Виступ на методичному об'єднанні "Навчаймо мислити красиво"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                     З   досвіду роботи   вчителя

                                                              української мови та літератури,

                                                              спеціаліста вищої категорії,

                                                              вчителя-методиста

                                                              Котяш Людмили Лаврентіївни.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Форми і методи викладання української мови та літератури в школі...

Це питання надзвичайно широке і про нього можна говорити досить багато. Я постараюсь зосередити вашу увагу на тих методах і формах, які випробувала на практиці і зробила висновок, що вони є результативними. Не ставлю собі за мету дати готові рецепти викладання цих милозвучних предметів, адже успіх нашої роботи залежить, в першу чергу, від педагогічної майстерності, сили волі, порядності і національної самосвідомості вчителя, методів співробітництва з учнями, учнівського колективу і навіть від атмосфери в колективі вчителів.

Мова... Кожен учень повинен усвідомити, що мова - це не тільки об'єкт пізнання, а і важливий засіб оволодіння іншими предметами.

Пройдемо віковими сходинками вивчення рідної мови.

5 клас. На мою думку, роботу філолог повинен почати з тісного співробітництва з учителем початкових класів. Доцільно в перші дні вересня провести педагогічний консиліум (спільні збори вчителів - предметників, учнів та батьків), щоб відкрилася картина колективу, який формується. Найважливішою у проведенні педагогічного консиліуму є роль класовода 4-го класу. Ніхто, крім нього, не подарує вчителям-предметникам кращого ключика до дитячих сердець, не зуміє відкрити дитячі душі.

Другою важливою проблемою є наявність ілюстративного матеріалу. Всі добре знаємо, що саме завдяки ілюстративному матеріалу, ігровим формам роботи у початкових класах формуються перші паростки характеру, є результативним навчання азам і букам. І коли учень, переступивши поріг 5-го класу, раптово потрапляє у сферу, здебільшого, слухової пам'яті, інтерес до навчання знижується майже на 50%.

Третьою важливою формою роботи є інтригуючі початки уроків. Наприклад:

Учні! Уважно подивіться у вікно...

За вікном зима кружляє,

 В клас до учнів заглядає,

Заморозити тих хоче,

Хто працює неохоче.

Ми її не пустим в клас,

Бо нема таких у нас.

Та я тим хочу нагадати,

Кого зима може спіймати.

Жакун Іван буде писати

І, як Оксанка, працювати.

Уважною буде Маринка,

Іван не буде ловить гав,

Віталій буде мудрувати

Над тим, щоб правильно сказати.

Наш Толя слухатиме вміло,

Повторить Льоня, всім на диво.

Тепер до справи...

Перший крок:

Розпочинаємо урок.

" За високими горами, за широкими морями, на землі чудовій, у країні Мови, точніше - Філології, є острів Морфологія..." Так свою роль починає відігравати елемент казки на уроці. " А зараз, хто перший скаже, за який приголосний звук треба сховати інший, щоб вистрелили разом кілька гармат? Від назв яких двох букв стає жарко, гаряче?" Так на уроках вивчення фонетики допомагають засвоювати матеріал мовні ігри.

У 6-7 класах елементи казки та гри повинні стояти в центрі уваги на уроці, але дещо в зміненому вигляді, маючи більшу практичну спрямованість, використовуються творчі роботи самих учнів.

У 8-11 класах має переважати дидактична система вправ - від простого до складного(підготовлюючи вправи до сприйняття нового матеріалу, вступні, пробні, тренувальні, творчі, контролюючі); зіставлення узагальнюючих таблиць, схем, тісний зв'язок між вивченням теорії і практики.

     Одні мовознавці твердять, що на уроках мови повинні переважати письмові вправи, інші -- усні. На мою думку, треба використовувати такі вправи, які допомагали б формувати практичні навички і розвивати зв'язне мовлення одночасно.

Щодо розвитку зв'язного мовлення, то це величезна робота за системою: диктант-мініатюра, переказ- мініатюра, твір за питаннями, твір за початком і кінцем, за опорними словами, за картиною з використанням зразків, а далі вже - робота за програмою. Якщо діти не навчаться думати, красиво складати мовні конструкції, то творчої роботи не вийде. А так ми маємо у 5 класі:

Мамочко! Матусенько! Ріднесенька моя, квіточко моя ранкова,

Сонечко моє ясне. Як хочеться пригорнутися до Ваших грудей,

лягти на коліна і задрімати, відчуваючи ніжний дотик    Ваших  натруджених долонь.

Надзвичайно результативною є уява, невимушена розмова на уроці.

Уявіть собі таку ситуацію: за вікном падає перший сніг. Яким би цікавим не був урок, та хоч один із учнів задивиться у вікно. Треба скористатися цим.

«Діти, погляньте у вікно і ви побачите диво природи. Галинко, дивись у вікно і розповідай про прислівник, використовуючи у розповіді те, що бачиш...»

Болючою для філологів є проблема грамотності. Жодна з помилок не повинна бути непоміченою. Через урок після перевірки зошитів, 15 хвилин, а то й цілий урок я проводжу під девізом " Запам'ятай сам і допоможи запам'ятати іншому".

Хороший результат дає попереднє вивчення учнями матеріалу наступного уроку.

Кожен урок мови повинен нести пізнавальну і виховуючу функції. Один урок має бути підпорядкованим одній меті, а не складатися із клаптиків всієї системи виховання.

Цікавою формою роботи на уроці є використання хвилинок прекрасного: творчі роботи під музику і твори олівцями.

Окремо хочу сказати про вивчення правил. Наукові слова повинні обплітатися вінком цікавинок, мовною веселкою. Наприклад: правило віршем, гуморескою, загадками і т.д.

Щодо ілюстративного і дидактичного матеріалу, то матеріальна скрута нашого суспільства не є причиною його невиготовлення. Треба уважно подивитись кругом себе і частина потрібного на уроці перед вами - дитячі ігри, листівки із зображенням тварин, рослин, птахів...

Стимулюючими формами роботи є перенесення оцінок за домашню роботу в журнал; учню, який гарно засвоїв матеріал на уроці, завдання додому не задавати.

Апробованими на сьогоднішньому етапі вивчення рідної мови є такі типи уроків: урок-консультація, залік, гра, запитань і відповідей, наукових повідомлень, спостережень і контролю, урок-екскурсія, бібліотечний урок.

Щодо контролю за роботою філолога, то, на мою думку, дирекції доцільно побувати на одному з різних типів уроків, з метою ознайомлення з педагогічною майстерністю вчителя, а контроль за роботою здійснювати на підсумкових уроках. Не заважати вчителю навчати на уроках вивчення нового матеріалу.

Мову треба вчити. А література - душа народу, в яку треба заглянути. Апробовані такі типи уроків: урок-лікування, болю, віри, совісті, скорботної молитви, любові.

Заслуговують уваги такі форми роботи на уроках літератури, як літературні хвилинки (повідомлення про новинки літератури), хвилини ліричних відступів із рубрики "Цікаво знати", а також уроки цікавого літературознавства.

Крім цього, мої учні ведуть словники літературознавчих термінів і короткі тлумачні словники.

У старших класах досить результативними є уроки-конференції з обговоренням проблемних питань за рефератами учнів. За урок учні одержують багато оцінок, потрібну суму знань, але проблема текстуального вивчення залишається. Практикую широке використання літературних текстів на уроках мови.

     Філолог повинен бути досить обдарованою людиною: цікавим оповідачем, прекрасним декламатором, гарно співати. Якщо одним із цих Божих дарів філолог обділений, то уроки, безумовно, повинні бути інтегрованими (із залученням вчителів історії, музики, образотворчого мистецтва). Якщо нема голосу для співу, повинна на уроці співати душа.

Підручник - це посібник, який дає певну суму знань, готову відповідь, спрямовує думку. Учні повинні знати офіційну (за підручником) версію відповіді і мати право висловити свою думку.

При самоаналізі уроків слід з'ясовувати такі питання: Який був задум? Що і як використано? Які і чому були відхилення? До яких наслідків вони привели? Чи вдалось уникнути перевантаження учнів?..

Свої уроки, після вступної частини, я починаю словами: «Що кому незрозуміле з попередньої теми? Що зацікавило, а що викликало сумнів?» Підсумовую і роблю висновок.

А закінчую так: «Діти, на яку сходинку освіченості ми піднялись сьогодні на уроці?» І у відповідь чую: «На сходинку доброти, людяності, чуйності і любові...»