Виховна година на тему: «Кобзарева пісня»

Виховна година
на тему:
«Кобзарева пісня»

Мета: ознайомити учнів з невідомими сторінками біографії Т. Г. Шевченка, 
творами поета, покладеними на музику; розкрити дітям нові грані 
обдарованості Шевченка; розвивати естетичні смаки учнів; 
прищеплювати любов до української пісні; виховувати у дітей шану і 
любов до великого генія українського народу Т. Г. Шевченка; ознайомити учнів з дитинством Т.Г.Шевченка.

Обладнання: портрет Т. Шевченка, книга «Козар» музичні записи ( українські народні пісні та пісні на вірші 
Т. Г. Шевченка), презентація. 

Епіграф  
І мене в сім’ї великій,

 в сім’ї вольній, новій,

 не забудьте пом’янути

незлим тихим словом…

Т.Г. Шевченко

Хід заняття 

І. Організація учнів.

ІІ. Вступне слово вчителя.

Україна,

Рідний край,

Поле, річка, синій гай.

Любо стежкою іти – 

Тут живемо я і ти!

На світі є багато чудових країн за дальніми морями, за синіми океанами. Але для кожного з нас немає ріднішої над Батьківщину.

Україна – твій рідний край, твоя земля, де ти народився і зростаєш, де лунає мелодійна народна пісня.

Пропоную вам послухати одну чарівну українську пісню.

(Лунає пісня «Зоре моя вечірняя»)

Діти, як ви думаєте, хто є автором слів цієї української пісні? (Т.Шевченко)

ІІІ. Оголошення теми та мети заняття.

Сьогодні день, мов свято, зустріч щира

Із тим, хто знаменитий на весь світ.

Шевченко - геній, в це ми свято вірим.

Сьогоднішню виховну годину присвячуємо видатному українському поету та художнику Тарасу Григоровичу Шевченку, вклонімося світлій пам'яті поета.

Щовесни, коли тануть сніги,

І на рясті просяє веселка.

Повні сил і живої снаги.

Ми вшановуємо пам'ять Шевченка.

І дійсно, діти, навесні 9 березня 2016 року виповниться 202 роки з дня народження великого Кобзаря.

Тож давайте зараз перегорнемо деякі сторінки життя великого Кобзаря, прислухаємося до шевченківської думки та слова.

 ІV. Основна частина

І сторінка «Зустріч з поетом»

Колись,  діти,  давним-давно, на такій же  землі  і не за безкраїми  морями,  не за дрімучими лісами,  не за  високими  кам’яними горами, був веселий,  багатий,  мальовничий,  але зачаклований злими людьми, зневолений двома неволями, край. Одна  неволя – панська,  друга  - царська. І називали  той край – Україна.

І ось у такому краю  в Україні,  в  с. Маринцях   Київської губернії,  в хаті кріпака Григорія Шевченка серед морозної  темної ночі  блиснув на все село  один вогник – це народилася дитина. Для пана – нова кріпацька душа,  а для України -  великий поет, буремний Тарас і  незламний Кобзар.

(Перегляд відео-презентації «Дітям про Шевченка»)

Тяжке дитинство випало малому,

Гірке й солоне від пролитих сліз.

Не називав він раєм свого дому,

Любов до України в серці ніс.

ІІ сторінка «Літературна спадщина «Кобзаря» »

Дитячі роки поета були тяжкими, сирітськими,  безрадісними. І лише мальовничі краєвиди  природи рідного  краю  розвіювали смуток,  і давали наснагу для написання віршів про свою Батьківщину та про природу неньки-України.

Уся його творчість зібрана у збірку «Козар».

Діти, у кого вдома є «Кобзар» або інші книжечки з його віршами?

Я впевнена, що не один вірш із цієї збірки знайшов дорогу до вашого серця. (Вчитель показує «Кобзар»)

Уся його поетична творчість захоплює і вічно кличе до себе людей усіх поколінь.

Гра «Диктор»

Учні декламують уривки та вірші Т.Г.Шевченка

Не називаю її  раєм, тії хатиночки  у гаї

Над чистим ставом край села

Мене там мати повила

І, повиваючи,  співала

Свою нудьгу переливала

В свою дитину… В тім  гаю,

У тій хатині, у раю,

Я бачив пекло … Там неволя…

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть.

Зоря  моя вечерняя,

Зійди над горою

Поговорим  тихесенько

В неволі з тобою …

Зацвіла в долині  червона калина,

Ніби  засміялась дівчина – дитина,

Любо,  любо  стало,   пташечка зраділа

І защебетала.

ІІІ сторінка «Пісенність поезій Тараса Шевченка»

Шевченків край -  співучий куточок України. Тарас  ще змалку  любив слухати народні  пісні,   сам любив співати, тому  багато його  віршів було покладено на музику.  Ці пісні допомагають  ще глибше відчути чарівність рідного краю.

Послухайте пісню «Зацвіла в долині червона калина».

(Діти слухають пісню та дивляться відео

до пісні «Зацвіла  в долині червона калина»)

       Музикою до «Заповіту» Шевченка Лисенко розпочав унікальний у світовій музиці цикл вокальних творів на слова одного поета – «Музика до «Кобзаря» Т. Шевченка». До нього увійшли композиції (приблизно 100), які відрізняються за жанровими ознаками. Це – пісні, дуети, тріо, квартети, хорові поеми, кантати. 
Одним з перших друкованих музичних творів на текст Шевченка є солоспів «Сирота» («Нащо мені чорні брови»), автором якого став друг поета Микола Маркевич (1847 р.). Першою оперою на Шевченкову тематику стала «Катерина» Миколи Аркаса (1891 р.), а першим балетом – «Лілея» Костянтина Данькевича (1939 р.). 

Звучить запис пісні «Нащо мені чорні брови» на слова Т. Шевченка у виконанні О. Петрусенко. 

        Пророче слово Тараса Шевченка є невичерпним джерелом натхнення для багатьох поколінь українських композиторів. Його значення для розвитку української музики важко переоцінити. Два корифеї української професійної музики – М. Лисенко і С. Людкевич стверджували, що мудре, відважне, сильне, вольове, полум’яне слово Тараса Шевченка та його страдницьке життя зробило їх українцями і мало вирішальне значення у тому, що вони стали на важкий, але почесний шлях служіння рідному народові. Людкевич писав: «Коли б не поезія Шевченка, я, мабуть, взагалі не став би композитором», а Лисенко – дворянин, син полтавського поміщика, власника кріпацьких «душ», схилив свою голову у побожному поклоні перед сином кріпака і беззастережно віддав його могутньому слову свою співучу душу митця. Отже, без Шевченка не було б у нас ні Лисенка, ні Людкевича, а точніше – української національної професійної музичної школи. 

        Сучасні музиканти теж використовують творчий спадок великого Кобзаря. Так, українські гурти «Кому вниз», «Мертвий півень», «Сад», «Гайдамаки» у своїх творчих доробках мають багато пісень на вірші Т. Г. Шевченка. 

          Звучить запис пісні «Садок вишневий» на слова Т. Г. Шевченка у виконанні гурту «Мертвий півень». 
          Та, власне, свої вірші Т. Шевченко творив як пісні. Пропоную спробувати це відчути. 

           Учні читають вірші Т. Г. Шевченка: «Заповіт», «Вітер з гаєм розмовляє», «Мені однаково, чи буду», «Сестрі», «Садок вишневий коло хати», «Мені тринадцятий минало», «Сонце заходить, гори чорніють». 

Вчитель:  Згадаймо пісні на вірші Т. Г. Шевченка. 
Це: «Суботів», «До Основ’яненка», «Не нарікаю я на бога», «Розрита могила», «Калина», «Садок вишневий», «Вже років двісті», «Є на світі доля», «Тече вода з-під явора», «Було колись на Україні», «Молітесь браття», «І смеркає, і світає», «Нащо мені женитися», «Не завидуй багатому», «Над Дніпровою сагою», «Заповіт», «Не женися на багатій», «Реве та стогне», «Зоре моя вечірняя» та багато інших. 

Учні виконують пісню на слова Т. Г. Шевченка «Зоре моя вечірняя». 

ІV сторінка «Шевченко - художник»

Т.Г. Шевченко був не тільки великим поетом,  а й  талановитим художником. Його роботи різноманітні за жанрами: автопортрети, портрети, пейзажі.

Зараз я пропоную вам завітати до його художньої галереї, де ми побачимо його картини

(Перегляд відео-презентації «Малярство Кобзаря»)

Ось і перегорнули ми останню сторінку нашого журналу «Тарас Шевченко – світова наша слава», з яких ми дізналися, що Тарас Григорович Шевченко

Переборов усі випробування долі.

Поетом став, художником від бога,

Оспівував природу, працю, волю.

Та рано обірвалася життя дорога.

V. Підсумок заняття

У вірші «Заповіт»  поет  просить  поховати його після  смерті на рідній землі.

Як умру,  то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій…

Народ виконав заповіт Шевченка. Поховали його в Каневі  на Чернечій горі,  що тепер зветься Тарасовою,  над Дніпром-Славутечем.

Не заростають стежки до могили великого Кобзаря, все життя і творчість якого є зразком того, як справжній митець повинен своїм талантом служити народу.

У кожного – свій Шевченко, бо всяк вибирає в його спадщині те, що йому найближче. А спадщина його невичерпна, як власне сама українська пісня, українська мова і сам український народ. Я хочу побажати вам любити українську пісню, так як любив її Т. Г. Шевченко. 

 

Учень 1 
Завжди у селах наших так було - 
Після закінчення, та і під час роботи, 
Піснями наповнялося село, 
Бо пісня проганяє всі турботи. 

Учень 2 
І в довгії зимові вечори, 
І в літнії короткі теплі ночі, 
Завжди мої співали земляки - 
Про козаків, калину, карі очі... 

Учень 3 
Весь час жилося тяжко на селі, 
Та пісня душу людям зігрівала, 
Пісень співать навчали дочок матері, 
Батьки синів співать пісень навчали. 

Учень 4 
Століттями складалися пісні - 
Пісні народні – жартівливі і серйозні, 
Вони єднали в мирі й на війні, 
Звучали на весіллі і в поході. 

Учень 5 
Що ж сталося? Чому в наш час не так? 
Невже нам жити важче, аніж предкам? 
Чому ж пісні сьогодні в селах не звучать 
Про козаків, про чорнобривці, чорну редьку? 

Учень 6 
Згадаємо ж давайте у цю мить, 
Що українці – це народ співучий – 
Ніщо не може нашу пісню зупинить, 
Наповним піснею наш край квітучий!