ВИХОВНА ГОДИНА "ДРУЖБА - вчить, як на світі жить"

ВИХОВНА ГОДИНА

Тема.  ДРУЖБА

Мета: вчити учнів правильно і мудро поводити себе в колективі однокласників, жити між собою у дружбі й мирі. Розвивати вміння спілкуватися, розуміти і поважати думку інших. Виховувати почуття обов’язку, толерантності.

 

Вчитель. Нашу сьогоднішню виховну годину я хочу розпочати словами:

 

Я вірю в силу доброти, добро завжди сильніше злого.

Дає наснагу, щоб цвісти і світлу вибирать дорогу.

Я вірю в силу доброти, що на торгах не продається,

Що кривди розбива пласти, красою тулиться до серця.

Я вірю в силу доброти, що має долю роботящу;

Що хоче, щоб і я, і ти, і все на світі стало кращим!

 

Двоє хлопців спочатку кричать, а тоді починають битися. Старший хлопець починає розводити забіяк.

 

Старший хлопець. Ви чого?

 

1 забіяка. А він чого? Перший поліз із кулаками!

 

2 забіяка. Чого образив песика мого?

 

1 забіяка. А я пожаліюся твоїй мамі!

 

2 забіяка.

 

Подумаєш! А пса не ображай...

Бо відпущу, щоб покусав!

І рот на мого пса не розкривай!

 

Старший. Що ж на твого собаку він сказав?

 

2 забіяка. Та я уже не пам’ятаю...

 

Старший. А билися ж чого?

 

1 забіяка. ...Не знаю...

 

Старший.

 

Отак завжди за будь-яку дрібницю

У бійку лізуть хлопчаки.

Подумайте спочатку, розберіться...

Та ж ні, поб’ються ліпше залюбки.

 

Діти розходяться в різні боки насуплені і злі. З’являються, стрибаючи, дві дівчинки. Одна з них кричить дражнилки на іншу.

 

1 дівчинка.

 

Галка-палка. Галка-скакалка.

Весело скакала, доки не упала.

А як упала, то заридала...

Галка-палка, Галка-скакалка...

 

Підбігає до другої дівчинки і б’є її портфелем по спині.

 

2 дівчинка.

 

І як не соромно? Язик, як помело.

Лепечеш тут на людях, що попало.

 

1 дівчинка.

 

Ти, вискочка! Тобі ще повезло,

Що я сказала зовсім мало!

 

Знову замахується портфелем. Але її за руку затримує старший учень.

 

Старший.

 

Розбороняв я хлопців у бою,

А тут побитися і дівчинка бажає.

Ти нащо кривдиш подружку свою,

Вона тебе не кривдить, не чіпає...

 

1 дівчинка.

 

Бо вискочка вона, усе найкраще знає,

І руку догори завжди дере!

Списати не дає, а ще й повчає,

Тому усіх у класі зло бере.

 

Старший хлопець.

 

Що ж, зло — поганий помічник, та що й казати,

І до добра не приведе, не ж:ди!

То, може, краще вам книжки у руки взяти,

Щоб також бути кращими завжди?

 

1 дівчинка.

 

Подумаєш! Нащо книжки ці брати,

Я не зубрилка, як вона.

Я можу завжди в подруги списати,

Нехай ця учиться, якщо дурна!

 

2 дівчинка.

 

Одні не хочуть, а розумні вчаться,

Щоб в світ іти із багажем знання.

Навчання — це ж бо труд, велика праця,

Яку виконувати треба всім щодня.

 

Старший.

 

Звертається до першої дівчинки.

 

Це правильно. Завжди потрібно вчиться,

Щоб в світ чарівний мудрими іти.

Знання людині кожній знадобиться,

А ще прекрасно в мирі всім рости.

І подобрішати тобі іще не пізно,

Навчитись в мирі і у дружбі жить.

Якщо ти мудра і розумна, звісно.

Повинна зрозуміти слово вмить!..

 

Усі розходяться в різні боки.

      Сьогодні ми з вами поговоримо про дружбу. Про дружбу написано тисячі сторінок, сотні віршів, поем, романів. Говорять, що дружба потрібна людині тільки трішечки менше, ніж їжа та повітря.

       У Святому письмі є багато посилань на дружбу. Наприклад: «Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом», «Є товариші на розбиття, та є й приятель, більше від брата прив’язаний».

      Зараз  усі ви – школярі. Основна ваш праця – навчання. Воно вимагає вміння жити в колективі, довіряючи одне одному, організованості, дисципліни, відповідальності за свої слова та вчинки. Саме в школі ви вчитеся підпорядковувати свої інтереси інтересам класу, шанувати старших, довіряти й поважати товаришів.

      Якби люди були неуважні одне до одного, не раділи успіхам своїх товаришів, не співчували їм у невдачах, життя стало б нестерпно важким і сумним.

Вам ще довго доведеться крокувати з класу в клас пліч – о – пліч. Перед вами буде виникати безліч проблем, але я хочу сподіватись, що ви принесете у своїх серцях довіру до людей, добро, уміння дорожити дружбою.

     Дружба – це близькі стосунки, засновані на взаємній допомозі, прихильності, спільності інтересів, смаків, поглядів, життєвих цілей. Це активна зацікавленість один в одному.

     Давайте послухаємо, що означає мати справжнього друга в давні часи.

 

Учениця. У всі часи дружба вважалася великою цінністю. У скіфів вона перевірялася кров’ю. Дружба оформлялася спеціальним договором і клятвою: надрізавши пальці, побратими зливали цю кров. Після цього вже ніщо не могло їх розлучити. В епоху середньовіччя дружба була втіленням шляхетності, вірності. Лицарська мораль ставила чоловічу дружбу навіть вище кохання і сім'ї.

 

Учениця. Наш народ споконвіку культивував лицарські традиції. Товариство, дружба і братерство, народжені не спорідненням крові, а спорідненням думок, мети, справ – це велика сила. Дружба ушляхетнювала життя. Вона надзвичайно високо цінувалася в українській культурі. Оспівувалася дружба у багатьох творах української літератури, про неї писали Леся Українка, Г.Тютюнник, І.Франко.

 

Учитель. Справді, знайти і мати друга – це щастя. А як знати, що ця людина – саме той друг, якого ти хочеш мати, що ця людина – допоможе, зрозуміє, підтримає. А чи можете ви підібрати синоніми до слова «дружба»?

(можливі відповіді: взаєморозуміння, злагода, чесність, братерство, єдність, співчуття, товариськість, взаємовиручка, турбота, повага, ввічливість, чуйність, допомога, відвертість, надійність,безкорисливість… )

 

Учитель: Чи всі  ми вміємо дружити? Наведіть приклади того, що є головним у дружбі!

У нас на дошці знаходиться квітка і вислови ,що характеризують як хорошого друга так і поганого ,нам потрібно  вибрати вислови і скласти правила дружби

(Можливі відповіді: допомагати одне одному, не видавати секрети друга, не ображати, вміти пробачати, довіряти другові, мати спільні інтереси, не критикувати друга публічно, радіти успіхам і досягненням друга, не бути заздрісним…)

Пісня «А у нашому класі»

 

- А зараз послухайте вірш і скажіть, що це значить не дружити:

Що це значить – не дружити

Жити так – одинаком

Не дружити – не ходити

Не дверима , а вікном,

Це без друга, без подружки

На перерві у кутку

Розправлятись самотужки

З апельсином нашвидку

Це дивитись, наче в книжку

Набік з видом пом’ятим.

А насправді тишком-нишком.

Роздавати штурхани.

 

В школі жити не дружити

Це повірте все одно,

Що заплющивши сидіти

І дивитись у вікно.

 

• А зараз послухайте оповідання «Антон і Харитон» і скажете мені чи була між ними справжня дружба.

Жили на світі Антон і Харитон.

- Давай з тобою дружити, - сказав Харитон. –

 Будемо один з одним все ділити навпіл – і горе, і радість. –

Давай, - погодився Антон, - коли поруч друг, жити легше і веселіше.

Йшли вони якось полем. Сонце палить. А сховатися ніде – ні деревця, ні кущика.

 - Дай мені твій бриль, сказав Харитон, - а то мені сильно голову припікає. Антон віддав Харитону свого великого солом’яного бриля. Сонце почало і йому пекти в голову, але Антон подумав: «Нічого потерплю. Зате Харитону добре!» Раптом набігла величезна хмара, линув дощ.

 - Дай мені скоріше свою парасолю, - закричав Харитон, - хіба не бачиш, твій друг мокне! Антон віддав йому свою парасолю. Дощик поливав Антона, але він думав: «Ну що ж, заради дружби і промокнути можна».

Пройшов дощ, засяяло сонечко. Харитон віддав Антонові його парасолю і великого бриля.

 - Візьми, - каже він, - а то мені нести важко.

     Антон узяв мокру парасолю і бриль. А сам замислився. Тим часом друзі дійшли до перехрестя.

 - Тобі куди? – запитав Антон.

 - Мені ліворуч, - відповів Харитон.

 - Ну, а мені праворуч, сказав Антон.

 - Та ми ж хотіли разом йти! – закричав Харитон.

 – Ми ж друзі з тобою!

Але Антон ішов усе далі і далі. Так і пішов. Жодного разу не оглянувся.

• Чи була в них справжня дружба? Чому?

( Тому, що Харитон використовував друга для своєї користі, а сам нічого не робив, щоб дружба була щирою, взаємною).

- А зараз проведемо з вами невеличкий тест:вам потрібно розфарбувати предмети одягу у колір який вам найбільше подобається

 

Червоному кольору надають перевагу люди з альтруїстичними схильностями. Як правило, одяг, в якому переважає такий колір, носять сміливі, вольові, рішучі й товариські люди. Тим часом ті, кому цей колір не подобається, швидше за все, страждають комплексом неповноцінності й не прагнуть бути в центрі уваги.

 

Жовтогарячому кольору надають перевагу ті, у кого добре розвинена інтуїція, або невиправні мрійники.

 

Жовтому кольору надають перевагу ті, хто любить спокій і мир; як правило, з такими людьми завжди легко спілкуватися. Шанувальники цього кольору впевнені в собі, своїми діями вони приносять задоволення тим, хто їх оточує; вони швидко знайомляться з новими людьми, дають слушні поради, не зосереджують увагу на своїх невдачах.

 

Зелений колір приваблює того, хто бажає якомога швидше досягти мети, є надзвичайно наполегливим і не схильним до компромісів. Як правило, таким людям важко перебувати в колективі через свою прямолінійність і критичність.

 

Синій колір — це колір скромних і м'яких людей. Зазвичай, ті, хто надає перевагу цьому кольору, легко знаходять собі приятелів у будь-якому колективі, схильні йти на компроміс, не дратівливі й завжди готові допомогти у важку хвилину.

 

Рожевий колір виказує емоційних і вразливих людей. Ці люди аж ніяк не прагматики, вони готові любити увесь світ і прагнуть зробити його добрішим.

 

Коричневий колір полюбляють шанувальники норм, правил та традицій. Зазвичай, це статечні люди, з гарним матеріальним становищем, вони чітко знають, що добре, а що погано.

 

Білий колір виказує охайних акуратистів. Але, на жаль, він дає обмаль інформації, за допомогою якої можна розкрити психологію людини.

 

Чорному кольору надають перевагу ті, хто не дуже впевнений у сьогоднішньому дні й у своєму становищі, для шанувальників цього кольору життя розфарбоване в похмурі тони.

 

Сірому кольору надають перевагу обережні люди; вони готові сто разів подумати, перш ніж прийняти якесь рішення, але й від нього можуть відмовитися в останню мить. Як правило, ці люди надзвичайно обережно налагоджують стосунки й не схильні заводити нові знайомства.

 

• На початку виховної години ми говорили, що про дружбу складено багато віршів. Деякі з них ми зараз пригадаємо.

 

Без друга вірного людині просто туга,

Без нього й затишку нема ніде.

Для друга вірного — так хоч коня із плуга,

Бо він на допомогу теж прийде.

Тому давайте в мирі й дружбі жити,

І доброту у серденьку нести.

Щоб з нами всім хотілося дружити

 

А вірний друг — це та людина,

Яка не кине у біді.

І як прийде лиха година,

Пізнаєш друга ти тоді.

 

Він захистить і допоможе,

Й не вимагатиме подяк.

І сонце вигляне погоже,

І сонечку зрадіє всяк.

А душу затишок обійме,

Бо поруч тебе — вірний друг.

Й захопиш ти його в обійми,

Бо стане світлим все навкруг.

І друзями чудовими зрости.

 

Друг у вічі хвалити ніколи не буде

Й поза очі не буде поганити теж.

Дружбу несуть в свому серденьку люди,

Друзів люблять й цінують без меж.

Бо громада, як кажуть, велика людина.

В дружбі, в мирі чудово по світу іти.

Друзів щирих ще змалку шукає дитина,

Щоб радіти, сміятись, рости.

 

Хворостинку одненьку зламає й дитина,

А от сто хворостинок докупи зв’яжи...

Не зламає їх навіть доросла людина,

Хоч і сильна та дужа, що тут не кажи.

З цього висновок дітям потрібно зробити,

І нести, ніби прапор, в своє майбуття.

Що у дружбі, у мирі усім треба жити.

З другом стане чарівним і гарним життя.

Як не маєш ще друга — потрібно шукати,

Щоб одному по білому світу не йти.

Як знайшов, треба друга свого цінувати

І тримати його, й завжди берегти.

 

Та й самому потрібно хорошому бути,

Вірним слову і ділу, і другові теж.

Щоб повагу до себе у друзів здобути,

Треба відданим бути й самому без меж.

Завжди друзям любов і тепло дарувати,

Щось порадити добре, біду відвести.

Навіть іноді слово хороше сказати, 

Руку стиснути, поруч із другом пройти...

І за словом належить також слідкувати,

Бо воно може ранити глибше, як меч.

Правду завжди у вічі потрібно сказати,

Але щоб голова не злетіла із плеч.

 

• Ми вже багато говорили про дружбу, тож тепер ми можемо скласти загальні правила про дружбу.

Складання загальних правил  дружби:

 Уникати сварок;

 Допомагати один одному;

 Бути доброзичливими;

 Бути турботливими;

 Не глузувати один з одного;

 Вміти вибачати та поступатися…

 

• Ви багато часу проводите в школі. І зараз ми послухаємо гуморески та смішинки, про шкільне життя, які ви підготували до виховної години.

Жартівник

В нас жартун у класі є,

Всім він прізвиська дає.

Каже: — Я мастак до жартів! —

Та чого ті жарти варті?

Зве він «Савою» — Савенка,

«Головою» — Головенка,

А Саченкову — «Сачок»,

Маслаченка «Маслачок»

Зве Зарудного — «Заруда»...

А його всі звуть — «Зануда».

(Грицько Бойко)

 

Взяв приклад

— Приклад списував у кого? —

Запитав учитель строго.

— Та казали ж ви у класі,

І казав мій тато,

Що з відмінника Івася треба приклад брати...

Не роззява ж я з роззяв, —

Я у нього приклад й взяв.

(Грицько Бойко)

 

Секрет по секрету

Я вмію держать

За зубами язик.

А от мій товариш до цього не звик.

Секрет він почує від мене —

І зразу ж секрет у Семена.

Семен по секрету розкаже рідні,

І мій же секрет

По секрету — мені!

(Грицько Бойко)

 

Найсильніший

Запитали раз у Васі:

— Найсильнішй хто у класі?

— Певно, я, бо позавчора

Говорили всі на зборах,

Що вже третій рік підряд

Сам тягну весь клас назад...

(Михайло Хижко)

 

Самоаналіз «Чи можна мене назвати справжнім другом?»

- Зараз я прочитаю твердження, якщо ви згодні з ним, покажіть зелену картку, якщо ні – червону.

1. Справжній друг – це той, хто ніколи не обманює свого друга.

2. Справжній друг – це той, хто нікому не розповість про секрети свого друга.

3. Справжній друг радіє, коли товариш отримав двійку.

4. Справжній друг – завжди намагається захистити від образ.

5. Справжній друг насміхається, коли в його товариша невдача.

6. Справжній друг – це той, хто не шкодує для друга нічого, що має.

 

- А зараз я вам розповім одну історію, а ви уважно слухайте, а потім скажете мені чи є головні герої товаришами.

Два товариша

Одного літнього ранку двоє кращих друзів пішли на прогулянку до лісу, а там їм зустрівся великий ведмідь. Один з друзів відразу зник, а інший зостався. Хлопчик дуже злякався, ліг на землю і затаївши подих прикинувся мертвим.

Серце страшенно калаталося, але ведмідь понюхав хлопчика і пішов геть.

 Потім до хлопчика підійшов товариш і запитав чи той дуже злякався, а хлопчик відповів:  «не може називатись другом той, хто утікаючи залишає друга у біді».

 

• Отже, чи можна цих хлопчиків назвати товаришами?  (Чому?)
• Чи була дружба щирою?
• Як повівся перший приятель у скруті?
• Що б ви порадили йому?

 

Вчитель. Дійсно, друзі пізнаються в біді – стверджує народне прислів’я. А про дружбу їх дуже багато.                                   

    Без вірного друга — велика туга.

    Один ніколи не стане по обидва боки.

    Яку дружбу заведеш, таке й життя поведеш.

    Товаришів багато, а друг — один.

    У лиху годину пізнаєш вірну людину.

    З добрим дружись, а лихих стережись.

    Друга шукай, а знайдеш — тримай.

    Людина без друзів, як дерево без коріння.

    Самотнє дерево ламає вітер.

    Друг хвалить поза очі, а ворог — у вічі.

    Для вірного друга — і коня з плуга.

    Хоч — ох, та вдвох.

    Дружні і хлібом ситі бувають.

    Вкуси себе спершу за язик, ніж щось скажеш.

    Що собі немило, те й людям не зич.

 

Вчитель. А тепер усі разом зробимо висновок з усього сказаного і складемо вірш про дружбу. Останнє слово кожного другого рядочка ви будете добирати самі в риму.

 

Щоб могли ми гарно жити,

Треба вчитися... (дружити).

А не кидатись словами,

Щоб не стати ... (ворогами).

І запам’ятай собі —

З другом легше у... (журбі).

Друг нас виручити може,

У біді він ... (допоможе).

А як пісня, жарт чи сміх —

Радість ділиться на... (всіх).

Друг нас може захистити

Може з класом ... (помирити).

Друг не стане кепкувати

І на людях нас... (повчати).

А як сварять всі навкруг —

Йде на захист справжній... (друг).

І ніколи не забудь!

Й ти для друга — вірним... (будь)!

Й ще одне запам’ятай:

Друзів ти... (не забувай)!

Знай, моя дитино мила,

Дружба — це велика... (сила)!

 

Заключне слово

Любі діти! Відкривайте серця для добра!

Всім, хто поруч, подаруйте крихітку тепла!

Сильні будьте, не лякайтесь боротьби зі злом

Пам’ятайте, перемога завжди за добром!