Досвід роботи "Виховання моральних цінностей молодших школярів"

Тема: Виховання моральних цінностей молодших школярів.

 

З досвіду роботи вчителя початкових класів Ващенко Світлани Петрівни

 

                                   

Анотація:

      Виховання моральних цінностей молодших школярів - на мій погляд,одна з важливих проблем сьогодення.

      Важко назвати щось більш важливе для людини, ніж її взаємини з іншими
людьми. Від характеру цих взаємин багато що залежить в нашому житті:
настрій, моральне самопочуття, працездатність тощо. Стосунки з
оточуючими дають можливість бачити смисл свого існування, свідомлювати
себе як частку людського суспільства.  Людина, як суспільна істота,
немислима поза взаєминами з іншими людьми. Саме завдяки спілкуванню і
певним взаєминам, що складаються в процесі цього спілкування, людський
індивід поступово стає особистістю, яка здатна усвідомлювати не лише
інших, але й саму себе, свідомо й активно регулювати власну діяльність
та поведінку, впливати на оточуючих, враховувати їх прагнення, інтереси.

 

Зміст

Вступ.

Роздiл 1. Сутнiсть, завдання та засоби морального виховання молодших школярiв:

1.1 Три ступені морального виховання.

1.2 Психо-фізіологічні особливості учнів початкових класів.

1.3 Поняття та завдання морального виховання  молодших школярів.

1.4 Роль вчинку та позитивного прикладу в морально-етичному вихованнi молодших школярів.

Роздiл 2. Змiст морально-етичного виховання молодших школярiв:
2.1. Виховання культури поведiнки молодших школярiв.
2.2. Виховання дисциплiнованостi та вiдповiдальностi молодших школярiв.

2.3 Місце дитячої книжки в моральному вихованні школярів

Роздiл 3. Шляхи попередження та подолання моральних деформацiй молодших школярів

Роздiл 4.  Практичний довідник:

4.1 Виховна година. «Вчимось жити добрими людьми».

4.2 Урок читання. «Що означає бути людиною?»     

4.3 Урок читання.  «Дивною казкою видається світ».

4.4 Урок позакласного читання. «Все починається з добра».

4.5 Урок читання «За добро платять добром. Кривенька качечка (українська народна казка)»

4.6 Година спілкування «Як зайченята стали слухняними».

4.7 Батьківські збори «Виховання чуйності і доброти».

4.8 Урок-тренінг з основ здоров`я «Гуманне ставлення до людини з фізичними вадами».

Висновки.

 

 

Вступ.

 

Одним з основних завдань сучасної школи є формування у дітей загальнолюдських духовних цінностей та орієнтирів. Серед них - доброта, любов до ближніх, повага до навколишніх.

Сьогодні стає очевидним, що будь-які порушення або відсутність культури поведінки, її моральних норм, негативно відбиваються на моральному та емоційному стані суспільства, його фізичному та психічному здоров`ї.

       В той час, коли людство у технічному розвитку прямувало уперед
семимильними кроками, усе більше зростав розрив між розвитком зовнішнім,
тобто науково-технічним прогресом, та внутрішнім, моральним, розвитком
людини.
      Ми володіємо незнаними до цього часу можливостями побачити трансляцію подій, які відбуваються у цей час на іншому кінці світу. Ми можемо бути свідком того, як працює людина в відкритому космосі чи на орбітальній станції. Але ж усе це відбувається у світі, який далекий від
досконалості. Якщо ми бажаємо його покращити, то маємо запитати себе,
яким ми бажаємо бачити наш світ зараз і яким він має бути?
       Люди збудували великі міста, розвинули технології, однак існує багато
проблем суспільного характеру. Навіть найбільш благополучні та розвинуті
країни світу стикаються із величезними проблемами суспільства.
       Сьогодні в Україні зростає роль морального виховання підростаючого
покоління. У Законі України «Про освіту» метою освіти визначено
всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності
суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей,
виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до
свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального,
творчого, культурного потенціалу народу.
      Численні дослідження дають змогу зробити висновок, що виховання моральних основ культури поведінки школярів передбачає засвоєння моральних норм і правил, розвиток моральних почуттів, реалізацію в естетичній  формі моральних норм у повсякденному житті. Виключного значення при формуванні морального феномену має розгляд його через призму ціннісного ставлення до людини.

    Опора на особистісний підхід створює умови, за яких кожен виконавець у самому собі та в інших бачить особистість, поважає особисту гідність, гідність інших. Особистісний підхід в етичному вихованні реалізується найефектівніше за умов побудови виховного процесу на основі суб`єкт - суб`єктних взаємин педагога і вихованців, якщо діалог стає визначальною умовою та засобом спілкування, взаємної довіри і поваги одне до одного.

Такий підхід є вирішальним у морально-етичному вихованні молодших школярів, оскільки для дітей цієї вікової групи характерні особлива чутливість до морально - етичних впливів, загострений інтерес до норм культури поведінки та взаємин, спілкування, мовного етикету.

Виховання моральних цінностей у дітей молодшого шкільного віку передбачає органічне поєднання найбільш відповідних вимогам початкової школи методів, форм і засобів морального виховання. Тільки в їхній органічній єдності можна виховати людину з високими моральними переконаннями,що досить чітко простежується у досвіді В.О.Сухомлинського. Він прагнув того, щоб уже в молодших школярів за допомогою слова вчителя, прикладу в дитячій душі утверджувалися моральні цінності, які існували протягом тисячолітньої історії народу. Розкриваючи суть моральних цінностей на конкретних прикладах у своїх творах для дітей, педагог розвивав і збагачував духовне життя дитини.

 

Роздiл 1. Сутнiсть, завдання та засоби морального виховання молодших школярiв:

1.1 Три ступені морального виховання.

  Кожному вчителеві, на мій погляд, необхідні знання трьох ступенів морального виховання. І ніколи не плутайте їх з віковими ступенями розвитку. На першому ступені відбувається засвоєння початкових правил поведінки, розвиваються моральні почуття; на другому - формуються етичні поняття; на третьому - виробляються моральні переконання, стійки звички поведінки,продовжується розвиток моральних почуттів. Ступені морального виховання не завжди збігаються з віковими ступенями розвитку, тому й особливістю морального виховання має стати одночасне, а не почергове формування моральних якостей, як єдності і взаємозв`язку свідомості, почуттів і поведінки. Моральне виховання - це завжди активний, двобічний процес.

Основи морального виховання людини закладаються в дошкільному віці, коли їй бракує власних критеріїв, вони тільки формуються. У дитини немає критичного підходу до моральних оцінок, але вона „хоче знати, що добре, що погано”. В цьому віці вона виробляє основи своєї етики.

Систематичне моральне виховання діти дістають у школі. Зміст і завдання його визначаються любов`ю до Батьківщини, колективізму і непримиренності до порушень громадського обов`язку. Початок шкільного навчання серйозно позначається на розвитку психіки дитини, її особистості. Під впливом навчання і виховання змінюється поведінка учнів, збагачується їхній соціальний досвід, формується свідоме, відповідальне ставлення до своїх обов`язків. Цьому сприяють психо-фізіологічні особливості учнів початкових класів.

1.2 Психо–фізіологічні особливості учнів початкових класів

Нервова система молодшого школяра набуває пластичності; зростає роль другої сигнальної системи; швидше утворюються тимчасові нервові зв`язки, виробляються нові дії, зміцнюються динамічні стереотипи. Діти 6-10 років все більше здатні до наслідування; значної ролі набувають оцінка й самооцінка дій і вчинків, взаємо - та самоконтроль у поведінці й діяльності. Ці досягнення психічного розвитку молодших школярів слід раціонально використовувати під час спілкування з ними.

 Основою морального виховання учнів початкових класів є формування в них любові до рідного краю, до українського народу, готовності служити йому.

Протягом чотирьох років навчання в початковій школі діти мають дістати уявлення про нашу країну, про захисників Батьківщини та їхні героїчні вчинки. У дітей необхідно формувати прагнення засвоїти прийоми спільної праці в колективі, сумлінно виконувати трудові доручення, допомагати в разі потреби товаришам.

Учні мають оволодівати трудовими вміннями і навичками, додержувати порядку на робочому місці, правил безпеки під час роботи з ручними інструментами, а також правил гігієни праці.

У молодшому шкільному віці діти засвоюють основи свідомої дисципліні й колективізму. Вони вчаться узгоджувати свої дії з діями товаришів і старших , гратись і працювати в колективі.

Педагог домагається, щоб учні правильно розуміли поняття „ дружба ” і „ товаришування ”, виховує в них бажання бути хорошим товаришем. Діти вчаться доброзичливо ставитись до людей, подавати в разі потреби їм допомогу, уважно ставитися до хворих, інвалідів, молодших дітей, відповідати за доручену справу, не підводити свій клас, бути дисциплінованими та слухняними. Учні повинні знати і виконувати правила для учнів, вміти розрізняти хороші і погані вчинки людей, справедливо оцінювати свої дії та дії товаришів.

Діти мають бути чесними,сміливими,винахідливими,

витриманими, наполегливими в досягненні поставленої мети, вірними даному слову, позбавлятися впертості, лінощів і вередування. Молодші школярі повинні знати основні правила культури поведінки вдома, на вулиці та в громадських місцях.

Учні вчаться самостійно стежити за своїм зовнішнім виглядом; звикають першими вітатися з учителями, поступатися місцем старшим. Практика свідчить, що молодші школярі здебільшого правильно розуміють,що таке чесність, дружба, сміливість та інші.

Наприклад, на думку учнів „чесний це той, хто завжди говорить «правду», ”чесно працює ” і т.д. Спираючись на власні спостереження, я можу стверджувати, що «дружити» -  для переважної більшості школярів - це означає „допомагати товаришу, не давати його кривдити ”, „не залишати один одного у біді ”, „турбуватись не тільки про себе, а й про друга ”. Бути сміливим - це „нічого не боятися ”, „любити і захищати свою Батьківщину ”. Сміливими учні називають партизанів, моряків, прикордонників, спортсменів, а також багатьох мультиплікаційних персонажів, які змагаються за справедливість.

Моя вісімнадцятирічна педагогічна практика говорить про те, що зустрічаються в процесі морального виховання дітей і труднощі. Підвищена емоційність, збудливість негативно позначається на самовладанні дітей. Для них характерна нестримність бажань, мінливість настрою, схильність підпадати під сторонні впливи (часом негативні).Іноді діти виявляють примхливість, впертість, негативізм, порушують дисципліну.

Захопившись новими враженнями, швидко забувають про свої провини; порушають правила поведінки; діють невідповідно до наявних моральних знань. Тому приходиться щоденно стежити за моральною поведінкою школярів, тренувати їх у позитивних вчинках. Крім того, домагатися, щоб діти розуміли, що - добре, а що - погано; засвоїли окремі моральні поняття, навчилися правильно оцінювати вчинки як реальних людей,так і літературних героїв. В наш час стали широко відомими нові психологічні типи дітей, часто їх називають «діти індиго». Такі діти не можуть повністю підпорядковуватися правилам уроку та загальнолюдським правилам життя у суспільстві. У роботі з такими дітьми варто використовувати інтерактивні технології навчання.

А також звертатися до таких простих але дуже дійових творів В.О. Сухомлинського.

  1.3 Поняття та завдання морального виховання молодших школярiв
       Важко назвати щось більш важливе для людини, ніж її взаємини з іншими людьми. Від характеру цих взаємин багато що залежить в нашому житті: настрій, моральне самопочуття, працездатність тощо. Стосунки з
оточуючими дають можливість бачити смисл свого існування, усвідомлювати себе як частку людського суспільства. Людина, як суспільна істота, немислима поза взаєминами з іншими людьми. Саме завдяки спілкуванню і певним взаєминам, що складаються в процесі цього спілкування, людський індивід поступово стає особистістю, яка здатна усвідомлювати не лише інших, але й саму себе, свідомо й активно регулювати власну діяльність та поведінку, впливати на оточуючих, враховувати їх прагнення, інтереси.
       Виховання – цілеспрямований свідомий процес формування гармонійної
особистості, що включає формування гуманності, працелюбства, чесності,
правдивості, дисциплінованості, почуття відповідальності, власної
гідності, виховання патріотизму, любові до Батьківщини. Процес виховання
відображує становлення кожної людини.
        Мораль — це система ідей, принципів, законів, норм і правил поведінки та діяльності, які регулюють гуманні стосунки між людьми за будь-якої
ситуації на демократичних засадах. У складному процесі формування
всебічно розвиненої особистості чільне місце належить моральному
вихованню.
        Моральне виховання — виховна діяльність школи і сім'ї, що має на меті
формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок
поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участь у
практичній діяльності.
        Виходячи із загальнолюдського змісту моральності, можна сказати, що
загальнолюдська мораль - це не сукупність незмінних норм і принципів, що
споконвіку відомі кожній людині або спільноті, а система, яка
поповнювалась, розширювалась, змінювалась протягом віків, збагачуючись
новими критеріями, новим смислом. А, отже, не можна вважати поняття
"загальнолюдська мораль" як щось однозначне, яке має неухильно
здійснюватись, оскільки її суть і спрямованість залежить тільки від
людини. Суб'єкт морального виховання у процесі розвитку і спілкування
вже володіє певним моральним досвідом.
       Організація життєдіяльності молодших школярів потребує безпосереднього впливу на них і взаємодії з ними. Це має стати своєрідним фундаментом, на якому базується і діяльність, і спілкування, і стосунки, і поведінка школярів. Соціальний розвиток молодших школярів потребує рішучого переведення їх з позиції виконавця у позицію активного учасника,
співавтора, автора і співвиконавця всього виховного процесу. Адже відома
істина стверджує, що бездумний виконавець ніколи не стане господарем
ситуації.
       В реальному житті нашого суспільства наступив той період, коли необхідно усвідомити, якщо не буде вирішена проблема розвитку і становлення моральної особистості молодших школярів, то ні про які перетворення в нашому реальному житті не може бути й мови. При цьому доцільно уникатиоднобічного підходу до визначення цілей і змісту виховання, який передбачає і однобічний характер виховної діяльності.
       Два інститути грають першочергову роль в процесі морального виховання. Перший - це сім'я, де дитина закладає основи характеру своєї
особистості. Моральні стосунки в сім'ї накладають відбиток на все життя
людини, оскільки їх вплив пов'язаний, по-перше, із сильними
переживаннями, по-друге, вони постійніші, по-третє, в них закладаються
підвалини всіх моральних ставлень людини до суспільства, до праці, до
інших людей.
      Другий - це школа та позашкільні навчально-виховні заклади. Позашкільні навчально-виховні заклади — це широкодоступні заклади освіти, які дають молодшим школярам додаткову освіту, спрямовану на здобуття знань, умінь і навичок за інтересами, забезпечують потреби молодших школярів у творчій самореалізації та організації змістовного дозвілля. До них належать палаци культури, центри дитячої, юнацької творчості, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтва, студії, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади.
      Основною метою морального виховання, як сімейного виховання, так і
викладання у школі є прагнення передати знання та культурні традиції,
навчити молодь розвиватися як особистість та збільшувати культурну
спадщину. Нажаль, у цілому процес виховання більш спрямований на те, щоб
розвивати інтелектуальні здібності, аніж культуру та духовність.
      В процесі морального виховання молодших школярів важливими є розуміння наступних категорій.
       Моральна свідомість — одна із сторін суспільної свідомості, яка у
вигляді уявлень і понять відображає реальні відношення і регулює
моральний бік діяльності школярів. Моральні переконання — пережиті та
узагальнені моральні принципи норми.
       Моральні почуття — запити, оцінки, відношення, спрямованість духовного розвитку молодших школярів. Моральні звички — корисні для суспільства стійкі форми поведінки, що стають потребою і здійснюються за будь-якої ситуації та умов. Моральна спрямованість — стійка суспільна позиція особистості, що формується на світоглядній основі, мотивах поведінки і виявляється як властивість особистості в різних умовах.
       Етика — наука про мораль, її природу, структуру та особливості
походження й розвитку моральних норм і взаємовідносин між молодшими
школярами в суспільстві. Етика є методологічною засадою морального
виховання. Процес морального виховання ґрунтується на певних принципах. Принципи виховання — керівні положення, що відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту організації та методів виховного процесу молодших школярів. Основні принципи такі:
цілеспрямованість виховання передбачає спрямування виховної роботи на
досягнення основної мети виховання — всебічно розвиненого молодшого
школяра. Суть принципу полягає в тому, що виховна діяльність має орієнтувати на необхідність молодшого школяра жити у суспільстві;
єдність свідомості та поведінки у вихованні. Поведінка молодшого школяра
— це його свідомість у дії. Виховання такої єдності свідомості —
складний і суперечливий процес, оскільки формування навичок правильної
поведінки набагато складніше, ніж виховання свідомості; виховання в праці. В основі цього принципу — ідея, що формування особистості безпосередньо залежить від їх діяльності, від особистої участі в праці. Цей принцип спирається і на таку психологічну якість, як прагнення дитини до активної діяльності; комплексний підхід у вихованні ґрунтується на діалектичній
взаємозалежності педагогічних явищ і процесів. Втілення його в життя
передбачає: єдність мети, завдань і змісту виховання; єдність форм,
методів і прийомів виховання; єдність виховних впливів школи, сім'ї,
громадськості, засобів масової інформації, вулиці; врахування вікових та
індивідуальних особливостей учнів; єдність виховання і самовиховання;
виховання молодшого школяра в колективі. Молодший школяр стає
особистістю завдяки спілкуванню і пов'язаному з ним відокремленню.
Найкращі умови для спілкування й відокремлення створюються в колективі.
Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою та самодіяльністю
учнів. Педагогічне керівництво зумовлюється відсутністю в учнів
життєвого досвіду; виховання творчої особистості можливе, якщо існують
умови для вияву самостійності й творчості, схвалюються ініціатива та
самодіяльність; поєднання поваги до особистості вихованця з розумною вимогливістю до нього. У цьому — головний сенс гуманістичної педагогіки щодо формування необхідних взаємин вихователів і вихованців. Цей принцип передбачає: єдність вимог до вихованців з боку педагогів, контроль за їх поведінкою, гуманне ставлення до них, поважання їхньої думки та ін.;
індивідуальний підхід до молодших школярів у вихованні. Такий підхід як
індивідуальна корекція загальної системи виховання — важлива вимога до
організації виховного процесу і одна з умов підвищення його ефективності;
принцип системності, послідовності й наступності у вихованні. Виходить з
того, що для формування свідомості, вироблення навичок і звичок
поведінки потрібна система певних послідовних виховних заходів. Такі
якості людської особистості не можна сформувати, якщо виховний процес
являтиме собою випадковий набір виховних заходів, що матимуть
епізодичний, а не системний характер; єдність педагогічних вимог школи, сім'ї і громадськості. Повинна охоплювати всі сторони навчально-виховної роботи школи, всі форми діяльності учнівського та педагогічного колективів, сім'ї, знаходити свій вияв у змісті, формах навчання та виховання, у правилах поведінки молодших школярів, у стилі життя школи, її традиціях. Така єдність є однією з умов оптимізації виховного процесу.
1.4 Роль вчинку та позитивного прикладу в морально-етичному вихованнi молодших школярi
     Моральне виховання молодших школярів є одне з найскладніших, тому що об’єктом праці – найтонші сфери духовного життя особистості, а
формується, - розум, почуття, воля, переконання, самосвідомість.
Впливати на ці сфери можна тільки так само – розумом, почуттям, волею,
переконанням, свідомістю. А особливу роль позитивного прикладу у
морально - етичному вихованні молодших школярів належить сім’ї, адже
вона – колиска морального виховання. «Сім’я утворює грунт морального
виховання, у ній дитина здобуває правила поводження; в сім’ї
розвиваються внутрішні – гарні й погані – почуття, і вдача набирає
рішучого напрямку в той або інший бік», вважав Я. Ф. Чепіга.
Перший образ – це батьки, їх вчинки – могутній зразок, який дитина
спочатку наслідує, а потім формує свої моральні й розумові здобутки. А
коли батьки прикладають свої природничі здібності до виховання
молодших школярів, скрізь і в усьому показують свої високі моральні
зразки, то моральне й розумове виховання молодшого школяра забезпечено
високими зразками батьків. Українські педагоги закликають батьків до
глибокого, вдумливого вивчення педагогіки й психології, тому що великою
мірою правильному вихованню перешкоджає брак у батьків потрібних знань.
Тому треба всі свої вчинки погодити з науковими вимаганнями щодо
виховання, бо невдале, погане виховання може викликати знервування у
зовсім здорової дитини.
     У процесі виховання роль батька і матері має бути однаковою. Вони для
молодшого школяра – нерозривне ціле. А їх окремі впливи переплітаються,
доповнюються.
     Обов’язок батьків бути завжди і в усьому високоморальним прикладом
думок, звичок, поведінки, дій для своїх дітей. Батькам варто пам’ятати,
що той світ у якому росте й розвивається молодший школяр з раннього
дитинства, впливає на все її подальше життя. Основне завдання сім’ї у
вихованні молодшого школяра – створення для нього таких життєвих умов,
де б він розвивався вільно, нормально й гармонійно.

    Використовуючи методи морального впливу на дитину слід задуматися над тим, які наслідки вони матимуть на формування психічних якостей молодших школярів. Часто природна кара усвідомлюється дитиною як неминучий наслідок її вчинків. Таким чином, вона логічно впливає на організм як причина і наслідок. Організовані покарання з боку вихователів, на думку вченого, негативно впливають на психофізичні реакції, а відтак і на
розвиток розуму, характеру, волі, морально-естетичні чинники. Кара
часто буває справедлива, і молодший школяр після покарання не зрозуміє
своєї провини. Тоді покарання викликає різні негативні якості: гнів,
ненависть, брехню, лицемірство, почуття страху. Загальновідома істина,що
жорстокість породжує жорстокість, зло, помсту. Часто трапляються вчинки,
які не відповідають моральним принципам, але вихователям потрібно
глибоко зрозуміти молодшого школяра, знайти корінь зла, усвідомити той
шлях, привів її до аморального вчинку. Враховуючи те, що молодший школяр може вибрати моральний і аморальний вчинок, доцільно враховувати і той факт, що цей вибір буде цілком довільним. Моральний вибір суб'єкта, його моральна поведінка є не лише результатом аналізу об'єктивних ситуацій,
але й вагання і боротьби мотивів. Часто людина вибирає не те, що краще
саме по собі, а те, що краще для нього. А звідси можна вести мову, що
прояв моральності часто є результатом певних сформованих норм, звичок,
поведінки. Світогляд молодших школярів формується в процесі виховання та
практичної діяльності. Зміст виховання спрямовано саме на оволодіння
загальнолюдськими нормами життєдіяльності.
     Слід зазначити , що у вчинках виявляється моральна сутність людини,
саме вчинки виявляють рівень моральної культури молодших школярів.
Особливе місце у справі морального виховання молодших школярів
належить учителеві, вихователеві. Вчитель працюючи на ниві народної
освіти , він не тільки озброює молодших школярів знаннями, а й формує в
цілому моральну спрямованість особистості: свідомість, переконання,
поведінку. Усвідомлюючи цю величезну суспільствознавчу відповідальність
перед суспільством, вчитель повинен бути зразком в усьому: його думки,
почуття, поведінка - приклад для наслідування молодшим школярам і
дорослим, він має постійно контролювати себе в усіх відношеннях, з
великою обережністю здійснювати процес формування молодшого школяра,
спираючись на свою широку ерудицію. Педагогові більше, ніж будь кому,
потрібно дбати про свій духовно-моральний розвиток. Головною рисою для
вчителя має бути самовдосконалення, вчитель у своєму розвитку ніколи не
може залишатися на місці. Він має систематично, неухильно,
цілеспрямовано й наполегливо працювати над удосконаленням свого
професійного й морально-етичного рівня.
     Зерна добрих людських почуттів у душах молодших школярів можна
розвинути тільки щирою любов’ю до них. Молодшим школярам потрібна ласка і любов, як світло й тепло рослинам, тому що виховані любов’ю і ласкою  вчителя, молодші школярі впевнено підуть шляхом морального
вдосконалення. Також серед усіх найважливіших якостей учителя – доброта,
тому ніщо так не прихиляє молодших школярів до вчителя, як його щира
доброта. Вона позитивно впливає на формування моральних поглядів та
переконань молодших школярів. Душа молодших школярів під впливом доброти вчителя розкривається, освітлюється, оживляється. Тому виховання доброти необхідне вчителеві, щоб оживити свою працю, а також позитивний
приклад з боку батьків і вчителя, які необхідні для морального виховання
 

Роздiл 2. Змiст морально-етичного виховання  молодших школярiв:
2.1. Виховання культури поведiнки молодших школярiв
     Серед актуальних проблем, що стоять перед сучасною педагогічною наукою, одна із найважливіших – належить розробці ефективних форм і методів виховання культури поведінки молодших школярів, підготовці їх до
повноцінного життя у суспільстві. З огляду на це, школі потрібен
педагогічно інструментований процес особистісно орієнтованого виховання,
побудований на тісному зв’язку знань, почуттів, поведінки.
     У модель виховання культури поведінки входять концепції
морального виховання, особистісно орієнтованого підходу до виховання,
системного підходу до виховання та розвиткумолодшого школяра у
діяльності.
     Необхідно зазначити, що одним із джерел отримання знань молодшими
школярами про соціальні норми поведінки, формування у них позитивного
ставлення до оточуючих є казка, оскільки вона найбільше відповідає
сутності молодших школярів. Алегорична форма багатьох казок дає змогу
ознайомити молодших школярів з тими чи іншими поняттям, нормами,
правилами поведінки та передативнутрішні почуття персонажів, спонукати
до роздумів, завдяки яким молодший школяр переноситься з казки у реальне
життя на нього по-новому, бачить себе, свою поведінку ніби збоку.
     Слухання казки, на думку вчених, допомогає молодшому школяру
навчитися розуміти внутршній світ героїв, а через них і внутрішній світ
інших людей, вчить співчувати їм, набути впевненості у собі.
Використання тематичного багацтва казок істотно впливає на формування
культури поведінки у молодших школярів, позначається на їхній поведінці
та вчинках.
     Серед різноманітних форм і методів виховання культури поведінки
важливе місце посідає гра. Саме гра – природний для молодших школярів
вид діяльності, де вони не тільки відображають реальне життя, а й
перебудовують його, аналізують поведінку героїв.
    Так, в особливих ігрових умовах молодший школяр має змогу моделювати
систему соціальних відносин у наочно діючій формі, розвивати систему
відносин у наочно діючій формі, розвивати орієнтування в них.
    Обмаль досвіду взаємин молодших школярів потребує створення
створення спеціальних виховних ситуацій, «запрограмованих» переживань.
Під час обговорення ситуації перед молодшими школярами постає проблема
морального вибору, що дає змогу їм можливі мотиви вчинків, поведінки,
готує до вияву культури взаємин, спілкування у реальному житті.
Показниками високого рівня культури поведінки є розуміння учнями
необхідності дотримання її в школі, громадських місцях, в особи;
готовність і потреба у виконанні загальноприйнятих норм і правил
дисципліни навчання, проведення вільного часу; самоконтроль у
поведінці; боротьба з порушниками культури в школі та за її межами. Як
стверджував А. Макаренко, у вихованні слід домагатися розумного
поєднання зовнішнього і внутрішнього контролю за культурною поведінкою
вихованців, навчити їх «робити правильно, коли ніхто не чує, не бачить і
ніхто не дізнається».
2.2. Виховання дисциплiнованостi та вiдповiдальностi молодших школярiв
      Життя вимагає від людини високої дисципліни і виконавської чіткості. У
їх формуванні значна роль належить навчально-виховному процесу школи,
зокрема шкільній дисципліні.
     Шкільна дисципліна — дотримання учнями правил поведінки в школі та за її межами, чітке й організоване виконання ними своїх обов'язків, підкорення громадському обов'язку.
      Показниками високого рівня дисципліни є розуміння учнями необхідності
дотримання її в школі, громадських місцях, в особистій поведінці;
готовність і потреба у виконанні загальноприйнятих норм і правил
дисципліни праці, навчання, проведення вільного часу; самоконтроль у
поведінці; боротьба з порушниками дисципліни в школі та за її межами.
      Свідома дисципліна виявляється в усвідомленому виконанні суспільних
принципів і норм поведінки, ґрунтується вона на сформованості в учнів
таких рис:

а) дисциплінованість — прагнення й уміння особистості керувати своєю
поведінкою відповідно до суспільних норм і правил;
б) обов'язковість — усвідомлення особистістю необхідності дотримання
суспільних і моральних норм, підпорядкування своєї поведінки їх вимогам;
в) відповідальність — якість особистості, що характеризується
прагненням і вмінням оцінювати свою поведінку з погляду її доцільності
або шкоди для суспільства, порівнювати свої вчинки з панівними в
суспільстві вимогами, нормами, законами, керуватися інтересами
соціального прогресу.
      Шкільна дисципліна є умовою нормальної навчально-виховної діяльності
школи. За її відсутності не можна провести на належному рівні ні уроку,
ні виховного заходу, ні будь-якої іншої справи. Вона є і засобом
виховання молодших школярів, сприяє підвищенню виховної ефективності
діяльності учнів, обмеженню, гальмуванню їх нерозважливих дій та
вчинків.
      Важливу роль у вихованні почуттів обов'язку і відповідальності відіграє
робота вчителів щодо засвоєння учнями правил поведінки в школі.
Необхідно привчати їх до виконання цих правил, формувати в них потребу в
постійному їх дотриманні, нагадувати їх зміст, вимоги. Недоречно
поділяти правила поведінки на основні й другорядні, коли за порушення
одних учень несе відповідальність, а недотримання інших залишається
непоміченим. Відповідну роботу слід проводити також з батьками учнів.
Адже правила охоплюють основні обов'язки школярів, сумлінне виконання
яких свідчить про їх загальну вихованість. Щоб допомогти школі у
виробленні в учнів якостей, передбачених цими правилами, батьки мають
знати їх, володіти елементарними педагогічними прийомами для формування
цих якостей.
      Виховання звички дотримуватися правил поведінки, дисциплінованості
починається з перших днів перебування учня в школі. Учитель початкових
класів повинен чітко знати, якими методами домагатися її, пам'ятаючи, що
навіть наймолодший учень — це вже громадянин, наділений певними правами і обов'язками. На жаль, учителі молодших класів дуже часто бачать в ньому лише дитину. Деякі з них впливають на школярів тільки суворістю,
прагнуть домогтися слухняності, ламаючи волю дитини. Невсипущий
контроль, постійні обмеження призводять до протилежних результатів,
викликають роздратування, грубість, непокору.
      Вимогливість і суворість учителя мають бути доброзичливі. Він повинен
розуміти, що учень може помилятися не тільки на уроці, коли відповідає
на запитання, а й припускатися помилок у поведінці через обмежений
життєвий досвід. Суворий і добрий учитель уміє прощати такі помилки і
вчить неповнолітніх поведінки в складній життєвій ситуації.
        Велика роль у дисциплінуванні молодших учнів належить шкільному
режимові, який, за твердженнями А. Макаренка, виконує свою виховну роль
лише тоді, коли доцільний, точний, загальний. Доцільність режиму полягає
в тому, що всі елементи життєдіяльності молодших школярів у школі й
удома продумані та педагогічно виправдані. Точність режиму виявляється у
відсутності відхилень у часі й за місцем проведення намічених заходів.
Точність передусім повинна бути властива педагогам, тоді вона
передається молодшим школярам. Загальність режиму є свідченням його
обов'язковості для всіх молодших школярів. Кожен вихованець повинен
чітко уявляти, як він має діяти, виконуючи певні обов'язки. Такий режим
сприяє розвиткові в молодших школярів здатності керувати собою, корисних
навичок і звичок, позитивних моральних і правових якостей.
     Важливе місце у привчанні молодших школярів до належної поведінки в
школі та за її межами належить контролю за їх поведінкою, що передбачає
облік відвідування ними уроків, вжиття відповідних заходів до тих, хто
систематично запізнюється або пропускає уроки без поважних причин. У
деяких школах ведуть спеціальні журнали поведінки учнів, у яких директор
або його заступник з виховної роботи регулярно фіксують випадки грубого
порушення учнями порядку в школі, на вулиці, в громадських місцях, а
також виховні впливи, які було застосовано до них, і результати цих
впливів. Це допомагає педагогам своєчасно аналізувати стан дисципліни в
учнівському колективі, намічати і вживати заходів щодо його поліпшення,
детальніше й повніше вивчати умови життя учнів, ближче знайомитися з їх
сім'ями, глибше вникати у внутрішній світ окремих учнів, виявляти
недоліки виховної роботи школи й удосконалювати її. Ведення журналу
обліку поведінки сприяє конкретизації індивідуальної виховної роботи з
молодших школярів, схильними до порушень норм моралі та права. У деяких
школах замість таких журналів ведуть спеціальну картотеку на
учнів-правопорушників.
      Перешкоджають вихованню дисциплінованості молодших школярів намагання окремих учителів і батьків приховати випадки порушення дисципліни, щоб не компрометувати клас. Не реагуючи на недисциплінованість, вони виховують у неповнолітніх почуття безвідповідальності. Якщо на певному етапі виховання молодшого школяра починають докоряти за погану поведінку, він не може збагнути, чим останній його вчинок гірший за попередні, про які ніхто не згадував, оскільки в нього притупилося почуття відповідальності, виробилася зухвалість. З огляду на це кожен випадок порушення правил поведінки слід детально аналізувати й давати йому відповідну оцінку.
      У дисциплінуванні учнів важливу роль відіграє щоденник. Педагог повинен вимагати від них акуратного ведення щоденника. Оцінюючи поведінку школяра за тиждень, слід враховувати і його зовнішній вигляд, ставлення до товаришів, дорослих.
     Систематичний контроль за поведінкою молодших школярів у школі та за її межами привчає їх до щоденного дотримання дисципліни. Особливо потрібен він молодших школярів, у яких сформувалися негативні звички, оскільки створює умови для вироблення у них позитивних звичок, блокує появу і закріплення негативних. Проте це не означає, що треба весь час
контролювати учнів, які випадково порушили правила поведінки. Коли їх
«виховують» у багатьох інстанціях, часто нагадують про найменші провини,
це не сприяє дотриманню ними правил поведінки, а спонукає до думки, що
вони «невиправні». Контроль повинен бути тактовним, щоб учень відчував
повагу до себе як до особистості.
      Зовнішній контроль певною мірою є примусом до позитивної поведінки.
Водночас діє внутрішній контроль, коли певні норми поведінки настільки
засвоєні, що стали внутрішніми переконаннями людини, і вона виконує їх,
часто навіть не замислюючись над тим, чому чинить так, а не інакше. Якщо
від виконання вимог шкільного режиму можна ухилитися, контролю з боку
педагогів чи колективу молодших школярів можна уникнути, то від власної
совісті важко сховатися. Як стверджував А. Макаренко, у вихованні слід
домагатися розумного поєднання зовнішнього і внутрішнього контролю за
поведінкою вихованців, навчити їх «робити правильно, коли ніхто не чує,
не бачить і ніхто не дізнається».
    У вихованні взагалі й у зміцненні дисципліни зокрема особливе значення
має правильний тон і стиль діяльності учнівського колективу. Якщо панує
життєрадісний тон, в основі якого свідома дисципліна, єдність і дружба,
почуття власної гідності кожного члена колективу, виховання учнів
дається легше.
      Дієвою є профілактика конфліктних стосунків і запобігання негативним
вчинкам. Порушення дисципліни і вимог шкільного режиму найчастіше
трапляються там, де недостатньо організована діяльність учнів. Якщо
вихованцеві нічого робити на уроці чи в майстерні, якщо не організовано
його дозвілля, він намагатиметься чимось заповнити свій вільний час,
організувати його по-своєму, не завжди розумно.
     До порушень шкільного режиму молодших школярів призводить і невміння деяких учителів працювати з педагогічно занедбаними дітьми. Помилки в роботі з ними спричинені тим, що педагоги не розкривають мотивів їх негативної поведінки, знання яких дає змогу ефективніше будувати виховну роботу з ними. Якщо вихованець, наприклад, погано поводиться через відсутність перспективи, байдужість до свого майбутнього, то вся робота педагога має бути спрямована на формування в нього віри у це майбутнє, в можливість досягти його власними силами.
    Школа багато втрачає у вихованні свідомої дисципліни через те, що не
завжди дотримується суворої регламентації життя та діяльності молодших
школярів, а саме вона, за словами А. Макаренка, «...повинна з першого ж
дня поставити перед учнем тверді, незаперечні вимоги нашого суспільства,
озброювати дитину нормами поведінки, щоб вона знала, що можна і чого не
можна, що похвально і за що не похвалять» . Це регламентування має
узгоджуватися з правами і обов'язками школярів, передбаченими Законом
України «Про освіту». молодших школярів створено всі умови для навчання
і праці в школі, тому кожен з них повинен сумлінно і свідомо виконувати
свої обов'язки. Повага учнів до закону полягає у свідомому дотриманні
правил поведінки, дисциплінованості, боротьбі з порушеннями шкільного
режиму, допомозі педагогічному колективу в організації
навчально-виховного процесу. Вони мають глибоко усвідомити, що поведінка і ставлення до навчання — не лише їх особиста справа, що їх
громадянський обов'язок — сумлінно вчитися, зразково поводитися,
стримувати інших від недостойних вчинків.

2.3 Місце дитячої книжки в моральному вихованні школярів

   Оскільки діти молодшого шкільного віку ще не розрізняють відтінків у

поведінці й вчинках інших педагоги повинні постійно спрямовувати їхню

увагу на усвідомлення позитивного і негативного. Найбільше впливає на

них все те, що пов`язане з життям таких хлопчиків і дівчаток, як вони

самі. Тому особливе місце в моральному вихованні школярів відводиться

дитячій книжці. Діти їй довіряють, сприймають усе написане, як свої

власні думки, власні почуття. Емоційне ставлення до прочитаного

пояснюється відповідністю змісту твору особистим переконанням дітей,

ціннісним орієнтаціям, смакам. Дитина здатна повністю ототожнювати себе

з героєм твору, сприймати, як власні, його переживання, турботи, манери,

зовнішність, що часом призводить навіть до втрати нею власного ”я” .

”Близькі” теми, сюжети, ситуації, що викликають сильні емоції, учні

молодших класів оцінюють дуже високо. Вони вірять образам справжніх,

хороших людей: їм потрібен приклад того, як вирости сильним і сміливим.

Сила прикладу –одна з головних сил, що визначають розвиток і формування

дитини.  Наслідуючи улюбленого героя в повсякденному житті, молодші

школярі утверджують у собі вірність переконанням, виявляють співчуття,

чуйність.  Твори для дітей можна порівняти із сердечним словом педагога.

Доступне й ясне, воно розкриває школяреві смисл вчинків і значення

адресованих йому вимог. Бадьоре і впевнене слово мобілізує сили учня,

надихає його вірою в самого себе. Змістовне й образне –розширює дитячий

світогляд, учить школярів відкривати нове в предметах, явищах, людях.

Гнівне і палке –викликає сором і каяття, гаряче бажання спокутувати свою

провину. Дотепне і влучне –активізує дитячу думку. Сердечне і чуйне

слово примушує вихованців довірливо відкривати свою душу, ділитися

почуттями і думками.  Твори художньої літератури розкривають перед

дитиною систему моральних понять через стосунки героїв з іншими людьми.

Завдяки художньому слову учні вчаться розуміти внутрішній світ

літературного героя, його почуття, вчинки, ставлення до інших людей і

природи.

    Особливого значення для формування моральних якостей особистості

набувають твори, які розкривають етичні норми поведінки. На їхньому

матеріалі школярі вчаться оцінювати вчинки героїв, а через них вчинки

товаришів і власну поведінку.

    Серед творів, які мають особливий вплив на дітей, можна виділити вірші,

казки, прислів`я.

     Прислів`я і приказка –це переважно віршована мініатюра. Кінцевою метою прислів`я з давніх часів було виховання. Прислів`я проголошують, з

одного боку, педагогічну ідею, а з другого –здійснюють педагогічний

вплив. У прислів`ї –готовий висновок, але це не завершення роздумів, це

поштовх до них. Наприклад: ”Книга вчить, як на світі жить” , ”Лінивому

все ніколи” .

    Пояснюючи прислів`я, діти прилучаються до народної мудрості.

    Прислів`я і приказки –це своєрідний кодекс моральної поведінки, в них

можна знайти пораду, підтримку, осуд. ( ”Любиш кататися, люби й саночки

возити”, ”Колос повний до землі гнеться, а пустий угору дереться”,

”Бджола жалить жалом, а чоловік - словом”).

     Молодших школярів прислів`я приваблюють яскравою грою слів, співзвуччям,

ритмікою. Поезія тут виступає формою збереження і поширення народної

мудрості, досвіду пізнавальної діяльності, свідомості, засобом впливу на

думку і вчинки людей. Як твердив К. Д. Ушинський, пояснення прислів`я –

це завжди розв`язування розумової задачі.

     Казки – один з найбільш популярних серед дітей жанрів народної

творчості. У них – міцна соціальна основа, життєствердний оптимізм.

Герої казок, яким властиві високі моральні якості, завжди ведуть

боротьбу з темними силами, що символізують соціальне зло й

несправедливість.

     Образи позитивних казкових персонажів давно стали для дітей втіленням

кращих якостей людини. Молодший школяр уважно стежить за розвитком

казкового сюжету, відверто реагує на вчинки героїв, проникається

своєрідністю їхніх стосунків, думок і почуттів, віддає свої симпатії

позитивним, засуджує негативних, Казка знаходить вірний шлях до серця

школяра, впливає на розвиток світогляду, ставлення дитини до навчання,

товаришів, рідних, учить бути правдивим, чесним, відвертим, зневажати

неправду, боротися з грубістю, лінню, байдужістю, одне слово, розкриває

кращі душевні якості. Для школяра казкові персонажі й стосунки – мірило

власної поведінки і поведінки товаришів. Казка стає першим пізнанням

життя, його моральних основ, соціальних взаємовідносин. Те, що учень

виявляє симпатію до одних персонажів і антипатію до інших, свідчить про

становлення його власного ”Я” . Особливою любов`ю дітей користуються

казки героїчного плану, в яких розкривається тема мужності, відваги,

відданості батьківщині.

      Казкових персонажів і ситуації для роздумів та обговорень дитина

приміряє до себе і робить висновки на основі конкретних випадків,

конкретної добре знайомої обстановки.

      Особливо цінні в моральному вихованні молодших школярів казки В.О.

Сухомлинського. Насичені глибоким етичним змістом, вони наштовхують

учнів на роздуми, примушують аналізувати власну поведінку, робити

висновки.

     Педагогічне значення літератури для дітей очевидне, і все – таки не слід

чекати від неї моментального впливу на юного читача . Шлях цей дуже

складний. Потрібен час і тонкий педагогічний вплив, щоб діти подолали

межу між моральним знанням і моральним вчинком.

Роздiл 3. Шляхи попередження та подолання моральних деформацiй молодших школярiв
     Моральні порушення молодших школярів за В. Сухомлинським це – егоїзм, недисциплінованість, жорстокість, невдячність, підлість. Для цього слід проникнути у внутрішній світ молодшого школяра , зрозуміти причини, що породили зло, знайти ключі до виправлення вад. Основними причини, що
штовхають молодшого школяра на порушення моралі – здебільшого розлучення батьків, пияцтво, знущання над дитиною, постійні суперечки між батьками, непослідовність у вихованні молодших школярів від суворості та
жорстокості до ласки і догоджання.
       Основним проявом моральних порушень у школі є порушення у сфері
духовного життя молодшого школяра, які не варто виносити на загальний
огляд : « погану поведінку, причини якої – негаразди в сім’ї молодшого
школяра, особливо загострення стосунків між батькамим, негідна поведінка
або окремі вчики, якщо причина їх криється в душевному надломі
молодшого школяра, яка стаждає від того, що в нього немає батька, або
він нерідний; необачні, непродумані вчинки, що об’ктивно є протестом
молодших школяря проти грубощів, сваволі або помилок батьків чи
вихователя; відставання молодшого школяра у навчанні в тому випадку,
коли він хоче, але не може впоратися із завданням; вчинки, пояснення
яких вимагає розповіді про особисті стосунки молодшого школяра із своїм
другом», вважав В. О. Сухомлинський.
      Основним шляхом подолання моральних деформацій молодшого школяра
полягає в тому, щоб звертатися до нього, характеризувати його, говорити
з ним, не виносячи на суд колективу його поведінку. Виховна суть таких
бесід у тому, щоб вони викликали у молодшого школяра бажання бути
доброю, справжньою людиною.
      Важливим є не тільки перевиховання моральних деформацій, які
виробилися у молодших школярів, а і їх передбачення і застереження. Так
само як лікар ретельно досліджує організм хворого, шукає і знаходить
джерела хвороби, щоб розпочати лікування, так і педагог має вдумливо,
уважно, терпляче досліджувати, вивчати розумовий, емоційний, моральний
розвиток молодшого школяра, шукати і віднаходити причину, через яку вона
стала важкою, застосрвувати такі знаходи виховного впливу, які б
враховували труднощі, особливості індивідуального світу молодшого
школяра.
    В.О. Сухомлинський віднайшов головні шляхи, які б дали змогу
виховувати по-сравжньому добру і морального молодшого школяра,
викорінювали б мерзотне й огидне, до яких він відносить:
« - наодинці з собою робити не так, як ти робив би на очах у людей;
- лінуватися, бути ледарем, неробою;
- видавати за доблесть і заслугу те, що є твоїм обов’язком;
- бути жадібним, негостинним;
- глумитися зі старості;
- давати порожні обіцянки, не дотримуватися слова;
- мовчати, коли треба говорити, й говорити коли треба мовчати;
- кривдити дівчинку, жінку;
- не слухати батьків;
- глузувати з калік;
- не любити й кривдити тварин»
     Одне із завдань вчителя полягає в тому,щоб навчити молодшого школяра
бачити наслідки своїх вчинків. А щоб їх бачити – треба думати. В.О.
Сухомлинський зазначав, що виховуючи, ми вчимо молодшого школяра
міркувати про те, що навколо мене і в мені, уявно ставити себе на місце
іншого.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Практичний довідник

 

«Вчимося жити добрими людьми».

Виховна година.

 

Мета. Створити в учнів уявлення про морально-етичний зміст їхніх стосунків із навколишнім світом (терміни: лицарі,такт); Формувати почуття чуйності і доброзичливості; вчити гостинності; виявляти шанобливе ставлення до батьків, старших;

Виявляти пілкування про молодших; узагальнювати знання учнів про правила поведінки вдома, в школі, в громадських місцях; виховувати людяність, чес-ність, милосердя в душах дітей, здатність боротися проти зла.

 

 

Обладнання: таблиці, грамзапис „Якщо добрий ти”, „Дорогою добра”, „Пропав наш собака”, ілюстрації до теми: „Що таке гарно, а що таке погано”, фонограми пісень „Сину, сину, ангел мій”, „Мамо, низенько вклонюсь”, „Справжній друг”, частівки (на власні слова).

                   План

 

1.               Вступне слово вчителя. Повідомлення теми.
2.               Розкриття теми: 9 негідних речей.
3.               Вживаємо чарівні слова.
4.               З історії: вітання; про лицарів; такт.
5.               Цінуйте справжню дружбу.
6.               Ідемо в гості.
7.               Дорогою добра.

          

      У нас сьогодні справжнє свято,

      Гостей зібралося багато.

      А ну ж, на мене подивиться

      І веселенько усміхніться.

Запис на плівці.

      Врятує світ краса -

      Завжди так говорили.

      Тепер врятує світ лиш доброта.

      Бо однієї вже краси занадто мало,

      Бо стільки всюди зла - людина вже не та.

      Тож, люди на землі!

      Спішіть добро творити,

      Щоб нам не згинути у морі зла,

      Щоб кожен міг серед краси прожити

      У царстві справедливості й добра.

 

 Шановні діти, гості! Сьогодні ми зібралися, щоб поговорити про добро. Діти ,ми маємо показати і довести, що ми вчимося жити добрими людьми.

        Все: із доброго чи злого,

        Починається з малого.

        Листя виросте з листочка,

        З нитки витчеться сорочка.

        Хліб - з маленької зернини,

        Дощ - із чистої краплини.

Здавна на землі люди цінували праведне життя - життя чесне, щире, відкрите. Треба утримуватися від поганих вчинків, лихих намірів. Зло, як відомо, довго не забувається і породжує зло. А от добро помножує добро. Не давайте злу перебороти добро.

 Щоб люди вас поважали, приязно ставилися до вас, ніколи не забувайте і завжди дотримуйтесь золотого правила вихованості: ставтеся до людей так, як би ви хотіли, щоб люди ставилися до вас.

 У своїй книзі „Як виховати справжню людину”

В.Сухомлинський назвав 9 негідних речей, які повинна пам^,ятати людина.

1. Негідно отримувати своє благополуччя, радість, спокій за рахунок утисків та приниження інших людей.

2. Негідно залишати товариша в біді, бути байдужим до чужого горя.

3. Негідно привласнювати результати праці інших, ховатися за чужі спини.

4. Негідно бути байдужим, боязливим. Відступати перед труднощами.

5. Негідно задовольняти лише власні потреби, пристрасті. Умій володіти ними, щоб мати духовне піднесення.

6. Негідно мовчати, коли твоє слово - чесність, благородність і мужність, бо мовчання - малодушність і підлість.

7. Негідно справжній людині не тільки брехати, лицемірити, пристосовуватися до будь-чого, а й не мати власної думки, погляду, свого обличчя.

8. Негідно легковажно кидатися словами, давати не виконувані обіцянки.

9. Негідно надмірно жаліти самого себе, як і безжально і байдуже ставитись до іншої людини.

Живучи в суспільстві, ми намагаємося пам^,ятати це і вчимося розрізняти гідні і негідні вчинки.

Мудрець сказав:

Живи, добро звершай

Та нагород за це не вимагай

Лише в добро і вищу правду віра

Людину відрізняє від мавпи й звіра

 

Нехай живе ця істина стара:

Людина починається з добра.

 

Діти, на уроках мови ми з вами писали твори про чуйність і доброту.

         Діти зачитують твори.

         Далі звучить пісня „Якщо добрий ти”.

Людина не може жити одна. Найбільше щастя і радість людини - це спілкування з іншими людьми.

До всіх сердець, як до дверей,

Є ключики малі.

І кожен легко підбере,

Якщо йому не лінь.

Ти, друже, мусиш знати їх,

Запам^,ятать неважко-

Маленькі ключики твої-

„Спасибі” і „Будь ласка”.

Зеленіє навіть пень,

Як почує „Добрий день”.

Коли згасає сонце у росі

Й зоря лягає лагідно на плечі,

Серед знайомих рідних голосів

Ми чуємо привітне „Добрий вечір”.

Щоб знову зустрітись в годину призначену,

Щиро кажу я усім: „До побачення”.

Будь ласка, Спасибі і Будьте здорові-

Слова необхідні й корисні у мові.

Приємно їх чути і в школі, і вдома,

Від мами, учителя й просто знайомих.

Тож радімо: частіше їх, друзі, вживайте,

Даруйте сміливіше радісний настрій.

І кожен свій день, як завжди, починайте

Зі слів „Добрий вечір”, „Вітаю” і „Здрастуй”.

„Добрий день” – вітається людина не раз упродовж дня. Ми мабуть, здивувалися б, якби замість „Добрий день” почули: „Ви сьогодні їли?”

Або: „Чи здорова ваша худоба?”. Але саме так у давнину віталися в Китаї, Монголії, Єгипті.

    Це запитання про худобу стосувалося добробуту в домі, адже основою життя монгола-кочітника було стадо. От вони і бажали здоров^,я худобі та родині.

    Мир вам і достаток – у цьому первісний зміст вітання.

    Не привітатися, або не відповісти на привітання в усі часи, в усіх народів вважалося невихованістю та неповагою.

    Привітний той, хто виявляє доброзичливість. Бути привітним - означає радіти іншому, бути доброзичливим - бажати добра.

    Гарно того вчити, хто хоче все знати. Вихована людина змалку тягнеться до знань, шанує історію свого народу, свого роду.

    Будьте добрі з батьками , з тими ,хто піклується про вас. Коли батьки стомлені повертаються з роботи - запропонуйте свою допомогу.

Особливо будьте уважні, якщо хтось захворів, самі намагайтеся здогадалися,коли і де потрібна ваша допомога.

 Бесіда за малюнками.

 Гідно чи негідно поводяться діти.

 Про один день із свого життя вам розкажуть наші хлопчики.

 Можливо, хтось впізнає себе чи знайомих?

 Роздивившись малюнки, ви вже зрозуміли, що це були діти не з нашого класу, мабуть, навіть не з нашої школи, і навіть не з нашого міста. Мабуть, з якоїсь іншої країни.

Добра людина повинна бути не лише доброю для людей, а й піклуватися про природу.

Ситуації.

•                    На зупинці чимало людей. Ти станеш у чергу, чи проберешся, щоб бути першим?
•                    Позаду тебе в черзі стоїть дівчинка. Пропустиш ти її чи відштовхнеш?
•                    Ти сидиш в автобусі, а на зупинці до салону ввійшов дідусь (бабуся). Твої дії?

Далі - гра „ Ввічливо – неввічливо”.

•                    Привітатися під час зустрічі.
•                    Штовхнути і не вибачитись.
•                    Допомогти підняти річ.
•                    До всіх у родині бути уважним і ласкавим.
•                    Робити всім тільки приємне.
•                    Інколи обманювати товариша.
•                    Не дотримуватися традицій родини, школи.
•                    Бути скромним.
•                    Знімати рукавиці під час вітання.
•                    Хлопчикам знімати головні убори в приміщеннях.

Ви чули про лицарів? Яку людину ми називаємо лицарем?

Лицарем називають людину, котра здатна на подвиг заради іншої людини.

Лицар той, хто вміє дотримуватись даного слова, хто ввічливий, правдивий, хто заступається за молодших, слабших і кидається на допомогу людині, яка потрапила в біду.

Лицар той, кого не лякає важка прця, хто уважний до своїх близьких, у кого в грудях б^,ється благородне серце.

 Клянемось лицарями бути,

                          А отже,  доброті служити.

                          За слабких заступатися

                          І дарма не битися.

 

 Хлопчики - захисники дівчаток, захисники нашої Вітчизни. Матері плекають надію на своїх синів.

 Звучить пісня „Сину, сину, ангел мій”.

   Цінуйте справжню дружбу. Будьте тактовні, ввічливі. Стримуйте свій гнів у будь-яких ситуаціях.

А що таке такт? Такт - це результат виховання, в його основі повага до тих, хто тебе оточує.

Про нас кажуть, що ми неввічливі, якщо будемо поводитися нетактовно: галасувати в громадських місцях, читати чужі листи, підслуховувати чужі розмови, нав^,язувати свої думки, втручатися в чужі справи.

 Вірність шануйте,

                             Дружбу шануйте,

                             Не ображайте їх словом лихим.

                             Радість даруйте,

                             В ногу крокуйте

                             Із другом щирим, вірним, палким.

 Послухайте поради, якими ви повинні користуватися.

Хлопчик:

 Для хлопців завжди дуже радий

                              Я дати ось які поради:

                              Увагу щоб звернуть на себе,

                              Як слід навчитися нам треба

                              Не смикати дівчат за коси,

                              Робити все, що вони просять.

                              Не будь хвалько і задавака,

                              Не змушуй меншого заплакать.

                              Коли врахуєш ці поради,

                              Вона дружить з тобою рада.

Дівчинка:

          У дівчат свої секрети.

                              Слід їм знати ці куплети,

                              Чисті руки, одяг, щічки,

                              В косах гарні білі стрічки.

                              Все важливе для дівчаток

                              З голови до самих п^,яток.

                              Та віддавна й дотепер

                              Цінять правильні манери.

                              А грубити, з кимось битись

                              Для дівчаток не годиться.

Найбільше хлопці не люблять ябед, плакс і злих.

Будеш все це пам^,ятати, зможеш гарним другом стати.

Пам^,ятаючи це, знайдіть у реченнях помилки.

•                 Проходити на своє місце в кінотеатрі треба спиною до тих, хто сидить.
•                 Чемний хлопчик завжди смикає дівчаток за коси.
•                 Ввічливі діти ніколи не поступаються місцем старшим.
•                 Виховані діти обгортку від цукерки викидають на тротуар.
•                 Усі діти переходять вулицю на червоне світло

  світлофора.

Пам^,ятайте основні правила поведінки

1.               Не поспішай першим сісти за стіл.
2.               Не розмовляй під час вживання їжі.
3.               Не перебивай того, хто говорить.
4.               Не показуй пальцями на інших.
5.               Не забудь вибачитися, якщо ти когось штовхнув.

Поступайся місцем людям похилого віку.

Щоб вас поважали, ви повинні пам^,ятати, що гордість може побороти скромність; скупість - щедрість; бруд - чистота; ненависть - любов; ненажерливість -стриманість; гнів - терпіння; лінощі-працелюбство.

 Моральні задачі

•                 Тарасові на день народження батько подарував велосипед. Хлопчик був радий. (Як він міг виразити свою радість?).
•                 До Тані на день народження прийшли друзі.

Вони вітають її, вручають подарунки. Побачивши книгу, Таня засмучено відповідає: „У мене вже є така!” Взявши коробку цукерок, каже: „я такі не люблю”. (Як вона мала вчинити?).

Любі діти, після сьогоднішньої зустрічі у нас з^,явиться ось така квітка.

Діти складають ромашку, на пелюстках якої написані правила моральної поведінки:

•                 Дотримуюсь розпорядку дня;
•                 У транспорті не штовхаюся;
•                 Поступаюся місцем старшим і дівчаткам;
•                 Вживаю ввічливі слова під час розмови;
•                 Люблю і оберігаю природу;
•                 Відповідаю за кожен свій вчинок;
•                 Думаю не лише про себе, а й про інших;
•                 Вимогливий насамперед до самого себе;
•                 До чужої біди я небайдужий;
•                 Не викидаю на вулиці різні непотрібні речі;
•                 Радію за успіхи товариша, разом із ним переживаю невдачі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок читання

Тема:     Що означає бути людиною?

 

Матеріал до уроку:   В.Сухомлинський „Який слід повинна залишити людина на землі?”, М.Рильський „ Ким хочеш бути, хлопчику...?”

 

Мета :     Збагачувати уявлення школярів про людяність, високе ім^,я людини; сприяти осмисленню філософського поняття „слід людини на землі”; спонукати до висловлювання міркувань про те, з чого починається людина; формувати навички інтонаційного читання, роботи над мовою твору.

Зміст уроку.

І. Підготовка до вивчення нового оповідання.

- На сьогоднішньому уроці продовжимо роботу над глибоким усвідомленням поняття „справжня людина”.

Послухайте твір письменника В.Шаповала „Втрачений день”.

Втрачений день

Мама йшла на роботу до схід сонця. Вона збудила дев^,ятирічного Петю й сказала:

-У тебе починаються канікули. Ось тобі робота на сьогодні: посади біля хати дерево і прочитай цю книжку про Далекі Сині Гори.

Мама показала, де викопати дерево і як його посадити. Поклала на стіл книжку про Далекі Сині Гори і пішла на роботу.

Петя подумав: посплю ще трохи... дуже вже солодко спиться. Ліг і відразу заснув. Снилося йому: біля хати виросло дерево, яке він посадив, а Далекі Сині Гори стали зовсім не далекими і стоять біля самого ставка.

Прокинувся Петя - ой, лихо! Сонце вже посеред неба. Хотів відразу ж за роботу взятися, але подумав: ще встигну.

Сів Петя під високою тінністою грушею. Думає: ось посиджу ще трохи й візьмуся за роботу.

Потім Петя пішов у сад, їв ягоди, потім з півгодини ганявся за метеликом, потім знов під грушею сидів.

Прийшла мама ввечері, каже:

- Показуй, що ти зробив, синку.

А Петя нічого не зробив. Соромно йому матері в очі дивитися.

- Знай, синку, що тепер на землі буде менше на одне дерево, а серед людей менше на одну людину, яка знає, що таке Далекі Сині Гори. Ти втратив велике багатство-знання. Тепер, скільки не працюй, однаково не знатимеш усього, що знав би, як би не цей втрачений день.

- Чому мати так сказала синові? Що потрібно робити, щоб день не був втраченим? Отже, праця приносить радість, задоволення від прожитого дня. Які прислів^,я про працю ви запам^,ятали з попередніх уроків?

ІІ. Повідомлення теми уроку.

- Прочитайте назву теми та творів, які вивчатимемо на уроці. Що ви помітили? (І назва теми, і назви творів - це питальні речення). Чи можете ви відповісти на ці запитання?

- Прочитайте прізвища авторів. Що вам відомо про Василя Сухомлинського?

- В.О.Сухомлинський - це учитель, вихователь, письменник. Важко переоцінити його творчий доробок. Він є автором багатьох праць як для дорослих, так і для дітей. Оповідання, створені великим педагогом, несуть у собі любов до природи, людей, тварин, до життя; енергію доброти; спонукають до роздумів.

- Розгляньте у підручнику репродукцію картини М.Романишина „На порозі”. Кого ви бачите на картині? (Хлопчика-школяра.) Як ви гадаєте, куди зібрався хлопчик? (Очевидно,до школи, бо він з портфелем.) Ми не бачимо обличчя хлопчика , але бачимо, куди спрямований його погляд. Що ж перед очима хлопчика? (Далека дорога, гірські вершини.) Художник показав нам, що на порозі хлопчик замислився, якою буде його життєва дорога, сповнена перешкод і випробувань.

ІІІ. Підготовка до вивчення оповідання В.Сухомлинського.

  - Перед читанням твору ознайомтеся зі словами:

осторонь                                  здвигають                                       закам^,янілий

з докором                                 випестував                                     батьківщина

- Доберіть синоніми до слова докір.(Осуд, звинувачення.)Як ви розумієте слово випестувати? (Дбайливо доглянути,виплекати.)

 

ІV. В.Сухомлинський „Який слід повинна залишити людина на землі?”

1.          Учні мовчки читають текст, відповідають на запитання учителя.

- Про кого ви прочитали в оповіданні? Чим був задоволений старий Майстер? Що йому не сподобалося у вчинкові Хлопчика? Як змінилося життя Хлопчика через багато років? Що на старості років згадав старий Чоловік? Прочитайте, де знаходилося його село. Чи усвідомив Чоловік суть життя? Доведіть.

2.          Читання твору вголос.

Визначення тону читання (спочатку - розповідний, далі-схвильований, упевнений, спокійний). Спостереження за мовою дійових осіб. Автор дає підказки, як читати слова Майстра („думає з гордістю”, „сказав з докором”), діда („питає”, „здивувався”), Чоловіка („з болем”).

   3.Читання в особах.

 4.Визначення головної думки оповідання.

•                                    Який же слід залишив Хлопчик? А який слід мав на увазі автор, даючи оповіданню заголовок?

(Хлопчик залишив на сходинці відбиток маленької ніжки. Автор мав на увазі добру справу, наприклад, посажене дерево, виховання дітей, вирощений урожай, складену пісню, тобто таку справу, яка,й після смерті людини нагадує іншим неї.) Прочитайте з дошки прислів^,я.

      Ледачого всі обминають, а роботящого шанобливо вітають.

          Добре в світі тому жити, хто працьовитий.

- Яке прислів^,я виражає головну думку оповідання?

5. Розвиток зв^,язного мовлення.

Учні Складають міркування „Який слід повинна залишити людина на землі?”, записують його у „Читайлик”.

6.               Висновки.

- Отже, тільки праця залишає слід на землі. Людське серце має бути завжди відкритим для благородності, справедливості, щирості й добра. Таким було і серце В. Сухомлинського. Таким повинне бути й серце кожного з нас. Прислухайся, як воно б^,ється. Воно відлунює: Пам^,ятай, що ти - Людина! Людина народжується на світ, щоб залишити слід вічний.

 

 

V. М.Рильський „Ким хочеш бути, хлопчику..?”

- Завершує вивчання розділу вірш Максима Рильського „Ким хочеш бути, хлопчику...?” Я прочитаю цей вірш, а ви потім скажете, що поет вважає найнеобхіднішим, щоб зватися Людиною з великої букви.

 Перевірка рівня первинного сприймання твору проводиться за такими запитаннями:

- хто зумів запам^,ятати пораду-пересторогу поета?

До чого він закликає свого сина?

 Щоб учні повніше і глибше сприйняли зміст вірша, вчитель пропонує уважно, не поспішаючи, прочитати його мовчки і виділити слова чи вирази, які пояснюють зміст поняття людина. А перед цим проводиться голосне колективне й індивідуальне вправляння учнів у правильному читанні слів, зазначених після вірша.

 Після читання мовчки варто вислухати відповіді на такі запитання:

- Чому поет вважає слова хлопчика найкращою відповіддю на своє запитання? Прочитайте, як у вірші розкривається ця порада. Поясніть значення таких рядків:

       Будь вірним слову, що усім словам

           Із ним одним ніколи не зрівняються!

- Як іншими словами можна замінити вислів непогасна дружба? Як ви розумієте значення речення Благословляючи твоє життя, у трудну виряджаючи дорогу? Доберіть синоніми до слів веселять (радують, тішать), виряджаючи (відправляючи, споряджаючи ,проводжаючи).

 Перед виразним читанням вірша визначають логічні  наголоси у реченнях, з^,ясовують ролі тих чи інших розділових знаків у виборі відповідної інтонації, визначення головної думки прочитаного.

- Поміркуйте, чому в заключному рядку слово людина написано з великої літери.

VІ. Підсумки уроку.

Учні читають повчальні істини Василя Сухомлинського.

1.               Пам^,ятай, що без праці людина перетворюється в огидну істоту.
2.               Навчання для тебе - теж праця. Доводь почату справу до кінця.
3.               Виражай себе своєю працею. Твій зошит-це теж твоя праця, твій обов^,язок перед батьком і матір^,ю.
4.               Праця - як сходження на високу гору: її сяючої вершини не досягнеш, якщо не пройдеш важкою, виснажливою, кам^,яною стежкою.
5.               Залишай себе в праці - і ти будеш щасливим.

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок.  Як же все це було без мене? В.Сухомлинський. Як-то гарно, любі діти. В.Терен. Згадую: так я в дитинстві любив... О.Олесь.

 

Тема:   Дивною казкою видається світ.

Мета:   вчити дітей замислюватися над власним баченням зовнішнього і власного внутрішнього світу, проникати в його закономірності, брати краще з літературних джерел для самовиховання , самоствердження як особистості; вправляти учнів у виразному читанні діалогів, вчити їх стежити за зростанням темпу читання прозових і віршових текстів.

 І. Підготовка до опрацювання тексту.

- Прочитайте напівголосно перші сім абзаців оповідання; знайдіть багатоскладові слова (відкрила, платтячка, Яринчині, приміряє, побачила, викладеного, сорочечку, трошечки, сплеснула).

Прочитайте ці слова (з дошки)в різному темпі (повільно, швидко, скоромовкою). А тепер позначте те місце в тексті, де ви закінчите швидко перечитувати вже відомий вам текст. Відвожу для цього всього 30с часу. Підрахуйте і запишіть чи запам^,ятайте, скільки слів ви встигли прочитати за цей час. (Прийменники і сполучники вважати за повноцінні слова.)

 ІІ. Вибіркове читання. Робота над змістом оповідання.

- Перегляньте мовчки увесь текст оповідання. Скажіть, про кого тут ідеться. (Про семирічну Яринку, її матір.) Знайдіть рядки, в яких розповідається, чому здивувалась дівчинка. Підготуйтесь до читання тексту в особах. Вгадайте, що для цього треба знати. Скажіть, хто з дійових осіб видався вам тут турботливим, добрим, ніжним, уважним, акуратним, маленьким, бережливим, здивованим. Чим це можна довести ( посилаючись на текст)?

- Яку відповідь ви дали б на такі запитання: Що побачила Яринка серед викладеного одягу? Чому Яринка дивилась на маму широко відкритими очима? Над чим задумалась дівчинка? Чому мовчала мама?

ІІІ. Визначення головного.

- Прочитайте заголовок. Як ви розумієте його значення? А чи уявляєте ви собі світ без вас? Чи задумувались ви над цим? Чи могли б ви тепер хоч частково пояснити назву розділу? (Дехто з дітей може пояснити другу частину заголовка:„... в світі я”.

- Яким же побачила Яринка світ, що існував до неї?

- Проведіть уявну розмову зі своїми батьками, родичами про ваші перші роки життя, ваше бачення навколишнього.

ІV. Опрацювання вірша О. Олеся „Згадую: так я в дитинстві любив...” Виразне читання вірша вчителем.

- Прочитайте напівголосно текст вірша. Позначте слова і вислови, які вам здалися маловідомими. Як ви зрозуміли вислови : „ послухати шелести нив” (дозрілі колоски від подиху вітру торкаються один одного і шелестять), „дивною казкою був мені світ” (чимось незвичайним, добрим, ласкавим, небаченим) „ світ же, як сон, і лишився” (те ,що бачив, пізнав у дитинстві, залишилося без змін – казковим, як дивний сон).

 V. Вправляння у виразному читанні вірша.

- Перечитайте ще раз вірш мовчки. Скажіть, які розділові знаки і яка інтонація тут переважають. Який же темп властивий для розповідної інтонації? (Середній, нормальний.) Що ж головне треба передати під часчитання? (Приємні спогади автором свого дитинства і бачення ним казковості навколишнього світу.) Чим же ця казковість передається? (Шелестом нив, співанням пісень з вітром, розповіддю лісового струмка, шумом поля.)

- Тож прочитайте вірш так, щоб можна було все це відчути. (3-4 учнів виконують це завдання, решта стають слухачами, редакторами.)

 Домашні завдання диференційовані:

 а) самостійно прочитати вірш „ Як-то гарно, любі діти”;

 б) прочитати і придумати уявлювані картинки до вірша О.Олеся;

 в) вибрати з оповідання „Як же все це було без мене?” уривок, який найбільше сподобався, і підготуватись переказувати його від імені однієї з дійових осіб.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок позакласного читання.

Тема: Все починається з добра.

Мета: Вчити учнів усвідомлювати книжку як засіб спілкування з автором, з мудрою людиною. Формувати в учнів осмислене ставлення до загальнолюдських цінностей. Виховувати віру в силу добра, прагнення до самовдосконалення.

Обладнання: Збірники художніх творів „Веселий струмочок”. 2 кл. Тематична виставка книг та ілюстрацій.

  Хід заходу

І.Оголошення теми уроку.

   1. Прочитати вислів:

„ Поведінка- це дзеркало, в якому кожен показує своє обличчя”.

Йоганн-Вольфганг Гете

2. Прочитати вислів:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(Людина починається з добра.)

ІІ. Робота з виставкою книг.

•                    Які книги ви подали на виставку?

ІІІ. Читання і обговорення творів.

Поділ учнів на групи.

Самостійне мовчазне читання дітьми текстів

1 група. „Суниці для Наталі”, В.Сухомлинський.

- Чому дівчинка Наталя була бліда і швидко втомлювалася?

- Що порадила Андрійкова мама?

- Чи поніс Андрійко Наталі суниці?

- Що сказав Андрійко Наталі?

- Яке диво сталося з Наталею? Чому?

- Чому нас вчить В.Сухомлинський у цьому тексті?

 

  2 група. „ Добре діло”, Євген . Шморгун.

- Стисло переказати оповідання.

- Чому Інна й досі згадує про пригоду, яка трапилася у лісі? Прочитайте.

 

3 група. ”Чий апельсин більший». В. Карасьова.

- У Мишка чи Валерика був більший за розміром апельсин?

- Хто з хлопців поділився апельсином з дітьми, які гралися у дворі?

- Чому бабця Катя сказала, що Михайликів апельсин був у п`ять разів більший ніж Валериків?

ІV. Фізкультхвилинка.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

V.Читання і аналіз твору.

 

«Коли б я був чарівником.» В. Кухалашвілі.

1. Розвиток навичок читання під час опрацювання вірша.

 

А) Читання вірша учнями мовчки.

Б) Читання „ланцюжком”.

В) Читання з наростанням сили голосу у кожному рядочку.

Г) Читання з послабленням сили голосу на кожному рядочку.

Д) Читання вчителем вірша.

Є) Виразне читання вірша дітьми.

Ж) Словникова робота.

      2. Робота над змістом вірша.

- Що зробив би автор вірша, якби був чарівником?

- Чи всі бажання автора були добрими?

- У нашому з вами житті вистачає добра?

- Що ми можемо зробити, щоб добра було більше?

   3. Складання дітьми власних розповідей на тему «Коли б я був чарівником…».

    Вчитель заслуховує всіх бажаючих. Разом з дітьми обирає кращі розповіді.

VІ. Літературна гра.

 Прочитай прислів^,я. Поясни зміст.

 

Зробиш добро - не кайся,                             лихих стережись                      

Добрий чоловік людям добро чинить і      добром платять.

Той мені брат, хто                                        зла уникай.

З добрим дружи, а                                        той і собі має.

Усе добре переймай, а                                  моєму добру рад.

  Хто людям добра бажає,                            вдієш лихо – начувайся.   

За добро                                                         нікому не хвалиться.

VІІ. Підсумок.

1.                                     Читання вірша.

          Добро твориться просто

   Добро твориться просто - ні за так.

   Так, як цвіте і опадає мак,

   Як хмарка в^,ється і сміється пташка,

   Як трудиться мурашка - горопашка.

                                    Іван Драч.

•                    Як ви розумієте назву вірша?

VІІІ. Домашнє завдання.(За вибором вчителя)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок читання

 

Тема уроку:За добро платять добром. «Кривенька качечка» (укр.нар.казка). Загадка. Прислів`я.

Мета уроку: Розширювати знання учнiв про чарiвнi казки українського народу; збагачувати лексичний запас учнiв; удосконалювати навички виразного читання, умiння правильно передавати мову дiйових осiб; розвивати вмiння дiлити казку на змiстовнi частини; розвивати уяву дiтей, їх мовлення; виховувати iнтepec до казок, вipy в силу добра, прагнення до самовдосконалення.

Обладнання: iлюстрацiї вiдомих українських казок, таблиця усної народної творчостi, казкова квіткa.

Хiд уроку:

I. Органiзацiйний момент уроку.

Звучить музика "В cвітi казок".

II. Повторення та актуалiзацiя опорних знань.

- Дiти, якi твори включає у себе усна народна творчiсть?

- Якими бувають казки?

- Якi особливостi чарiвних казок?( наявнiсть дива, чуда,чарiвних сил, чарiвних персонажiв)

 - Яку казку ми читали на попередньому уроцi читання? До яких казок ми її вiднесемо?

 

III. Повiдомлення теми i мети уроку.

- Сьогоднi на уроцi ми з вами почитаємо казку, яку також можна вiднести до чарiвних казок, автором якої також являється український народ. Ця казка навчить нас тому, що завжди потрiбно пам'ятати про добро, яке вам роблять.

- Гаслом нашого уроку є вислiв: "Людина починається з добра". А щоб дiзнатися назву казки, послухайте

загадку: "Плавала, купалася, сухенькою зосталася?                                 (качечка).

Казка називається "Кривенька качечка". Ви познайомитеся з героями цієї казки, дасте оцiнку їх поведiнцi.

IV. Вивчення нового матерiалу

1.Лексична робота.

З'ясування значення слiв, зазначених пiсля тексту казки, та iнших.

 

 Починочок - пряжа, намотана на веретено;

Кужiлочка - частина прядки у виглядi кiлка, на якiй намотують пряжу;

Веретенце - дерев'яний пристрiй для рiзного прядiння;

Галочка - пестливе звертання до дiвчини;

Полинули – полетiли;

Iва-дiва - звертання до дiвчини;

Жалувати - жалiти шанувати.

2.Читання казки дiтьми, вiдповiдi на запитання у пiдручнику, та на запитання вчителя.

- Хто дiйовi особи казки?

- 3 якою iнтонацiєю треба читати слова каченят? (Заклично, наспiвно)

 - А дiвчинi? (з почуттям образи, iз почуттям образи i

 запереченням.)

3.Робота над частинами казки.

 - Встановити смисловий зв'язок частин казки (Робота з

 деформованим планом)

 - Знайти рядки з казки, якi можна вiднести до l-го малюнку, до 2-го, до З-го?

 

V. Фiзкультхвилинка.

Раз, два, три - з нами в казочку іди.

Раз, два, три, чотири, п'ять­

Будем в казцi крокувать.

Там пташок ми пострiчаєм,

Разом з зайцем пострiбаєм,

А вiд Вовка - повтiкаєм.

Як лисичка, до зайчат пiдкродемось,

Першi пролiски у лiсi знайдемо.

Як ведмедик клишоногий, потанцюєм,

Ледве чутно тихим лiсом помандруєм.

 

VI. Читання казки за особами з відтворенням міміки, жестів, рухiв.

 

(Пiсенку каченят читають вci дiти класу, слова автора читає вчитель).

VII. Визначення головної думки казки.

- Чому дiвчина не захотiла залишитися у дiда з бабою? Що в цiй казцi схвалюється, а що засуджується?

Подивiться на прислiв'я пiсля казки, чи пiдказує вам воно головну думку казки? Доведiть.

- Чи можна продовжити казку, щоб кiнець її не був сумним?

VIII. Робота над розширенням творчих та особистісних якостей дітей. Гра «Чарівна квітка».

-  Оскiльки ми з вами, дiти, склали продовження казки, то вас можна назвати маленькими казкарями. А зараз ми з вами побудемо трошки чарiвниками. Подумайте, щоб ви хотiли змiнити у собi чи у своему життi на краще? Запишiть це бажання на пелюсток нашої чарiвної квiтки.

- Щоб наша квiточка виросла треба докласти багато зусиль. Так само, щоб змiнитися самому на краще, треба докласти не менше зусиль.

 IX. Пiдсумок уроку.

 - Що завжди потрiбно пам'ятати, коли вам роблять добро?

1 учень: Ти добро лиш твори повсюди,

Хай тепло твої повнить груди.

Ти вкопай i почисть криницю,

Волю дай, нагодуй пташину.

Бо людина у цьому світі

Лиш добро повинна творити.

2 учень:

Живи, добро звершай,

Та нагород за це не вимагай.

Лише в добро i вищу правду вipa

Людину вiдрiзня вiд мавпи i вiд звiра.

Хай оживає iстина стара:

Людина починається з добра.

Х. Домашнє завдання.

с. 70-73 пiдручника. Читати казку в особах. У зошитi с.20. Скласти план казки у малюнках.

 

 

 

 

 

 

 

 

Година спілкування

 

 

 

 

 

Як  зайченята  стали слухняними.

Повчальна казочка

        У лісі, під розлогою ялиною, стояла собі чепурненька хатина. Жила в ній стара зайчиха Сіра Лапка зі своїми синочками Вуханчиком і Стрибунчиком. Там цілий день тільки і чулося:

- Малята, ідіть листочки з капусти похрумайте… Синочки! Морквяний сік готовий!

А коли сова Жовтоочка прийшла зайчат до лісової школи записувати, Сіра Лапка благально склала лапки на грудях:

- Малі вони, нехай ще на волі пострибають…

- Даремно ви так, - похитала головою мудра Сова, - Що раніше вчитися почнуть, то більше розуму наберуться…

- Вони у мене і так розумні, - відказала на те Сіра Лапка. – Правда, синочки?

- Правда! – відгукнулися зайченята. – Ми гайнемо травички поскубаємо!

- Ідіть, ідіть, - закивала на знак згоди зайчиха. – А я капусту ось прополю.

- А дітей чого на поміч не кличеш? – запитала Сова.

- Ще наробляться… - махнула лапою зайчиха. – У них все попереду.

- Ой, не на добро це…- зітхнула Сова.

  А Сіра Лапка  втішно послухала, як весело пищать зайчата на сонячній лісовій галявині, взяла сапку і пішла на город.

  Так і росли зайченята – у теплі, ситості й достатку. Їхні ровесники ходили у лісову школу, допомагали батькам готувались до зими, а Вуханчик і Стрибунчик знай собі розважалися. Мама – зайчиха не мала просвітньої години, терла дітям моркву і цідила сік, бо хрумати її  вони лінувались, поралася в городі, бо капуста цього року вродила на диво гарна і качаниста, рихтувала інші припаси.

 - Взимку з голоду не помремо, - казала зайчиха малечі.  Кивали ті радо голівками на знак згоди і знову бігли розважатися.

    Якось Сіру Лапку застав на городі великий дощ. Промокла до нитки  і застудилася. А наступного дня не могла звести голову від подушки. Вуханчик зі Стрибунчиком поїли вчорашньої кашки і… вислизнули в двері.

•                       Куди ж ви, синочки? – прошепотіла зайчиха. – Покличте хоч лікаря!

  Та зайченята були вже далеченько від дому. На лісовій галявині поскубали травички і гралися аж до самісінького вечора. Правда, по обіді закортіло Стрибунчику морквяного соку попити, проте Вуханчик сказав:

- Мама хвора, то хто ж націдить?

Лише пізно ввечері повернулись зайченя до своєї хати.

•                       Вуханчику, в нас не світиться, - стурбувався Стрибунчик.
•                       А і справді… Мама, видно, світла не засвітила…

  На ганку сиділа сова Жовтоочка і дивилася на зайченят великими блискучими очима. Дивилася так осудливо, що обоє мимоволі притишили ходу.

•                       Ну, підходьте ближче, гуляки, - сердито проказала сова.
•                       А… де наша мама? – пробелькотів Вуханчик.
•                       Де мама? – зі сльозами у голосі перепитав Стрибунчик.

Нарешті згадали! А де ви до цього були? Гульки справляли?

Зайченята стояли знічені.

  - У лікарні  ваша мама, от!  Я вам качан капусти поклала на стіл, з^,їжте, й лягайте спати.

  - А ви… куди? – запитали злякані зайченята.

 - На полювання… Чого б то з вами сидіти мала? – по цих словах Жовтоочка махнула крилами і знялася у повітря.

Вуханчик і Стрибунчик зайшли до хати, засвітили світло. На столі й справді лежала велика голівка капусти, проте малі й не доторкнулися до неї.

•                       Стрибунчику… А що, як вовк прийде?
•                       Немає його у нашому лісі, - сердито проказав Стрибунчик.
•                       Та й защіпка на дверях міцна…
•                       Ти впевнений, Стрибунчику?
•                       Впевнений, впевнений, давай спати…

Наступного дня, як завжди, зайченята прокинулися пізно.

     - Мамо! – загукав Вуханчик. Від його крику проснувся і Стрибунчик. Мама не йшла, і зайченята здивованими очима водили по хаті.

- Та вона ж в лікарні… - пригадав Стрибунчик.

Обоє зажурилися. За вікном накрапав дощ, і ліс думав невеселу думку – ось – ось має завітати осінь, а за нею – зима. Сяк – так умившись, почали збиратися до лікарні.

•                       Давай мамі соку націдимо…
•                       Давай, - погодився Вуханчик.

Узяв Стрибунчик тертку, приладив моркву, тернув раз, вдруге і…

•                       Ой, ой, Вуханчику, з лапки кров іде!
•                       Дай я, - сердито сказав Вуханчик. – Невмійко!

Проте через хвилину і в того тертка полетіла в куток.

•                       Ніколи не думав, що терти моркву так важко, - зізнався Стрибунчик.
•                       Давай хоч листя капусти нарвемо…

Усю дорогу до лікарні мовчали зайченята. Думали, що мамі скажуть?

       Уже почало облітати листя на деревах, коли додому повернулася Сіра Лапка. Тяжко було їй на душі – капуста , мабуть, на пні померзла… Що взимку їсти будемо? Отож, насамперед, навідалася до капустяного поля. Глянула і оторопіла – врожай зібрано! Може, вирубав хтось із сусідів? Та ще більша несподіванка чекала її вдома. Дощана підлога аж світилася – чиста – пречиста. Вуханчик і Стрибунчик сиділи за столом і радісно дивилися на матір. А в коморі… У коморі лежали акуратно складені голівки капусти й стояла ціла діжечка моркви.

    - Хто  ж допоміг вам, дітки? – тремтячим від хвилювання голосом запитала Сіра Лапка.

    - Самі все… - заусміхалися зайченята. – Ти, мамо, вибач нам.

    - За що? – зайчиха притулила до себе синочків і забідкалася. – Зараз я соку вам морквяного зроблю. Давно ж не пили…

   - Сядь, мамо, - попросив Вуханчик. Приніс склянку і глечик. – Сік вже готовий.

  А ще – ми писати навчилися, - похвалився Стрибунчик. –Ми тепер в школу лісову ходимо!

До пізнього вечора світилося віконце у хаті зайчихи. Ще б пак! Вуханчекові і Стрибунчикові було про що розповісти мамі. А опівночі у віконце обережно зазирнула сова Жовтоочка. Похитала  схвально головою і полетіла. Куди? Мабудь, на полювання.

 

                                                                                                                        Марія Пономаренко

                                                                                                        

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Батьківські збори

Виховання чуйності й доброти.

Збори – лекція

План

1. Дитинство – природна школа доброти.

2.               Роль сім^,ї у вихованні в дітей почуття чуйності й доброти.
3.               Типові помилки батьків.
4.               Джерела доброти.

 

     Про необхідність виховання в дітей із малих років почуття доброти переконливо писав у своїх творах В.О.Сухомлинський. Він підкреслював, що дитинство для дитини є природною школою сердечності. Це одне з найскладніших і найтонших виховних завдань сім^,ї і школи. Ви покликані облагородити серце своєї дитини, одухотворити його поривання і бажання вищою людською красою – чуйністю, співчутливістю. З перших днів свідомого життя людини треба пам^,ятати, що вона стане не тільки творцем матеріальних і духовних цінностей , а й сином старих батьків , чоловіком , батьком.

   Помиляються ті батьки , які думають , що доброта і чуйність – природжені почуття. Ні, це не так. Дитину потрібно вчити робити добро.

   Часто ми буваємо свідками незрозумілого факту: в хорошій працьовитій сім^,ї, де батьки душі не чують у дітях, годують, одягають, пестять, діти іноді виростають байдужими, безсердечними. На перший погляд це здається парадоксальним. Але ніякого парадоксу тут немає: так буває тому, що дитина знає лише радощі споживання, які не можуть самі собою розвинути почуття доброти, чуйності. Вони виникають тільки тоді, коли ми формуємо моральний досвід, тобто вправляємо дітей у добрих вчинках прилучаємо їх до вищої людської радості – радості творення добра для інших людей. Тільки це, воістину безкорисливе і тому справді людське переживання, є силою, що облагороджує юне серце.

   Які б моральні якості, шановні батьки, ви не хотіли виховати у дітей, всі вони мають у своїй основі прекрасну людську властивість – відчуття того , що переживає інший не тільки у хвилини радості, а й у хвилини смутку, болю, самотності… Саме в цьому джерела доброти.

   Найвища наука життя – мудрість. А найвища мудрість – бути добрим. Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердечність, уміння розділити чужий біль, підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді – це завжди було в характері нашого українського народу.

      Але що потрібно зробити для того, щоб ці згадані добрі звички і традиції, оте всенародне милосердя, що здавна було властиве нашому народові, зберегти навіки?

      Напевне, треба менше говорити про добро, а просто проявляти милосердя до тих, хто потребує підтримки і вчити цього своїх дітей.

 

Не говори про доброту,

Коли ти сам нею не сяєш,

Коли у радощах витаєш,

Забувши про чужу біду.

 

Бо доброта не тільки те,

Що обіймає  тепле слово.

В цім почутті така основа,

Яка з глибин душі росте.

 

Коли її не маєш ти,

То раниш людяне в людині.

Немає вищої святині,

Як чисте сяйво доброти.

 

     Інколи в нас закрадається думка і постає запитання: яка вулиця веде до храму? Де той шлях до правди і добра, яким треба йти кожному?

      На це запитання публіцист Ігор Золотухін відповів так: «Ця вулиця проходить через душу кожного з нас, і той храм, храм добра, правди і любові, кожен повинен бувати в собі, вимітаючи зі своєї душі зло і брехню, які вгніздилися в ній і руйнують її».

      Якби кожна зла людина зробила на одну злу справу менше, а кожна добра – на одну добру справу більше, наскільки  світлішим стало б наше життя. Тому, я закликаю вас бути добрими, людяними, милосердними, терплячими, нехай не черствіють ваші душі в щоденних клопотах, бережіть свої серця і серця дітей від усього злого.

       Пам`ятайте, шановні батьки, що виховання чуйності і доброти здійснюється перш за все  в батьківському домі. Тепла, дружня атмосфера в сім`ї, уважне і турботливе ставлення її членів один до одного і до людей взагалі, цілеспрямованість впливу батьків сприяють формуванню людини, яка готова робити добрі справи і цінувати добро, зроблене для неї.

 

       

Урок – тренінг

 

Тема: Гуманне ставлення до людини з фізичними вадами.

 

Мета: Формувати в учнів активну мотивацію, щодо дбайливого ставлення до власного здоров`я та життя людини, поваги до інших людей. Виховувати тактовне ставлення, чуйність і милосердя до людини з фізичними вадами.

 

Навчальні завдання

Наприкінці заняття учні повинні вміти:

•                  демонструвати здатність ставити себе на місце іншого;
•                  тактовно ставитися до людей з фізичними вадами.

 

Обладнання і матеріали

•                  аркуші паперу формату А2 і А3;
•                  олівці, фломастери, маркери;
•                  скотч, клей.

 

Що підготувати заздалегідь

•                              намальоване серце;
•                              плакат «Світова книга прав дитини».

  Домашнє завдання

•                              Підручник с. 27, зошит с. 22 - 23.

 

 

1. Знайомство (5 хв).

«Друзі, кожен з вас у цю хвилину переживає якісь почуття. Наприклад, ви можете відчувати радість з приводу того, що почався тренінг, або цікавість до нової теми. Але можуть бути і неприємні почуття. Це також абсолютно нормально. Постарайтесь висловити те, що ви відчуваєте. Скажіть: «Я відчуваю…»

2. Вступне слово вчителя (3 хв).

Дякую, що ви були відвертими. На сьогоднішньому тренінг ми з вами ще глибше зануримося у самих себе та у відносини один з одним. Я лише попрошу вас і надалі бути відвертими.

3. Мозковий штурм: «Які вади мають люди?», обговорення  ( 7 хв).

* Давайте подумаємо, які вади ( недоліки) мають люди. Які вади можна змінити, а які ні.

* Чи є на світі люди, які не мають недоліків? Як треба ставитися до вад інших людей?

* Повідомлення вчителя:

«У трирічному віці Пол Хоккі захворів на рак кісток. Лікарям довелось ампутувати Полу руку. Але це не завадило йому стати альпіністом і в червні 2005 року з другої спроби підкорити Еверест.  Його фізична вада зробила його унікальним.

* Чи знаєте ви про подібні випадки? Як ви думаєте, що можуть відчувати люди з обмеженими можливостями?

* Повідомлення.

«Немічні люди – це передусім новонароджені, люди похилого віку та особи, які мають тяжкі фізичні або психічні вади. Люди з обмеженими можливостями – це люди похилого віку та інваліди». Держава дбає про їх долю ( звернути увагу на плакат «Права дитини», де показана позначка, якою користуються в транспорті та в інших людних місцях), але для таких людей важливе наше з вами відношення до них.

4. Групова робота (10 хв).

* Об`єднання в групи «людяні, уважні, милосердні».

* Робота в зошиті с. 22. Група «людяні» отримують завдання проаналізувати ситуацію ( завд. 1), група «уважні» - дає відповідь на питання ( завд. 2), група «милосердні» - дають оцінку вчинкам дітей, використовуючи малюнки (завд. 3). Пояснення дітей результатів виконаної роботи. Вчитель коректує.

 

5. Руханка «Погода у Занзібарі» ( 5 хв).

Стати в коло, повернутися направо і йти, повторюючи рухи за тренером.

«У Занзібарі гріє сонечко ( гладити по плечах того, хто йде попереду), дме легкий вітерець ( провести пальцями по спині). Та ось хмарки закрили сонце, почав накрапати дощик ( стукати пальцями), здійнявся вітер ( терти спину), почалася злива ( енергійно стукати пальцями по спині), град ( кулаками). Але що це? Буря вщухає (усе у зворотному порядку).

6. Моделювання ситуації допомоги немічним людям з обмеженими можливостями. ( 10 хв).

* Об`єднання в групи «троянда, лілія, фіалка, нарцис»

* Кожна група отримує аркуш паперу на якому написана ситуація, яку діти повинні обговорити в групі, представити своє бачення вирішення ситуації і по можливості розіграти.

Ситуація 1. Тебе залишили з немовлям, яке спало. Раптом воно почало плакати. Які твої дії?

Ситуація 2. У твоїй родині живе бабуся. Вона дуже старенька і геть усе забуває. Одного разу, коли дома дорослих не було, бабуся вийшла з подвір`я і пішла вулицею. Ти боїшся, що вона може загубитися. Твої дії?

Ситуація 3. Уяви, що ти стоїш на перехресті доріг поруч зі сліпою людиною. Бачиш, що вона вагається, чи можна переходити дорогу. Твої дії?

Ситуація 4. У сусідній квартирі ( поруч у під`їзді) проживає самотня літня людина. Яку допомогу можеш їй запропонувати?

    Треба пам`ятати! Нав`язування допомоги людям з обмеженими можливостями може образити їх. Тому треба обов`язково спочатку запитати: «Чи можу я вам допомогти?», а якщо людина відмовляється, не варто наполягати.

7. Зворотній зв`язок. ( 5хв).

Тренер роздає дітям  червоні аркуші паперу у формі серця і просить написати на них, що вони могли б зробити чи побажати людям з обмеженими можливостями. Всі серця діти несуть до дошки чіпляють на велике серце блідого кольору і вимовляють написане. Таким чином бліде серце стає яскравим, гарним в знак того, що це діти допомогли своєю турботою добре йому функціонувати.

8. Прощання ( 2 хв).

Разом заспівати пісню «Вместе весело шагать по просторам…»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Висновки
     Моральне виховання молодших школярів є одне з найскладніших, тому що об’єктом праці – найтонші сфери духовного життя особистості, а
формується, - розум, почуття, воля, переконання, самосвідомість.
Впливати на ці сфери можна тільки так само – розумом, почуттям, волею,
переконанням, свідомістю.
    Формування внутрішнього, духовного світу молодшого школяра без огляду на соціальні реалії його життя несе в собі небезпеку соціальної неадекватності, самотності, втечі у світ ідеальних ілюзій, втрати життєвої наснаги.
    Обов’язок батьків бути завжди і в усьому високоморальним прикладом
думок, звичок, поведінки, дій для своїх дітей. Батькам варто пам’ятати,
що той світ у якому росте й розвивається молодший школяр з раннього
дитинства, впливає на все її подальше життя. Основне завдання сім’ї у
вихованні молодшого школяра – створення для нього таких життєвих умов,
де б він розвивався вільно, нормально й гармонійно. Особливе місце у
справі морального виховання молодших школярів належить учителеві,
вихователеві. Вчитель працюючи на ниві народної освіти , він не тільки
озброює молодших школярів знаннями, а й формує в цілому моральну
спрямованість особистості: свідомість, переконання, поведінку.
Усвідомлюючи цю величезну суспільствознавчу відповідальність перед
суспільством, вчитель повинен бути зразком в усьому: його думки,
почуття, поведінка - приклад для наслідування молодшим школярам і
дорослим, він має постійно контролювати себе в усіх відношеннях. Важливе
місце у моральному вихованні належить патріотичному вихованню, яке
постає як глибоке громадянське почуття, змістом якого є любов до свого
народу, Батьківщини, усвідомлення своєї причетності до історії,
традицій, культури свого народу.
      Важливою рисою патріотизму є турбота про благо свого народу. Провідне
місце належить шкільній дисципліні яка є умовою нормальної
навчально-виховної діяльності школи. Показниками високого рівня
дисципліни є розуміння учнями необхідності дотримання її в школі,
громадських місцях, в особистій поведінці; готовність і потреба у
виконанні загальноприйнятих норм і правил дисципліни праці, навчання,
проведення вільного часу; самоконтроль у поведінці; боротьба з
порушниками дисципліни в школі та за її межами.

Отже, у пізнанні світу людських цінностей надзвичайно важливим, щоб
молодші школярі переживали гостре почуття провини за свій необережний,
непродуманий вчинок, засуджували свою помилку, необачність, поспішність.
     Одне із завдань вчителя полягає в тому,щоб навчити молодшого
школяра бачити наслідки своїх вчинків. А щоб їх бачити – треба думати.
В.О. Сухомлинський зазначав, що виховуючи, вчителі вчать молодшого
школяра міркувати про те, що навколо мене і в мені, уявно ставити себе
на місце іншого.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

Бех І.Д. Особистісно орієнтоване виховання: шляхи реалізації. – К.:
ІЗМН, 1996.
Волкова Н.П. Педагогіка . – К.:Академія, 2002.
Демиденко В.К. Деякі аспекти морального виховання: Практичний матеріал
для керівників, вихователів і вчителів. – К.: ІЗМН, 1995.
Джон Дьюї. Моральні принципи в освіті. – К.: 2001.
Донцов А.В. Психолого – педагогічні особливості формування ціннісних
орієнтацій студентської молоді.// Високі технології виховання. – Харків;
ІСДО,1995.
Кузь В.Г., Руденко Ю.Д. Основи національного виховання. Концептуальні
положення. – Умань, 1993. – С.37 – 38. Концепція безперервного
національного виховання. — К., 1994.
Макаренко А.С. Проблемы школьного советского воспитания: Соч. - Т.5. -
М.: Просвещение, 1976.
Малахов В.А. Етика: Курс лекцій.- К.: Либідь,1996.
Нізельська Г.О. Початкова школа. № 6, 7, 11 – К.,2006.
Подласьт Й. П. Педагогика. — М., 1999.
Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. – К., 1978.
Сухомлинський В.О. Повне зібр. творів у 5-ти томах. – 1977. – Т.3.
Федорова М.А. Культура поведінки дітей 6 – 7 років життя. – Житомир:
Вид-во ЖДУ ім. і. Франка, 2005.
Фіцула М.М. Педагогіка. – К.: Академвидав, 2007.
Щуркова Н.Е. Воспитание: новый взгляд с позиции культуры. – М.:
Педагогический поиск, 1996.молодших школярів.

Гін. А. Прийоми педагогічної техніки.- Луганськ: Навчальна книга, 2003

Калузька Л. Родинне сонце коло.- Т.: Мандрівець, 2006 Ми йдемо у 1 клас: Настільна книга для роботи з першокласниками (Автор - укладчик Г.П. Мороз.- Т.: Астон, 2006

Короткова Л.Д. Семейное чтение как средство духовно- нравственного становлення личности(Навчальна школа. – 2007. №11).