Вплив вулиці на спілкування наших дітей

Тема: Вплив вулиці на спілкування наших дітей

Мета:    

 1.Розширити уявлення батьків про особливості] спілкування дітей за межами школи та дому та необхідну позицію батьків із цього приводу.

2. Попере­дити про небезпечні ситуації, які можуть виникнути і з дітьми на вулиці в разі недостатності контролю з боку дорослих.

3. Проаналізувати знання батьків І про місця перебування дитини у вільний час, това­риство своєї дитини та їх ставлення до таких стосунків.

Коментар: напередодні зборів дітям пропонується письмово відповісти на запитання анкети.

1.    Чи багато друзів ти маєш? Назви їх.

2.    Чому ти дружиш саме з цими дітьми? Що тобі в них подо­бається?

3.    З ким із друзів ти найчастіше проводиш вільний час?

4.    Чим ви займаєтеся у вільний час?

5.    Де ви з друзями зазвичай спілкуєтесь?

6.    Назви деякі теми, які тебе хвилюють і які ти обговорюєш з друзями.

7.    Які спільні захоплення у тебе й у твоїх друзів?

Для батьків готуються бланки з аналогічними запитаннями для їх розповіді про свою дитину та подальшого порівняння від­повідей.

ХІД ЗБОРІВ

Бесіда.

ДРУЖБА НАШИХ ДІТЕЙ

Батьки й діти... Це вічний світ, у якому завжди було і буде багато важкого і непізнаного.

Чи завжди ми приділяємо своїй дитині належну увагу, чи дійсно живемо її проблемами, турботами, радощами й печалями? Мабуть, нечасто батьки ставлять собі це запитання...А тим часом наші діти ростуть, набувають нових знань, які, на жаль, не завжди хороші; знаходять нові захоплення та заводять нових товаришів...

Яка ж вона, дитяча дружба? Нерідко запитання «Хто друзі вашої дитини?» ставить батьків / глухий кут. Мабуть, тим більше не всі зможуть розказати про мотиви їх дружби. Дружба дітей — справа делікатна. Звичайно, не варто заохочувати випадкові знайомства. Але й не можна грубо, нетактовно під загрозою забороняти дружбу. Чи не стануть ті, від котрих ви оберігаєте дочку чи сина, від цього ще дорожчими? Діти-підлітки не можуть обійтися без друзів. Тут дуже важливо тонко та тактов­но з'ясувати: наскільки сильним може бути вплив друзів; чи не ^! втрачає у спілкуванні з ними ваша дитина своє власне «я». Мож­на, наприклад, запросити нових знайомих на який-небудь сімей­ний захід, на якому ви, з одного боку, не заперечите нову дружбу, а з іншого — самі ближче познайомитесь. А якщо виявиться, що друзі й справді «нікудишні», то тут справа не лише в тому, що дитину «утягли» чи на неї «погано вплинули». Можливо, в неї є схильність саме до таких товаришів. Значить, ви щось прогледі­ли, не зуміли своєчасно виробити в неї моральний імунітет проти невихованості.

Ставлячи вимоги синові чи дочці, батько й мати одночасно ма­ють те ж саме вимагати від себе. Помилку може допустити і ди­тина, і дорослий. Але страшна не та помилка, яка трапилася, а та помилка, яку не виправили. І в цьому відношенні ми повинні та­кож подавати приклад.

ОСОБЛИВОСТІ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ

Коли ми чуємо слово «підліток», у нас виникає, напевне, якийсь невизначений образ, сповнений протиріч. Якщо раніше дитина, молодший школяр шукав у всьому підтримки батьків, почував при цьому себе впевненіше, сміливіше, то зараз підлі­ток насторожено зустрічає не тільки зауваження, але і поради. Звичайно ми вважаємо, що людина, яка росте, живе майбутнім, спрямована в майбутнє. Це справедливо. Але при цьому ми часто забуваємо, що вона живе уже сьогодні. І це «сьогодні» для неї не менш важливе, ніж «завтра».

У цьому віці відбувається ломка того, що було звичним, та­ким, що вже склалося. Такий перелом торкається майже всіх сторін життя та діяльності підлітка. Особливо помітні рухи до більш активних, ніж будь-коли, пошуків можливостей для са­моствердження.

Стрімко зростає бажання підлітка утвердити власне право на самостійність. А разом з тим і ростуть сумніви батьків щодо своє­часності цієї самостійності. Ви не довіряєте вашим дітям, тримає­те їх «в лабетах». Ви огороджуєте їх від життя частоколом забо­рон, ви вимагаєте беззаперечної покори. Але чим більш жорстко ви вчините з сином чи дочкою, схиляючи їх до підлеглості, тим гостріше з їх боку реакція протесту те непокори. І деякі підлітки шукають шляхи до самоствердження у сім'ї, а знаходять їх пере­важно саме на тій же «нещасній» вулиці.

Так що ж вулиця ... друг, а чи ворог? Одна мати, турбуючись аа сина, з болем винить вулицю: «...Коля був хорошим хлопчиком, слухняним, ласкавим. Бувало, інші батьки починають кликати: «Костю, Сергійко, йдіть додому!» А ті й вухом не ведуть. Мій — не так, з одного слова все покидав та негайно виконував мої накази. Більше всього був удома. Навчався добре... А зараз не розумію, що із ним трапилося. Спочатку помітила я, що він негарні слова з ву­лиці приносить, потім ігнорувати мої зауваження став, а ще через рік я сина просто не змогла впізнати. Куди все хороше поділося? Вулиця його згубила. Як потрапив у її обійми, так і злочинцем може стати...»

ДОРОСЛІ Й ДІТИ — ЧИ МОЖЛИВЕ ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ?

Вулиця може стати і добрим вихователем, якщо їй у цьому допоможемо ми, дорослі. У багатьох батьків — страх перед вули­цею. Вони готові обвинуватити її у будь-якому зриві своєї дитини. Ллє якщо навіть так трапляється, чи не криється першопричина у бідності тих стосунків, які пов'язували батьків та дітей у ро­дині, і вулиця легко взяла верх?

Чому в родині чудових трудівників часом виростає ледача людина, яка не хоче ні навчатися, як належить, ні працюва­ти? Чому потрапляє у компанію хуліганів підліток з родини, де батьки — прекрасні люди, яких всі поважають. Чому цих дітей заразив приклад поганих друзів, а не гарний приклад батьків?

Це відбувається тому, що під одним дахом старші та молодші існували духовно відокремленими один від одного. У дорослих гної справи, турботи, інтереси, радощі та печалі, у дітей — свої. За такого характеру спілкування діти не знають власних батьків такими, якими їх бачать колеги по роботі, друзі, знайомі.  Те, що має бути прикладом у старших, залишається поза полем зору підлітків. Зате саме перед ними частіше, ніж перед будь-ким, ви­глядають запальними, незадоволеними тією чи іншою невдачею. Підлітку, що особливо жадібно тягнеться до всього радісного, важко співчувати незрозумілим йому тривогам дорослих. Він не є співучасником життя батьків, родини. Він у сімейному житті залишається наче сторонньою особою, не відчуваючи близькості своїх батьків. Так само інтереси підлітка у такій родині сприйма­ються досить однобічно.

ОСОБЛИВОСТІ ДРУЖБИ ПІДЛІТКІВ

Дружба — одне із найглибших почуттів серед багатьох люд­ських переживань. І не можна забувати, що якщо маленькій ди­тині можна сказати: «Дружи з Катрусею, не дружи з Оленкою», то підліток навряд чи безсуперечно прийме подібну пораду. Він хоче сам знайти собі друга, перевірити дружбу. І вулиця, тобто місце, де підліток бачить себе вільним від зайвої вказівної опіки, часто стає для нього місцем перевірки своїх якостей, у тому числі вміння показати себе у дружбі.

Підлітка гостро хвилює його положення серед ровесників. Незадоволена потреба до самоствердження нерідко штовхає його до досягнення мети за будь-яку ціну. Ось тут вулиця може бути дій­сно небезпечною, якщо ми не дізнаємось, що син знайшов тут та­ких друзів, у середовищі яких хуліганський вчинок буде кваліфі­куватися як спритність рук чи доведення кмітливості.

Відома приказка недарма говорить: «Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти». На жаль, ми не завжди її згадуємо. Ок­ремим батькам не спадає на думку поцікавитися — чи задоволена їх дитина своїми стосунками з товаришами по класу, школі, чому вона часом надає перевагу «вуличним знайомствам» — компанії невідомих людей. Педагогічний практикум для батьків.

АНКЕТА ДЛЯ БАТЬКІВ

Батькам пропонується дати відповіді на запитання про свою дитину:

1)    Чи багато друзів має ваша дитина?

2)    Назвіть її найближчих друзів.

3)    Як ви думаєте, чому ваша дитина товаришує саме з цими дітьми? Що їй у них подобається?

4)    3 ким із друзів вона найчастіше проводить вільний час?

5)    Ви знаєте, чим вони займаються у вільний час?

6)    Де ваша дитина зазвичай спілкується зі своїми товари­шами?

7)    Назвіть деякі теми, які напевно хвилюють дітей-підлітків і які ваша дитина обговорює з вами чи зі своїми дру­зями.

8)    Які спільні захоплення має ваша дитина та її друзі?

Потім класний керівник знайомить батьків з аналогічними відповідями на запитання їхніх дітей. Результати анкетування порівнюють та обговорюють.

Виступи батьків, висновки.

Підсумки зборів.

На завершення сьогоднішньої розмови пригадаймо слова Макаренка: «...Ви повинні знати, чим живе, що любить, чого не любить, що хоче і чого не хоче ваша дитина. Ви повинні знати, з ким вона дружить, з ким грається, і у що грається, що читає, як сприймає прочитане...

Це все ви маєте знати завжди, з перших років вашої дитини. Ви не повинні раптово дізнаватися про різні неприємності та кон­флікти, ви повинні їх відчувати і попереджати».