Виховний захід "В Афганістані в чорнім тюльпані"

Для учнів 9-11 класів

«В Афганістані в чорнім тюльпані»

Мета: ознайомити учнів з подіями радянсько-афганської війни; перебігом подій війни; виховувати повагу до воїнів-інтернаціоналістів, почуття гордості за своїх земляків.

Обладнання: книжкова виставка, інтерактивний комплекс (комп’ютер, дошка, проектор)

Хід  заходу

Бібліотекар. Доброго дня, шановні учні, вчителі та гості!

   Раді вітати Вас у цій залі. Сьогодні ми зустрілися з вами для того щоб вшанувати пам’ять минулих подій радянсько-афганської війни, та подвиг воїнів-інтернаціоналістів. 15 лютого виповнилося 30 років з дня виведення військ колишнього Радянського Союзу з республіки Афганістан. Цей день –данина пам’яті загиблим, прояв глибокої  вдячності всім хто повернувся додому. За кожним з них свій життєвий подвиг, своя доля…..

Звучить пісня «Кленова балада» сл. і муз. Анатолія Матвійчука у виконанні учителя музичного мистецтва Хищенко В.О.

Ведуча1   Афганістан……він став синонімом людського горя з присмаком смерті; палюче сонце зранку, спекотний вітер і пісок ,що не дають дихати …….

Це пекло назавжди закарбувалося у свідомості тих, хто його пережив.

Ведуча2 Афганістан ночами сниться

               Наш взвод стоїть воднім строю,

               Полеглих друзів бачу лиця,

               І сиву молодість свою.

Ведучий Підуть у небуття епохи лютих воєн,

                 Затягнуться поранення рубцями,

                 Та сльози вдів, сиріт і матерів

                 Пектимуть нам як невигойні рани.

Ведуча1 Чимало літ минуло відтоді, як вивели з Афганістану радянські війська, 

                  але рани цієї війни кровоточать й досі

 

Перегляд фільму про Афганістан

Ведучий Не можуть матері забути загиблих та покалічених  синів, а дружини та діти – чоловіків і батьків. Ми маємо знати про страшні події безглуздої афганської війни і пам’ятати, що і серед нас живуть люди, які у 18-30 років стали свідками й учасниками воєнних подій.

Ведуча2 І ми маємо пишатися їхньою мужністю, героїзмом, подвигом.

Ведуча1 В долинах і на перевалах, 

                  Ще зовсім юні шураві

                   Ішли на бій і проростали

                   В легенди древньої землі.

Учитель історії : 27 грудня 1979 року в Афганістан вводиться обмежений контингент армії Радянського Союзу .Війська 40 армій (чисельністю100 тис. чоловік ) просувалися на південь. Привозили з собою їжу, дрова, прісну воду.

Ведуча2 Ворог мінував дороги ,робив засідки в ущелинах. Спочатку підпалював або підривав перший автомобіль, колона військових автомобілів зупинялася, із-за  гір продовжувалася стрілянина кулеметів. Горіли гори, скелі, та все навкруги.

Ведучий Війна. Чужа. Неждана. Непотрібна.

                 Геройство. Біль. Дочасна сивина.

                 Прокляття чаша випита до дна.

                 Жорстока тиша. Вибухоподібна.

Ведуча1 Кожен із воїнів –афганців згадує війну ,Кабул, Кандагар , Чарикар, Джабаль, перевал Саланг-головна життєва артерія країни. Там зовсім по іншому відчувається Батьківщина. І вижити – головне. Не підірватися на міні, не згоріти заживо у бронетранспортері, не стати мішенню  для снайпера.

Ведуча2 Афганська війна тривала 9 років .15 тис. воїнів загинуло в цій війні, серед загиблих 3360 чоловік вихідці з України, та 12 чоловік з Васильківщини.

Один безвісти пропав –молодий сержант Павло Березанський

Віддали своє життя:

Підполковник Микола Горобець

Молодший сержант Олександр Кокотун

Рядовий Микола Вакуленко

Рядовий Олег Селецький

Рядовий Анатолій Дармостук

Старший прапорщик Іван Нагорний

Рядовий Сергій Ситник

Рядовий Сергій Шиман

Сержант Олександр Корнієнко

Рядовий Олександр Барановський

Лейтенант Валерій Середа 

Ведуча1 Сьогодні ми віддаємо належну шану всім воїнам-афганцям, і тим ,які серед нас, і тим кого немає вже в живих. Вони всі чесно виконали свій обов’язок  перед Батьківщиною, проявили найкращі якості характеру на чужій території.

Ведучий Жахливим для солдата-афганця був не бій, не поранення, а смерть товариша.

Ведуча2 Найважче для живих воїнів у Афганістані було проводжати на Батьківщину загиблих друзів.

Ведуча1 Не можна забути згорьовану неньку, її ранню сивину, виплакані сльози над цинковими трунами, які привозив «чорний тюльпан».

Ведучий «Чорні тюльпани» -неофіційна назва транспортного літака ,що використовувався для перевезення тіл загиблих на війні солдат.

Ведуча2 «Чорний тюльпан» - згадується в афганській творчості артистів, зокрема у виконанні Олександра Розенбаума.

Звучить пісня «Чорний тюльпан» О. Розенбаума

Бібліотекар Сьогодні ми не можемо не  згадати ще одну людину ,ще одного воїна –афганця, який народився і виріс на Україні в місті Дніпродзержинську, а загинув в свої 20 років в Афгані.

  Олександр Стовба –поет, «Аист» ,як називали його друзі. Один з них сказав: «Кожної весни  9 Травня, ми збираємося біля могили «Аиста», біля Сашка, нашого друга. Я ніколи не думав, що мені доведеться жити на вулиці,  яка носить ім’я мого однокласника.

   За два тижні до смертельного бою в горах Олександр надіслав лист матері з адресами і датами народження своїх найближчих друзів і  просив : «Мамо, скільки ти будеш жити, прошу, вітай моїх друзів з днем народження, якщо зі мною щось станеться». Сталося але залишилися його вірші.

Учні читають вірші

Ведуча1 Посивіли завчасно хлопці-афганці, ще й донині йдуть у тривожних снах у бій, затуляючи від куль один одного. Їм досі важко повертатися до цих чорних сторінок у їхньому житті ,та ще важче вирвати їх, знищити  забути.

Ведучий По-різному склалися долі колишніх воїнів – афганців. Та де б не були і ким би не стали, назавжди залишиться у їхній пам’яті розбита, посічена свинцем  і сталлю дорога Кабул-Кандагар - дорога вашої обпаленої полум’ям бойової юності.

Ведуча2 15 лютого 1989 року останній солдат залишив землю ісламської країни.

Ведуча1Перестали йти похоронки з Кандагара й Гардеза, Джалалабада, і Кабула – основних військових баз Афганістану.

Ведучий Честь і слава героям рідної  землі ! Ніколи не думали ,що промине 30 років і нашим солдатам доведеться знову братись за зброю. Цього разу захищати  свою Батьківщину від ворога. Знову смерть і сльози ……

Залишаються сироти, вдови, покалічені війною тіла і душі .Знову скорботно схиляють голови матері ,біля загиблих синів.

Ведуча2 Афганська війна в пам’яті людства повинна жити ще довго, тому що її історія написана кров’ю солдатів і сльозами матерів.

Бібліотекар Забувати досвід історії – злочинно.

                       Віддати забуттю сумний досвід афганської війни – означає знехтувати трагічним уроком історії ,що неминуче призведе до нових війн, трагедій……