Фанфік як один з ефективних прийомів розвитку креативного мислення школярів на уроках української та зарубіжної літератури

    Фанфік як один із ефективних прийомів розвитку креативного мислення школярів на уроках української та зарубіжної літератури

          Творча самостійна діяльність школярів – це сучасна соціальна проблема. Для зміни суспільства необхідні люди творчі, креативні, здатні ламати звичні стереотипи.

    Педагоги й психологи висловлюють занепокоєння тим, що процеси інтелектуалізації розумової діяльності учнів сповільнюються, незважаючи на тотальну інформатизацію, яка помітно впливає на самостійність творчого процесу. Школярі володіють навичками швидкого пошуку інформації через мережу Інтернет, знають, де віднайти потрібне, тому написання домашньої творчої роботи, яку потім має перевірити вчитель, перетворюється на формальність. Як учитель – словесник, добре розумію, що конче необхідно вибирати нові підходи мовно-літературної підготовки учня, спрямовані на активізацію індивідуальних розумових ресурсів дитини й уміння створити оригінальне висловлення відповідно до поставленої  проблемної ситуації.     
    Упроваджуючи інтерактивні технології на уроках української і зарубіжної літератури, української мови, спонукаю учнів до креативної праці через пошук, емоційну насиченість. Стимулюю бажання школярів співпереживати з героєм, вести з ним розмову, дискутувати, глибше розуміти природу його почуттів і вчинків.

        Для цього використовую нестандартні творчі роботи – фанфіки. Фанфік – це текст, у якому використано ідею, сюжет або персонажів оригінального твору (літературного або кінематографічного). Фанфік може стати першою спробою пера, засобом розвитку учнівської креативності, творчої особистості. Може стати потужною мотивацією для вивчення літератури, одним із засобів глибокого розуміння природи художнього тексту.

    Мета написання шкільних фанфіків у тому, щоб відійти від канонів традиційної письмової роботи. Тому що це вільна, динамічна форма письмової навчальної роботи, яка дає можливість творчим школярам самореалізуватися, а вчителеві – виявити обдарованих дітей. Такі роботи дітям до вподоби, бо дають їм більше свободи самовираження. Позитив  – у наданні  школярам можливості розвивати фантазію, дати простір уяві, висловлювати не лише думки й оцінки, а й емоції та переживання, які виникли після прочитання художнього твору. Фанфіки можна пропонувати не тільки як домашню творчу роботу, а й звертатися до них на етапі рефлексії чи актуалізації знань.

   Як початковий етап роботи у створенні художньо довершеного фанфіку даю завдання переказати текст твору зі зміною особи оповідача. Це сприяє глибшому розумінню учнями авторського тексту, які порівнюють відчуття персонажів із власним життєвим досвідом. Не завжди діти виявляють бажання переказати твір від імені персонажа, якому не симпатизує більшість у класі. Так, наприклад, переказати І частину оповідання В. Винниченка «Федько – халамидник» від імені Толі виявляють бажання поодинокі учні.

Наступним етапом може бути завдання переказати, що (як, чому) відбулось у творі з позиції одного з персонажів., звернутись до героя (автора) у формі листа. Звичайно, не кожен учень зможе створити фанфік, який буде справді цікавим для інших. Та це і не є метою вчителя літератури, моє завдання – розвивати в учнів навички креативного, нестандартного мислення. Такі творчі роботи можна пропонувати учням, починаючи з 5 класу.

    Для того, щоб учні могли самостійно працювати над фанфіком, проводжу пояснювально-ілюстративну роботу, реалізуючи її через розповідь про фанфік як жанр масової літератури:ознайомлюю з одним-двома зразками таких творчих робіт; пояснюю, який творчий прийом вони можуть застосувати у процесі написання фанфіка.

  Види творчих робіт:

•          Твір-перевтілення;
•          Твір-молитва;
•          Твір-передмова;
•          Твір-реклама;
•          Твір-анкета;
•          Твір-драматична сценка;
•          Твір-медитація;
•          Твір-мініатюра;
•          Твір-продовження;
•          Твір-пародія;
•          Твір-переплетіння кількох творів;

Найулюбленішим видом робіт є твір-перевтілення. Пропоную, наприклад, такі теми:

•          «Я- зламана гілка вишні»
•          «Я – мамина долоня»
•          «Я- правда»
•          «Я –мати-земля»
•          «Я –ангел»
•          «Я – люлька Тараса Бульби»
•          «Я – монета, від якої відмовився Скрудж»
•          «Я – стежинка»

    Основною умовою написання творчої роботи є аналітичне дослідження, глибокий всебічний аналіз тексту, характеристика персонажів. Наприклад, після вивчення оповідання Джека Лондона «Жага до життя» пропоную творчу роботу : «Розмова золота і окрайчика хліба». Але цій роботі передує детальний аналіз тексту, характеристика персонажів. Говоримо з дітьми про переосмислення життєвих цінностей, про свідомий вибір кожного з героїв. Важливо, що вони самостійно знаходять ключовий епізод твору: Білл вибрав золото, Невідомий – незаряджену рушницю, ковдру, відерце, а золото залишив. Життя стає найвищою цінністю, а сухар – тим, що це життя врятує.

    Пропонуючи дітям такий вид нестандартної письмової роботи, як фанфік, розумію, що не кожен літературний твір, персонаж для цього підійде. Занадто часто пропонувати написання фанфіків дітям не варто, аби не втратити дитячої зацікавленості таким видом роботи і не перетворити виховання креативності в буденну і рутинну роботу.Звичайно, було б краще, аби діти самі обирали тематику своїх робіт, але я часто приходжу їм на допомогу і пропоную, наприклад, такі теми робіт:

Лист дорослого Деві до матері (за оповіданням Джеймса Олдріджа «Останній дюйм»)

 Розмова золота і окрайчика хліба (за оповіданням Джека Лондона «Жага до життя»)

 Про що думала золота монета, від якої відмовився Гобсек (за повістю Оноре де Бальзака «Гобсек»)

 Роздуми павутинки над людськими вчинками (за новелою Р. Акутагави «Павутинка»)

Лист Хлопчика–Зірки до ровесників (за казкою О. Уайльда «Хлопчик-Зірка»

  Діалог Скруджа і Гобсека (за повістю Ч. Діккенса «Різдвяна пісня у прозі» та повістю О. де Бальзака «Гобсек»)

 Як могло скластися життя Івася, якби його мати була жива (за поемою
Т. Г. Шевченка «Катерина»)
 

Поради Робінзона Крузо: як не впасти у відчай,  попавши в екстремальну ситуацію

Зразки  оригінальних творчих робіт, створених за мотивами відомих літературних творів

         Як могло скластись життя Івася, аби його мати була жива

                    (за поемою Т. Шевченка «Катерина»)

   Для кожного з нас найдорожчою і найріднішою людиною є мати. Вона подарувала нам життя, дала можливість радіти сонечку та квітам, будувати власну долю. І нема більшого щастя, коли вона поряд: в хвилини радості чи смутку, душевного піднесення чи зневіри. Від матері усе: і перші слова, і перші кроки, і перші настанови, і те, якою життєвою стежиною підеш.

  Головна героїня поеми Т. Шевченка Катерина теж мріяла про щасливу долю для свого синочка Івасика. Але, обманута, одинока, розтоптана, всіма гнана і зневажена, вона не змогла дати ради власному горю і наклала на себе руки, покинувши напризволяще крихітного синочка Івасика. Зламана емоційно і морально, в хвилини розпуки Катерина не думала про те, як житиме без матері в цьому жорстокому світі її дитя, де знайде підтримку і розраду.

    А Івась вижив, на щастя чи на горе сам собі. На що міг розраховувати безпритульний хлопчик після смерті матері?   Підростав, супроводжуючи сліпого кобзаря та задовольняючись людською милостинею. Сам-один, як билинка в полі, торував маленькими босими ніжками життєву дорогу і не раз, мабуть, подумки кликав свою матір. «Мамо, де ти тепер? Чому покинула мене малого?» - з таким німим запитанням часто підводив заплакані оченята до небес. Як боліли його серце і душа за тією, хто подарував йому життя, хто мав би допомогти зробити перші кроки, приголубити, розрадити.

       А все могло бути інакше. Моя уява малює картини життя Івася, коли поруч із ним його мама Катерина. Вони бідні, але щасливі, бо завжди разом. Разом працюють у полі, разом повертаються додому, разом доглядають своє невеличке господарство. Катерина пестить, голубить свого синочка, співаючи йому пісень, гладить по голівці. І немає дитини, щасливішої за нього, бо поряд з ним мати, ладна небо прихилити своєму синові, аби зростав у любові.

   І хоч не було те кріпацьке життя раєм, Івась ніколи не відчував себе самотнім, зрадженим та покинутим.

            (    Робота учениці 9 класу Юрченко Катерини)

                          Розмова з Томом Сойєром у наші дні

- Томе, та ти не в усьому вартий наслідування!

-А я і не переймаюся тим, щоб мене наслідували.

- Томе, а як ти ставишся до тітки Поллі?

- О, я люблю її. Вона так за мене переживає, що і не знає, коли я хитрую, обманюю.

-І як тобі не соромно, вона ж набагато старша за тебе, а ти обманюєш: пропускаєш навчання в школі, проводиш цілий день на річці, хитруєш, фарбуючи паркан…

- Так, часом я неслухняний, порушую правила поведінки. Але це так, дріб’язок.

- Дріб’язок?! Та ти ще й брехун – помстився Сіду за те, що той сказав тітці Поллі про комір,зашитий чорною ниткою!

- Але ж я хочу бути самостійним, хочу бути лідером!

-Я визнаю, що серед однолітків ти – полководець, завдячуючи власній кмітливості та багатій фантазії. Тебе хлопці поважають, слухаються – авторитет!Але ж ти не можеш змусити себе вчитися, ти не звик до наполегливої і систематичної розумової праці. Тут однією кмітливістю вперед не підеш. Отже, роби висновки, хлопче!

              (Робота учня 5 класу Симчука Михайла)

 Про що думала золота монета, від якої відмовився Гобсек

                (за повістю Оноре де Бальзака «Гобсек»)

    І я лечу…Ой. Уже ні. Ого, я знову бачу цей світ, не обмежений людською кишенею. Однією, другою, третьою…Де я тільки не була, хто мною не володів!Одним приносила радість, другим – задоволення, третім – розпач, а тепер я нікому не потрібна? Мене просто так візьмуть і загублять, і я, закотившись у темний куток, валятимусь, як непотріб? Це несправедливо!

 Ой, хто це? Чоловіче, агов! Гляньте на мене! (Монету підняли)

   Дякувати Богу, мене підібрали. Як добре знову відчути тепло людської долоні! Стоп! Ви не Гобсек. Але це ще краще! Нарешті я знову подорожуватиму , а то знаходитися в кишені однієї людини дуже набридає. До того ж цей старий мене лякає. Часом він дивиться на мене і на моїх подруг так, неначе хоче нас з’їсти. Одного разу, розклавши нас на столі, так прискіпливо роздивлявся, милувався, гладив, підносив до очей, до рота, що ми аж потемніли від страху. Думали, проковтне.

                  (Чоловік намагається повернути монету Гобсеку)

Ой, що ти робиш? Я не хочу повертатися в кімнату цього божевільного сухаря! (Гобсек заперечує, що це його монета)

Хух, як добре, але чому старий мене не забрав? Він же так любить гроші, а тут взяв і відмовився.

Мабуть, не хоче, щоб хтось здогадався про його багатство. Коли я потрапила до цього скупердяя, була вражена тим, як він живе, маючи силу-силенну грошей. За своє життя я бачила різних людей, побувала в багатьох руках, але цього скнару ні з ким не зрівняєш. Живе убого, не приносить користі ні собі, ні людям, відвідувачі його ненавидять, часто кричать, плачуть, благають про щось, а він – як каменюка. Так жити не можна! Дякую долі за те, що цей грошовий мішок від мене відмовився, і я, мандруючи з рук у руки, хоч інколи буду грітися і сяяти під сонячними променями!

                 (Робота учня 9 класу Тітаренка Руслана)