Виховний захід до Дня рідної мови "Краща мова єднання"

«Краща мова єднання – це українська!..»

Лунає пісня Наталії Бучинської «Краща мова єднання…»

На сцену виходять ведучі.

Ведуча

Добрий день,шкільна родино!

Ведучий

Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі - в нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки.

І де б не були ми, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося до сліз, зачувши рідне слово.

Для кожного народу дорога його мова, а нам, українцям, найближча до серця - українська.

Ведуча

Із слова починається людина,

Із мови починається мій рід,

Ласкава, мамина, єдина,

Щебече соловейком на весь світ.

 

Ведучий

Солов’їну,барвінкову ,

Колосисту – на віки -

Українську рідну мову

В дар дали мені батьки.

Берегти її,плекати

Будем всюди й повсякчас.

Бо ж єдина – так , як мати –

Мова в кожного із нас.

 

Ведуча

Рідна мова! Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів, вона встала з колін, як піднялася і наша Україна. Але цьому передувала тяжка боротьба.

Ведучий

Хотіли вирвати язик.

Хотіли ноги поламати.

Топтали під шалений крик.

В’язали, кидали за грати.

Зробить калікою з калік

Тебе хотіли , рідна мати.

 

 

 

 

 

Учень

Віктор Баранов – Я запитую в себе, питаю у вас, у людей…

Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:
Де той рік, де той проклятий тиждень і день,
Коли ми, українці, забули, що ми українці?

І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,
І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в’ється,
І що ми на Вкраїні – таки український народ,
А не просто юрба, що  у звітах населенням зветься.

І що хміль наш – у пісні, а не у барилах вина.
І що щедрість – в серцях, а не лиш у крамничних вітринах.
І що є у нас мова, і що українська вона,
Без якої наш край – територія, а не Вкраїна.

Українці мої! Як гірчать мені власні слова…
Знаю добре, що й вам вони теж – не солодкі гостинці.
Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива,
Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці.

Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил.
Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина.
Тільки хто ж колись небо нахилить до Ваших могил,
Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна…

Ведуча

 Україна та її культура святкують своє відродження. Але цьому передувала тяжка боротьба. Дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша невмируща мова, мужньо знісши і витерпівши наругу наймогутніших царських сатрапів, шлахетсько-панських посіпак  і своїх панів.

Тернистий шлях пройшла українська мова (далі ведучі читають по черзі)

1720 рік - Указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою.

1754 рік - Указ Катерини ІІ про заборону викладання українською мовою в Києво – Могилянській академії.

1769 рік – розпорядження Синоду виключити українські тексти з писаних церковних книг, вилучити букварі з тих навчальних закладів, які їх мали.

1775 рік - зруйнування Запорозької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.

1811 рік - закриття Києво-Могилянської академії.

1817 рік – постанова про викладання в школах Західної України польською мовою.

1847 рік - розгром Кирило-Мефодіївського братства.

1862 рік - закриття українських недільних шкіл, які безплатно організувала передова інтелігенція.

1863 рік - Валуєвський циркуляр про заборону видання книг українською мовою.

1876 рік - у місті Емсі царем підписано указ про заборону ввезення українських книжок з інших земель.

1884 рік - закрито всі українські театри.

1895 рік - заборона української дитячої книги.

1908 рік - блокується українська наука і культура.

1914 рік - указ Миколи ІІ про скасування української преси.

1925 рік - Пленум ЦК України про «українізацію» на Україні.

1933 рік - телеграма Сталіна про припинення «українізації».

1938 рік - Сталінська постанова про обов’язкове вивчення російської мови.

1978 рік - Постанова ЦК КПРС про посилення вивчення та викладання російської мови та літератури («Брежнєвський циркуляр»).

1983 рік - Постанова ЦККПРС про посилення вивчення російської мови в школах («Андроповський циркуляр»).

1989 рік - Постанова Пленуму ЦК КПРС про єдину офіційну загальнодержавну мову (російську) в СРСР.

1991 рік - Державна програма реалізації української мови та мов національних меншин до 2000 року .

 

Ведучий

І хоч українська мова, як і наш народ, пройшла тернистий шлях історії,вона живе і розвивається, є одним із головних чинників побудови незалежної держави.

На жаль, нерідко ще зустрічаються такі люди, як у гуморесці Павла Глазового.

 

Учень

 

Кухлик

Дід приїхав із села, ходить по столиці. 
Має гроші — не мина жодної крамниці. 
Попросив він: 
— Покажіть кухлик той, що з краю. — 
Продавщиця: 
— Что? Чево? Я нє понімаю. 
— Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка. 
— Дакакой же кухлікздєсь, єсліето кружка. — 
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови: 
— На Вкраїні живете й не знаєте мови. — 
Продавщиця теж була гостра та бідова. 
— У мєня єсть свой язик, ні к чемумнє мова. — 
І сказав їй мудрий дід: 
— Цим пишатися не слід, 
Бо якраз така біда в моєї корови: 
Має, бідна, язика і не знає мови.

 

 

 

Ведуча

Рідна мова!.. Вона неповторна, співуча, мелодійна, бо увібрала в себе шум вічнозелених смерек, гомін полів і морів, запах лугів і трав. Переткана червоною калиною, хрещатим барвінком, вишневим цвітом, запашною рутою-м’ятою. Немає жодного українця, який би не був зачарований мелодійністю, душевністю нашої української пісні.

Лунає пісня Ірини Чорній «Чом ти не прийшов?»(співає троє дівчат)

Ведучий.

А зараз послухайте розповідь про подію, яка відбулась у 1916 році (інсценізація).

Оповідач: Було це давно, ще за старої Австрії, в далекому 1916 році. У купе вагона першого класу швидкого потягу «Львів – Відень" їхали чотири пасажири: англієць, німець, італієць та українець, відомий львівський юрист Богдан Косів. Розмова велася навколо різних проблем і тем. Нарешті заговорили про мови - чия краща і котрій з них належить світове майбутнє.

 

Англієць:

- Англія - країна великих завойовників, мандрівників і мореплавців, які рознесли славу англійської мови по всьому світі. Англійська мова - мова Шекспіра, Байрона,Діккенса, Ньютона, Дарвіна та інших великих літераторів і вчених. Безумовно, англійській мові належить світове майбутнє.

 

Німець:

- Ні в якому разі! (гордовито)Німецька мова - це мова двох великих імперій - Німеччини й Австрії, які займають більше половиниЄвропи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Гегеля, Канта, Вагнера, Гете, Гейне. І тому, безперечно, німецька мова претендує на світове панування. 

 

Італієць:

- Панове, ви обидва помиляєтеся(усміхнувся і тихо).Італійська мова - це мова сонячної Італії, мова музики й кохання, а про кохання мріє кожен. На мелодійній італійській мові написані кращі твори епохи Відродження, твори Дайте, Бокаччо, Петрарки, лібрето знаменитих опер Верді, Пучіні, Россіні, Доніцетті. Тому італійськіймові належить бути провідною у світі. 

 

Українець:

- Я також міг би сказати, що моя мова – це мова незрівняного Котляревського, мова геніального Шевченка. Я можу назвати ще багато славних імен свого народу, проте вашим шляхом не піду. Ви ж по суті нічого не сказали про багатство і можливості ваших мов. Чи могли б ви на своїх мовах написати невеличке оповідання, в якому б усі слова починалися з тоїсамої літери? 

 

Англієць, німець та італієць:

- Ні,ні,ні! Це ж неможливо!

 

Українець:

- Це на ваших мовах неможливо, а нашою –зовсім просто. Назвіть якусь літеру!

 

Німець:

- Нехай буде "П" !

 

Українець:

- Добре. Оповідання буде називатися…

…ПЕРШИЙ ПОЦІЛУНОК

Популярному перемишлянському поетові Павлові Петровичу Подільчаку прийшло поштою приємне повідомлення: "Приїздіть, пане Павле,- писав поважний правитель Підгорецькогоповіту Полікарп Паскевич,-погостюєте, повеселитесь".

Пан ПавлоПетровиич поспішив, прибувши першим потягом. Підгорецький палац Паскевичів привітно прийняв приїжджого поета. 

Потім під'їхали поважні персони - приятелі Паскевичів... Посадили пана Павла Петровича поряд панночки - премилої Поліни. Поговорили про політику, погоду. Пан Павло Петрович прочитав підібрані пречудові поезії. Панна Поліна Полікарпівна програла прекрасні полонези Понятовського, прелюдії Пучіні. Поспівали пісень, потанцювали падеспань, польку. Прийшла пора пообідати.

 

 

 

Поставили повні підноси пляшок: портвейну, плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пільзенське пиво. принесли печені поросята, приправлені перцем, півники, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки під печеричною підливкою, пироги, підсмажені пляцки, пиво. Потім принесли печених поросят, приправлених перцем півників. Потім подали пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки під печеричною підливкою, пироги, підсмажені пляцки, пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові полумиски полуниць, порічок.

Почувши приємну повноту, пан Павло подумав про панночку. Панна Поліна попросила прогулятися по Підгорецькому парку, помилуватися природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція повністю підійшла прихмелілому поетові. Походили,погуляли....Порослий папороттю предавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря п'янило принадними пахощами. Побродивши по парку, пара присіла під порослим плющем платаном. Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися.

Почувся перший поцілунок: прощай парубоче привілля, пора поетові приймакувати!

Оповідач:

В купе пролунали оплески. Всі визнали, що милозвучна, багата українська мова житиме вічно поміж інших мов світу.

Та зазнайкуватий німець ніяк не міг визнати своєї поразки.

 

Німець:

- Ну а коли б я назвав іншу літеру? Ну, наприклад, літеру "С"!

 

Українець:

- Гаразд, хай буде «С». Я на своїй мові можу укласти не лише оповідання, але й навіть вірш, де всі слова будуть починатися на "С". Якщо Ваша ласка, прошу послухати.

САМОТНІЙ САД

Сипле, стелить сад самотній

Сірий смуток - срібний сніг,

Сумно стогне сонний струмінь

Серце слуха скорбний сміх

Серед саду страх сіріє.

Сад солодкий спокій снить.

Сонно сипляться сніжинки,

Струмінь стомлено сичить.

Стихли струни, стихли співи,

Срібні співи серенад

Сріблом стеляться сніжинки -

Спить самотній сонний сад...

 

Англієць та італієць:

- Геніально! Незрівнянно!

 

Оповідач:

Потім усі замовкли. Говорити не було потреби.

 

 

Ведуча

Наша мова –  вистраждана, мордована, катована, але вона вистояла. Вона є і буде завжди. Ми – мирний народ, ми чужого не хочемо, але свого ніколи нікому не віддамо.В нашій державі молитва має дуже велику силу. Ми – громадяни України і повинні поважати і любити нашу мову.

Людині призначено Богом місце народження, країна, небо ; вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов - твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою.

 

 

 

 

Учениця

                                                      Катерина МОТРИЧ
                                                    МОЛИТВА ДО МОВИ
Мово! З чорнозему, рясту, любистку, м’яти, євшан-зілля, з роси, з дніпрової води, від зорі і місяця народжена. Мово! Мудра Берегине, що на дала погаснути земному вогнищу роду нашого, тримала народ на небесному Олімпі волелюбності, слави і гордості духу.
Мово! Велична молитва наша у своїй нероздільній Трійці, що єси Ти і Бог-Любов, і Бог-Віра, і Бог-Надія. То ж стояла Ти на чатах коло вівтаря нашого національного храму й не впускала туди злого духа скверноти, злого духа ганьби. І висвячувала душі козацького роду. І множила край веселий, святковий і люд хрещений талантами, невмирущим вогнем пісень, і наповнювала душі Божим сяйвом золотисто-небесним, бо то кольори духовності і Божого знамення.
Мова моя! Дзвонкова криниця на середохресній дорозі нашої долі. Твої джерела б’ють десь від магми, тому й вогненна така… То ж зцілювала ти втомлених духом, давала силу, здоров’я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що пили тебе. І невмирущими ставали ті, що молились на дароване Тобою Слово!

Ведучий

У 1991 році Україна стала незалежною державою. З розвитком держави інтенсивно розвивається і українська мова. Ми з вами одержали у спадок сучасну українську літературну мову — багату, розвинену, гнучку. Нею і можна висловити все: від найскладніших і найновіших наукових відкриттів до найвеселіших віршів, пісень, оповідань. Багатство мови зберігається у незліченній кількості чудових українських пісень, у думах і казках, у творах письменників, у живій розмовній мові. Наше завдання — берегти цей неоціненний дар, примножувати його, не засмічувати чужими і грубими словами, не забувати, щиро любити. І хоч наша мова зазнала гоніння, переслідування, зараз вона живе, квітне і вдосконалюється. Любімо і бережімо її.

 

Ведуча

На прощання хочеться згадати слова Василя Симоненка:

«Можна все на свiтi вибирати, сину,
         Вибрати не можна тільки Батькiвщину».

Ведучі разом

ПАМ՚ЯТАЙМО ПРО ЦЕ!