Людина є частиною природи. З природного середовища вона бере кисень для дихання, воду та продукти харчування, природні ресурси для своїх потреб. Водночас людина — істота соціальна, вона від народження живе в суспільстві. Воно формує й розвиває людину. Тому і людське суспільство невіддільне від природи. Кліматичні умови, рослинний і тваринний світ, географічний ландшафт, температура повітря суттєво впливають на життя суспільства та людських спільнот — цивілізацій, народів, груп населення
Зміни природних умов спонукали людей пристосовуватись до них. Наприклад, у період льодовикового періоду з’явилися теплі житла й одяг зі звіриних шкур, змінилися способи полювання й раціон харчування людей. Відомо, що перші цивілізації виникли на планеті там, де були сприятливі природні умови для людської діяльності. Це, наприклад, узбережжя Середземного моря, долини річок Ніл, Ганг, Янцзи, Тигр і Євфрат. Мешканці степів розводили овець, корів, коней. Тому вони кочували в пошуках кращих пасовищ. А в лісостеповій зоні, де були родючі ґрунти, люди обробляли землю й вели осілий спосіб життя. Може здатися, що нині людина й суспільство менше залежать від природи. Проте ми, як і люди будь-коли і будь-де, потребуємо свіжого повітря, чистої води, рослинної і тваринної їжі тощо..
ЯКИМ Є ВПЛИВ ЛЮДИНИ НА ДОВКІЛЛЯ В МИНУЛОМУ Й ТЕПЕР Винищення в давнину великої кількості великих тварин, випалювання рослинності для полювання призвело до змін рослинного й тваринного світу, ґрунтів і клімату. Втручанням людини в природу було й винайдення землеробства та скотарства. Лісові масиви перетворилися на поля й пасовища, а стада коней, овець, великої рогатої худоби заполонили степи. Збільшення населення планети, розвиток видів діяльності людей, невпинне зростання їхніх потреб посилювали вплив на природу. Це спричинювало природні катастрофи, почасти — занепад цивілізацій і людських поселень.
Нині люди по всій планеті добувають корисні копалини, перетворюють енергію, скеровують течії річок, зводять промислові об’єкти, прокладають дороги, запускають літаки й космічні кораблі тощо. Переробляючи природні ресурси, люди забруднюють навколишнє середовище відходами виробництва та своєї життєдіяльності. Змінюються екосистеми і як наслідок — «обличчя» Землі, що має негативні наслідки як для природи, так і для всього людства.
ЕТАПИ ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДСТВА Й ПРИРОДИ В ІСТОРІЇ1. Первісність (майже 2 млн років тому) Людина живе збиральництвом, полюванням, рибальством, залежить від природи й підлаштовується під неї. 2. Первісність (IV–II тис. до н. е., на території України IV–III тис. до н. е.) Відбувається перший суспільний поділ праці — відокремлення скотарства від землеробства. Людина починає змінювати ландшафт та рослинність. 3. Перехід до античності (II–I тис. до н. е.) Відбувається другий суспільний поділ праці — відокремлення ремесла від землеробства. Людина ширше використовує природні багатства. Переважання ручної праці обмежує її вплив на природу. 4. Розвиток великої промисловості (з ХVІІІ ст.) Різке посилення негативного впливу суспільства на природу: видобуток і переробка корисних копалин, освоєння всіх материків, забудова міст, зміна ландшафтів. 5. Зростання населення Землі і збільшення можливостей науки і техніки (ХХ ст.) Використання природних ресурсів у величезних обсягах: розширення сільськогосподарських угідь, зведення великих заводів і забудова міст, освоєння пустель, північних регіонів і Світового океану. Виникнення глобальних екологічних проблем. 6. Пошук шляхів переходу людства до сталого розвитку (межа ХХ–ХХІ ст.) в різних країнах Розвиток систем охорони природи та екологічної безпеки, намагання перейти до відновлюваних джерел енергії, ощадливого використання природних ресурсів.
Дослідження вчених свідчать, що нині людство використовує таку кількість ресурсів, що для його подальшого існування в найближчому майбутньому знадобиться 2,6 такої планети, як Земля. Тож люди мусять брати від природи не більше, ніж вона може створити, ощадливо використовуючи природні багатства, зберігаючи життєздатність й розмаїття Землі. Збереження та розвиток людства потребує переходу до сталого розвитку
Для кожного мешканця нашої планети сталий розвиток означає необхідність використовувати різноманітні ресурси для повноцінного життя свідомо, тобто так, щоб їх вистачило для всіх і сьогодні, і завтра. Досягнення спільної мети потребує об’єднання зусиль всіх людей, які мають усвідомити загрозу подальшому життю на Землі, а відтак докорінно змінити свої світогляд і дії.
ГЛОБАЛЬНІ ЦІЛІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ООННа початок ХХІ ст. у світі накопичилось багато глобальних проблем. Як відповідь на них у 2015 році ООН ухвалила документ «Цілі сталого розвитку». У ньому прописані 17 цілей, 169 конкретних завдань, до кожного з яких розроблено показники їх досягнення.
Україна теж приєдналась до Цілей сталого розвитку, окресливши власні завдання щодо зростання економіки, переходу до ощадливішого використання природних ресурсів, зміцнення демократії й забезпечення соціальної справедливості. Це потребує об’єднаних зусиль держави, бізнесу та громадськості.