Виховний захід до Дня Соборності України

День Соборності України

Хід заходу

             День 22 січня 1919 року ввійшов до української історії як велике державне свято - День Соборності України. Саме тоді на Софійській площі на багатолюдному зібранні було урочисто проголошено про злуку Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки. Володимиром Винниченком був підписаний Акт злуки українських земель.

         В цьому Акті проголошувалося: “Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західно-Українська Народна Республіка /Галичина, Буковина і Угорська Україна/ і Наддніпрянська Велика Україна.

Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України».

«Соборний» означає об’єднаний. Зараз Україна справді є об’єднаною, але тільки формально: кордонами, Конституцією, системою влади, і врешті-решт – переліком державних свят. Але реальне об’єднання – це процес, це шлях, яким хочуть іти ті, хто зараз живе в країні Україна і хоче жити тут надалі.

22 січня 1919 року на Софіївському майдані в Києві урочисто оголосили універсал про об'єднання УНР і ЗУНР у соборну України представники Української Народної Республіки Михайло Грушевський, Симон Петлюра, Володимир Винниченко та Західно-Української Народної республіки – генерали Тарнавський, Курманович та Микитка у присутності багатотисячного люду підписали Акт злуки.

«Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України — Галичина, Буковина, Закарпаття і придніпрянська Україна — в одну Велику Україну. Сповнилися відвічні мрії, для яких жили й за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української Держави на добро і щастя українського народу», — пролунало 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві.

  Перегляд відео

  –  А зараз ми з’ясуємо,  краще  “разом”, чи “окремо”, “самому”. Спробуємо з’ясувати це на прикладах!

Перший з них – конкурс “перетягування канату”. Попросіть вийти до канату спершу одного учня і нехай він перетягує канат. Звичайно він цього зробити не зможе. Отже навіть для цієї нехитрої справи потрібно принаймні двоє. Нехай вийде другий учень і розпочнеться конкурс. Неважливо хто виграє – головне показати ще одну істину – чим більше тим краще! Отже після того, як двоє закінчать конкурс, попросіть приєднатися до конкурсу весь клас. Цим прикладом ви дасте діткам фізично відчути перевагу більшості і згуртованості.

3.        Візьміть два однакових по об’єму відра. Одне наповніть водою та поставте в один куток класу, а інше, порожнє, в протилежний куток. Дайте одному учневі одну чашечку і попросіть якомога швидше заповнити порожнє відро водою, зачерпуючи воду з повного відра. За командою засікайте час. Звичайно після 1єї-2ох хвилин зупиніть бідолашного. Після цього почніть конкурс з початку, але іншим чином. Нехай той учень, що вже набігався  , стоїть біля порожнього відра. До повного ж – вибудуйте ланцюг з інших учнів. Поставте потрібну кількість чашок біля повного відра і за командою почніть конкурс. Але тепер чашку наповнюватиме учень біля повного відра і передаватиме чашки по ланцюжку з дітей до того, хто стоїть біля порожнього. Чекати поки до останнього дійде одна чашка не потрібно. Нехай чашки наповнюються постійно і постійно передаються. Як вийде одна чи дві хвилини зупиніть дітей. Дайте подивитись скільки води їм разом вдалося набрати за той самий час, що робив один. 

4.        На останок цікавий конкурс-фокус. Він покаже, що разом можна створювати навіть дива! Для цього потрібно 4 стільці і 4 учні. Поставте стільці квадратом (так, щоб спинки стільців були ззовні). Нехай учні сядуть на стільці так, щоб спинка стільця у кожного була праворуч. Тримаючи ніжки разом, нехай учні ляжуть – вийде так, що голова кожного лежатиме на колінах іншого. Потім попросіть, щоб учні тримали ноги зігнутими (такими, як зараз, коли знаходяться на стільці) і прибирайте стільці по одному. Фокус полягає в тому, що прибравши всі стільці, дітки не впадуть, а триматимуться у такому ж положенні без стільців! Якщо ви зрозумієте принцип – можна зробити таке коло з усіх дітей класу. Головне, щоб голова одного лежала на колінах того, що позаду. І так по колу. Проста фізика і фокус водночас!!! А головне і це покаже діткам, що соборність – це те, чим дійсно варто пишатися і дорожити.

Декламування вірші про Україну

КРАЇНА МОЯ — УКРАЇНА
Мої нескінченні дороги 
Сплелися, мов доля моя, 
Я знову вернув до порога, 
Де батьківська рідна земля.

Країно моя — Україно, 
Ще пращурів пам'ять жива, 

Знайома тут кожна стежина, 
І сонце мене зігріва.

Хай пісня твоя, Україно, 
Злітає, як птах у блакить, 
А мова твоя солов'їна 
У кожній оселі звучить.

                 Ф. Пантов

Моя Україна — широкі простори,

Поля і левади, долини і гори,

Молитва і пісня, і слово натхнення,

Наш труд і талант,

Україно, — для тебе.

Одна Батьківщина, і двох не буває, 
Місця, де родилися, завжди святі. 
Хто рідну оселю свою забуває, 
Той долі не знайде в житті.

Чи можна забути ту пісню,що мати

Співала малому, коли засинав?

Чи можна забути ту стежку до хати,

 що босим колись протоптав?
У рідному краї і серце співає, 
Лелеки здалека нам весни несуть. 
У рідному краї і небо безкрає, 

І ріки-потоки, мов струни, течуть.
     Тут мамина пісня лунає і нині, 
    Її підхопили поля і гаї. 
    Її вечорами по всій Україні 
    Співають в садах солов'ї.
І я припадаю до неї устами, 
І серцем вбираю, мов спраглий води. 
Без рідної мови, без пісні, 
Без мами збідніє, збідніє земля назавжди.
                                               М. Бакая