День толерантності в закладі дошкільної освіти: з досвіду роботи практичного психолога

Дошкільний навчальний заклад «Веселка»

Костянтинівської сільської ради

Мелітопольського району Запорізької області

 

Звіт

на виконання наказу

відділу освіти Мелітопольської районної державної адміністрації

№ 386 від 30.10.2018

 

«Про проведення просвітницької акції

«16 листопада – День толерантності» в закладах освіти Мелітопольського району»

 

№ п/п	Захід	Відповідальний
	Розміщення інформації в батьківських куточках кожної вікової групи дошкільного навчального закладу, а саме: група молодшого дошкільного віку д/з група середнього дошкільного віку д/з група старшого дошкільного віку д/з «Міжнародний день толерантності: історія свята, основні поняття» «Толерантність як основа сучасного світу» «Виховання основ толерантності у дошкільників – з досвіду роботи дошкільного закладу освіти»	практичний психолог д/з
	Проведення просвітницької акції серед педагогів дошкільного навчального закладу – інформація до педагогічної години «Виховання толерантності починається з педагога»	практичний психолог д/з
	Старша група дошкільного закладу: тематичний захід «Ми такі різні»	практичний психолог д/з
	Група короткотривалого перебування дітей п’ятирічного віку «Барвінок» при Костянтинівській спеціалізованій різнопрофільній школі І-ІІІ ступенів «Прометей» з поглибленим вивченням предметів: тематичний захід «Ми такі різні»	практичний психолог д/з
	Проведення просвітницької акції серед батьків групи короткотривалого перебування дітей п’ятирічного віку «Барвінок» – інформація до батьківського куточку «Будь не таким, як інші, і дозволь іншому бути самим собою»	практичний психолог д/з
	Проведення просвітницької акції серед батьків вихованців дошкільного навчального закладу «Веселка» - загальносадові батьківські збори «Жити в мирі із собою та іншими»	практичний психолог д/з
	Розміщення інформації на сайті ДНЗ «Веселка» Костянтинівської СР МР ЗО до 16 листопада – Міжнародного дня толерантності	практичний психолог д/з

 

завідуюча: Саржан Тетяна Олександрівна

 

Захід до міжнародного дня толерантності «Жити в мирі з собою та іншими»

з елементами тренінгу

 

Мета: познайомити пристуніх з поняттям «толерантність», виявити основні риси толерантності, сформувати правильне уявлення щодо толерантної поведінки. розвивати почуття колективізму, вміння аналізувати та приймати рішення; виховувати чуйність, людяність, терпимість і небайдужість, почуття взаємодопомоги та дружнього прийняття іншої людини. Продовжити формування толерантного ставлення один до одного. Сприяти розвитку самосвідомості, яка допомагає побачити себе та інших такими, які вони є насправді. Розвивати терпимість до відмінностей між людьми.

 

Обладнання: картки з завданнями, мішечок з порадами, долоньки, фото, презентація.

 

Форма проведення: заняття з елементами тренінгу.

 

Перед великим розумом я схиляю голову,

Перед великим серцем я стаю на коліна.

Гете

 

Хід заняття

 

Організація присутніх

 

Вправа «Бартер»

• Я на свої долоні (показує їх) кладу свою любов до вас, розуміння, терпіння. Ви ж на свої долоні покладіть знання, уважність, повагу. А тепер давайте з вами зробимо обмін: я легенько здуваю до вас те, що лежить на моїх долонях, а ви здуваєте те, що лежить на ваших долонях. Ось ми з вами здійснили бартер, а наскільки він успішний, побачимо в кінці виховної години.
• Сьогоднішню нашу зустріч ми присвятимо такому поняттю як толерантність. Наше завдання сьогодні є навчитися розрізняти толерантні та не толерантні вчинки, виявляти толерантне ставлення один до одного, а також визначати рівень власної толерантності кожного за допомогою тесту.
• На нашій планеті існує дуже велика кількість різних людей. Всі ми несхожі один на одного і щоб мирно співіснувати, нам треба миритися з цим розмаїттям. Проведемо дослід, який показує, що ми дуже різні. Візьміть однакові аркуші паперу. Потім усі одночасно виконайте наступні дії:

складіть аркуш навпіл, відірвіть верхній правий кут,

знову складіть навпіл, відірвіть правий верхній кут,

знову складіть, знову відірвіть верхній правий кут,

складіть аркуш надвоє, якщо можна, відірвіть правий кут,

розгорніть аркуш і покажіть іншим.

• Чи можна сказати, що хтось виконав роботу неправильно? Чому аркуші відірвані по різному? Чи можемо ми сказати, що всі ви хто відірвав аркуші інакше, є гіршими за вас? Чого навчає ця вправа? А як же нам, таким різним, жити, навчатися й працювати разом, та й не сперечатись одне з одним?

 

Основна частина

 

• Слово «толерантність» походить від латинського прикметника «терплячий». Отже, «толерантний» - здатний витримувати іншого, не такого,як сам. Толерантність забезпечує людям можливість жити разом навіть за відсутності приязні, поваги, любові. Толерантність – це та межа, яка стримує від втручання у думки, почуття, переживання, смаки іншої людини.

Толерантні люди більше знають про свої недоліки та переваги, не перекладають відповідальність на інших. Толерантність - це повага, прийняття і правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження і способів прояву людської індивідуальності.

 

Вправа «Асоціативний ряд»

Давайте спробуємо на кожну літеру до слова толерантність назвати рису характеру притаманну толерантній людині

Т - терплячий, товариський,тактовний,

О - обережний, об активний,оригінальний,особливий,

Л - лояльний, лагідний, легкий у спілкуванні,

Е - енергійний, елегантний, ефективний

Р - розумний, рівний,

А – авторитетний,

Н - надійний, найдорожчий,

Т – терплячий,

Н - необхідний людям, ніжний, незалежний,

І - інтелігентний, ідеальний, ідейний,

С - співпереживаю чий, співчуваючий, сприймаючий, страждаючий,

Т – турботливий,

Ь -

 

Колективний проект «Толерантна людина»

(пристуні називають та прикріплюють вибрані слова навколо людини на дошці)

• Я пропоную вам дати характеристику людині, яка на вашу думку має якості толерантної особистості. У кожного на столах є конверти з різними якостями людини. Виберіть не менше п’яти прикладів, які відповідають людині з толерантним відношенням.

• Конверт 1: злорадство, егоїзм, конфлікт, доброта, повага, розуміння, співчуття, лояльність, тактовність, гнів.
• Конверт 2: доброта, грубість, милосердя, співчуття, благосклонність, повага, скупість, надійність, заздрість, миролюбство.
• Конверт 3: миролюбство, безпечність, заздрість, прощення, повага, милосердя, оригінальність, діалог, безпечність, конфлікт.
• Конверт 4: підтримка, співробітництво, ефектність, співчуття, скупість, брехня, згода, заздрість, доброта, безвідповідальність.

Питання до пристутніх:

• Чи всі ми маємо якості, що зображені на «сонечку»?
• Чи всі ми спокійно можемо вислухати один одного? Підтримати в важку хвилину, зрозуміти не схожих на нас людей, вирішити конфлікти мирним шляхом?
• Можливо ми можемо змінити себе? Зможемо виховати в себе ті якості, про які сьогодні йде мова? Як ми можемо це зробити?

Висновок: толерантна людина вміє дослухатися до інших, вміє уживатися в колективі, розуміє і визнає, що у кожної людини є право на свою думку.

 

Гра «Секрети спілкування»

(кожній групі дається конверт, в якому розірвані фрази, потрібно їх скласти і пояснити сенс)

• Зараз ми разом згадаємо деякі секрети спілкування, які допомагають людині в її житті.

«Називай друга по імені, і він буде звертатися до тебе так само»

«Будь уважний до тих, хто тебе оточує, і люди будуть поважати тебе»

«Умій слухати і чути, і ти будеш почутий»

«Будь чемний, і в тебе буде багато друзів»

Висновок: важливо в колективі дотримуватись правил толерантного спілкування:

• Бути завжди уважним;
• Бути терпимим в спорі і аргументувати свою думку;
• Бути гуманним і милосердним;
• Не ображати співрозмовника.

 

Вправа «Мішечок порад»

• Не вважайте себе безумовно правим у всьому.
• Пам’ятайте: навіть генії, траплялося, допускали помилки.
• Будьте готові до того, що всі люди різні – не кращі й не гірші, а просто різні.
• Навчіться сприймати людей такими, якими вони є, не намагайтесь змінити в них те, що нам не подобається.
• Цінуйте в кожній людині особистість і поважайте її думки, почуття, переконання, незалежно від того, чи збігаються вони з вашими.
• Зберігайте «своє обличчя», знайдіть себе і за будь-яких обставин залишайтеся самим собою.
• Бути завжди уважним.
• Бути терпимим в спорі і аргументувати свою думку.
• Бути гуманним і милосердним.
• Не ображати співбесідника.
• Переконуйте себе: «Так, поведінка цієї людини, його манери, звички, здаються мені дивними, навіть безглуздими, смішними. Але ж точно так само і я виглядаю в його очах! Нехай ми багато в чому різні, це не причина ставитися один до одного вороже».
• В ході дискусії, суперечки, намагайтеся вчасно зупинитися.
• Будьте терпимі, поблажливі до недоліків своїх рідних, близьких, проявляйте делікатність.
• Бути готовим до того, що всі люди різні - не кращі й гірші, а просто різні.
• Навчитися сприймати людей такими, якими вони є, не намагаючись змінити в них те, що нам не подобається.
• Навчитися цінувати в кожній людині особистість і поважати її думки, почуття, переконання незалежно від того, чи збігаються вони з нашими.
• Зберігати «власне обличчя», знайти себе і за будь-яких обставин залишатися собою.
• Ставтесь один до одного терпимо, щоб будувати мирне майбутнє.
• Не ображати співбесідника.

 

Заключна частина

 

Рефлексія «Простір толерантності»

• Візьміть кожен долоньку і напишіть на них, що, по-вашому, треба зробити, щоб наш колектив став простором толерантності, тобто, щоб відносини в класі стали якомога більш толерантними (присутні на долоньках з паперу у формі листочка якогось дерева пишуть, що треба зробити, щоб стати «Простором толерантності», листочки наклеюються навколо фото пристуніх.
• Наприкінці мені хочеться сказати, що колектив - це маленька родина. І хочеться, щоб в цій родині завжди панували доброта, повага, взаєморозуміння, не було б ні лайки, ні сварок.

 

Висновок:

• Толерантності потрібно вчитися і можна навчитися. Толерантність не є вродженою рисою характеру, її потрібно виховувати в себе з дитинства. Ми вчимося толерантності, щоб врятувати світ.
• Хоча, на жаль, в Україні, як і у багатьох інших країнах світу, бракує пошани до сповідників іншої віри, до неповноправних і недужих, до політичних опонентів, до сусіда, який не те сказав. І саме Міжнародний день толерантності спонукає нас задуматись про необхідність . усприймати думки без агресії, погляди та ідеї, які не збігаються із власними, про терпимість до чужого способу життя, релігійної, національної й культурної належності, мови, звичаїв, цінностей, почуттів, фізичного і психічного стану, зовнішнього вигляду.
• Щороку 16 листопада світ святкує Міжнародний день толерантності (International Dayfor Tolerance). Саме цього дня 1995 року на 28-й Генеральній конференції ЮНЕСКО було одностайно прийнято Декларацію принципів толерантності, в якій зазначено: «Толерантність - означає повагу, сприйняття та розуміння різних культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті і переконань. Толерантність – це те, що уможливлює досягнення миру, сприяє переходу від культури війни до культури миру».

 

16 листопада відзначається дуже незвичайне, але дуже важливе для людства свято — Міжнародний день толерантності. Це відбувається у зв'язку з тим, що 16 листопада 1995 року організація ЮНЕСКО затвердила офіційний текст «Декларації принципів толерантності», тому члени ООН вирішили заснувати таке свято. До нього приурочуються всілякі заходи, які проводяться зазвичай у навчальних закладах та громадських організаціях.

На жаль, останнє десятиліття принесло людству багато зла, агресії та випадків нетерпимості по відношенню до представників інших релігій, інших рас, інших держав. Цей день нагадує всім нам про те, що насильство, тероризм, етнічне та релігійне переслідування — це ті явища, яким не повинно бути місця в 21 столітті. Широкомасштабний геноцид повинен змусити кожну людину замислитись над своїми особистими вчинками, оскільки толерантність потрібно проявляти не тільки на рівні держав та націй, а й на рівні спілкування між близькими людьми. Толерантність можна назвати цінним даром, даним згори. Отримав її кожен, але не кожен здатен бути настільки сильним, щоб скористатися нею.

 

16 листопада у всьому світу відзначається Міжнародний день толерантності. Його запровадили у 1995 році за рішенням Генервльної Асамблеї ООН. Саме цього дня ЮНЕСКО ухвалило Декларацію принципів терпимості. У Декларації йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхгьоно віросповідання, етнічної належності чи кольору шкіри.

Толерантність – це милосердя, доброта душі, співчуття, повага, дружба і терпіння.

 

Міжнародний день толерантності

 

Цей день встановлений Декларацією принципів толерантності, прийнятій на засіданні Генеральної конференції ЮНЕСКО 25 жовтня – 16 листопада 1995 р.

Декларація принципів толерантності

Держави-члени Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, що зібралися в Парижі на двадцять восьму сесію Генеральної конференції 25 жовтня – 16 листопада 1995 р., пам’ятаючи про те, що Статут Організації Об’єднаних Націй проголошує: «Ми, народи Об’єднаних Націй, сповнені рішучості врятувати прийдешні покоління від лиха війни … знову утвердити віру в основні права людини, в гідність та цінність людської особистості і з цією метою виявляти терпимість і жити разом, у мирі один з одним, як добрі сусіди», нагадуючи про те, що в Преамбулі Статуту ЮНЕСКО, затвердженого 16 листопада 1945р., підкреслюється, що «мир має ґрунтуватися на інтелектуальній та моральній солідарності людства», нагадуючи також про те, що у Загальній декларації прав людини проголошується, що «кожна людина має право на свободу думки, совісті та віросповідання» (стаття 18), «на свободу переконань і на їхнє вільне висловлювання» (стаття 19) і що освіта «повинна сприяти взаєморозумінню, толерантності та дружбі між усіма народами, расовими і релігійними группами» (стаття 26), беручи до уваги відповідні міжнародні акти, в тому числі:

• Міжнародний пакт про громадянські і політичні права;
• Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права;
• Міжнародну конвенцію про ліквідацію всіх форм расової дискримінації;
• Конвенцію про запобігання злочинам геноциду та покарання за нього;
• Конвенцію про права дитини;
• Конвенцію 1951 р. щодо статусу біженців та Протокол 1967 р. стосовно статусу біженців, а також регіональні правові акти в цій галузі;
• Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок;
• Конвенцію проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання;
• Декларацію про ліквідацію всіх форм нетерпимості та дискримінації на основі релігії та переконань;
• Декларацію щодо прав осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних або мовних меншин;
• Декларацію щодо заходів по ліквідації міжнародного тероризму;
• Віденську декларацію та Програму дій Всесвітньої конференції з питань прав людини;
• Декларацію та Програму дій, ухвалених під час Всесвітньої зустрічі на вищому рівні в інтересах соціального розвитку, що відбулася в Копенгагені;
• Декларацію ЮНЕСКО про раси та расові забобони;
• Конвенцію та Рекомендацію ЮНЕСКО пре боротьбу з дискримінацією в галузі освіти;

пам’ятаючи про цілі проголошених ООН третього Десятиріччя дій по боротьбі проти расизму та расової дискримінації, Десятиріччя освіти в галузі прав людини та Міжнародного десятиріччя корінних народів світу, враховуючи рекомендації регіональних конференцій, проведених згідно з резолюцією 27С/5.14 Генеральної конференції ЮНЕСКО в рамках проголошеного Організацією Об’єднаних Націй Року толерантності, а також висновки і рекомендації інших конференцій та нарад, організованих країнами-членами в рамках програми Року толерантності, відчуваючи занепокоєння у зв’язку з актами нетерпимості, насильства, тероризму, ксенофобії, агресивного націоналізму, расизму, антисемітизму, відчуження, маргіналізації та дискримінації щодо національних, етнічних, релігійних і мовних меншин, біженців, робітників-мігрантів, іммігрантів та соціальне найменш захищених груп у суспільстві, а також актами насильства та залякування щодо окремих осіб, які реалізують своє право на свободу думки і висловлювання переконань, проявами, що почастішали останнім часом і становлять загрозу зміцненню миру та демократії на національному і міжнародному рівнях, звертаючи особливу увагу на обов’язок країн-членів розвивати та забезпечувати поважання прав людини та основних свобод для всіх без винятку незалежно від їхньої раси, статі, мови, національної належності, релігії або стану здоров’я і боротися з проявами нетерпимості, приймають та урочисто проголошують цю Декларацію принципів толерантності, сповнені рішучості зробити все необхідне для утвердження ідеалів толерантності в суспільстві, оскільки толерантність є не тільки важливим принципом, а й необхідною умовою миру та соціально-економічного розвитку всіх народів, ми проголошуємо таке:

• Стаття 1. Поняття толерантності. Толерантність означає поважання, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті і переконань. Толерантність – це єдність у різноманітті. Це не тільки моральний обов’язок, а й політична та правова потреба. Толерантність – це те, що уможливлює досягнення миру, сприяє переходу від культури війни до культури миру. Толерантність – це не поступка, поблажливість чи потурання. Толерантність – це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини. Толерантність у жодному разі не може бути виправданням посяганню на ці основні цінності. Толерантність повинні виявляти кожна людина, групи людей та держави. Толерантність – це обов’язок сприяти утвердженню прав людини, плюралізму (в тому числі культурного плюралізму), демократії та правопорядку. Толерантність – це поняття, що означає відмову від догматизму і абсолютизму, утвердження норм, закріплених у міжнародно-правових актах у галузі прав людини. Стосовно поважання прав людини виявлення толерантності не означає терпимого ставлення до соціальної несправедливості, відмови від своїх або прийняття чужих переконань. Це означає, що кожен може дотримуватись своїх переконань і визнає таке саме право за іншими. Це означає визнання того, що люди з природи своєї відрізняються зовнішнім виглядом, становищем, мовою, поведінкою і мають право жити в мирі та зберігати свою індивідуальність. Це також означає, що погляди однієї людини не можуть бути нав’язані іншим.
• Стаття 2. Державний рівень. На державному рівні реалізація принципу толерантності передбачає існування справедливого та неупередженого законодавства, дотримання правопорядку, судово-процесуальних та адміністративних норм. Необхідно також, щоб економічні і соціальні можливості були доступними для кожної людини без будь-якої дискримінації. Відчуження і маргіналізація можуть стати причиною пасивності, ворожості та фанатизму. Для того, щоб зробити суспільство толерантнішим, державам слід ратифікувати існуючі міжнародні конвенції з питань прав людини і, в разі потреби, розробити нове законодавство з метою забезпечення в суспільстві рівноправних відносин і рівних можливостей для всіх груп і кожної окремої людини. В інтересах міжнародної злагоди принципово важливо, щоб кожна людина, громада та нація усвідомлювали та поважали багатокультурний характер людського співтовариства. Без толерантності не може бути миру, а без миру неможливі розвиток і демократія. Нетолерантність може набувати форми маргіналізації соціальне найменш захищених груп, їхнього вилучення із суспільного та політичного життя, насильства і дискримінації щодо них. Як проголошує Декларація про раси та расові забобони, “Всі люди та групи людей мають право відрізнятися один від одного” (стаття 1.2). толерантність культура виховання дитина.
• Стаття 3. Соціальні аспекти. Толерантність особливо важлива в сучасному світі, який характеризується глобалізацією економіки і зростаючою мобільністю, швидким розвитком комунікації, інтеграції та взаємозалежності, великомасштабними міграційними процесами і переміщенням населення, урбанізацією і трансформуванням соціальних моделей. Оскільки кожна частина світу характеризується різноманіттям, ескалація нетерпимості та розбрату потенційно загрожує всім регіонам. Від такої загрози неможливо відмежуватися національними кордонами, тому що вона має глобальний характер. Толерантність необхідна у взаєминах між окремими особами, в сім’ї та громаді. У школах, університетах та осередках неформальної освіти, удома і на роботі необхідно формувати атмосферу толерантності, стосунки відкритості, уважність один до одного та почуття солідарності. Засоби комунікації здатні відіграти конструктивну роль у сприянні вільному і відкритому діалогу та спілкуванню, роз’ясненню ваги толерантності та загроз, що їх несе байдужість до проявів нетолерантності з боку груп та ідеологій. У Декларації ЮНЕСКО про раси та расові забобони проголошується, що слід вживати необхідних заходів з метою забезпечення рівності у праві на гідність та інших правах окремих осіб і груп людей. У цьому зв’язку особливу увагу слід зосередити на найменш соціально захищених групах, які перебувають у несприятливих соціальних чи економічних умовах, для того щоб надати їм правового та соціального захисту, зокрема в житлових питаннях та питаннях зайнятості, охорони здоров’я, забезпечити повагу до самобутності їхньої культури та цінностей, сприяти їхньому соціальному і професійному зростанню та інтеграції, зокрема засобами освіти. Для розв’язання цього глобального завдання необхідно здійснювати відповідні наукові дослідження та створювати інформаційні мережі з метою координації діяльності міжнародного співтовариства, у тому числі залучати соціальні науки до проведення глибинного аналізу причин такого становища та до ефективних протидій негативним явищам, а також здійснювати наукові дослідження та моніторинг з метою сприяння виробленню політичних рішень та нормативній діяльності держав-членів.
• Стаття 4. Виховання. Виховання є найефективнішим засобом запобігання проявам нетерпимості. Виховання в дусі толерантності починається з прищеплення людям знань про їхні права та свободи з метою забезпечити їхню реалізацію та зміцнити прагнення кожного до захисту прав інших. Виховання в дусі толерантності слід розглядати як невідкладне завдання; у зв’язку з цим необхідно сприяти розробці навчальних методик для формування толерантності на систематичній і раціональній основі, розкриваючи культурні, соціальні, економічні, політичні та релігійні чинники нетерпимості, що призводять до насильства і відчуження. Політика і програми в галузі освіти повинні сприяти покращанню взаєморозуміння, зміцненню солідарності і толерантності у спілкуванні як між окремими особами, так і між етнічними, соціальними, культурними, релігійними і мовними групами та націями. Виховання в дусі толерантності має бути націлене на протидію негативним впливам, які викликають страх та відособлюють від інших. Воно повинне розвивати в молоді здібності до незалежного мислення, критичної оцінки та формувати високі моральні критерії. Ми заявляємо про свою готовність підтримувати і втілювати в життя програми наукових досліджень у галузі соціальних наук та виховання в дусі толерантності, прав людини та ненасильства. Це означає, що слід приділяти особливу увагу питанням підвищення рівня педагогічної підготовки, навчальних планів, змісту підручників і занять, удосконалення інших навчальних матеріалів, застосовуючи нові освітні технології з метою виховання чуйних і відповідальних громадян, відкритих до сприйняття інших культур, здатних цінувати свободу, поважати людську гідність та індивідуальність, запобігати конфліктам або розв’язувати їх ненасильницькими засобами.
• Стаття 5. Готовність до дій. Ми зобов’язуємося сприяти формуванню психології толерантності та ненасильства, використовуючи для цього програми та заклади в галузі освіти, науки, культури і комунікації.
• Стаття 6. Міжнародний день толерантності. Для того, щоб піднести громадську свідомість, звернути увагу на небезпеку, приховану в нетерпимості, протидіяти її проявам, сприяти формуванню психології толерантності та вихованню в її дусі, ми урочисто проголошуємо 16 листопада щорічним Міжнародним днем толерантності. Виховання духовності в особистості на принципах педагогіки толерантності Демократичні перетворення і соціальні потрясіння в суспільстві викликали необхідність виховання нестандартної, високо моральної, творчої особистості. Перед школою і учительством виникають складні і відповідальні завдання, які не можуть бути розв’зані без фундаментальної перебудови змісту, форм і методів навчання і виховання учнівської молоді. Це можливо виконати лише завдяки підвищенню культурного рівня, відродження загальнолюдських духовних цінностей, перебудові системи народної освіти, поверненню її до гуманістичних джерел, до морального виховання дітей та юнацтва. Виховання у школі найтісніше пов'язане з духовним світом педагога, з потенціалом його особистості. Тому в умовах перебудови вищої педагогічної освіти особливого значення набуває проблема гуманізації, виховання духовності особистості на засадах добра, миру, толерантності, взаємоповаги і співробітництва. Сьогодні актуально звучать слова найвидатнішого українського вченого В.О.Сухомлинського: «Людина по-справжньому виховується тоді, коли вона й сама виховує іншу людину. Почуття особистої гідності, честі, гордості пробуджується в людині за тих умов, коли вона вкладає частину своїх духовних сил в іншу людину, прагне зробити її кращою, бачить у ній, як у дзеркалі, себе, свої моральні риси, творчі здібності, майстерність». Генеральна конференція ЮНЕСКО в рамках проголошеного ООН Року толерантності прийняла Декларацію принципів толерантності, де особлива увага звертається на обов’язок країн-членів розвивати та забезпечувати повагу прав людини та основних свобод для всіх без винятку, незалежно від їхньої раси, статі, мови, національної належності, релігії або стану здоров’я, і боротися з проявами нетерпимості, зробити все необхідне для утвердження ідеалів толерантності в суспільстві, оскільки толерантність є не тільки важливим принципом, а й необхідною умовою миру та соціально-економічного розвитку всіх народів.

Виходячи із Декларації принципів толерантності, толерантність означає поважання, сприймання та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження людської особистості. Толерантність – це єдність у різноманітті. Це не лише моральний обов’язок, а й політична та правова потреба. Толерантність – це не поступка, поблажливість чи потурання. Це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини. Толерантність у жодному разі не може бути виправданням посяганню на ці основні цінності.

Виявлення толерантності не означає терпимого ставлення до соціальної несправедливості, відмови від своїх або прийняття чужих переконань. Це означає, що кожен може дотримуватись своїх переконань і визнає таке ж право за іншими. Це свідчить про визнання того, що люди за природою своєю відрізняються зовнішнім виглядом, становищем, мовою, поведінкою і мають право жити в мирі, в гармонії з собою і навколишнім світом та зберігати свою індивідуальність. Це також означає, що погляди однієї людини не можуть бути нав’язані іншим.

Без толерантності не може бути миру, а без миру неможливі розвиток і демократія. Толерантність необхідна у взаєминах між окремими особами, в сім’ї та у громаді. У школах, університетах та осередках неформальної освіти, вдома і на роботі необхідно формувати атмосферу толерантності, душевності, стосунки відкритості, уважність один до одного та почуття солідарності. Все це приходить через виховання.

Виховання є найефективнішим засобом запобігання проявам нетерпимості. Вихованню в дусі толерантності сприяє прищепленню почуття солідарності як між окремими особами, так і мовними групами та націями. В інтересах міжнародної злагоди принципово важливо, щоб кожна людина, громада та нація усвідомлювали і поважали багатокультурний характер людського співтовариства. Виховання в дусі толерантності починається з прищеплення людям знань про їхні права і свободи з метою забезпечення їх реалізації та зміцнення прагнення кожного до захисту прав інших.

Основні принципи толерантності мають чимало точок дотику з ідеями гуманістичної психології, особливо, коли розглядати і осмислювати суть особистості, її духовний світ. Перед сучасними педагогами стоїть завдання цілісного розвитку дитини, а для цього потрібен деякий освітній простір, що дає людині можливість самореалізації і вибору. Розв’язання цього завдання можливо лише в атмосфері позитивного психологічного клімату.

Виховання в дусі толерантності включає проблеми, які турбують сучасних дітей і які можна згрупувати за такими основними напрямами: стосунки дитини з ровесниками; стосунки його з батьками; усунення конфліктних ситуацій з педагогами. Кожен дорослий постійно повинен удосконалювати себе, прагнути таких стосунків з дітьми, які були б побудовані на довір’ї, повазі й любові. А особливо в наш час, коли довкола стільки несправедливості, зла та жорстокості, коли діти й підлітки потрапляють у світ наркотиків та алкоголю, педагоги повинні бути толерантнішими і гуманнішими. Адже та соціальна дійсність, яка оточує нас, часто спотворює стосунки між педагогом та дітьми. Педагог повинен вміти реально оцінити становище дитини, звернути увагу не лише на його проблеми у закладі освіти, а й удома. Можливо, батьки чиї проблеми в особистому житті заважають, не дають можливості дитині повністю реалізувати себе у навчанні. На все це педагогу обов’язково слід звертати увагу і намагатися допомагати дітям у будь-яких ситуаціях.

Педагогу просто необхідно володіти словом, засобом переконання. Це ключ до вирішення багатьох проблем, часом й конфліктів, які виникають у процесі виховної діяльності. В наші дні, в час складних соціальних потрясінь, особливо необхідна толерантність у взаєминах між членами сім’ї. Але для гармонійного розвитку дитини потрібне особисте щастя батьків, гармонійна сім’я. Яким би гарним не був догляд за дитиною, їй потрібна повноцінна сім’я. В наші ж дні це трапляється дуже рідко. Неповноцінна сім’я згубно діє на дитину. Педагог повинен знати, в яких умовах проживають діти, адже тільки він може благотворно вплинути на формування психіки дитини, яка живе в неблагополучній сім’ї, бути розумним та обережним порадником батьків, давати виважені, продумані поради, пам’ятаючи, що головне – здоров’я і душевна рівновага дитини.

Виховання в дусі толерантності слід розглядати як невідкладне завдання і у зв’язку з цим необхідно створювати різні методики формування толерантності на систематичній та раціональній основі.

Саме з цією метою, на базі ДНЗ «Веселка» впроваджуються різні ефективні форми і методи роботи з виховання підростаючого покоління на принципах педагогіки толерантності, зокрема - диспути, «круглі столи», колективні читання, дебати, рольові ігри, «Уроки толерантності», прес-конференції, вечори, конкурси малюнка та плаката, проведення благодійних операцій «Пошана», участь у проведенні всеукраїнських, міжнародних акцій, свят, Тижнів злагоди і взаєморозуміння.

Проведено круглий стіл «З педагогікою толерантності в третє тисячоліття», – де висвітлювали питання виховання молоді в дусі гуманізму і ненасильства, формування планетарної свідомості, оптимізації міжкультурного та міжнаціонального спілкування. Надалі в практичній діяльності – ознайомлення дітей з окремими статтями Конвенції ООН про права дитини, Конституцією України, Декларацією принципів толерантності, що допоможе дітям будувати стосунки зі світом на засадах творення, а не руйнування, прищеплювати неконфронтаційне, «небарикадне» бачення світу, прагнення толерантно, неконфліктно вирішувати будь-яке питання. Серця і душі наших дітей з великою готовністю розкриваються назустріч усьому доброму. Тільки потрібно їх зацікавити, захопити корисними справами на благо миру, злагоди, добра, що допоможе їм стати по-справжньому милосердними, миролюбними, гуманними, толерантними людьми.

Виховання культури толерантності у дітей дошкільного віку. Сьогодні все більшого поширення в дитячій середі набувають недоброзичливість, озлобленість, агресивність. Причин цьому є багато. Взаємна нетерпимість і культурний егоїзм через засоби масової інформації, соціальне оточення дітей, сім'ї все частіше проникають і в заклад освіти. Тому активізується процес пошуку ефективних механізмів виховання дітей у дусі толерантності.

«Так давайте вчитися толерантності в закладах освіти та інших співтовариствах, удома й на роботі, а найголовніше – осягати її суть розумом і серцем», – закликає Генеральний директор ЮНЕСКО Федеріко Майор.

Що ж таке толерантність? Толерантність (від латинського "толеран") – терпіння, переносимість, поблажливість. Словник іноземних мов трактує її як терпіння до чужих думок і вірувань. На сьогоднішній день толерантність розглядається в контексті таких понять як визнання, прийняття, розуміння.

• Визнання – це здатність бачити в іншому саме іншого, як носія інших цінностей, іншої логіки мислення, інших форм поведінки.
• Прийняття – це позитивне відношення до таких відзнак.
• Розуміння – це уміння бачити іншого із середини, здатність поглянути на його світ одночасно з двох точок зору: своєї власної та його.

Толерантність являє собою нову основу педагогічного спілкування педагога і дитини, суть якого зводиться до таких принципів навчання, які створюють оптимальні умови для формування в дітей культури гідності, самовираження особистості, виключають чинник боязні неправильної відповіді. Толерантність в новому тисячолітті – спосіб виживання людства, умова гармонійних стосунків в суспільстві. На сьогоднішній день виникає необхідність виховання культури толерантності з найперших днів навчання. Одному із завдань у формуванні особистості дитини є збагачення його етичними уявленнями та поняттями. Ступінь оволодіння ними у дітей різна, що зв'язане із спільним розвитком дитини, його життєвим досвідом.

У цьому плані велика роль відводиться читанню художньої літератури. Часто ми говоримо: «Книга – це відкриття світу». Дійсно, читаючи, малюк знайомиться з навколишнім життям, природою, з однолітками, їх радощами, а деколи і невдачами. Художнє слово впливає не лише на свідомість, але й на відчуття і вчинки дитини. Слово може окрилити дитину, викликати бажання стати краще, зробити щось хороше, допомагає усвідомити людські взаємини, познайомитися з нормами поведінки. Після прочитання дитячої казки Ганса Христіана Андерсена «Бридке каченя», пропоную дітям відповісти на наступні питання:

• поясніть причини того, що ніхто не любив бридкого каченяти, і він виявився предметом нападок з боку інших;
• чи здаються вам ці причини справедливими і обґрунтованими?
• чи вважаєте ви, що різні в усіх відношеннях люди можуть уживатися разом? Якщо можуть, то яку витягують з цього користь, чому вчаться?
• У людей, яких зневажають і відкидають, часто розвивається комплекс неповноцінності, що завдає шкоди їх самоповазі. Знайдіть в тексті речення, з яких ясно, що каченя втрачає самоповагу.
• Мета – застосувати історію бридкого каченяти до ситуацій, що реально існують в сім'ях або суспільстві. Входивши в роль, діти на собі випробовують, що означає бути ізгоєм. Всі разом обговорюємо, могли б качата якось інакше віднестися до не схожого на них каченяти.

На заняттях з ознайомлення з навколишнім світом ми з дітьми йдемо на екскурсію в парк. Дітям даю завдання – знайти два однакові листочки, що впали з одного дерева (спеціально вибираю те, що самотньо стоїть). Діти намагаються знайти. Приносять одні, інші. Ми уважно їх розглядаємо. В одних форма не дуже схожа, в інших різні відтінки кольору. Врешті-решт, діти трохи втомлюються, ентузіазм знижується. Ставлю питання: «Чому природа навіть на одному дереві не створила однакового листя?» Діти замислюються. Потім починають висловлювати свою думку. А чи можна було виконати це завдання? Відповіді дітей – «ні». Поглянете один на одного. Чи є серед вас хоч би двоє схожих один на одного? Відповіді дітей – «ні». А підніміть руку ті, хто зробив сам хоч одну частину свого тіла: вухо або вію, око або рот... «Таких немає», – відповідають діти.

Виховання культури толерантності повинне здійснюватися за формулою: «батьки + діти + педагог». Заходи, в яких беруть участь батьки, служать хорошим прикладом взаємодії двох найважливіших чинників в житті дитини, закладу освіти і сім'ї, що об'єднали свої зусилля в учбовому процесі, направленому на виховання відкритого, неупередженого відношення до людського різноманіття. Саме на першому етапі, коли батьки хочуть, легко йдуть на контакт, необхідно підтримати їх бажання, дати можливість, зв'язати всіх в єдине ціле, щоб разом ділити радощі і прикрощі, разом здолати труднощі і святкувати перемоги.

Ми почали з організації родинних вечорів в класі: на перших порах боязких, але все таки таких, де в атмосфері людського тепла і взаємної щедрості виховувалося бажання «віддати, а не узяти», подарувати людям радість. Таким був вечір «Давайте познайомимося». Кожна сім'я представляла себе: членів сім'ї, їх фотографій, свої улюблені національні пісні, вірші на рідній мові, національні блюда, розповіді про родинні і національні традиції. Ось ми вже всі разом організовуємо велике свято «Я, ти, він, вона – разом дружна сім'я», де діти в національних костюмах розповідають вірші, співають пісні, кожен про свою країну, танцюють національні танці, пригощають всіх гостей національними блюдами, які вони випекли разом з батьками. На кожному вечорі, на кожному святі клацають фотоапарати, і ось готова величезна фотогазета! Важко сказати, кому веселіше – батькам чи дітям. Проведемо експеримент. Попросимо різних людей охарактеризувати сучасний світ. І можемо почути: страшний, жорстокий, роз'єднаний. Дійсно у нашому світі страшно жити: страшно знепритомніти на вулиці, страшно йти увечері додому, страшно відкривати двері незнайомцеві, страшно летіти на літаку. Але ще страшніше від думки, що і наші діти, і наші внуки все своє життя переживатимуть почуття недовіри і нетерпимості по відношенню до тих, що оточують. Тому останнім часом все частіше і частіше виникають розмови про толерантний світ, тобто світі без насильства і жорстокості, світі, в якому найголовнішою цінністю є неповторна і недоторкана людська особа. Але просто розкидатися красивими словами, звичайно, недостатньо. Толерантність потрібно виховувати. Саме тому з'явилася необхідність розробити програму «Виховання культури толерантності у дітей старшого дошкільного віку» і опробовувати її, тим більше що стосунки між сучасними дітьми, на жаль, не можна назвати ідеальними. Представлена система виховних годин і колективно-творчих подій, що виховують терпимість по відношенню до людей, дозволить дітям успішно адаптуватися не лише до життя в школі, але й за її межами. Програма «Виховання культури толерантності у дітей старшого шкільного віку» призначена для реалізації в старших групах дошкільного закладу освіти і передбачає наступні направлення навчання толерантності:

• Знайомство дітей з принципом пошани людської гідності всіх без виключення людей.
• Розуміння того що кожна людина – унікальна особа, і пошана відмінностей між людьми.
• Розуміння принципу взаємодоповнюваної як основної межі відмінностей. Діти повинні зрозуміти, що їх відмінності можуть виступати як доповнюючи один одного елементи, як дарунок кожного з них групі в цілому.
• Розуміння принципу взаємозалежності як основи спільних дій. Дітей слід привчити до спільного вирішення проблем і розподілу праці при виконанні завдань, щоб наочно показати, як виграє кожен при вирішенні проблем через співпрацю.
• І як результат – залучення до культури миру. Діти, що на практиці пізнають, що таке пошана і терпимість по відношенню до інших отримують основи, необхідні для творення миру і розвитку співтовариства. Дії, зроблені ними для служіння співтовариству сім'ї, класу, школи, укріплюють їх знання і роблять можливим створення суспільства взаємної згоди, де живуть в радості і гармонії.

Основною метою програми є формування у дітей навиків толерантних стосунків. Як підсумок реалізації програми очікуються наступні результати:

• дитина, що успішно взаємодіє в колективі;
• дитина, що протистоїть нетолерантним стосункам;
• соціально адаптована дитина.

Виходячи з поставленої мети і очікуваних результатів, оптимальним результатом їх реалізації є організація системи справ в кожному дитячому колективі протягом навчального року. Кожен навчальний рік починається з проведення діагностики (соціометрія, анкетування, психологічне тестування) і закінчується підсумковою колективно-творчою справою

 

Источник: https://www.bibliofond.ru/view.aspx?id=467577#text

 

Толерантність як основа сучасного світу

 

Двадцять перше століття дозволило сучасній людині зробити безліч важливих відкриттів, а розвиток нових технологій значно спростив наше життя, зробив його комфортнішим. Але чомусь це не дало homo sapiens стати добрішими і терпимішими один до одного. Вічна боротьба добра зі злом все ще триває в наш прогресивний час.

Зміст Міжнародного дня з акцентом на терпимість… Майбутнє людства - в єдності… Шлях до гармонії з навколишнім світом… Риси толерантної та інтолерантності особистості… Сім'я і школа: курс на толерантність… Увагу - правильному вихованню… Правила конструктивного спілкування… Відзначаємо День толерантності в колективі… А що маєио натомість?

В результаті новинні канали рясніють тривожними повідомленнями про факти тероризму, агресії, кримінальних інцидентів. Тому сьогодні проблема пошуку оптимальних методів викорінення нетерпимості досягає колосальних масштабів і є надзвичайно актуальною. Важливим кроком на шляху до її вирішення можна вважати День толерантності, який відзначається щорічно 16 листопада.

Міжнародний день з акцентом на терпимості. Два десятиліття тому, в 1995 році, відбулася 28-та Генеральна Конференція ЮНЕСКО, на якій прийняли Декларацію принципів терпимості й урочисто оголосили про намір щорічно відзначати Всесвітній день толерантності. У даному документі поняття «терпимість» (або ж «толерантність») розглядається як розуміння і прийняття багатогранності, різноманітності, самобутності культур, існуючих на нашій планеті. Це повага до інших людей, незважаючи на обрані ними форми самовираження і способи прояву власної індивідуальності. У Декларації зазначено, що така людська природа: всі ми - різні, і в той же час рівні, незалежно від зовнішнього вигляду, національної приналежності, соціального статусу, цінностей або поведінки. День толерантності покликаний підкреслити цю спільність.

Майбутнє людства - в єдності. На жаль, нетерпимість існує, продовжуючи становити загрозу миру і гармонії на Землі. Тому людство, відчувши гіркоту виснажливих воєн, обрало толерантність основоположним принципом моралі. Все частіше ми приходимо до розуміння, що непримиренність і безкомпромісність повинні зникнути, на перший план потрібно поставити зусилля щодо запобігання назріваючих та подоланню існуючих конфліктів. А чудесним нагадуванням про таку необхідність є, власне, Міжнародний день толерантності. Заходи, які він передбачає, найкращим чином вчать нас єдності, справедливості та поваги.

Шлях до гармонії з навколишнім світом. Походження терміну «толерантність» безпосередньо пов'язане з ім'ям впливової фігури в урядових колах Франції на межі XVIII-ХІХ століть - Талейраном-Перигор. Князь Талейран свого часу був одним із близьких помічників Наполеона. Ця людина зуміла утриматися на посту міністра закордонних справ при неодноразової зміни влади - революційної, наполеонівської і королівської. Він дійсно був талановитий у багатьох сферах, але особливо добре йому вдавалося рахуватися з думкою сторонніх, враховувати їх норов і особистісні якості, ставитися до них з повагою і при цьому не зраджувати своїм власним принципам, загладжувати спірні питання без шкоди для всіх що беруть участь. Він сам керував ситуацією, а не сліпо підкорявся обставинам і опонентам. Використовуючи поведінкову лінію цього політика як приклад для наслідування, впливові особи розвинених держав сучасності закликають населення всього світу не ігнорувати День толерантності, а навпаки - вчитися бути мудрими, лояльними, милосердними, співчутливими і прощати. Адже саме ці якості допомагають людині перебувати в постійній гармонії з навколишнім світом і досягати успіху у всіх своїх починаннях, незалежно від зовнішніх факторів.

Риси толерантної і інтолерантності особистості Толерантним слід вважати людину, наділену особливими моральними якістями, що відображає активну соціальну позицію і відсутність психологічного бар'єру для конструктивного спілкування з представниками іншої національності, соціальної групи, інших поглядів, вірувань, світоглядів, поведінки. Інтолерантна особистість проявляє такі якості, як нігілізм, егоїзм, ігнорування думки інших, нетерпимість і нерозуміння по відношенню до них, дратівливість, цинізм, зневага, прагнення переносити відповідальність на інших людей, постійне відчуття навислої загрози і необгрунтована агресія.

Сім'я і школа: курс на толерантність. Тенденції останніх років свідчать про катастрофічне зростання у підлітковому та молодіжному середовищі різних форм асоціальної поведінки. Зауважте, вже звичним в нашій повсякденності виглядає прояв грубості, насильства, жорстокості з боку підростаючого покоління. І ця серйозна проблема не залишає байдужими найбільш свідомих представників громадськості, зокрема педагогів і батьків. На сьогоднішній день навіть розробляється нове, унікальне напрямок - педагогіка толерантності.

Увагу - правильному вихованню. Провідне завдання сучасної освітньої політики - виховання толерантності у дітей, юнацтва та молоді. Пропонуємо коротко розглянути найбільш ефективні педагогічні способи розвитку цієї якості у дітей під час навчального процесу. Однозначно сприятливою для виховання толерантності вважається спільна творча діяльність, особливо якщо у неї є суспільно значимий зміст. Відмінний результат може продемонструвати і застосування колективного обговорення проблем. Такий підхід дасть можливість кожномій дитині вступити в розмову, висловити власну думку, запропонувати вирішення певної задачі, вислухати інших і досягти компромісу. При цьому педагогу не слід виявляти зайву опіку, відкрито управляти процесом обговорення, що буде гальмувати розвиток відносин між дітьми. Природно, доречно планувати подібні заходи до Дня толерантності, що зайвий раз підкреслить важливість спільної діяльності класного колективу.

Правила конструктивного спілкування. Нагромадженню досвіду толерантної взаємодії успішно сприяє і спеціальне навчання дітей основам конструктивного спілкування. Досягненню поставленої мети найкраще посприяють комунікативні тренінги, розвиваючі компетентність дітей у сфері встановлення контактів з різними людьми і формують у них способи подолання труднощів у спілкуванні. За допомогою таких занять проведення Дня толерантності в закладі освіти не викличе великих проблем у його організаторів. Головне, діти повинні запам'ятати наступні правила: вчися поважати ближнього, слухай, про що він говорить, тактовно відстоюй свою думку, шукай підходящі аргументи, будь справедлівим, прагни враховувати інтереси оточуючих.

Відзначаємо День толерантності в закладі освіти. З метою формування і зміцнення в свідомості представників підростаючого покоління цінностей соціокультурного взаємодії в загальноосвітніх закладах ухвалено організовувати не одне, а невеликий цикл тематичних занять протягом року. Але найважливіше - День толерантності в закладі освіти, заходи в його рамках особливо повчальні та цікаві. Його програму можуть значно прикрасити інтерактивні ігри, святкові концерти, «круглі столи», тренінги, лекції, кіносеанси, екскурсії і навіть творчі фестивалі. Краще, щоб саме діти були активними учасниками цього змістовного розмаїття.

 

Джерело:http://faqukr.ru/novini-ta-suspilstvo/65827-vsesvitnij-den-tolerantnosti-zahodi-ta-istorija.html

 

«Будь не таким, як інші, і дозволь це іншим бути самими собою»

(Хенрик Ягодзинський)

 

Такие явления как экстремизм и насилие являются нездоровыми проявлениями психологии поведения человеческого общества. К сожалению, в последнее время еще наблюдается рост числа этих негативных проявлений.

И одной из причин нетерпимости является непринятие различий с точки зрения самобытности того или иного народа, хотя интересы и мнения этих народов зачастую не расходятся. Такие случаи должны быть своеобразными уроками толерантности для других и, прежде всего, вызывать опасения у каждого человека.

Мирное сосуществование возможно лишь в том случае, если каждый из нас с уважением научится относиться к представителю любой этнической культуры, принципы терпимости – это основа толерантного сосуществования людей. Мы должны бороться с дискриминацией людей по этническому признаку, выступать в их защиту и пытаться изменить стереотипы мышления тех, кто еще не научился толерантности.

История праздника. 16 ноября отмечается Международный день толерантности (терпимости). Слово «толерантность» произошло от латинского «tolerantia» – терпение. Этот праздник объявлен ЮНЕСКО в 1995 году по случаю 50-летнего юбилея этой организации и принятия Декларации принципов терпимости государствами – членами ЮНЕСКО.

Именно с этого момента и было принято решение ежегодно 16 ноября отмечать Международный день, посвященный терпимости, приурочивая к нему соответствующие мероприятия, ориентированные как на учебные заведения, так и на широкую общественность, которые способны донести до каждого человека суть такого понятия, как толерантность.

Толерантность. Согласно Декларации принципов толерантности 1995 года, толерантность понимается как «уважение, принятие и правильное понимание богатого многообразия культур нашего мира». Толерантность определяется Декларацией как «гармония в многообразии».

Под культурным многообразием понимается многообразие культурных групп, которые равноправно сосуществуют в человеческом сообществе. В связи с этим принцип толерантности требует терпимого отношения к любому человеку иной этнической, расовой, религиозной, языковой, социальной, сексуальной принадлежности, терпимость к инвалидам и людям, исповедующим иные политические взгляды.

Толерантность не означает только признание факта существования «другого». Толерантность означает возможность «другого» чувствовать себя комфортно в любом принимающем обществе.

Например, толерантность к инвалидам - это не только признание их равенства на основе принципов прав человека, но и создание комфортной среды для существования людей с альтернативными потребностями.

Толерантность также не означает принятие любых культурных и социальных групп. Любые политические группы, которые исповедуют ненависть, национальную, расовую, религиозную и иную исключительность не могут быть объектами толерантности. Существует даже лозунг «Никакой толерантности к нетолерантности!»

В связи с этим одной из задач является не только воспитание толерантности, но и профилактика экстремизма на национальной, расовой, религиозной и иной почве.

Основные принципы толерантности:

• Уважение человеческого достоинства всех без исключений людей.
• Уважение различий.
• Понимание индивидуальной неповторимости.
• Взаимодополняемость как основная черта различий.
• Взаимозависимость как основа совместных действий.
• Культура мира.
• Сохранение памяти.

Также к числу этих принципов следует, прежде всего, отнести:

• отказ от насилля как неприемлемого средства приобщения человека к какой-либо идее. Добровольность выбора, «свобода совести», акцент на искренности убеждений;
• умение принудить себя, не принуждая других. Страх и принуждение извне не способствуют формированию терпимости, хотя в качестве воспитательного фактора в определенный момент дисциплинируют людей, при этом формируя определенные нравы;
• толерантность, в европейском понимании, задает пример «законопослушания», подчинения законам, традициям и обычаям. Подчинение законам, а не воле большинства или одной личности, представляется важным фактором общественного развития;
• принятие «другого», который может отличаться по разным признакам — национальным, расовым, культурным, религиозным и т.д.

Формирование взаимоотношений согласно «золотому» правилу: «Поступай по отношению к другим так, как ты хотел бы, чтобы они поступали по отношению к тебе».

Мысли мудрых

• Никто не станет мудрым, не будучи терпимым.

Античный афоризм.

• Умение переносить несовершенство других есть признак высшего достоинства.

Г. Винклер.

• Приучи свой разум к сомнению, а сердце к терпимости!

Г. Лихтенберг.

• Терпимость очень трудная добродетель, для некоторых труднее героизма... Наш первый порыв и даже последующий - это ненависть ко всякому, кто не так думает, как мы.

Ж.Леметр.

• Непрерывно упражняясь в искусстве выносить всякого рода ближних, мы бессознательно упражняемся в искусстве выносить самих себя, сто, по сути, является самым непонятным достижением человека.

Ф. Ницше.

• Терпимость означает понимание собственного несовершенства.

Э. Севрус.

• Свойство мудрого человека состоит в трех вещах: первое - делать самому то, что он советует делать другим, второе - никогда не поступать против справедливости и третье - терпеливо переносить слабости людей, окружающих его.

Л.Толстой.

• Каков бы ни был чужой характер, умный сумеет к нему приладившись, подчинить его собственной воле.

Хитопадеша.

• Своим терпением мы можем достичь большего, чем силой.

Э.Берк.

• Что ни случись, мы терпением и волею все превозможем.

Вергилий.

• Горсть терпения стоит больше, чем мешок мозгов.

Датская пословица.

• Настоящий признак, по которому можно узнать настоящего мудреца - терпение.

Г. Ибсен.

• Основа всякой мудрости - терпение.

Платон.

• Мудрость человеческая в терпимости.

К. Бини.

• Вовсе не обязательно, чтобы все люди были велики в своих действиях. Величайшим воплощением силы часто является простое терпение.

Г. Бушнелл.

• Мы стоим за терпимость, но терпеть нетерпимость чрезвычайно трудно, а терпеть нетерпимое — просто невозможно.

Д. Прентис.

• Кто без дела, всегда ему праздник. Терпеньем свершается всякое дело.ьЕсли делаешь то, что не следует, терпи то, что не нравится. Тот, кто обладает терпением, может обладать всем, что пожелает.

Б. Франклин.

• Часто за терпение принимают недостаток энергии.

К. Хаббард.

• Иногда терпение украшает мужчину, как женщину украшает скромность, но когда оскорбляют, нужна сила, как в любви нужна смелость.

Хитопадеша.

• Пусть терпение — замороченная кляча, но кляча эта все-таки дотащится.

У.Шекспир.

• Терпение — это дитя силы, упрямство — плод слабости, а именно слабости ума.

М. Эбнер-Эшенбах.

• Примите поступь природы: ее тайна — терпение.

Р. Эмерсон.

• Терпимость — это любовь, страдающая надменностью.

Д. Джебран.

• Кто терпеливо готовится в путь, тот непременно приходит к цели.

Ж.Лабрюйер.

• Терпение и время достигают большего, чем неистовство силы.

Ж. Лафонтен.

• Все придет к тому, кто может ждать.

Г. Лонгфелло.

• Терпеливость – выносливость в печали во имя прекрасного; выносливость в трудах ради прекрасного.

Неизвестный платоник.

• Терпение горько, но плод его сладок.

Ж.Руссо.

• Никогда не теряй терпения - это последний ключ, открывающий двери.

А. Сент-Экзюпери.

 

Толерантность. Что это такое? - если спросит кто-нибудь меня,

Я отвечу: "Это все земное, то, на чем стоит Планета вся".

Толерантность - это люди света разных наций, веры и судьбы.

Открывают что-то, где-то, радуются вместе. Нет нужды

Опасаться, что тебя обидят люди, цвета, крови не твоей.

Опасаться, что тебя унизят люди на родной Земле твоей.

Ведь Планета наша дорогая любит всех нас: белых и цветных!

Будем жить, друг друга уважая! Толерантность - слово для живых!

Мы все такие разные и это КРУТО!

 

Сценарій свята в дитячому саду «Ми такі різні»

 

 

Практичне заняття з елементами тренінгу

«Виховання толерантності починається з педагога»

 

Мета:

ознайомити педагогів із поняттям «толерантність», «толерантна особистість»; розвивати професійну самосвідомість педагогів; формувати толерантне ставлення до інших людей; гармонізувати взаємини в колективі.

 

Хід

 

Вправа «Голуб настрою»

Мета: сприяти осмисленню поставлених завдань, формувати, настановлення на співпрацю.

Шановні колеги! Перед вами макет голуба, виберіть пір’ячко, яке відповідає вашому емоційному стану зараз, і прикріпіть до голуба. Жовтий колір—себе відчуваєте комфортно; голубий — щось середнє між комфортом та дискомфортом. Тема нашого заняття: «Виховання толерантності починається з педагога».

 

Вправа «Асоціативний ряд»

Мета: дати визначення поняттю «толерантність»; розвивати вміння логічно та послідовновисловлювати свою думку.

Шановні колеги! У кожної підгрупи на столі знаходиться аркуш паперу зі словом. Необхідно напроти кожної букви написати характеристики людини, яка асоціюються з поняттям «толерантності» й починаються з букви вертикального рядка.

Висновок. Поняття «толерантність» має багато аспектів. Кожне з визначень виявляє якусь грань толерантності.

 

Інформаційне повідомлення (перегляд презентації) «Толерантність це…»

Психолог. Бути толерантним нині актуально. Кожна людина зацікавлена в тому, щоб зберегти своє здоров’я. В соціумі, де особистість перебуває у безпосередній взаємодії з оточенням, отримуються різні позитивні й негативні емоції. Щоб уберегтися від негативних емоцій, потрібно бути толерантним і незалежно від ситуації, відповідно до норм етикету, відповідати вчинкам і словам оточення.

 

Вправа-демонстрація «Вплив слова на людину»

Матеріали: склянка з чистою водою, сіль, перець, грудка землі.

Психолог. Візьмемо склянку води. Уявімо, що це людська душа – чиста, проста, наївна, здатна вбирати в себе все і хороше, і погане. Сіль – грубі, солоні слова; перець – пекучі, образливі слова; грудка землі – неуважність, байдужість, ігнорування. Коли ми це все змішаємо – отримаємо стан людини. Скільки пройде часу, доки все осяде, забудеться? А варто лише легенько збовтати – і все підніметься на поверхню. А це стреси, неврози.

Обговорення: які почуття у вас виникли під час цієї вправи-демонстрації?

Висновок. Коли ми з кимось сваримося і кажемо щось неприємне, ми залишаємо в душі людини ось такі сліди. І не має значення, скільки разів ми потім попросимо пробачення. Словесні рани заподіють такий самий біль, як і фізичні. Тому свою терпимість, розуміння ми можемо виявляти по-різному: спокійно, витримано, доброзичливо, тобто толерантно.

 

Вправа «Стереотипні окуляри»

Мета: навчитися розуміти іншого, поважати точку зору іншої людини.

Хід вправи. Між двома учасниками розміщують аркуш паперу формату А4 із зображенням цифри «6» так, щоб один з них бачив лише цифру «9», а другий – «6». Вони розігрують діалог із приводу того, що вони бачать, намагаючись переконати партнера у своїй правоті.

Коментар тренера. Небажання зрозуміти іншого, впевненість, що ваша думка єдино правильна, невміння зняти свої «стереотипні окуляри» – найкоротший шлях до непорозуміння, а часто і до виникнення конфлікту. Отже, якщо ви прагнете до продуктивного спілкування, необхідно вести себе так, щоб не ображати партнера, поважати точку зору іншого та його особистість, індивідуальні якості.

 

Вправа «Згода, незгода, оцінка»

Мета: закріпити теоретичний матеріал про толерантність.

Час: 10 хвилин. Хід вправи. Учасники об’єднуються в три групи. Кожній групі дається картка з варіантом завдання.

Складіть перелік слів і фраз, за допомогою яких ви висловлюєте згоду.

Складіть перелік слів і фраз, за допомогою яких ви висловлюєте незгоду.

Складіть перелік слів і фраз, за допомогою яких ви висловлюєте оцінку дій або вчинків іншої людини.

На виконання дається 5 хвилин. Після цього кожна група демонструє результати своєї роботи. Після обговорення на плакаті записуються ті фрази, які можна використовувати під час толерантного спілкування. На екрані за допомогою мультимедійного проектора демонструється плакат з толерантними висловленнями згоди і незгоди людини з думкою іншого:

Пам’ятай!

Висловити згоду тобі допоможуть такі фрази:

Це не викликає заперечень (сумніву)…

Я готовий з цим погодитися…

Мені близькі ці думки…

Я поділяю (підтримую) точку зору (думку)…

Я теж хотів це (про це) сказати…

Моя точка зору (позиція) цілком збігається…

Ніхто і не заперечує…

Ти не скривдиш іншого, якщо висловлення своєї незгоди почнеш зі слів:

Мені так не здається…

Я думаю по іншому (навпаки)…

Я дотримуюсь іншої думки…

У мене інша (протилежна) точка зору…

Я дозволю собі не погодитися з вами…

На жаль, не можу погодитися з вами…

Мені хотілося б висловити свою незгоду…

 

Вправа «Плакат толерантності»

Мета: уточнити та закріпити знання учасників про основні характеристики толерантності.

Обладнання: ватман формату А1, фломастери, фарби, ножиці, журнали.

Час: 15 хвилин. Хід вправи. Учасники об’єднуються у дві групи. Кожна група повинна підготувати «плакат толерантності» у вигляді колажу з кольорових малюнків, вирізаних з різних журналів. Спікери груп презентують свої напрацювання.

 

Казка про толерантність

Підбиття підсумків. Метод «ДРІД»

Д — досвід (що робили, що пам’ятаєте?)

Р — рефлексія (які відчуття, реакція?)

І — інформація (яку інформацію одержали, які висновки зробили?)

Д — дії (як ви будете діяти в майбутньому)

 

 

 

Виховання основ толерантності у дошкільників

(з досвіду роботи дошкільного закладу освіти)

 

Виховання толерантності сьогодні є однією з найважливіших проблем. Останнім часом часто виникають дискусії про толерантному світі, так званому світі без насильства і жорстокості, у якому головною цінністю є єдина у своєму роді і недоторканна людська особистість.

Актуальність проблеми толерантності пов'язана з тим, що сьогодні на перший план висуваються цінності і принципи, необхідні для спільного виживання і вільного розвитку особистості. Тому в своїй роботі ми прагнемо сформувати в дітей моральні цінності, які є найважливішими показниками цілісності особистості, здатної створити власне уявлення про своє майбутнє життєвому шляху.

На сучасному етапі розвитку суспільства виникла необхідність формування культури толерантності у підростаючого покоління, починаючи вже з дошкільного віку.

Формування цього найважливішого якості відбувається вже в дитинстві в умовах сім'ї та освітніх установ, триває протягом усієї життя з розвитком освіти.

Визначення слова «толерантність»:

• в іспанській мові – здатність визнавати відмінні від власних ідеї та думки;
• у французькому - відношення, при якому допускається, що інші можуть думати чи діяти інакше, ніж ти сам;
• в англійській - готовність бути терпимим, поблажливим;
• у китайському - дозволяти, приймати, бути по відношенню до інших великодушним;
• в арабському - прощення, поблажливість, м'якість, милосердя, співчуття, прихильність, терпіння, прихильність до інших;
•  російській - здатність терпіти щось або когось (бути витриманим, витривалим, стійким, вміти миритися з існуванням чого-небудь, кого-небудь).

Ідеї, взяті за основу:

• Ставитися до оточуючих з повагою.
• Ніколи не думати, що Ваша думка важливіше думки іншої людини.
• Не нав'язувати свою думку іншим, його можна просто висловити.
• Треба пам'ятати, що кожен вільний вибирати свій імідж і стиль, свої звички та пристрасті (в рамках пристойності).
• Вміти бачити цінність і самобутність культури кожної нації.

У вирішенні завдань формування толерантності особлива роль відведена дошкільній освіти і вихованню як початкового етапу в моральному розвитку дитини. Терпимість, повага, прийняття і правильне розуміння культур світу має робити щеплення вже в ранньому віці, в дитячому саду. Ставитися з повагою до представників різних національностей є невід'ємною умовою толерантного виховання, і ми вихователі , повинні довести до свідомості дітей, що люди є рівними у своїх достоїнстві та правах, хоча і різні за своєю природою. Період дошкільного дитинства дуже важливий для розвитку особистості дитини: протягом усього дошкільного періоду інтенсивно розвиваються психічні функції, формуються складні види діяльності, закладаються основи пізнавальних здібностей

Досягнення цієї мети можливе при вирішенні конкретних завдань, які об'єднані в два взаємозалежних блоку:

1. Виховання у дітей миролюбності, прийняття та розуміння інших людей, вміння позитивно з ними взаємодіяти:

• формування негативного ставлення до насильства і агресії в будь-якій формі;
• формування поваги і визнання до себе і до людей, до їх культури;
• розвиток здатності до міжнаціонального і міжрелігійного взаємодії;
• розвиток здатності до толерантного спілкування, до конструктивної взаємодії з представниками соціуму незалежно від їх належності та світогляду;
• формування вміння визначати межі толерантності.
  2. Створення толерантного середовища в суспільстві і в сфері освіти:

• профілактика тероризму, екстремізму і агресії в суспільстві;
• гуманізація і демократизація існуючих взаємин дорослих і дітей, системи навчання і виховання;
• включення до реформування освіти провідних ідей педагогіки толерантності;
• реформування системи підготовки майбутніх педагогів до виховання толератности у дітей.

 

Основні принципи:

1. Принцип суб'єктивності. Вимагає опори на самостійну активність дитини, стимулювання його самовиховання, свідомої поведінки в стосунках з іншими людьми.
2. Принцип адекватності. Вимагає відповідності змісту і засобів виховання, орієнтований на реальні стосунки, що складаються між дітьми, батьками, педагогами.
3. Принцип рефлексивної позиції. Передбачає орієнтацію на формування у дітей усвідомленої стійкої системи відносин до значущої для нього проблему, питання, що виявляється у відповідній поведінці та вчинках.
4. Принцип індивідуалізації. Передбачає визначення індивідуального підходу при вихованні свідомості і поведінки.
5. Принцип створення толерантного середовища. Вимагає формування в дитячому саду гуманістичних відносин, що ґрунтуються на праві кожного мати своєрідне ставлення до навколишнього середовища, самореалізацію в різних формах.

 

Принципи вмісту роботи:

• Комплексно - тематичний підхід до планування.
• Особистісно - орієнтоване взаємодія учасників освітньо - виховного процесу.
• Інтеграція освітніх областей.
• Використання форм роботи з дітьми, відповідних віковій групі.
• Забезпечення емоційного і практичного компонентів етнотолерантності.
• Побудова предметно - розвивального середовища з урахуванням сучасних вимог.

 

Взаємодія ДНЗ з родинами вихованців

 

 

Форми виховання толерантності. Для того, щоб робота по вихованню толерантності у дошкільнят була плідною, необхідно задіяти великий спектр заходів і різних видів діяльності дошкільнят. Спектр заходів і різних видів діяльності дошкільників:

• проведення свят та інших масових форм, з метою знайомства дітей з культурою і традиціями свого народу та народів світу; театралізовану діяльність дошкільнят за сценаріями, в основі яких казки народів світу;
• сюжетно-рольові ігри дошкільнят, основною метою яких є освоєння і практичне застосування дітьми способів толерантної взаємодії;
• народні рухливі ігри;
• проведення народних свят, наприклад таких як Масляна, Різдво згідно з народним календарем;
• вивчення народних свят найближчих країн-сусідів, скандинавських народних свят; свят народів Сходу і мусульманських країн;
• ознайомлення дітей з традиціями народів різних країн, з традиціями святкування Нового Року, 1 травня, 1 квітня в різних країнах;
• ігри-заняття, створених на матеріалах різних казок, з метою вирішення проблем міжособистісної взаємодії в казкових ситуаціях;
• твір казок та історій самими дітьми; інсценування казок.

Звичайно, формування толерантності відбувалося поступово, тому що всі діти різні: одні доброзичливі, активні, інші сором'язливі, треті замкнуті, у кожного свої індивідуальні здібності і особливості.

На заняттях використовували різноманітні методичні прийоми:

Ігри та ігрові вправи, спрямовані на:

• розвиток умінь невербального спілкування: «Вгадай-ка», «Улюблений казковий герой»;
• розвиток почуття близькості з іншими дітьми: «Ласкаве ім'я», «Компліменти»;
• розвиток умінь, спрямованих на розпізнавання почуттів інших людей: «Море хвилюється»:
• гармонізацію усвідомлення свого імені, прізвища: «Як можна нас назвати по-різному», «Вгадай, хто це?»;
• розвиток уміння дотримувати дистанцію в спілкуванні: «Стоять і сидять»;
• розвиток вміння розуміти настрій оточуючих: «Що можна зробити для друга»;
• регулювання своєї поведінки: «Витриманий осіб»;
• прояв почуття милосердя, співчуття до інших людей: «Сонечко милосердя», «Добрий лісник»,

Обговорення і програвання ситуацій (проблемних ситуацій), спрямованих на практичне застосування навичок культурної поведінки у грі, на заняттях, в громадських місцях, уміння висловлювати співпереживання і співчуття дорослим і одноліткам.

Етюди і вправи спрямовані на:

• на виховання гуманних та доброзичливих взаємин між дітьми: «Подарунок»;
• виховання поваги до людей різних національностей і рас: «Спиною один до одного», «Хоровод дружби».

Використання художнього слова: віршів, дражнилок, прислів'їв і приказок, оповідань зарубіжних авторів і казок народів світу.

Використання наочних посібників: сюжетних картин, фотографій, ілюстрацій до казок, малюнків, схем і карт.

Продуктивний вид діяльності: малювання на теми: «Автопортрет», «Я і мій настрій», «Моє ім'я», «Квітка милосердя», «Діти планети Земля»,

Допоміжний прийом - слухання музики, дитячих пісень, національної музики різних народів.

 

Робота з дітьми:

• Бесіди
• Проекти
• Конструювання
• Відеоперегляди
• Екскурсії
• Цільові прогулянки
• Фольклорні та тематичні свята
• Театралізовані вистави

 

Робота з батьками.

Робота з виховання у дітей толерантності передбачає тісну співпрацю педагогів дитячого садка і батьків. Для цього використовували різноманітні форми роботи з батьками: збори, консультації, виставки педагогічної та дитячої художньої літератури, фотостенди, спільні свята, екскурсії, розваги, індивідуальні бесіди з батьками. Така узгодженість у роботі дитячого садка і сім'ї є найважливішою умовою повноцінного виховання дитини, формування в неї моральних форм поведінки, правової культури.

• Анкетування
• Спільні свята
• Круглі столи
• Конкурс «Мій родовід»
• Конкурси спільних малюнків
• Виставки

Співпраця ДНЗ з сім'єю є пріоритетним у формуванні толерантної поведінки у дошкільників, забезпечуючи виховний процес і реальне взаємодії дитини батьків і соціуму. Заходи з батьками:

• круглий стіл;
• тренінги, сімейні ігротеки;
• тематичні дні в ДНЗ;
• консультативний пункт;
• «Школа для батьків»;
• цільові екскурсії спільно з дітьми по місту.

 

Розроблений проект по формуванню толерантності дітей старшого дошкільного віку «Толерантність - дорога до миру!». В рамках вирішення завдань полікультурного виховання було передбачено взаємодію з соціальними інститутами:

- соціальним центром;

- клубом літніх людей;

- краєзнавчим музеєм;

- виставковим залом.

Цикл заходів, що проводяться дозволяє нам в умовах дошкільного закладу формувати у дітей дошкільного віку уявлення про регіональні особливості і інших культурних відмінностях, а так само залучати до сприймання людей іншої культури, інших традицій, які проживають в даній місцевості, одночасно знаходячи в них загальнолюдські цінності (доброту, дружбу, чесність, любов, справедливість, взаємодопомога).

Мета проекту: Формування основ толерантної культури особистості дошкільника, педагога і батьків.

Завдання:

1. Створення умов в ДНЗ для формування толерантності дітей, педагогів, батьків.
2. Розвиток комунікативних здібностей як основної ознаки особистості, яка володіє толерантним свідомістю.
3. Організація системної роботи з формування позитивного ставлення до навколишнього світу, представників різних народів, літнім людям та людям з обмеженими можливостями.
4. Формування уявлень дитини про себе, як унікальної самоцінною, неповторної особистості, виховання активної життєвої позиції на основі:

• усвідомлення дитиною своїх потреб (фізичних, духовних), вироблення уміння задовольняти їх не на шкоду іншим;
• усвідомлення своїх можливостей; формування вміння діяти згідно з ними, прагнення до їх розвитку;
• усвідомлення своїх достоїнств і недоліків; прояви критичності;
• усвідомлення своїх прав і обов'язків перед собою та іншими людьми;
• розвиток уміння давати оцінку своїх вчинків і вчинків інших; вміння робити вибір і приймати рішення; прислухатися до думки інших; мирно, без конфліктів вирішувати виникаючі проблеми;
• поглиблення розуміння значущості і цінності життя кожної людини;
• формування вміння відстоювати свої права і рахуватися з правами інших, проявляти терпимість, повага до традицій і культури інших;
• визначення разом з дітьми правил і норм людського гуртожитку, (знайомство з поняттями «правила», «закон», «норма», «вимоги», «традиції», «повага»).

5. Формувати мотиваційну, теоретичну готовність батьків, вихователів і всіх зацікавлених суб'єктів освітнього процесу до реалізації системи формування у дітей сьомого року життя основ толерантності.
6. Развивать систему продуктивної взаємодії між учасниками освітнього процесу та соціальними партнерами.

• Проект базується на общепедагогических і приватних принципах виховання толерантності:
• цілеспрямованості;
• індивідуальних і вікових особливостей
• культуровідповідності;
• єдності соціально організованого виховного процесу і реального життєвого досвіду;
• шанобливого ставлення до особистості;
• позитивних рис дитини;
• соціальної обумовленості процесу виховання толерантності;
• єдності знання і поведінки;
• діалогічності та співробітництва;
• рефлексії.

Також, робота за проектом передбачає наступність роботи зі школою щодо підвищення якості роботи по толерантного виховання та освіти дітей.

 

Тиждень «Дружать діти всієї Землі»

• Бесіди з дітьми про історію свята: «День народної єдності».
• Розповідь, бесіда, розглядання ілюстрацій, фото на тему: «Дружба народів різних національностей, національні звичаї народів».
• Проведення національних рухливих ігор.
• Виставка дитячих робіт «Ми різні, але ми дружимо».
• Музично - спортивний захід «Дружать діти всієї Землі».
• Оформлення стенду «Я маленький, але я маю право».
• Добірка дидактичних ігор по правовому вихованню, казок, віршів.
• Оформлення картотеки ігор народів світу.
• Конкурс плакатів толерантності «Толерантність-дорога до миру».
• Організація тижні національної кухні.
• Спільне проведення свят і розваг.

 

Реалізація проекту по взаємодії з літніми людьми «Мудрість поруч з нами»

Дотик до витоків народної творчості викликає у дітей сильні емоції, змушує співпереживати, уважно ставитися до пам'яті минулого, до своїх історичних коренів.тМБДОУ ДСКВ «Рябінушка» і клуб «У самовара» вирішили ввести в традицію проведення спільних заходів в дитячому саду. Наш проект спрямований у першу чергу на розвиток духовно-емоційний зв'язок між дітьми та літніми людьми нашого населеного пункту, які приїхали зовсім молодими, прожили і пропрацювали тут багато років.

Проект необхідний для формування позитивного ставлення до літніх людей. Діяльність в рамках проекту - це тривале творче співробітництво МБДОУ ДСКВ «Рябінушка» та клубу «У самовара». В результаті роботи сформувався колектив однодумців з членів клубу «У самовара» та колективу дитячого садка - дітей, педагогів, батьків.

Мета даного проекту: формування позитивного ставлення дошкільнят до старшого покоління як до шановним членам суспільства через залучення їх до активної співпраці, через роз'яснення дошкільникам значення мудрості літньої людини.

Завдання:

• Розвивати емоції та мотиви, які сприяють формуванню поваги до людей старшого покоління.
• Сприяти розширенню кола спілкування з дорослими.
• Формувати комунікативні вміння та навички; тактовно, з повагою звертатися до гостей дитячого садка, уважно вислуховувати.
• Виховувати уважне ставлення до людей похилого віку.
• Підтримувати і розвивати прояву гуманності в поведінці дітей.
• Формувати інтерес до суспільного життя.
• Зміцнювати знання про сімейні традиції і налагодити наступність між поколіннями.
• Залучати літніх людей до спільної діяльності з дітьми та працівниками дитячого садка для проведення циклу заходів.

 

Реалізація проекту «Доброта врятує світ»:

Мета проекту: організація взаємодії дітей дошкільного віку з дітьми з обмеженими можливостями в умовах дошкільного освітнього закладу.

Діти з відхиленнями у розвитку беруть участь у прогулянках, спортивних досугах і розвагах художньо-естетичного циклу, інших заходах разом з нормально розвиваються дітьми. Вони мають можливість відвідувати вікові групи, екологічну, образотворчу, театральної студії, спортивний зал. При цьому діти з відхиленнями у розвитку включаються у різні види діяльності (ігрову, образотворчу, музично-ритмічну і ін) спільно з вихованцями цих груп. Така модель - перша сходинка інтеграції, коли існуюча спочатку дистанція між дітьми може поступово скорочуватися. Спілкування сприяє включенню механізмів соціальної адаптації до життя, формування моделі поведінки в суспільстві. Спілкування дітей ДНЗ з дітьми - інвалідами є своєрідною «школою моральності», спрямованої на формування чуйності, взаєморозуміння, гуманності.

 

Тиждень Доброти

Вихователі міркували з вихованцями про важливі моральні цінності: про добро, про повагу, про кохання. Заняття з морального виховання кожної дитини показали, як важливі в житті кожної людини такі якості як доброта, милосердя, добросердечність.

У молодших групах діти дізналися, що до тварин потрібно ставитися з любов'ю і турботою, не можна заподіювати навіть самого маленького страждання жодній живій істоті. Гідні осуду, ті безсердечні люди, які викидають на вулицю кішок, собак, прирікають їх на муки. Потрібно проявляти участь до бездомних тварин, допомагати їм виживати.

У старших дошкільних групах мова йшла про дружбу, доброту, про хороших і добрих вчинках. Тепер кожен знає: щоб повірити в добро, треба почати його робити. Адже добро в першу чергу пов'язане з умінням радіти і співчувати, співчувати, співпереживати, відгукуватися на почуття інших і тримати свою душу відкритою.

 

Місячник оборонно-масової і спортивної роботи

Завдання: формування у дітей почуття любові до рідного краю, до його історії. Формування уявлень про рідну країну, про столицю, виховання патріотизму, повага до культурної минулого засобами естетичного виховання, виховання цивільно-патріотичних почуттів через вивчення державної символіки. Залучення до участі в культурно - масових заходах батьків.

 

Тиждень театральних вистав

Були представлені такі казки, як «Під грибом», «Як їжачок щастя шукав», «Вовк і семеро козенят» та інші.

 

Святкування Дня сім'ї стало в нашому дитячому садку традиційним заходом, який вирішує важливі завдання виховання толерантності у дітей.

 

Великий день Перемоги. День Перемоги займає особливе місце в житті кожного росіянина. Тому педагоги нашого дитячого садка доступно розповідають про те довгому і важкому шляху, який передував цього знаменного дня. У переддень свята ми провели конкурс читців «Ми це будемо пам'ятати завжди...». В ході заходу діти переглянули презентацію «Про війну - дітям», слухали тематичні пісні та читали вірші. Всього в конкурсі читців взяли участь 26 дітей. Всім дітям були вручені подарунки та солодкі призи. Переможці призових місць отримали грамоти. Була проведена акція «Пишаємося і вітаємо». Діти малювали тематичні малюнки про свято Перемоги і вітали городян, розклеюючи листівки в громадських місцях міста.

 

В результаті, наші випускники знають, що всі люди відрізняються один від одного зовнішністю і поведінкою, але мають схожими рисами (будова тіла, емоції); їм знайомі способи емоційної підтримки однолітка, дорослого; вони розуміють, що причинами конфлікту можуть бути протилежні інтереси, почуття, погляди, і мають уявлення про можливі способи вирішення конфліктів. Діти можуть розуміти один одного, усвідомлювати власну цінність і цінність інших людей; проявляти емпатію і толерантність; усвідомлювати, яке почуття відчувають інші по відношенню до їх вчинків; виражати свої почуття й розуміти почуття іншої; знаходити конструктивне розв'язання конфлікту. Таким чином, відбувається виховання толерантних установок.