Залози внутрішньої секреції — це маленькі органи, які виділяють гормони безпосередньо в рідини внутрішнього середовища. Ці залози мають щільну сітку капілярів і нервів. Їхня загальна маса становить близько 100 г. Усі залози внутрішньої секреції розташовані в різних ділянках тіла, але функціонально взаємопов’язані й становлять єдину ендокринну систему.
Щитоподібна залоза продукує йодовмісні гормони, зокрема тироксин. Він сприяє процесам окиснення в клітинах; регулює обмін речовин, ріст та розвиток. Крім цього, гормони щитоподібної залози впливають на функції центральної нервової системи та поведінку людини. Нестача гормонів щитоподібної залози в дитячому віці призводить до затримки росту, психічного й статевого розвитку (кретинізм).
За гіперфункції щитоподібної залози розвивається базедова хвороба, яка характеризується інтенсивним обміном речовин, збільшенням частоти серцевих скорочень, підвищеною температурою, збудливістю нервової системи, зменшенням маси тіла, вирячкуватістю очей. Щитоподібна залоза збільшується й виступає на шиї у вигляді зоба.
У кірковому шарі наднирників синтезуються гормони — кортикостероїди, зокрема кортизон. Вони регулюють водносольовий обмін, обмін органічних речовин та виділення статевих гормонів. Кортикостероїди відповідають за стійкість організму до інфекційних хвороб, пристосування до стресових ситуацій.
Мозковий шар наднирників тісно взаємодіє з нервами. Нервові імпульси спричиняють виділення гормонів — адреналіну та норадреналіну, які підсилюють роботу нервової системи. Ці гормони мобілізують ресурси організму, перерозподіляють функції органів, спрямованих на підвищення м’язової працездатності й виживання організму в умовах стресу.