Виховний захід "Це на світанку сталося колись."

Це на світанку сталося колись…

(Сценарій  до Дня визволення села Шубівки від німецько – фашистських загарбників)

1 ведучий                  

Тут обелісків ціла рота.
Стрижі над кручею стрижуть.
Високі цвинтарні ворота
Високу тишу стережуть.

Звання, і прізвища, і дати.
Печалі бронзове лиття.
Лежать наморені солдати,
А не проживши й півжиття!

Хтось, може, винен перед ними.
Хтось, може, щось колись забув.
Хтось, може, зорями сумними
У снах юнацьких не побув.

Хтось, може, має яку звістку,
Які несказані слова...
Тут на одному обеліску
Є навіть пошта польова.

 2 ведучий   Все далі й далі відходять грізні роки Великої Вітчизняної війни, але ніколи не згасне пам’ять про всіх тих, хто віддав своє життя в ім’я Свободи. У наших серцях ніколи не згасне пам’ять про людей близьких і зовсім невідомих- тих, хто боронив свій рідний край.

Учень

Це на світанку сталося колись:

Стривожений і з муками і жалем

Світ стрепенувся, кров’ю вмить заливсь,

Неначе розпанаханий кинжалом.

Війна назустріч молодому дню

Із гуркотом, із брязкотом котилась.

Лавиною металу і вогню

На нашу землю й долю навалилась.

1 ведучий   Сьогодні ми згадуємо про події, які відбулися 75 років тому.

 30 січня 1944 року наше рідне село Шубівка було визволене від німецько – фашистських загарбників. Закінчилися страхітливі роки фашистської окупації, яка тривала з 1941 року.

2 ведучий  Арешти, розстріли, вивезення на примусові роботи до Німеччини, пограбування рідної землі – таким був режим окупації.

 1 ведучий   Немає такого міста чи села, такого поля чи гаю, де б у жорстокій боротьбі не пролилась кров воїнів, де б не проявилася їхня могутність і відвага, адже кожен знав: він не загарбник, він – Захисник.

  2 ведучий  Саме вони, громадяни  своєї держави, стали на її захист в найважчі часи для неї. Побували в самих пекельних місцях. Замерзали в окопах, йшли на шалений вогонь ворога. Десятків разів на день підіймалися в атаку, падали, скошені ворожими кулями, хоронили своїх друзів і знову кидалися в бій.

1 ведучий   У центрі Шубівки – братська могила. Навічно тут залищ\шилися 26 воїнів – визволителів. Серед них українці Яків Іванович Змага, рядовий Василь Якович Дидикало, росіянин Зіновій Ісакович Фалков, узбек Асим Джибарович Баторшин.

  2 ведучий  Скільки гірких сліз пролили матері, оплакуючи своїх дітей, своїх синів, що навічно заснули під гранітними плитами.  

Учениця

Старенька мати йде до свого сина …

Гранітні плити плачуть під ногами,

Стукоче серце в грудях , ниє спина.

Синочку, милий, йди в обійми мами

Я пригорну до  тебе свої руки,

Зцілую рідні-рідні оченята…

Як важко було у часи розлуки

Без тебе жити і без твого тата…

Тече сльоза і падає на плити

Із стелі очі дивляться хлоп’ячі .

Їм тільки жити, жити і творити

Вони ж навік залишаться дитячі.

Стоїть старенька, плаче, ні, ридає…

Перед очима в неї похоронка,

І бій, що котрий день вже не згасає,

І у землі пекуча та воронка.

Синочку, рідний, чуєш, як курличуть

У синім небі сумно журавлі?

Вони ж тебе до себе, сину, кличуть,

А ти лежиш в холодній цій землі.

Я чую, мамо, чую,як співають

Мені над Україною пісні,

Ти не журись, я крила розпростаю

І прилечу до тебе уві сні.

Ведучий 1  Січень 1944 року. Перед Різдвом були визволені Кагарлик, Расавка, Тернівка, Ліщинка. Шубівку було визволено в передостанній день січня. Більше трьох тижнів гітлерівці чинилиопір наступаючим військам радянської армії.

Ведучий 2  Лінія оборони проходила в районі Журавки – Чоботовка – Зелений Яр. Німці вигнали жителів на південні околиці села. Легкі гармати витягли на другий поверх недобудованої школи і обстрілювали наших воїнів. В атаках наші солдати захлинались. Запалав, як смолоскип, останній вітряк серед села на узвишші, розбитий гранатами. Окупанти грілись біля багать.

Ведучий 1  30 січня на світанку село було звільнене червоноармійцями із заходу, з боку села Землянки. Тут починався Корсунь   - Шевченківський котел.

Ведучий 2  Летять – відлітають у вічність роки, і скільки б їх не минуло, не зітруться в народній пам’яті імена захисників рідної землі

Буяють мирно квіти на могилах,

До сонця красного метелики летять,

А, ті, кому війна зламала крила,

Священним , вічним сном в могилах сплять.

Учень

І знов біля братської тихо стою,

І спогад приходить, мов тихе зітхання,

Пливе, наче вічність, здобута в бою,

Хвилина мовчання…

Натягнуті нерви, немов тетива,

Пронизує пам'ять скурбота прощання,

І сумно згасає і тепло сплива

Хвилина мовчання…

І подвиги мужні і дружнє плече,

І роки надій, перемог, сподівання,

І серце сльозою нараз опече

Хвилина мовчання…

Встають побратими, відважні бійці,

І знов закипає та битва остання…

Вона, як билина, вона, як рубці,

Хвилина мовчання…

Ведучий 1  Наші діди і прадіди безстрашно захищали свою землю, сподіваючись, що більше ніколи не буде війни, та зараз над Україною нависла чорна хмара кровопролить. Знову гинуть наші батьки, брати, сини, захищаючи незалежність та єдність України. Схилімо ж голови перед світлою пам’яттю,хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя.

(Хвилина мовчання)

Учень 1 Пам’ятайте про тих, що безвісті пропали,

Учень 2 Пам’ятайте про тих, що не встали як впали.

Учень 3 Пам’ятайте про тих, що згоріли як зорі,-

Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.

Учень 4 Пам’ятайте про тих, що за правду повстали,

Учень 5 Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах.

Учень 6 Пам’ятайте про тих, що кидались під танки...

Є в місцях невідомих невідомі останки.

Є в лісах, є у горах, і є під горою –

Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв.

Учень 7  Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні –

Хай відомими стануть всі герої безвісні.

Ведучий 2 Пам’ять… Вона нетлінна і вічна. Вона дивиться на нас із старих фотокарток та речей. Вона не дає потьмяніти жодній героїчній сторінці нашої історії.

Ведучий 1

Народу мир потрібен, як вода

Як хліб і сіль…

І він його доб’ється.

Ганьба і смерть тому, хто напада,

І вічна слава тим, хто не здається.