ВИХОВНИЙ ЗАХІД ДО ДНЯ МАМИ «Я — мамине крило»

 

 

ВИХОВНИЙ ЗАХІД ДО ДНЯ МАМИ «Я — мамине крило»

Частина перша.

Материнська любов – найсвятіша.

( Святково прибрана зала. Стіл, хліб на рушнику, образ Божої Матері.

На стіні вислови, прислів’я про матір.)

•                 Нема цвіту пишнішого, як маківочка, нема роду ріднішого, як матіночка.
• На сонці тепло, а біля матері добре.
• Дитина плаче, а матері боляче.

Материн гнів – як весняний сніг: рясно впаде, та швидко розтане.

1-а ведуча. У травні, коли прокинеться від сну природа, коли задзвенить у блакиті пташиний спів, коли травою і квітами укриється земля, разом з теплим весняним вітром лине до нас Свято Матері.

2- а ведуча. Це свято схоже на ніжну травневу квітку, від якої не хочеться відводити очей. Воно пробилося до нас із забуття, переживши нещадні заборони, й повертає нас душею до давніх традицій, щоб ми вміли проносити  крізь усе життя шану до матері. А слово це для кожного українця символізує священну трійцю – рідну матір, матір-Україну та Матір-Богиню. Ще на початку минулого століття церковна громада називала травень місяцем Божої Матері. Дорослі і діти несли до каплиць церков квіти, співали пісні, славили ту земну жінку, що дала світові Сина Божого. А у другу неділю травня у церквах відбувалися святкові богослужіння за здоров’я матерів. З нетерпінням цього дня чекали діти, вони вчили молитви, пісні, присвячені Богоматері, зверталися до Пречистої словами поезій.

 

1-й читець. О, свята ненька – чиста леліє

                    В тобі спасіння, наша надіє!

                    Охороняй нас від зла маленьких

                    Пригорни в ласці душі чистенькі.

 

1-а ведуча. Мати й батько найдорожчі і найближчі кожному із нас люди. Від них ми одержуємо життя. Вони вчать нас людських правил, оживляють наш розум, вкладають у наші вуста добрі слова.

 В усіх народів, в усі віки жінка-Мати була охоронницею, добрим ангелом домашнього вогнища. До щедрот матері тягнеться все живе. Мати – це вічність життя.

 

2- а ведуча. День Матері, повернувшись до нас нині, мусить стати відліком кращих справ родини і суспільства у ставленні до жінки-Матері. Не лише за їх безмежну любов і посвяту для своїх дітей, але й тому що вони є матерями народу, від них залежить його майбутнє. Мати і родить, і творить рід людський. Ніхто і ніщо не може замінити її.

 (звучить пісня „Мамо, вечір догоря” у виконанні Ніни Матвієнко).

 

1-а ведуча. Материнство... Святе і прекрасне, оспіване поетами у віршах, у піснях, прославлене у казках та легендах.

Ось послухайте одну з легенд про любов  материнську.

 

Материнська любов – найсвятіша.

Є старовинна українська легенда.

У матері був єдиний син – дорогий, найкращий. Вона по краплинці збирала росу для вмивання, найтоншим шовком вишивала сорочки. Виріс син – став дужий, гарний. Одружився з дівчиною небаченої краси. Привів молоду дружину до рідної хати. Незлюбила та свекруху, зненавиділа її. Боялася мати з’являтися невістці на очі, сиділа в сінях. А згодом у сарай переселилась. Але й це не заспокоїло жорстоку невістку. Каже вона чоловікові: „Коли хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір, вийми з грудей серце і спали його на вогні.”

 Не здригнулась душа сина: так зачарувала врода дружини. Каже він матері: „Наказала мені дружина вбити вас, мамо... А не послухаю – піде від мене.” Заплакала мати й відповідає: „Ну що ж, сину, роби так, як велить тобі серце.”

 Пішов син з матір’ю в діброву, наламав сухого хмизу, розпалив вогнище. Убив матір, поклав серце на жар. Спалахнула галузка, відскочила жаринка в обличчя сину, обпекла боляче. Скрикнув той, закрив долонею обпечене місце. Стрепенулось серце материнське, що горіло на помірному вогні, прошепотіло: „Синочку мій рідний, тобі боляче? Зірви листок подорожника, ось росте біля вогнища, приклади до болючого місця. А до листка подорожника приклади серце материнське... Потім у вогонь покладеш...”

 Заридав син, схопив гаряче материнське серце, уклав його в розкраяні груди, облив пекучими сльозами. Зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його і не любитиме так гаряче і віддано, як рідна мати. І такою величезною й невичерпною була любов материнська, таким всесильним було бажання бачити сина радісним, що ожило серце, загоїлась рана. Підвелася мати і притиснула кучеряву голову до грудей.

 Тож кажуть не даремно у народі: материнська любов – найсвятіша.

                                                                ( За В.О.Сухомлинським ).

 

1-а ведуча. Перше слово, яке вимовляє дитина – слово МАМА.

 

1-й учень. Є немало мам на світі,

         Мами добрі, мами світлі,

                  Та одна є наймиліша

                  Хто така – скажу вам я:

                  Рідна матінка моя.

 

2-й учень. Можна у світі чимало зробити:

                  Перетворити зиму на літо,

                  Можна моря й океани здолати,

                  Гору найвищу штурмом узяти.

                  Можна пройти крізь пустелі і хащі,

                  Тільки без мами не можна нізащо.

                  Бо найдорожче стоїть за словами:

                  „В світі усе починається з мами!”

 

3-й учень. У День Матері травневий

                   Назбираю квітів я.

                   Цей букет тобі від мене,

                   Люба матінко моя!

                   Спасибі, люба нене,

                   За серце твоє чуле

                   Тобі мій подарунок, що б ти здорова була.

 

4-й учень. Мамо, люба, добра, мила...

                   Як іще назвать тебе?

                   Це ж для мене ти пошила

                   З шовку плаття голубе.

 

                   Ти мені читаєш книжку,

                   Хочеш розуму навчить.

                   Ляжу спати, - ходиш нишком,

                   Все боїшся розбудить.

 

                   Захворію хоч злегенька –

                   Цілу ніч не будеш спать.

                   Тож дозволь тебе, рідненька,

                   За усе поцілувать.

 

 5-й учень. Підняли мене з колиски

                   Ніжні руки мами,

                   Берегли від горя-лиха

                   Днями і ночами.

                   Вчили на землі стояти

                   І ходити вчили,

                   А коли бувало важко, -

                   Додавали сили.

                   Працьовиті та невтомні,

                   Ласкою зігріті,

                   Руки мамині для мене

                   Найсвятіші в світі.

 

6-й учень.  Гарна ти, матусю,

                   Люба дуже, мила!

                   Ти мене ще змалку

                   Звичаю навчила.

 

                   І щодня навчаєш,

                   Як любить родину,

                   Мову нашу гарну,

                   Рідну Україну.

 

                   Буду українка,

                   Як і ти, матусю,

                   І за ту науку

                   Я тобі вклонюся.

 

7-й учень.  Хто тебе так щиро любить,

                   І вбирає, і голубить,

                   І кладе у постіль спати?

                             Мати.

 

                   Хто стеріг тебе від злого,

                   Відмовляв собі усього,

                   Щоб тобі віддати?

                             Мати.

 

                   Хто тебе узяв за руку

                   І до школи на науку

                   Вів, щоб розуму навчати?

                             Мати.

 

8-й учень.  Мати наша, мати,

                          як голубка сива,

                   Крильцями  любові

                          усіх нас прикрила.

 

                   Мати наша, мати,

                          як сонечко ясне,

                   Цілий день нам світить

                          І в нічку не гасне.

 

                    Мати наша, мати,

                          як сонечко з неба,

                    В день і в нічку знає,

                          чого дітям треба.

 

 

 

9 - й учень. Є у мене найкраща матуся,

                    За неї до тебе, Пречиста, молюся.

                    Молюся устами, молюся серденьком,

                    До Тебе, небесна Ісусова ненько.

                    Благаю у Тебе від серця словами

                    Опіки та ласки для любої мами.

                    Пошли їй не скарби, а щастя і долю,

                    Щоб дні їй минали без смутку і болю.

                    Рятуй від недуги матусеньку милу,

                    Даруй їй здоров’я, рукам даруй силу,

                    Щоб діток зростила і вивела в люди,

                    Щоб ними раділа й пишалась усюди.

                    За це я складаю в молитві долоні

                    До Тебе, Царице, несонячнім троні.

 

2-а ведуча.  Мати й земля ... Земля і мати. Це їх роботящі руки з попелу підняли до життя цю землю, вмили гіркою сльозою, засіяли молодим життям. Заквітла перед хатою мамина вишня, зацвіла в саду матіола, защебетав соловейко і всміхнулася мама.

 

                    ( Звучить пісня „Мамина вишня” у виконанні Р.Кириченко.)

 

1-а ведуча. Скільки ніжності в очах матері, скільки радості й турботи, тривоги за майбутнє дитини. Ореолом святості й вічної таємниці оповите її чоло.

 Нехай радість ніколи не затьмарюється бідою і лихом. Нехай множиться наш рід.

 

10- учень.   Чуєте? Хто там ? – З дороги!

                      Мати іде молода,

                      Сонячні очі вологі,

                      Горда і рівна хода.

                      Гляньте, яка величава,

                      Скільки надії в очах:

                      Сина, як щастя, як славу,

                      В люди несе на руках

                      Ні, їй немає зупину,

                      Їй поступається все.

                      Знайте, майбутню Людину

                      Радісна мати несе.

                      Скільки у серці любові!

                      Квітне для неї земля.

                      Друзі, тихше розмови –

                      Спить на руках немовля!

                      Чуєте? Хто там ? – З дороги!

                      Гляньте – краса не хода.

                       Кидайте квіти під ноги,

                       Мати іде молода.

 

1-а ведуча. Кажіть своїм ненькам ласкаві слова щоднини, бо хто боронить нас від усіх бід та й від самого себе?

 Недарма в народі мовиться: болить у дитини пальчик, а у матері – серце.

              Мати зраділа дитиною,

                       Мати сама як дитя

                       Сльози втирає хустиною

                       Журиться нашим життям.

                       Серцю закони не писані,

                       Вільне, тривожне, тісне

                       Мати – сльозинка невисохла,

                       Біль, що вночі не засне.

 

11- учень.     Як дітей колишеш ти недремно,

                      То не раз змахнеш краплини поту,

                      Що ж, прислів’я мовить недаремно:

                      „Хто не мав дітей, не мав й клопоту.”

                      А зростуть, то скільки дум у неньки

                      І тривог за їхнє кожне діло,

                      Голова боліла від маленьких,

                      Від дорослих серце заболіло.

                      Але що ті клопоти й турботи.

                      Бо хіба із щастям їх зрівняти?

                      Як дитя, зіп’явшися на ноги,

                      Перший крок ступає по кімнаті.

                      Як почуєш ти уперше „мама”,

                      Як до школи поведеш за руку,

                      Як уже й одержиш телеграму:

                      „Мамочко, вітаю із онуком!”

                      Добре ж як себе пізнать в дитині,

                      Знать, вона твої продовжить роки.

                      Добре дати світові людину,

                      А людині дати світ широкий.

( Звучить пісня „Виростеш ти, сину.” на сл. В.Симоненка, муз.                   Пашкевича.)

 

2-а ведуча. Берегти матір – значить піклуватися про чистоту джерела, з якого ми п’ємо від першого подиху і питимемо до кінця свого життя.

 

12- учень.          На поклик власної душі,

                           Що здатна нас карати грізно,

                           Спіши до матері, спіши

                           Допоки ще тобі не пізно,

                           Допоки жде тебе вона.

                           Щоб потім боляче не стало,

                           Щоб материнська сивина

                           Тобі на скроні не лягла.

                           Допоки ще не перейшов

                           У згадку образ рідний, щирий,

                           Даруй, не відаючи міри,

                           Свою їй ласку і любов.

                           Важливі справи залиши –

                           Вони ще можуть почекати,

                           Спіши до матері, спіши,

                           Допоки є на світі мати.

 

1-а ведуча.  „Три біди є у людини – смерть, старість і погані діти,” – говорить народна мудрість. „Старість неминуча, смерть невблаганна – перед нею не можне зачинити двері свого дому, а від поганих дітей можна дім вберегти, як від вогню. І це залежить не тільки вад батьків, а й від самих дітей” – говорив В.О.Сухомлинський. То ж  завжди намагайтеся бути слухняними і вихованими, турбуйтеся про своїх батьків, не завдавайте їм прикрощів.

 

13- учень.          Земля дочекалась

                             І рясту, і сонця, і цвіту.

                             Душа мов калина.

                             Росте і цвіте від тепла.

                             Нічого не хочу від світу

                             Лише  аби мама

                             На білому світі була.

                             З-за гір віє вітер,

                             В степах повмирали морози,

                             Шумлять осокори,

                             Весняно зітхають гаї.

                             А мати старенька

                             Стоїть на високім порозі

                             Та й думає мати:

                             „Як маються діти її”.

                             А діти ...

                             Приїдуть і скажуть:

                             „Нам двері, матусю, відкрий”.

                              І доки всі діти

                              Живуть по світах молодими,

                              Допоки чекають –

                              Допоки живуть матері.

 

( Звучить пісня „Чорнобривці” на сл. М.Сингаївського, муз.В.Верменича).

 

2-а ведуча. Мама ... Матуся... Ніжна, ласкава, добра. Як ти потрібна нам усім – слухняним і пустотливим, сильним і слабим, добрим і байдужим. І тільки з роками розуміємо, що найдорожча людина для нас – мама.

 

(Звучить „Пісня про матусю” у виконанні гуртківців)

 

Частина друга. Мамина пісня колискова.

 

1-а ведуча.  Найзаповітніша мрія, найпекучіше бажання усіх батьків – щоб дітки зростали дужі й красиві. А ще – розумні, щедрі на добро, на любов, на пошану до старших, до святинь свого роду і народу. Ріст і силу дітям дають материнське молоко, батьківський хліб. А зростання душі спричиняє слово!

 Маля-немовля не знає мови, не розуміє слів. Але материнська любов і мудрість народна створили диво-дивнеє – колискову пісню, забавлянку.

 

14- учень.              Коли м’який, ласкавий, тихий вечір

                               Лягає спати у траву шовкову,

                               Сон ніжний землю обійма за плечі - 

                               Тоді я чую неньки колискову.

 

15- учень.   Лагідномовна співанка –колискова, переснована думкою-турботою про щастя і долю дитини, безпомилково знаходить чарівну стежину до маленького серденятка й оселяється в ньому назавжди.

                                Спи, дитя моє, ти –життя моє!

                                Спи, дитя моє красне!

                                Поки сонечко не запалиться,

                                Поки місяць не згасне ...

 

1-а ведуча.  Вчені-психологи дослідили і знайшли незаперечні докази того, що колискова пісня чудодійно впливає на серце і почуття, на душевне здоров’я не лише малят-немовлят, а й усіх і кожного, хто її чує. Наше життя-буття донедавна складалося-велося так, що не лише молоді мами, а й літні бабусі в умовах наступу бездуховності одцуралися пісень-колисанок, пісень-оберегів. Саме „А-а-а!” тільки й лишилося ...

 Тож сьогодні у нас піде мова також про святиню – мамину пісню колискову, пісню материнської душі і безмежної любові, ласки і неповторної ніжності. Пісні, в якій так щільно переплетені радість і біль, тривога і надія.

 

16- учень.                Спи, мій маленький, цить

                                 Зайчик сіренький спить,

                                 Сплять при дорозі воли,

                                 Сплять на відрозі орли.

                                 Тільки не спить пастушок –

                                 Свиснув – летить посошок:

                                 Вовк завернув та й утік,

                                 В поле стрибнув через тік.

                                 Спи, мій маленький, цить

                                 Зайчик сіренький спить,

                                 Сплять наші рідні краї,

                                 Ниви дорідні, гаї.

                                 Сад молоденький шумить,

                                 Спи, мій маленький, цить.

                                 Спи, мій маленький, цить.

                                 Зайчик сіренький спить ...

 

17- учень.                Ой баю, мій, баю,

                                 „Котка” заспіваю,

                                 Щоб дитятко спало,

                                 Горенька не знало.

 

2-а ведуча.    Мамина пісня колискова ... Але ж її не може бути без мами – найдорожчої, найріднішої для кожного з нас людини.

 

18- учень.                 Мама! Найдорожче слово в світі!

                                  Де б не був ти, щоб ти не робив,

                                  Назавжди вона твій шлях освітить

                                  Ніжним серцем, відданим тобі.

 

2-а ведуча.     Мама ... Закрий очі і прислухайся. І ти почуєш мамин голос. Він живе в тобі такий знайомий, рідний.

 Його не сплутати ні з яким іншим. Навіть, коли стаєш дорослим, завжди пам’ятаєш мамин голос, мамині руки, мамині очі.

 

          ( Звучить „Колискова” у виконанні Ніни Матвієнко ).   

    2-а ведуча.   Вслухаюся   в поетичні образи колискових і уявляю немовлятко ... Дрімота-сон ходить біля вікон, заглядає у шибки, а там,   на воротях, стоїть кіт у червоних чоботях ... А над усіма образами – величний образ жінки-матері, ніжне серце якої переповнене безмежною любов’ю до дитини...   

19- учень.         Спи, засни, моя дитино,

                          Спи, моє маля, 

                          Ніч іде в гаї, в долини,

                          Трави нахиля.

                          Хай тобі ця ніч насниться,

                          Що в огнях сія,

                          Будеш завтра в світ дивиться,

                          Зіронько моя!

                          Перша ніч твоя почата

                          В співах солов’я,

                          Дай же мамі рученята,

                          Зіронько моя!

                          Посміхнись до мене, сину,

                          І зрадію я,

                          Не хвилину, і не днину –

                          Я навік твоя.

                          Сплять ліси, поля, криниці,

                          Шепіт ручая. 

                          Ти відкрий, відкрий очиці,

                          Юносте моя.

                          Підеш ти по Україні,

                          Де життя буя.

                          Виростай, моя дитино,

                          Зіронько моя!

 

    2-а ведуча.   А чи знаєте ви з чого робили колиски? Колиски робили з дерева: калини, ясена, клена, або плели з лози, щоб діти були дужими та співучими. Про це співається навіть у колискових піснях:

                           Колисочка яворова,

                           Колисочка з горішка ...

                           Нехай на ній колишеться

                           Маленька потішка.

20- учень.          Люлі, люлі, мій синочку –

                           Зроблю тобі колисочку

                           Мальовані бильця,

                           Срібні колокільця.

                           Та новую колисоньку

                           Повішу на калиноньку,

                           Будуть гулі прилітати

                           Дитиноньку годувати

                           Будуть вітри повівати,

                           Колисоньку колихати,

                           Колишися, колисонько,

                           Засни, моя дитинонько.

    2-а ведуча.   А ще в народі існував звичай: колиску, що вже вийшла з ужитку, ніколи не викидали. Її берегли доти, доки жили люди в хаті.

 Дітки підростають, виховані ніжними маминими колисковими, спинались на ніжки, самостійно вивчаючи навколишній світ. Підростають дітки, скупані в зіллі, ніжним словом сповиті. І ставали першими маминими помічниками.

 „У мене матінка ясная зіронька”, - співається в народній пісні, либонь, краще про мамину красу й не скажеш! Та чи знайдеться доволі слів, щоб оповісти про мамину мудрість, сердечність, самовідданість, роботящість, дбайливість, терплячість, щедрість, ніжність? Слова то знайдуться, але завжди їх буде мало й ніколи не буде доволі.

 З пошани до матері починається Людина. Пам’ятаймо про це, як хочемо, щоб наш рід не перевівся, щоб діти виростали милосердними, чуйними людьми. Свічка палкого материнського серця повсякчас освітлює їхню життєву дорогу, тож нехай вдячність дітей матерям ніколи не буває запізною.

 

( Звучить фінальна пісня з кінофільму-казки „Мама” ).