною складовою виховного процесу підростаючого покоління. Воно формується на прикладах історії становлення української державності, українського козацтва, героїки визвольного руху, досягнень у галузіполітики, освіти, науки, культури і спорту.

Громадянська позиція свідомого українця має полягати в активному обстоюванні традиційних для нашого менталітету чеснот: любові до рідної землі, товариськості, розумної достатності, цінності родинного життя, духовності повсякденного буття, уважного ставлення до людей.

Проблема патріотичного виховання виникла давно. В основі її вирішення -  відродження національної культури, фундаментом якої являються усталені народні традиції та звичаї, що вироблені народом впродовж усього історико-культурного розвитку.

Патріотизм як основа сучасного виховання дітей включає в себе формування національної свідомості та самосвідомості, тобто виховання любові до рідної землі, до свого народу, готовності до праці в ім'я України, освоєння національних цінностей (мови, території, культури), відчуття своєї причетності до розбудови національної державності, формування почуття гідності й гордості за свою Батьківщину.

 Саме плекання національної свідомості й самосвідомості, прищеплення моральних ідеалів та ціннісних орієнтирів починається з раннього дитинства, з перших років життя дитини.

   Патріотизм (від грецького “патріс”) – це любов до Батьківщини, відданість Вітчизні, народу. Але в умовах українських реалій, коли багато речей викликають у суспільстві негативне ставлення, виховувати справжніх патріотів дуже складно. Чи є сьогодні альтернатива патріотизму? Мабуть, ні. І якщо в суспільстві буде панувати нігілізм, нехтування долею рідної країни, це призведе до бездержавності і ще гіршого життя.

Сьогодні національно-патріотичне виховання є головною складовою загального виховного процесу підростаючого покоління, головною метою якого є набуття здобувачами освіти  соціального досвіду, готовності до виконання громадянських і конституційних обов'язків, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин, формування особистісних рис громадянина української держави, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, інтелектуальної, правової, трудової, екологічної культури. Національно-патріотичне виховання включає в себе соціальні, цільові, функціональні, організаційні та інші аспекти, охоплює своїм впливом усі покоління, пронизує всі сторони життя: соціальну, економічну, політичну, духовну, правову, педагогічну, спирається на освіту, культуру, науку, історію..

Патріотичне виховання молоді, розробка системи його реалізації, повинна перейти від загальних декларацій в площину практичних дій на кожному робочому місці.

У сучасній педагогічній науці патріотичне виховання визначається як історично зумовлена сукупність ідеалів, поглядів, переконань, традицій, звичаїв та інших форм соціальної поведінки, спрямованих на організацію життєдіяльності підростаючих поколінь, у процесі якої засвоюється духовна і матеріальна культура нації, формується національна свідомість і досягається духовна єдність поколінь.

Двома головними концептуальними ідеями патріотичного виховання сьогодні є український патріотизм та національна ідея..

Патріотизм являє собою одне з найбільш глобальних людських почуттів, закріплених віками і тисячоліттями, є свого роду моральним фундаментом суспільної і державної будівлі, опорою його життєздатності, одним із першочергових умов ефективного функціонування системи соціальних і державних інститутів.

 Це почуття виступає справою честі та совісті кожної людини, її внутрішнім покликанням служіння своїй Вітчизні.

Патріотизм, патріотичне виховання на сьогодні актуальні як для системи освіти, так і для держави в цілому. Основним інститутом, що забезпечить організацію і функціонування всієї системи формування патріотичних якостей має стати держава, але важливу роль повинні відіграти і інші складові патріотичного виховання на регіональному рівні, де одну із головних ролей відіграють саме заклади освіти.

Національна ідея як складова патріотизму є світоглядним орієнтиром у системі освіти, виховання, у сфері соціалізації особи. Відображає усвідомлену та офіційно визначену стратегію патріотичного виховання, яка повинна гармонійно відображати життя народу та потреби на його розвиток, виконує функцію духовної основи саморуху й поступу українського суспільства.

Національна ідея є системою, яку складають інтелектуальні, духовні, історичні та інші цінності народу України; всі її представники повинні побачити в ній частину себе і бути готовими брати участь у її реалізації.

Єдність здорової національної ідеї та патріотизму визначає систему патріотичного виховання.

Нині кожен педагогічний колектив повинен працювати над створенням програми, яка б виховувала учнівську молодь, здатну успішно жити в оновленому суспільстві, забезпечила б формування національної свідомості здобувачів освіти  різних вікових груп. Найважливіша умова національно-патріотичної ланки роботи — єдність навчання та виховання, що має бути відображена в системі виховної роботи к. Мета цієї системи — створення соціально-педагогічного середовища духовно-морального розвитку й виховання здобувачів освіти , що сприятиме становленню високоморального, відповідального, творчого, ініціативного, компетентного громадянина України.

Національно-патріотична робота — це не проста формальність чи данина моді. Вона має стати  традицією кожного навчального закладу . З одного боку, національно-патріотичне виховання тісно пов’язане з вихованням патріотизму, а з другого — це школа майбутнього  захисника   Батьківщини.

Враховуючи суспільно-політичну ситуацію, що склалася в Україні, все більш актуальним стає виховання в молодого покоління почуття патріотизму, відданості загальнодержавній справі зміцнення країни, активної громадянської позиції. Кожна сучасна  людина є для кожної дитини осередком становлення громадянина-патріота України, готового самовіддано розбудовувати країну як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, сприяти єднанню українського народу та встановленню громадянського миру й злагоди в суспільстві. Сучасна школа вимагає докорінного переосмислення парадигми виховання, оновлення змісту, форм і методів духовного становлення особистості на основі гуманізації життєдіяльності учня, створення сприятливих умов для самореалізації його сутнісних сил у різних видах творчої діяльності.

Головною домінантою національно-патріотичного виховання молоді є формування у особистості ціннісного ставлення до навколишньої дійсності та самої себе, активної за формою та моральної, за змістом, життєвої позиції. Форми й методи виховання базуються на українських народних традиціях, кращих надбаннях національної та світової педагогіки й психології. Національно-патріотичне виховання формується на прикладах історії становлення української державності, українського козацтва, героїки визвольного руху, досягнень у галузі політики, освіти, науки, культури і спорту. Головна мета полягає в тому, щоб через реалізацію системного і цілеспрямованого комплексу заходів, сприяти вихованню патріота України, готового самовіддано розбудовувати її як суверенну, демократичну, правову і соціальну державу, виявляти національну гідність, знати і цивілізовано відстоювати свої громадянські права та виконувати обов’язки, сприяти громадянському миру і злагоді в суспільстві.

Патріотизм – це святе почуття, яке не піддається осміюванню, яке кличе на подвиг і навіть приводить до самопожертви в ім’я Батьківщини, в ім’я дітей, яким належить майбутнє, в ім’я людини. Патріотичні почуття не притаманні тим, хто не любить свою країну, хто не живе її турботами, а дбає лише про власну кишеню. Не властива їм національна гордість – сестра реального патріотизму. У сьогоднішніх умовах розбудови громадянського суспільства становлення патріотизму та національної самосвідомості юних громадян стало центральним аспектом усієї діяльності кожного  закладу.

Мети патріотичного виховання можна досягнути шляхом реалізації таких виховних завдань:

- утвердження в почуттях особистостей патріотичних цінностей, поваги до культурного та історичного минулого України;

-виховання поваги до Конституції України, законів України, державної символіки;

-підвищення престижу військової служби як виду державної служби;

-визнання і забезпечення в реальному житті прав дитини як найвищої цінності держави і суспільства;

-усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її відповідальністю;

Перш за все слід працювати на засадах гуманної педагогіки, застосовувати особистісно орієнтовані технології, шукати резерви підвищення ефективності виховного процесу.

У Концепції національно-патріотичного виховання молоді сказано: «Удосконалення системи національно-патріотичного виховання слід здійснювати шляхом розвитку у суспільстві високої соціальної активності, громадянської відповідальності, духовності, становлення громадянського суспільства, що складатиметься з молодих громадян, які володіють високою свідомістю та здатністю проявити її в повсякденній діяльності із забезпечення сталого розвитку; утвердження у суспільстві поваги до культурного та історичного минулого України; створення і забезпечення реалізації можливостей для повноцінної соціалізації молодих громадян, більш активного залучення їх у вирішення соціально-економічних, культурних, правових, екологічних та інших проблем, як загальнодержавного так і місцевого значення; виховання молодих громадян у дусі поваги до Конституції країни, законності, норм суспільного та колективного життя, створення умов для забезпечення реалізації конституційних прав людини та його обов’язків, громадянського та професійного обов’язку; розвиток відчуття у молодих громадян почуття гордості, глибокої поваги до символів   держави - Герба, Прапора, Гімну України, іншої загальнодержавної та регіональної символіки та історичних святинь, гордості за країну, а також окремі регіони та міста; створення умов для посилення патріотичної направленості телерадіомовлення та інших засобів масової інформації при висвітленні подій та явищ суспільного життя, активна протидія антипатріотизму, маніпулюванню інформацією, фальсифікації історії України; формування расової, національної, релігійної терпимості, розвиток дружніх відносин між представниками різних етнічних груп».