Виховний захід до Дня писемності та мови

ВИХОВНИЙ ЗАХІД

Тема:                 «Свято української писемності та мови»

Мета виховної години:

            1) дидактична – поглибити знання студентів про складні історико-культурні умови розвитку української мови; викликати бажання берегти її як національну святиню;

            2) розвивальна –  сприяти розвиткові творчих здібностей, образного мислення студентів; популяризації української мови серед студентської молоді;

            3) виховна – виховувати почуття  любові  до найсвятішого скарбу українців – мови, а також підвищувати культурний рівень студентів, формувати в них почуття гордості за приналежність до української спільноти; повагу до тих представників, які ставали на захист рідної мови: Т. Шевченка, Лесі Українки, М. Костомарова, І. Франка та ін.

            4) методична – показати методику проведення відкритого виховного заходу.

Міждисциплінарні зв'язки: історія України, образотворче мистецтво, музика.

Форма проведення: телепередача «Мовно-літературні обрії».

Форми та методи: словесно-репродуктивні.

Методичне забезпечення: актова зала прикрашена рушниками, квітами; портрет Т. Г. Шевченка, плакати, присвячені Дню української писемності, мультимедійний проектор.

Музичний супровід: фонограми пісень «Мова єднання», «Моя країна», мелодії.

Перебіг виховного заходу

1. Святкове привітання.
2. Літературно-музична композиція із виконанням:

• українських пісень;
• читання поезій та гуморесок напам’ять;
• виконання народного танцю

3. Підсумки виховної години.

СЦЕНАРІЙ

Ведуча. Доброго дня, шановні телеглядачі в ефірі телеканалу К 1  передача «Мовно-літературні обрії»  і  з  вами, як завжди   її телеведучі.

Ведучий. Сьогодні 9 листопада,  у нас в прямому ефірі відбудеться святкування дня української писемності та мови, і саме тому ми запросили у студію найвидатніших мовознавців, літературознавців, істориків, а також тих, хто просто не байдужий до українського слова. Привітаймо ж будь ласка гучними оплесками наших гостей.

Ведуча. Першим до нас приходить слово... З колисковою материнською піснею, тихою казкою, доброю ласкою. «Мама, тато, баба, льоля, киця, жижа», - лепече дитина. Які дивні перші слова! А потім знання зі словесності поширюються. Дитина пізнає за день десятки нових слів, звучних та красивих. І навколишній світ стає мов казка.

За допомогою слова ми відкриваємо таємничість і складність інших наук: географії, історії, біології, фізики,  математики...
Отже, словесність – початок всього, це джерело, звідки починається струмок, який ширшає, набирає сили  і  розливається могутньою рікою.
Адже, слово до слова – зложиться мова!
Ведучий.  Яка ж багата рідна мова!

                   Увесь чарівний світ у ній!

                   Вона барвиста і чудова,

                   Як пісня, лине, рідне слово,
                   Неначе диво калинове,
                   Кохана материнська мово!
Ведуча. Українська мова чимало потерпіла, багато випробувань випало на  її долю, та про те, як це насправді було розкаже нам сьогодні історик, якого ми запросили на свято.

Історик. Дорогі та шановні, колеги, щиро вітаю Вас у цій затишній студії! Сьогодні справді велике свято, бо нарешті український народ дочекався, коли його мова стала вільною. Важко зараз уявити, той час, коли накладали на нашу чарівну мову постійні заборони та циркуляри, не дозволяли розмовляти українською, а першість віддавали російській мові. Як було несправедливо, коли в інших країнах панували свої мови, а в Україні за написання та спілкування тяжко карали.  Але попри все це, могутнє слово наше витримало все на собі:

                  Не одні хани в полон її брали;

                  Били-вбивали на чужину гнали.

                  А вона не скорилася із сльози відродилася,

                  Українкою народилася.

Як історик, я Вам скажу, що український народ не втратив рідної мови, не втратив душі своєї, а навпаки, зміг врятувати її у лиху годину. В мові нашій віддзеркалилася вся історія та душа народу – його щирість і щедрість, радощі і печалі, його труд, і піт, і кров і сміх, і безсмертя його. Українське мова, як безмежне, глибинне  море, з глибини віків котить свої хвилі, якім не буде кінця-краю.

Ведучий.  Завдяки багатій, милозвучній українській мові можна передавати найтонші відтінки думок та почуттів, ніхто краще про це не знає, як самі мовознавці та літератори, які сьогодні прийшли до нас на телепередачу і хочуть продемонструвати, вам шановні глядачі, в нашій студії свої вірші. Будь ласка підтримайте їх оплесками.

Літератор 1.

                О місячне сяйво і спів солов'я,
                Півонії, мальви, жоржини!
                Моря бриліантів, це - мова моя,
                Це - мова моєї Вкраїни.

                Яка у ній сила - і кличе, й сія,
                Яка в ній мелодія лине
                В натхнення хвилини! О мово моя,
                Душа голосна України!

Літератор 2.

               Вона про все тобі розкаже,

               Чарівних слів тебе навчить,

               Усе розкриє і покаже,

               Як правильно у світі жить.

                В ній стільки слів, що й не збагнути!

                І приказок, і порівнянь.

                А мову знаючи, здобути

                Ти зможеш просто безліч знань.

Літератор 3.

               То ж мову вчи і прислухайся

               До того, як вона звучить.

               І розмовляти так старайся,

               Щоб всім її хотілось вчить.

               Вона ж у нас така багата,

               Така чарівна, як весна!

               І нею можна все сказати,

               І найрідніша нам вона.

Літератор 4.

               Мово рідна, слово рідне!

               Хто вас забуває,

               Той у грудях не серденько,

               А лиш камінь має.

               Як ту мову можна забути,

               Котрою учила

               Нас всіх ненька говорити,

               Ненька наша мила?

              От тому плекайте, діти,

              Рідненькую мову

              І учіться говорити

             Своїм рідним словом.

Літератор 5.

               Не посмій забути

               Маминої мови.

               Нею квітне поле,

               І гудуть діброви.

               Можеш призабути,

               Запах рути-м'яти,

               Але рідну мову.

               Мусиш пам'ятати.

               Можеш не впізнати

               Голосу діброви,

              Та не смій зректися

              Маминої мови.

              Бо як відречешся,

              Кине тебе пісня,

              Будеш ти без неї

              Наче вишня пізня.

Ведуча. Дякуємо Вам, шановні гості. А зараз перервемось на рекламу. Не перемикайте  канал!. Попереду на вас чекає ще багато цікавого!

Реклама Бажаєте знати більше?,  тоді журнал «Дивослово» саме для вас! Вже в наступному жовтневому номері найцікавіше. Реклама здійснюється за підтримки бібліотеки Єнакієвського технікуму  менеджменту і бізнесу Донецького національного університету.

Ведуча.  І ось знову ми в студії каналу К 1, нагадуємо Вам, що ви дивитесь телепередачу «Мовно-літературні обрії».

            Ну де ще є така чарівна пісня?

            Серед яких на світі мов?

            То серце від журби неначе стисне,

           А то повіє радість і любов.

Ведучий.

            Пісня українська!

            Хто не був зачарований нею?

            Вона натхненна, мелодійна,

            Безмежна широтою і красою образів.

            Пісні лунають над широкими ланами

            І високими горами.

Ведуча. До нас сьогодні завітав у студію гурт «Веселка», який зараз заспіває нам пісню «Мова єднання». Просимо Вас дівчата!

Співають   пісню   № 1.

Ведучий. А зараз настав час виступити ансамблю «Українська зірка», привітаймо оплесками наших гостей.

Український танець.

Розігрування сценки про мову

«Кухлик»

Дід приїхав із села, ходить по столиці. 
Має гроші - не мина жодної крамниці. 
Попросив він: 
- Покажіть кухлик той, що з краю.- 
Продавщиця: 
- Что? Чево? Я нє панімаю. 
Кухлик люба покажіть, той, що з боку смужка. 
- Да какой же кухлік здесь, єслі ето кружка.- 
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови: 
- На Вкраїні живете й не знаєте мови.- 
Продавщиця теж була гостра та бідова. 
- У меня єсть свой язик, ні к чему мне мова.- 
І сказав їй мудрий дід: 
- Цим пишатися не слід, 
Бо якраз така біда в моєї корови: 
Має, бідна, язика і не знає мови. 

«Фенька»

Десять літ финтила Фенька в модній міні-юбці, 
Але пари підшукати не вдалось голубці. 
І не знала б Фенька бідна, як їй бути далі, 
Та замітку прочитала в свіжому журналі, 
Що в столиці електронні є вже автомати, 
Що дівкам допомагають женихів шукати. 
Жвава Фенька найкоротшу одягла спідницю 
І негайно полетіла літаком в столицю. 
В інститут прибігла Фенька рано на світанку 
І надряпала записку на вузенькім бланку: 
«Підшукай мені, машина, щоб жених був класний, 
представительний мужчина, а не шкет нещасний. 
Щоб імєл він чин солідний, персональну дачку, 
Збереженія на книжці й льогковую тачку. 
Був неп'ющий, некурящий і до гроба вєрний. 
В заключення сообщаю свой портрет примєрний. 
В мене талія ізящна і фігура стройна, 
А за проче-остальноє тоже я спокійна». 
Розписалася під бланком ще й черкнула риску. 
Вклав учений у машину Феньчину записку, 
І дала машина Феньці відповідь куценьку: 
«Представительний мужчина чхать хотів на Феньку!»

Ведуча. Дякуємо нашим гостям за так цікаві гуморески.

Рідне слово всім нам любе,
Як отець і мати.
Рідна мова нам дорожча
За жовті дукати.
Рідним словом я горджуся,
Ним говорю, пишу.
Рідну мову, рідну пісню
Ніколи не лишу.

Рідним словом погорюю,
Рідним пожурюся,
Рідну пісню заспіваю
Та й розвеселюся.

Співають пісню № 2

Ведуча.

Ми – українці – велика родина,

Мова і пісня у нас солов’їна.

Квітне в садочках червона калина,

Рідна земля для нас всіх Україна.

Ведучий.

Вже кінчилось свято

І прощатись нам пора.

Ми бажаємо Вітчизні

Разом. Щастя, миру, добра.

Усі разом. Щиро дякуємо, всім! До нових зустрічей.