Виховний захід

“Пам'яті жерт Голодомору 1932-1933 років”

Мета: поглибити знання вихованців про Голодомор 1932-1933 рр., його причини та наслідки; виховувати почуття стурбованості кожного долею невинних жертв; навчати сприймати чужу біду, чужий біль як свої власні; сприяти пробудженню бажання вивчати історію своєї держави, берегти її традиції, уболівати за майбутнє країни.

Обладнання: мультимедійна дошка, виставка книжок присв'ячена пам'яті жертв Голодомору.

Хід проведення заходу

Учитель

Пам'яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голодомору, заподіяного сталінським тоталітарним режимом у 1932-1933 роках, пам'яті тисяч українських сіл, які щезли з лиця землі, присвячується...

Учень

Голодна смерть, напевно, найстрашніша.

Вона повільна, довга і тяжка,

Жахлива і пекельна, найлютіша,

Бо зводить з розуму й така тривка...

Учень:

Голодомор 1932-1933 років виник внаслідок завищених хлібозаготівельних планів і примусового вилучення продовольства у селян. З 1932 року життя перетворилось в повільну, жахливу смерть під назвою Голодомор.

Учень:

Смерть стукала в кожну хату,

скреготала ненаситними зубами,

вона просочувалась крізь  стіни,

 вилізала з-під підлоги.

Від неї було не можливо сховатись.

Учитель

Насильно забирали всі продовольчі припаси. Тільки в Україні померло від Голодомору близько 4,5 млн. людей.

1932р. – прийнято Закон «Про п'ять колосків»

Засуджували навіть дітей, які підбирали колоски пшениці на вже зібраних полях. Розкрадання майна колгоспів каралося розстрілом, за «пом'якшуючих обставин» — позбавленням волі на строк не менше 10 років. «Законом про п'ять колосків» фактично людям було заборонено володіння їжею.

Учень

Ні труни, ні хрестів і ні тризни,

Прямо в яму на віки-віків.

Чорна сповідь моєї Вітчизни,

І її затамований гнів

Танець зі свічками (Оксана Білозір “Свіча”)

Учень

Чому сумує, плаче дзвін
І біль сердець в одне єднає?
Що розповісти хоче він,
Про що сьогодні нагадає?

Тривожні спогади ураз
Свічки очима розіп’яли,
Немов з минулого до нас
Вони із докором казали:

- Хто відповість за ту біду,
Що голодом людей косила,
Що в Україні не одну
Убила гордість, пісню, силу

Сценка “Спогади”

(дівчата вдягненні в українські костюми)

-Наша сім'я була невеликою. Ми жили в достатку. У нас було все!

-Раптом до нашої хати прийшли чужі!

(Заходять хлопці)

-Якби Ви знали, як тяжко було тим, кого торкнувся Голодомор!

-Якби Ви знали, як тяжко розлучатися зі своєю родиною, навіть не попрощавщись!

-Якби Ви знали як важко дивитись на зерно, яке  вирощував цілий рік, яке забирають, нахабно з твоїх рук!

-Як важко усвідомлювати, що ти їси останній шматочок хлібця...

-Як тяжко дивитися на тіло своїх бездиханних близьких, яким ти не можеш допомогти.

-Як важко !

-Вмирати молодою...

-Ще навіть не відчувши, що таке бути коханою дружиною!

-Як важко!

-Прийти й забрати те, що наживали протягом всього року життя...

-На початку 1932 року, ми пішли на поле, і ножицями зрізали ще зелені колоски.

-Вже 7 серпня 1932 року було прийнято “Закон про п'ять колосків”

-За цим законом переслідували усіх хто зрізав колоски. Могли заарештувати, посадити до в'язниці і навіть розстріляти.

Виконання пісні “Голодомор”

Хвилина пам'яті + відео-ролик “Свіча”

Учитель

Пам’ятати і знати про жахливу трагедію Голодомору – мало. Її потрібно носити у душі, у серці. Бо ті нещасні люди не вмерли за щось, вони не боролися, і не відстоювали своє право на життя. Їм не дали такої змоги.Україну нищили, вбивали, морили голодом, а ми йшли, спотикались, падали, але вставали, піднімали один одного і ступали далі…

Виконання пісні “Ти живеш”

Учитель

На цьому наш захід завершено.