«Військовий комунізм» та Нова економічна політика в Україні

«Військовий комунізм» більшовиків

Нова економічна політика

Ставлення до приватної власності

1.Модель державного регулювання економіки, тобто одержавлення власності.

2.Придушення приватної ініціативи.

3.Ліквідація ринкових відносин.

 4.Жорстка централізація.

 5.Знищення приватної власності.

1.Використання ринку і різних форм власності.

2. У 1921р були скасовані заборони на дрібне приватне підприємництво. 3.Частина націоналізованих підприємств передавалися в оренду.

4.Відмова від жорсткої централізації.

5.Сприяння кооперації. Все це зумовило відродження приватної ініціативи.

Форма та розмір податку для селян

Продрозкладка «Господарство мало здати державі 85% зерна.

Заміна продрозкладки продовольчим податком – натуральний податок з сільських  господарств.

20% чистого продукту праці селян, причому згодом його понизили до 10% урожаю і перевели в грошову форму.

Заходи в сфері сільського господарства

1.Введення продрозкладки (вилучення «надлишків» продовольства у селян.)

- від продрозкладки звільнялися господарства із засівом менше 5 десятин

2.Державна монополія на продаж і заготівлю хліба.

3.Загороджувальні загони на залізницях і водних шляхах мали перешкодити нелегальній торгівлі хлібом.

4.Створення великих соціалістичних господарств – радгоспів(державних с/г підприємств) і комун(колективів, що об”єдналися для сумісного проживання на основі спільного майна і праці.)

5. Кругова порука у сплаті продрозкладки.

1.Дозволено оренду землі.

2.Дозволено використовувати найману працю.

3.Розвиток різних форм кооперацій:

-         ТСОЗи – товариства зі спільної обробки землі;

-         Артілі- мали спільні посіви. Але в індивідуальному користуванні залишалася присадибна ділянка, інвентарь та тяглова сила.

4.Скасовано кругову поруку при сплаті податків. Отже, сільське господарство перевищило обсяг довоєнної валової продукції  у 1926-1927рр.

5.Допускалося застосування вільнонайманої праці в селянських господарствах.

Заходи в сфері промисловості та трудових відносин

1. Прискорена націоналізація підприємств важкої, середньої та дрібної промисловості.

2. Введення загальної трудової повинності для чоловіків від 18 до 45 років.

3. Установлено державний контроль над виробництвом.

4. Мілітаризація праці: створені табори примусової праці, заборонений самовільний перехід з однієї установи до іншої, паспорт замінено трудовою книжкою.

5. Зрівняльний розподіл продуктів харчування серед працюючих.

1. Продаж у приватну власність дрібних та частини середніх підприємств; транспорт, великі та значна частина середніх підприємств залишалися у державній власності.

2. Дозволено оренду та найману працю.

3. Об”єднання великих підприємств у трести та переведення їх на госпрозрахунок – планове господарювання на основі самоокупності, без допомоги коштів державного бюджету.

4. Скасовано загальну трудову повинність.

5. Відбувся перехід від зрівняльної до відрядної зарплатні, яка враховувала кількість і якість праці.

6. Дозволено створювати концесії – підприємства та інші державні господарські об’єкти, які передавали в оренду іншим державам, іноземним фірмам, приватним особам.

Стан товарно-грошових відносин

1.Заборона приватної торгівлі.

2. Перехід до прямого товарообігу.

3. Встановлені тверді ціни на товар.

4. Уведено карткову систему постачання міського населення за зрівняльним принципом.

5. Скасовано плату за житло, комунальні послуги, транспорт.

1. Поновлено вільну торгівлю.

2. Уведено державні податки, платня за транспорт, комунальні послуги.

3. Проведено грошову реформу 1922-1924рр : Випущено  конвертованого червонця, який дорівнював 10 царським карбованцям.

4. Поступове вилучення старих грошових знаків.

5. Збережено державну монополію.

Національна політика, ставлення до українців

1.Українізація 1920-1930-хрр – політика РКП(б)ВКП(б), спрямована на нейтралізацію національно-визвольних прагнень українського народу та зміцнення більшовицької влади в УСРР.

2. Передбачала використання національних кадрів у радянських, партійних установах, розширення ідеологічного впливу комуністичної партії на українське суспільство засобами використання української мови та сприяння «пролетарським елементам» у національній культурі.

3. Основне завдання більшовиків – перебудова культури в Україні  на засадах комунізму.

4. Українізація допускалася лише тією мірою, якою не суперечила інтересам найвищого партійного керівництва.

5. Багато українських керівників, будучи росіянами або російськомовними чинили опір українізації.

1.Зберегти контроль над культурою та усіма проявами духовного життя.

2. Залучити на свій бік інтелігенцію.

3. Прагнення посилити контроль і вплив комуністичної партії в суспільстві через українську мову так звана «коренізація» в УРСР «українізація»:

- передбачала виховання кадрів із представників корінної національності;

- запровадження в роботу партійного апарату рідної для населення мови;

- розширення мережі шкіл із рідною мовою, видання преси, книг;

- розвиток національної культури під керівництвом партії;

- вивчення національної історії, традицій.

4.  Українці перетворилися на модерну урбанізовану та консолідовану націю.

5. Повернення в Україну М. Грушевського, актора М.Садовського, приїхали галицькі діячі.

Позитивні та негативні наслідки для економіки

Негативні:

1.Економічна криза: падіння сільськогосподарського та промислового виробництва, інфляція, зростання цін.

2.Процвітання «чорного ринку та спекуляції.

3.Бюрократизація державного апарату.

4.Формування адміністративно-командної системи.

5. Ігнорування економічних важелів регулювання та управління народним господарством.

6. Катастрофічне становище в економіці призвело до різкого зростання невдоволення більшовиками, що переросло у військові заколоти , великі робітничі страйки та селянські повстання, які в 1921 р. охопили всю Україну.

Позитивні:

1. Зростання господарчої ініціативи, зацікавленості у результатах праці, що привело до підвищення продуктивності праці.

2. Швидкі темпи відбудови народного господарства країни: до 1926р. економіка вийшла на довоєнний рівень 1913року.

3. Зростання життєвого рівня населення.

Негативні;

1.Періодичні кризи хлібозаготівель, спричинені небажанням селян здавати врожай за наднизькими державними цінами.

2. Оренда переважала над денаціоналізацією (срок оренди не перевищував 5 років).

3. У заможних селян «відрізали» надлишки землі. Великі податки обмежували прибуток приватних підприємців.

4.Низький соціально-побутовий рівень життя на селі.

5. Низька продуктивність праці на державних підприємствах.