Дикі образи дикобраза

ПРИВІТАННЯ

Цей їжачок весь у колючках,Але повірте, він не злючка. Вони довші в десять разІ зветься він ...дикобраз

Довідкове бюро Хто такий дикобраз? Дикобрази мають найдовші голки серед всіх ссавців. Довжина голок дикобразів до 40 см, якщо ними вколотися, вони можуть викликати запалення. Деякі дикобрази на своєму тілі мають до 30000 голок. Дикобрази поширені в Європі, США, Канаді, Індії, Африці, Азії і Південній Америці. Дикобрази є нічними тваринами. Протягом дня вони сплять і стають активними у вечірній час. Дикобрази спроможні піднятися на дерево. Вони є відмінними альпіністами. Дикобрази — травоїдні тварини, адже харчуються листям, корою, фруктами. Дикобрази живуть близько 15 — 18 років.

Жму́ток — невелика в’язка чого-небудь; пучок.2. Пле́м’я — рід, група близьких людей чи тварин. Словникова робота

В одному прадавньому лісі жило маленьке звірятко – Невідомо-Хто. Воно мало таку ніжну й тонку шкіру, що на сонці крізь неї просвічувалося тремтливе серденько. Слухання казки

Крапля дощу чи листок, що зривався з дерева й падав на Невідомо-Кого, завдавали йому неабияких прикрощів. І тому Невідомо-Хто весь час ховалося у своїй нірці під жмутком торішнього листя. Одного разу Невідомо-Хто вирішило піти на прогулянку.

На межі лісу й поля воно побачило зграю мишей і зраділо: миші були дуже схожі на нього. Тільки мали хутряні шубки й були страшенно прудкі. Невідомо-Хто втішилося, що зустріло друзів. Але миші хором сказали: - Ти не з нашого племені. Ми не хочемо тебе знати!

Невідомо-Хто повернулося до своєї нірки й запорпалося носом у листя. Тієї ночі воно погано спало, увесь час крутилося уві сні, чухало спинку й попискувало. А коли настав ранок, Невідомо-Хто зі здивуванням помітило, що на ньому виросла... голка.

- Ось хто я тепер – єдиноріг! – зраділо Невідомо-Хто й пішло до єдинорогів. Єдинороги були великі й суворі. Вони кресали копитами: - Геть! Ти – не з нашого племені! Краще не потрапляй нам під ноги – розтопчемо!

Невідомо-Хто знову заховалося у нірку. І знову погано спало… А під ранок біля тої голки з’явилася ще одна...

- Тепер я – справжній олень! – подумало Невідомо-Хто і вирушило до оленів. Але красені-олені навіть не почули, що до них хтось гукає!

Наступної ночі біля тих двох голок виросла третя. Це було дуже схоже на корону. - Я, мабуть, принц! – вирішило Невідомо-Хто й пішло шукати своє королівство.

Але його гнали звідусіль. У звірів був свій цар – лев, у птахів – орел, у риб – кит. І всі сміялися із незграбного шукача трону. А після кожної ночі, впродовж якої Невідомо-Хто ображено сопіло і зітхало, з’являлися нові й нові голки.

Зрештою, їх стало так багато, що Невідомо-Хто стало більшим за самого себе вдвічі. Йому було важко носити своє колюче й гостре вбрання, але тепер уже ніхто не наважувався образити його. Дуже вже грізно стирчали голки!